Зарубіжна література. Повторне видання. 5 клас. Волощук

Розділ 4. Розмаїття природного життя у віршах єврейських поетів з України

Літературна розминка

Прочитайте уривок з поезії Лейба Квітка «Ведмідь» і поясніть, як авторові вдалося створити живу, одухотворену картину природи. Знайдіть у цих рядках порівняння та поясніть їхню художню роль.

Тож ведмідь часу не гає,

Спать в барліг він залягає.

Лиш сніжиноньки не сплять,

Ліс, мов пилом, спиляють,

Як метелики кружляють,

Все летять та летять...

Переклад Павла Тичини

Дива природи дитячими очима

Автор цієї яскравої поетичної замальовки - єврейський поет Лейб Квітко, життя та творчість якого щільно пов’язані з Україною. На книжках цього письменника виросло кілька поколінь читачів. І хоча Квітко писав вірші не лише для дітей, саме вони принесли йому найбільшу відомість. Можливо, тому, що він мав особливий талант: бачити світ дитячими очима й у такий спосіб створювати картини, сповнені світла, надії та віри в щасливе життя для кожного на землі. А проте на долю цього поета випало чимало лиха.

Лейб (Лев) Мойсейович Квітко народився в містечку Голосків, що на Хмельниччині. Хоч у документах значився 1890 рік, точної дати свого дня народження Квітко не знав і лише прикидав, що це приблизно 1893-й або 1895-й. Злидні й хвороби переслідували його родину. Аби прогодувати дружину й дітей, батько поета брався за будь-яку роботу, але сім’я все одно не могла звести кінці з кінцями. Усі брати й сестри Лейба, а також його батьки померли від сухот. Тож у десять років хлопчик залишився сиротою й мусив шукати заробітків. Єдиною людиною, яка його підтримувала в дитинстві та юності, була бабуся. Пізніше поет згадував: «Бабуся моя була надзвичайною за силою духу, чистотою та чесністю жінкою. І вплив її на мене й дав мені стійкість та завзятість у боротьбі з важкими роками мого дитинства та юності».

Лейб Квітко

(1890-1952)

Читати й писати юний Квітко навчився самотужки. Віршувати почав рано: у 12 років.

Сімнадцятирічним юнаком він переїхав до Києва. Там Квітко увійшов до кола талановитих єврейських поетів. 1917 р. вийшла його перша збірка віршів для дітей «Ліделех» («Пісеньки») та прозовий твір «Лям і Петрик».

Віршовані й прозові твори Лейб Квітко писав своєю рідною мовою — їдишем.

Із записника Мумі-троля

Їдиш - мова євреїв Центральної та Східної Європи, зокрема й України, а також мова єврейського населення США. Належить до германської мовної групи. Масове знищення євреїв під час Другої світової війни призвело до колосального зменшення кількості носіїв мови. Якщо напередодні війни їх було 11-12 млн, то сьогодні їдишем володіє лише близько двох мільйонів людей у світі. А втім, для прийдешніх поколінь збереглися найкращі зразки їдишмовної літератури.

На початку 1920-х рр. Лейб Квітко переїхав до Німеччини, але за кілька років повернувся до СРСР. Тут його літературна кар’єра стрімко пішла вгору. Лише 1928 р. вийшло друком 17 його книжок для дітей. Однак через сатиричні твори, у яких митець критикував недобросовісних колег-письменників, невдовзі на публікацію його книжок було накладено заборону. Тож Квітко влаштувався на роботу до Харківського тракторного заводу.

Г. Фішер. Обкладинка та сторінки книжок Л. Квітка «Скрипонька» та «Дудочка»

Із часом завдяки підтримці впливових друзів-літераторів перешкоди на шляху поетових книжок до читача було здолано. Квітко перебрався до Москви, де його твори почали активно друкуватися. Під час Другої світової війни письменник був активним членом Єврейського антифашистського комітету - організації, яка зробила значний внесок у збирання коштів для боротьби Радянського Союзу проти нацистської Німеччини.

