Зарубіжна література. Повторне видання. 5 клас. Волощук

Розділ 8. Коли казка стає поезією

Літературна розминка

Упізнайте за мультиплікаційними кадрами відомі вам казки О. Пушкіна. Стисло перекажіть зміст однієї з них (на вибір).

Усім відоме ім’я російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна. Він жив і творив майже два століття тому. Відтоді багато змінилося: замість карет вулицями мчать автомобілі, канделябри зі свічками поступилися місцем електричним люстрам, на зміну гусячому перу й чорнилу прийшов комп’ютер. Однак твори видатного майстра слова анітрохи не застаріли й донині мають чимало шанувальників серед дорослих і маленьких читачів.

На сучасників Олександр Сергійович справляв надзвичайне враження. За словами одного з них, прізвище Пушкін викликало «справжнє потрясіння», «високі почуття». За життя митця численні прихильники вбачали в ньому «чудотворця поезії». А з плином часу ця слава зміцніла ще більше. Пушкіна називають «сонцем російської поезії». А втім, у життя кожного з нас він уходить насамперед як автор віршованих казок про золоту рибку, золотого півника, царя Салтана, наймита Балду та інших яскравих героїв.

Олександр Пушкін (1799-1837). Портрет В. Тропініна

Письменник народився 6 червня 1799 р. в Москві. Художня література супроводжувала Пушкіна з раннього дитинства. Його батько, нащадок давнього шляхетного роду, мав чудову бібліотеку. І з шести років маленький Сашко проводив у ній довгі години, захоплено гортаючи сторінку за сторінкою. Дім Пушкіних часто відвідували відомі літератори, які читали господарям та їхнім гостям свої твори.

Змалечку майбутній письменник долучився і до фольклору: слухав пісні та казки, спостерігав за обрядами.

Із записника Мумі-троля

Чимало скарбів усної народної творчості відкрила хлопчикові няня Орина Родіонівна, яка любила його всім серцем і якій він згодом присвятив зворушливі вірші. Саме нянька прищепила Пушкіну любов до слова. Оповідками, які вона почула ще дівчинкою в рідному селі, Орина Родіонівна розважала свого вихованця. Жінка була не лише природженою казкаркою, а й неперевершеним знавцем приказок, прислів’їв, народних пісень. Часто з дитячої кімнати в будинку Пушкіних долинав голос няні, що наспівувала то протяжні й сумовиті, то запальні й веселі мелодії. Про «чудовий дар співу» Орини Родіонівни поет пізніше згадував у звернених до неї віршах.

З дитинства залюблений у фольклор, Пушкін зберігав інтерес до нього впродовж усього життя. Він часто запрошував до себе простих людей і з їхніх слів записував повір’я, казки, пісні, приказки, оповідки, звичаї тощо. Ці нотатки поет використовував під час роботи над власними творами. Надзвичайно важливу роль відіграли фольклорні традиції і в його казках.

Чарівний клубочок

Як казки Пушкіна пов’язані з народними казками?

Зв’язок з фольклором - одна з найхарактерніших ознак пушкінських казок. Деякі з них споріднені з народними за сюжетом. Наприклад, «Казка про рибалку та рибку» суголосна з народною казкою «Жадібна баба»; «Казка про царя Салтана, про сина його славного й могутнього богатиря князя Гвідона Салтановича та про прекрасну царівну Лебедицю» перегукується з народною казкою «По коліна ноги в золоті, по лікоть руки в сріблі», а «Казка про мертву царівну та сімох богатирів» - з народною казкою «Чарівне люстерко». Крім того, казки Пушкіна рясніють фольклорними образами та висловами: «уклін земний», «острів Буян», «синє море», «красная дівиця»; «я там був, мед-пиво пив, тільки вуса обмочив»; «у тридев’ятім царстві, у тридесятім володарстві»; «Бог тебе благослови» тощо.

І. Білібін. Ілюстрація до «Казки про царя Салтана...»

Водночас пушкінські казки відрізняються від народних. У них ширше описано людські переживання, події розвиваються бурхливіше, є стислі, але різноманітні й емоційно¹ забарвлені картини природи.

¹ Емоційний (від емоція: почуття, переживання) - такий, що виражає емоції або насичений ними.

