Зарубіжна література. Повторне видання. 5 клас. Волощук

Частина 2. У світі казок

У цій частині ви дізнаєтеся:

• чому прислів’я та приказки називають перлинами народної мудрості;
• якими бувають народні казки і як побудовано чарівні казки;
• чим фольклорна казка відрізняється від літературної;
• що таке епітет, гіпербола та сюжет;
• як фарбований шакал налякав звірів, як пані Метелиця винагородила своїх гостей, яких пригод зазнав Сіндбад і чи варто шукати квітку папороті;
• а також як золота рибка покарала жадібну бабу, як маленька Ґерда перемогла могутню Снігову Королеву і що усвідомив Хлопчик-зірка, коли раптом утратив свою красу.

Розділ 1. Перлини народної фантазії

Літературна розминка

• 1. Назвіть народні пісні, які співають у вашій родині. Чим вони вам подобаються?
• 2. Наведіть приклади загадок. Чим вони цікаві?

Твори, про які йшлося в рубриці «Літературна розминка», попри всі відмінностей мають і дещо спільне: вони належать до усної народної творчості. У цьому вислові важливо добре зрозуміти кожне слово.

Усною творчість, про яку тут йдеться, називається тому, що вона виникла значно раніше за писемність і розвивалася виключно в усній формі. Загадки, приказки, легенди з’являлися на світ з уст тих, хто їх створював, а потім з уст у вуста передавалися далі. Із часом ці твори переходили від дідів до онуків, з однієї місцевості до іншої.

Народна ця творчість тому, що вона — колективна справа. Адже, переказуючи почуту казку або наспівуючи знайому пісню, кожен додавав до них щось своє. Такі витвори народної фантазії тривалий час зберігалися в народній пам’яті. Минуло багато століть, перш ніж їх почали збирати й записувати.

Давньоєгипетський живопис. 1351-1334 рр. до н. е.

Творчістю ж це явище вважається тому, що породжує твори, які мають художню вартість. У них на повну силу розкривається багатство й невичерпність народної фантазії. Недарма усну народну творчість називають народною поезією.

Усна народна творчість відображає різні грані людського життя: працю і відпочинок, вірування і звичаї, побут і свята, норми поведінки й суспільні порядки. Проте найважливіше те, що в ній закарбувався життєвий досвід народу: знання законів природи й людського існування, моральні цінності та ідеали¹. Не дивно, що за усною народною творчістю закріпився термін² «фольклор», який у перекладі з англійської означає «народна мудрість, народне знання».

¹ Ідеал - найвища мета, взірець.

² Термін - слово або словосполучення на позначення певного наукового поняття.

Різновиди фольклорних творів

Із записника Мумі-троля

Історія фольклору охоплює не одне тисячоліття. На сьогодні розвиток деяких його різновидів припинився. Нині, скажімо, уже не виникають нові народні казки чи пісні. А от анекдоти, частівки чи приказки, які відображають сучасне життя, складають у народі дотепер.

Багато століть фольклор живить художню літературу. Адже чимало письменників продовжують його традиції у своїй творчості. І навпаки: деякі літературні твори або їхні окремі елементи (герої, висловлювання тощо) переходять до фольклору. Авторські вірші іноді стають народними піснями, літературні персонажі — героями анекдотів, а найвлучніші вислови письменників перетворюються на прислів’я чи приказки. Отже, між фольклором і художньою літературою існує постійний живий зв’язок.

Незважаючи на те що фольклор і літературна творчість мають чимало спільного, між ними є суттєві відмінності. Найважливіші з них наведено в таблиці.

Відмінності між фольклорними й літературними творами

Фольклорний твір...	Літературний твір...
народжується і розвивається в усній формі;	представлений у письмовому (рукописному або друкованому) вигляді;
існує в різних варіантах і з часом зазнає змін;	існує в одному сталому варіанті й відтворюється без значних змін;
не має конкретного автора і є витвором народної колективної фантазії.	має конкретного автора і є результатом індивідуальної праці письменника.

До найпопулярніших різновидів фольклорних творів належать прислів’я і приказки.

Словник Мудрого Гнома

Прислів’я — стислий влучний народний вислів повчального змісту, побудований як завершене судження.

Приказка — образний вислів, який дає яскраву оцінку певному явищу. Приказка побудована як незакінчена думка, що містить натяк на висновок.

Наприклад, промовляючи приказку «Орлиця не висидить голубки», ми маємо на увазі пропущений у ній висновок: «Яка мати - така й донька». А на початок приказки «Чужими руками жар загрібати» ніби проситься слово «легко» (тоді б вийшло: «Легко чужими руками жар загрібати»). Нерідко приказки утворюються в результаті скорочення прислів’їв. Так, приказка «Мовчання — золото» - уривок прислів’я «Слово — срібло, а мовчання — золото». Такі висловлювання легко запам’ятовуються і протягом століть не застарівають.

Прислів’я і приказки завжди залишаються незмінними. Спробуйте-но замінити або переставити бодай одне слово в прислів’ї «Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш» або в приказці «Обіцяти золоті гори». Важка це справа, та й марна: таке втручання зазвичай призводить лише до того, що народні вислови втрачають притаманну їм дотепність і художню виразність. От що таке влучність мови.