Однак після завершення війни поета за сфальшованим звинуваченням у зраді Батьківщини запроторено до в’язниці.

А через кілька років за цим самим звинуваченням Лейба Квітка розстріляли - разом з іншими відомими єврейськими письменниками, що стали жертвами сталінського режиму.

Із записника Мумі-троля

На суді, який завершився смертним вироком, Лейб Квітко зауважив: «Мені здається, що ми помінялися ролями зі слідчими, бо вони зобов’язані звинувачувати фактами, а я - поет - творити. Але вийшло навпаки... Я не зраджував Батьківщини й жодного з п’яти висунутих мені звинувачень не визнаю». Через три роки після страти Квітка посмертно виправдали.

За своє життя митець встиг написати близько 300 книжок, і сьогодні його літературну спадщину з великою цікавістю відкривають для себе нові покоління читачів.

Український мотив

Вірші Лейба Квітка українською перекладали відомі поети, як-от Павло Тичина, Максим Рильський, Володимир Сосюра та інші.

З Тичиною Квітка пов’язувала багаторічна й плідна дружба. Павло Григорович зазначав: «Оскільки в нас в Україні одним з кращих письменників для дітей є Л. Квітко, — узявся перекладати його твори з єврейської мови». Вірші Квітка в перекладі Тичини публікувалися в українській періодиці, виходили окремими виданнями, були покладені на музику й зажили такої популярності, що введені в оману фольклористи записували їх як народні.

Авторитетна цитата

Характеризуючи своєрідність поезії цього чудового письменника, єврейський літературознавець Герш Ременик зазначав: «З радянських єврейських письменників Лев Квітко, напевне, найпопулярніший. Відомим він став найперше завдяки своїм дитячим віршам. Але, говорячи про майстерність Квітка, критики нерідко забували, що його дивовижні, визнані класичними вірші, на яких виросло кілька поколінь радянської дітвори, — лише одна з граней його таланту».

ЖУК

А дощ іде разом і тут, і он там -

в дворі і на полі, де душно житам.

Намокли дерева, схилився овес...

Хоч би де людина чи вуличний пес!

Одне тільки й видно - біда он жуку! -

його підхопило водою в струмку.

Он глянь - перекинувсь, ногами пряде.

Але якось виплив і став на тверде.

Та тільки тут знову краплиною цок! -

ударило в голову й тягне в струмок.

Жучок потопає, ой горе, біда!

Аж тут пливе тріска і каже: сідай!

Ілюстрація В. Конашевича

Жучок умостився, немов на човна.

Пливе собі тріска, всі кручі мина...

Стручок аж булькоче, сріблом блискотить.

Пливе собі тріска, де хата стоїть.

Прибилась до хати, та в двері ті стук! -

і враз опинився у щілинці жук.

Жила ж там сімейка промежи людей -

та тільки й усього, що тройко дітей.

Гуртом вони вийшли, де травка м’яка,

і зовсім пустили на волю жука.

Переклад П. Тичини

Запитання та завдання до прочитаного твору

• 1. Розкажіть про життя поета Лейба Квітка.
• 2. Що характерно для дитячих віршів цього поета?
• 3. Намалюйте ілюстрацію до поезії «Жук» і, спираючись на неї, перекажіть зображені у вірші пригоди жука.
• 4. Як змальовано у вірші зливу? Знайдіть деталі, які підкреслюють силу дощу.
• 5. Як почувається під час зливи жук? Що допомагає йому врятуватися?
• 6. Як ставиться до комахи автор? Обґрунтуйте відповідь цитатами.
• 7. Уважно перечитайте вірш. Які «дрібні» деталі природного життя зображено в ньому?

«Золотий рай» природи

Один з найвизначніших єврейських письменників, що писали мовою їдиш у першій половині XX ст., - Перец Давидович Маркіш. Він народився 25 листопада 1895 р. в містечку Полонне на Волині в бідній сім’ї. Батько був меламедом - тобто вчителем у початковій єврейській школі (хедері). Мати продавала нарізані оселедці. Маленьким хлопчиком Перец учився в хедері та співав у місцевій синагозі - єврейському молитовному домі. У десять років він утік до Бердичева, де теж намагався заробити співом у синагозі, але платні вистачало лише на те, аби вести напівголодне існування. Зрештою родичі забрали його додому й згодом улаштували на дрібну службу в рідному містечку. Проте й звідти поетові незабаром довелося піти.

Перец Маркіш

(1985-1952)

Маркішу не вдалося здобути університетську освіту, але він надзвичайно багато читав, особливо художньої літератури. А на життя він заробляв працюючи різноробочим, учителем, банківським службовцем. Проте насправді його цікавила лише літературна творчість. Писати він почав російською мовою, але невдовзі перейшов на їдиш.

Під час Першої світової війни Маркіша мобілізували до царської армії. Однак через рік через поранення його звільнили від подальшої військової служби. Перец приїхав до батьків, які мешкали в Катеринославі (нині місто Дніпро). Тоді ж почали виходити друком його твори. У них відображено криваві історичні події, свідком яких став молодий поет. Так, у поемі «Купа» (1922) митець увиразнив глибоке потрясіння, спричинене єврейськими погромами, що відбувалися в Україні в часи громадянської війни.

На початку 1920-х рр. Перец Маркіш виїхав до Варшави. Далі він вирушив у мандри. За кілька років письменник відвідав Францію, Німеччину, Італію, Велику Британію, побував у Палестині.

Авторитетна цитата

Попри те що Маркіш багато писав, виступав і друкувався за кордоном, там його життя не було легким. Нестатки, від яких він потерпав, одного разу навіть спонукали його взяти участь у конкурси чоловічої краси, що відбувався в Парижі. Маркіш здобув у ньому перемогу. Відомий письменник Ілля Еренбург у зв’язку із цією новиною зазначав, що Маркіш «скидався на той образ поета, який залишився в нашій уяві від сотень полотен малюнків, від повітря іншої доби. Романтиком Маркіш був не тільки у віршах, романтично вилося його волосся, романтичною була постава його голови на стрункій шиї (він ненавидів краваток і ходив завжди з розстібнутим комірцем); та й юнацький вигляд, який він зберіг до смерті, був також романтичним».

Наприкінці 1926 року поет повернувся до СРСР. Спочатку він оселився в Харкові, а потім переїхав до Москви. Тут, здавалося б, йому вдалося досягти неабияких успіхів. Його книжки видавалися та обговорювалися, його п’єси ставилися на сцені. Сам поет здобув безперечне визнання — попри те, що його твори нерідко відхилялися від жорстких ідеологічних вимог і за це зазнавали суворої критики. Як людина, що вирувала енергією та ідеями, Маркіш завжди перебував у центрі єврейського літературного та суспільного життя.

Однак поволі над головою письменника збиралися хмари. Після закінчення Другої світової війни за наказом Сталіна розгромлено Єврейський антифашистський комітет, активним членом якого був Перец Маркіш. Напередодні арешту митцеві вдалося потайки передати портфель зі своїми рукописами родичці, яка дивом урятувала їх від переслідувачів. У в’язниці Маркіша піддавали тортурам, намагаючись вирвати з нього фальшиве зізнання в діяльності на користь ворогів батьківщини. Однак він був незламний. На суді Маркіш виступив з рішучим останнім словом, у якому висунув звинувачення сталінській владі. 12 серпня 1952 р. його, так само як Лейба Квітка та інших представників єврейської культури, розстріляли.

Український мотив

Україна, її природа, її розкішні краєвиди були невичерпним джерелом натхнення для Маркіша. Ось як про це пише знана українська поетка та перекладачка Валерія Богуславська: «Повноправною дійовою особою багатьох віршів Переца Маркіша є Дніпро. А з якою любов’ю, з якою синівською ніжністю змальовує поет природу рідної Волині в однойменній поемі! Як його тягне з далеких країв “до тебе, о ніч України!”».