П. Брейгель Старший. Нідерландські прислів’я

Прислів’я і приказки має кожен народ. Так само як інші різновиди фольклору, вони відображають особливості традицій, географічних умов, побуту, вірувань, суспільних відносин певної нації. Наприклад, японська приказка «Шукати молюсків у полі» передає світовідчуття людей, життя яких пов’язано з морем. Водночас неважко помітити, що за змістом ця приказка співзвучна українській: «Шукати вітра в полі». І таких перегуків у фольклорі різних країн чимало. Це можна пояснити тим, що люди в різних куточках землі набували схожого життєвого досвіду, виробляли подібні уявлення про моральні цінності або обмінювалися фольклорними скарбами з народами, з якими мали тривалі історичні зв’язки.

Близька за влучністю і змістовністю до прислів’їв і приказок — загадка.

Словник Мудрого Гнома

Загадка — інакомовний зображення одного предмета через опис іншого на основі їхньої подібності, яка і є підказкою для правильної відповіді.

Наприклад, у загадці «Униз — сміється, угору — плаче» (відгадка: відро в колодязі) підказано й напрямок руху відра, і звуки, якими він супроводжується.

Із записника Мумі-троля

Нині відгадування загадок сприймається як цікава дитяча гра. Проте так було не завжди. У давнину ця справа була досить-таки серйозною. Відгомін такого ставлення простежується в народних казках, де відгадування загадок зображено як небезпечне випробування для героя.

До наших днів дійшла давньогрецька легенда про чудовисько, що сиділо на скелі біля міста Фіви й убивало подорожніх, які не могли відгадати його загадку. Чудовисько те звалося Сфінкс. А загадка була такою: «Яка істота вранці ходить на чотирьох ногах, удень — на двох, а ввечері — на трьох?» Чимало людей загинуло, так і не впоравшись із головоломкою потвори. Звідси, до речі, походить вислів «загадка Сфінкса» — тобто загадка, яку неможливо розгадати.

Давньогрецький сфінкс. 503 р. до н. е.

А втім, за легендою, зрештою знайшовся розумник на ім’я Едіп, котрий спромігся дати правильну відповідь. «У цій загадці, — пояснив він, — ідеться про людину».

Справді: у дитинстві (уранці) людина повзає на чотирьох кінцівках, у зрілу пору життя (удень) - твердо стоїть на двох ногах, а в літньому віці (увечері) - мусить спиратися на ціпок (на третю «ногу»). Вислухавши Едіпа, переможене чудовисько в розпачі кинулося в прірву.

До найпоширеніших фольклорних творів належить народна пісня. Сьогодні, як і багато століть тому, вона зачаровує слухачів і прикрашає будь-яке свято.

Словник Мудрого Гнома

Народна (фольклорна) пісня - один з найдавніших різновидів усної народної творчості, у якому поєднано елементи словесного й музичного мистецтв. Народні пісні відображають побут, традиції, звичаї, важливі події в історії народу, а також його духовний світ.

Історія народної пісні сягає прадавніх часів. Ще навчаючись говорити, наші пращури вже наспівували окремі звуки, пізніше - окремі слова й прості речення. Це допомагало їм спільно виконувати роботу або здійснювати обряди. Так виникли трудові й обрядові пісні. З плином часу з’явилися нові пісенні теми, які відбивали переживання і роздуми людей у різних життєвих ситуаціях.

Цінність фольклорних пісень визначається не лише художньою довершеністю, а й глибиною відтворення народного світосприйняття та характеру. Недарма кажуть, що в найкращих фольклорних піснях лунає голос безсмертної душі народу.

Літературний практикум

1. Відокремте прислів’я від приказок.

А. Не копай яму іншому.

Б. Робити з мухи слона.

В. Не плюй у джерело — ще воду братимеш із нього.

Г. Мудрий навчається на чужих помилках.

Д. Сіяти на скелях

2. Виявляється, прислів’я можна малювати! Принаймні в цьому нас переконує успіх відомого художника XVI ст. П. Брейґеля Старшого, який створив картину «Нідерландські прислів’я». Розгляньте репродукцію цієї картини на с. 36. Виконайте одне з двох завдань (на вибір):

А. Доберіть п’ять прислів’їв та приказок до кар тини.

Б. Намалюйте власну ілюстрацію на тему улюблених прислів’їв та приказок.

Перевірте себе

1. Розкрийте зміст кожного складника вислову «усна народна творчість». Назвіть свої улюблені фольклорні твори.

2. Дайте визначення понять «прислів’я», «приказка», «загадка», «народна пісня». Доповніть відповідь прикладами.

3. Вивчіть напам’ять по три прислів’я, приказки, загадки (на власний розсуд). Прокоментуйте свій вибір.

4. Чим фольклорні твори відрізняються від літературних? Обґрунтуйте відповідь прикладами.

5. Придумайте невеличку історію, до якої можна було б застосувати одне з таких прислів’їв (на вибір):

«Не копай яму іншому»

«Що легко дається, те мало шанується»

«Язик не має кісток, та може розбивати кістки».