У творчості Переца Маркіша переплелися єврейська та українська теми. Нині його книжки торують нові шляхи до читачів, зокрема й на батьківщині письменника.

Чарівний клубочок

Чим поетичний твір відрізняється від прозового?

На перший погляд відповідь на це запитання видається досить простою. На відміну від прозового тексту поетичний розбито на окремі рядки, які називають віршовими. Проте це лише зовнішня відмінність. Якщо механічно розбити прозовий текст на приблизно однакові за довжиною відрізки, вірша з нього все одно не вийде. Адже не буде дотримано двох важливих законів поезії: мелодійності й рівномірності звучання. Особливого звучання поетичні рядки набувають завдяки римі й ритму.

Римою називають співзвучність закінчень віршових рядків. Наприклад, у першій строфі «Врожаю» Переца Маркіша:

В золотих кубельцях,

на тонких стебельцях

Гойдаються завзято

Вгодовані зернята, —

співзвучні закінчення першого й другого рядків (кубельцях — стебельцях) та третього й четвертого рядків (завзято — зернята).

Щодо віршового ритму, то він утворюється впорядкованим чергуванням наголошених і ненаголошених складів у рядку. Скажімо, у рядку з вірша Квітка «Жук» відбувається таке чергування наголошених і ненаголошених складів:

Існують різні схеми чергування складів, і кожна з них визначає певний ритмічний малюнок поетичного твору.

На відміну від прози лірика не так зображує події або героїв, як виражає думки й почуття автора. Тому віршована мова зазвичай відрізняється від прозової більшою емоційністю.

ВРОЖАЙ

В золотих кубельцях,

На тонких стебельцях

Гойдаються завзято

Вгодовані зернята.

Горнуться гарненькі

До землі до неньки,

Калатають гномики

Золотаві дзвоники.

Пісеньки та шерехи,

Глечики та келихи.

Колосочку колосок —

Дзенька золотом голосок.

Золотий достиглий рай.

Золоті пухнасті юрми

Дмуть, гудуть щодуху в сурми:

Вітре, цить, не заважай!

Бо врожай!

Переклад Валерії Богуславської

Запитання і завдання до прочитаного

• 1. Розкажіть про дитячі та молоді роки Переца Маркіша.
• 2. Як склалася доля письменника в Радянському Союзі?
• 3. Визначте тему та головну думку вірша «Врожай».
• 4. Схарактеризуйте загальний настрій цієї поезії. Обгрунтуйте відповідь цитатами.
• 5. Знайдіть у вірші епітети. Яку роль вони відіграють у творі?
• 6. Чому, на вашу думку, у тексті переважає золотий колір?
• 7. Поясніть, що таке рима та ритм.
• 8. Порівняйте вірш «Врожай» Переца Маркіша із полотнами «Збір врожаю в Провансі» нідерландського художника Ван Ґога та «Хліб» української мисткині Тетяни Яблонської. Визначте спільні й відмінні риси цих творів. Яку з картин ви б обрали як ілюстрацію вірша Маркіша? Обґрунтуйте свій вибір.

В. Гог. Збір урожаю в Провансі

Т. Яблонська. Хліб

Літературний навігатор

Барви природи в літературі

У літературі новий погляд на природу увиразнили поети-романтики в першій половині ХІХ ст. Природа в їхніх віршах набула значення одухотвореного світу, сповненого глибоких почуттів і напруженого життя. Усесвітньовідомі майстри романтичних пейзажів у ліриці - німецький поет Генріх Гейне та англійський поет Персі Біші Шеллі. Їхні поетичні краєвиди сповнені захвату перед величчю, красою і безмежним розмаїттям природи, у якій вони вбачають чутливого співрозмовника людини. Прочитайте вірші цих митців та уявіть змальовані в них картини.

Генріх Гейне (1797-1856). Портрет М. Д. Оппенгейма

Генріх ГЕЙНЕ

ЗАДЗВЕНИ ІЗ ГЛИБИНИ

Задзвени із глибини

Тихої печалі,

Мила пісенька весни, -

Линь все далі й далі!

Линь, дзвени, знайди той дім,

В квітах сад зелений,

І троянду перед ним

Привітай від мене.

Переклад Леоніда Первомайського

Персі Біші Шеллі (1792-1882). Портрет А. Клінта

Персі Біші ШЕЛЛІ

* * *

Глянь! За містом сонце встало,

Заясніло, засіяло,

Попливло собі над даллю,

Понад рискою кришталю

Іскрометного, тремкого...

Перед світлом, що розлого

Розлилося, — заблищали,

Мовби із вогню повстали,

Вежі, і шпилі, й собори,

У сапфірові простори

Линучи од олтаря

Океанського царя.

Чисте полум’я святинь

Так колись злітало в синь,

Аж до золотих колон,

Звідки мовив Аполлон¹.

¹ Аполлон - у давньогрецькій та давньоримській міфології бог світла та покровитель мистецтв.

Переклад Олександра Мокровольського

• 1. Порівняйте прочитані вірші. Чим відрізняються між собою зображені в них образи природи?
• 2. Якою має бути мелодія «милої пісеньки весни», що згадується у вірші Гейне? Опишіть її.
• 3. Які деталі підкреслюють сяйво ранкового сонця у вірші Шеллі «Глянь! За містом сонце встало»?

«Доміно. Життєпис чорно-бурого лиса». У цій повісті письменник розповідає історію чорно-бурого лиса на прізвисько Доміно. Ще дитинчам він вирізнявся з-поміж інших лисенят спритністю, відвагою і розумом. А коли подорослішав, став найкращим серед лисів своєї місцевості. Жоден з них не міг перевершити Доміно в красі, силі, хитрості й сміливості. Та був у Доміно запеклий ворог - собака Гекла. Гекла постійно полювала на лиса, але схопити його не могла. Проте якось вони зійшлися в смертельному двобої.

Ілюстрація С. Артюшенка

• 1. На скільки частин поділено твір «Доміно»? Розкрийте зміст назви кожної з них.
• 2. Які особливості поведінки лисиць та інших тварин зображує в цьому творі письменник?
• 3. Визначте основні риси характеру Доміно. Доповніть відповідь прикладами з твору.
• 4. Кому із супротивників симпатизує автор: Доміно чи Геклі? А ви? Поясніть чому.

«Снап. Історія бультер’єра»

Головний герой цього невеличкого оповідання — бультер’єр Снап. Оповідач отримав його в подарунок від шкільного товариша, схильного до жорстких жартів. Щойно Снапа випущено з коробки, він показав свою вдачу, гнівно накинувшись на нового господаря. Оповідач витратив немало часу на те, щоб перетворити маленького, але грізного песика на відданого товариша. Снап був відчайдушно сміливим. Здавалося, він узагалі не відчував страху. Саме тому оповідач вирішив скористатися допомогою бультер’єра в полюванні на вовків.

Ілюстрація В. Дударенка

• 1. Як оповідачеві вдалося приборкати Снапа?
• 2. Чим відрізнявся Снап від інших собак?
• 3. Як поводився бультер’єр під час полювання на вовків?
• 4. Із чим письменник порівнює Снапа в сцені полювання? Розкрийте зміст цього порівняння.

У СВІТІ МИСТЕЦТВА

Образи й картини природи в різних видах мистецтва

У той час коли Джон Кітс оспівував «поезію» рідної землі у віршах, його талановитий співвітчизник Джон Констебл (1776-1837) увічнював її в чудових живописних полотнах. До цього художника в англійському малярстві природа була лише тлом для зображуваних сцен і постатей. Констебл же зробив її головною темою своєї творчості.

Митець не змальовував вишуканих краєвидів. Його увагу привертали непоказні, на перший погляд цілком звичайні куточки рідного краю. Саме в них, на переконання художника, варто було шукати первісну красу та справжню поезію.

Дж. Констебл. Дедхемська долина

Аби досягти точності в зображенні природи, Констебл читав наукові праці й підручники з природознавства, консультувався з ученими-ботаніками. Та головним своїм учителем він уважав саму природу, а тому й намагався якомога більше писати її «з натури». Пояснюючи, чим є для нього живопис, художник наголошував: «Живопис — це синонім відчуття. Я радше відчуваю, ніж бачу веселку, іскристе світло й свіжість, зливу, що віддаляється, чи яскраве сонце, яке піднімається над обрієм... Схід сонця - ось що таке живопис!»

Сетон-Томпсон написав чимало картин. Відомо, що в його будинку збереглася папка з трьома тисячами малюнків! Усі свої розповіді Сетон-Томпсон ілюстрував власними роботами, розміщуючи їх на полях сторінок. «Вовки завжди були улюбленою темою моїх малюнків», — зізнавався письменник.

Е. Сетон-Томпсон. Лобо - король вовків

Е. Сетон-Томпсон. Погоня. Фрагмент

• 1. Розгляньте репродукцію картини Дж. Констебла «Дедхемська долина». Як на ній передано настрій ранкового пробудження природи? Зверніть увагу на те, як побудовано картину: дерева зображено на передньому плані, а долина, якою тече звивиста річка, губиться за обрієм. Чого досягає художник такою побудовою?
• 2. Назвіть пейзаж, який передає красу української природи. Хто його автор? Чому вам подобається саме ця картина?
• 3. Розгляньте картини Сетона-Томпсона. Які епізоди оповідання «Лобо» вони ілюструють?

Відомі композитори, зокрема Роберт Шуман, Франц Шуберт, Йоганнес Брамс, Петро Чайковський та інші, поклали на музику чимало віршів з «Книги пісень» Г. Гейне. Такий інтерес до збірки німецького поета з боку представників музичного світу цілком зрозумілий. Адже вміщені в ній вірші, відповідно до загальної назви, вирізняються надзвичайною мелодійністю. Значною мірою це зумовлено не лише особливостями поетичного обдаровання Гейне, а й міцним зв’язком з німецькою народнопісенною традицією. Не випадково деякі з творів поета набули популярності народних пісень.

Вірш Р. Бернса «Моє серце в верховині...» теж став піснею. На ці слова існує й багато варіантів відеопоезії. Відеопоезія — це вид мистецтва, який виник нещодавно й у якому поєднуються поетичний текст з відео, музикою, анімацією, комп’ютерною графікою. Своєрідністю відрізняється літературно-музична композиція, яку створила відома туристична фірма «Феєрія мандрів» і в якій поєднано поезію та спів у виконанні українського вокального дуету заслужених артисток України сестер Тельнюк.

Російський композитор Модест Мусоргський (1839-1881) створив музичну мініатюру «Жук», у якій малюк розповідає своїй няні про загадкову історію, що з ним трапилася. Хлопчик будував будиночок із трісочок, і раптом з’явився величезний страшний жук. Злякавшись, дитина причаїлася, а комаха злетіла й ударилася об скроню малого. Малюк з переляку зажмурився, але коли розплющив очі, то побачив, що жук лежить на спинці й навіть вусами не ворушить.

1. Скориставшись QR-кодом, перегляньте відеопоезію за віршем Р. Бернса «Моє серце в верховині». Чи підкреслює музика загальний настрій вірша Бернса?

2. Які зорові картини збіглися з картинами поезії?

3. Скориставшись QR-кодом, прослухай музичну мініатюру М. Мусоргського «Жук». Який образ жука постає у ній?

4. Порівняйте п’єсу Мусоргського з прочитаним віршом «Жук» Лейба Квітка. Чи є в них щось спільне?

Оповідання Сетона-Томсона «Лобо — володар Курумпо» екранізовано кілька разів. У 1962 р. в США вийшла стрічка «Легенда про Лобо» (кіностудія Волта Діснея, режисери Джеймс Алґар і Джек Коуффер), у якій поєдналися риси науково-популярного й художнього кіно. Замальовки із життя вовків доповнено музичними вставками — піснями завойовників Дикого Заходу. Фільм не лише ознайомлює глядачів із цікавими відомостями про тварин, а й навчає любити й поважати природу.

Постер кінофільму «Легенда про Лобо» (режисери Дж. Алґар і Дж. Коуффер, 1962 р.)

Ідею любові до природи ще виразніше втілено в іншій кіноверсії оповідання Сетона-Томпсона, створеній у Великій Британії (студія ВВС, режисер Стів Ґудер, 2007 р). Історію протистояння дикого звіра та людини глядачеві доносить всесвітньовідомий натураліст і ведучий телепередач про природу Девід Аттемборо. Назва фільму - «Лобо. Вовк, який змінив Америку» - відображає думку його авторів про те, що оповідання про життя і загибель вовка Лобо вплинула на ставлення людей до природи. Доля цього персонажа вразила серця багатьох людей та активізувала природоохоронний рух у всьому світі.

• 1. Скориставшись QR-кодом, перегляньте трейлер кінофільму «Легенда про Лобо». Чи виникло у вас бажання подивитися цей кінофільм? Чому?
• 2. Перегляньте одну з кіноверсій оповідання «Лобо - володар Курумпо» і порівняйте її з прочитаним твором. Висловіть свою думку з приводу цієї екранізації.

Творчо повторюємо та узагальнюємо прочитане

• 1. Чому Лобо вважали володарем Курумпо?
• 2. Як мисливцям вдалося зловити Лобо? Які риси характеру вовка розкрилися в цьому епізоді?
• 3. У чому полягає достовірність зображення життя природи у творах Сетона-Томпсона? Обґрунтуйте відповідь прикладами з прочитаного оповідання.
• 4. Який з поетичних творів про природу, уміщених у цій частині підручника, вам сподобався найбільше? Чому?
• 5. У якому вірші є рядок «Поезія землі не вмре ніколи»? Якого змісту набуває ця думка у творі? Назвіть автора цього вірша.
• 6. Який краєвид змальовується у вірші Р. Бернса «Моє серце в верховині...»?
• 7. Подискутуйте! Як ви гадаєте, чому головним героєм свого вірша Квітко зробив маленького жука?
• 8. Намалюйте словесну картину вірша «Врожай» П. Маркіша.
• 9. Розкрийте зміст поняття «пейзаж» і наведіть до нього приклади з прозових та поетичних творів із цієї частини підручника. Яку поезію називають пейзажною?
• 10. «Перекладіть» один з вивчених віршів прозовою мовою. Порівняйте віршований і прозовий тексти й розкрийте відмінності між ними.
• 11. На матеріалі вивчених віршів поясніть, що таке рима та поетичний ритм.
• 12. Вивчіть один з уміщених у підручнику віршів про природу напам’ять.
• 13. Пофантазуйте! Придумайте до образів вершин, урожаю та зливи: а) епітети, б) порівняння, в) метафори.
• 14. Робота в групах. Мандруємо інтернетом. Завдання для першої групи. Знайдіть репродукції пейзажів, які, на вашу думку, найкраще пасують до віршів, уміщених у цій частині підручника та обґрунтуйте свій вибір. Завдання для другої групи. Знайдіть інформацію про життя і поведінку вовків. Підготуйте виступ на тему «Життя вовків у дикій природі» й порівняйте подану в ній інформацію з текстом оповідання «Лобо — володар Курумпо». Завдання для третьої групи. Створіть власну відеопоезію або власний мультфільм за одним з програмових віршів.