Варто зважити й на те, що поет писав казки не для дітей, а для дорослих. Лише з часом вони потрапили до кола дитячого читання.

Однак найочевидніша відмінність пушкінських казок від фольклорних полягає в тому, що вони написані віршами - прекрасними, досконалими віршами, які перетворюють казковий світ на справжню поезію.

Казки Пушкіна вирізняються блискучою літературною обробкою фольклорного матеріалу, глибиною проникнення в людські почуття, яскравою самобутністю персонажів. Саме тому їх визнано справжніми шедеврами² російської казкової традиції.

² Шедевр - взірцевий витвір; найвище досягнення мистецтва, вершина майстерності.

Перевірте себе

• 1. Як сприймали Пушкіна його сучасники?
• 2. Розкажіть про дитячі роки письменника. Які обставини сприяли розвиткові його поетичних здібностей і захопленню російським фольклором?
• 3. У чому виявився вплив фольклору на пушкінські казки? Чим казки поета відрізняються від народних?
• 4. Мандруємо інтернетом. Доберіть ілюстрації до пушкніських казок. Підготуйте на їхній основі виступ на тему «Сторінками казок Олександра Пушкіна» та продемонструйте її в класі.

КАЗКА ПРО РИБАЛКУ ТА РИБКУ

Жив старий із своєю старою

Біля самого синього моря.

Жили вони в ветхій¹ землянці²

Рівно тридцять літ і три роки.

Дід ловив неводом³ рибу,

А баба куделила⁴ пряжу.

Якось в море закинув він невід, -

Прийшов невід з самим баговинням⁵.

¹ Ветхий - дуже старий, зношений, поруйнований часом.

² Землянка - викопане в землі житло, яке іноді виступає над поверхнею.

³ Невід - рибальська сітка.

⁴ Куделити - прясти.

⁵ Баговиння - тонкі густі водорості.

Він удруге закинув невід, -

Прийшов невід з травою морською.

Як утретє закинув він невід, -

Витяг невід однісіньку рибку,

Золотую рибку, не просту.

Почала тая рибка благати,

Ілюстрація М. Осадчої та Г. Павлюкевич-Чернецької

Людським голосом промовляти:

«Відпусти мене, діду, до моря,

Дорогий дам за себе я відкуп⁶:

Відкуплюся чим тільки ти схочеш!»

⁶ Відкуп - плата, викуп.

Здивувався старий, налякався:

Він рибалив тридцять літ і три роки

Та не чув він, щоб риба говорила.

Відпустив він рибку золотую

Ще й сказав їй привітливе слово:

«Бог з тобою, рибко золотая!

Мені твого відкупу не треба,

Іди собі, рибко, в синє море,

Гуляй там собі на просторі!»

Повернувся дід до старої,

Розповів їй про диво велике:

«Я піймав був сьогодні рибинку,

Золоту рибинку, не просту,

По-нашому рибка говорила,

В синє море додому просилась.

Дорогою ціною відкуплялась,

Відкуплялась чим тільки я схочу.

Не посмів я взять відкуп з рибки,

Відпустив її так в синє море».

Почала баба лаяти діда:

«Ой, дурило ж ти, недотепа¹!

Не зумів взяти відкупу з рибки!

Було взяти від неї хоч ночви²,

¹ Недотепа - невміла людина.

² Ночви - корито, довгаста посудина з розширеними доверху стінками для домашнього вжитку: виготовлення тіста, прання білизни, купання тощо.

Ілюстрація М. Осадчої та Г. Павлюкевич-Чернецької

Адже наші, бач, зовсім побиті!»

От пішов дід до синього моря,

Бачить: море злегенька заграло.

Став він кликати рибку золотую.

Припливла з моря рибка, спитала:

«Чого тобі треба, дідусю?»

Тут старий уклонився та й каже:

«Змилуйся, паніматонько-рибко!

Бач, стара моя все докоряє,

Не дає мені, старому, спокою:

Їй потрібні новісінькі ночви,

Бо наші, бач, зовсім побиті!»

Відказала рибка золотая:

«Не журися, іди собі з Богом,

Будуть вам новісінькі ночви».

Повернувся старий до старої, —

А у баби новісінькі ночви!

Та ще дужче стара докоряє:

«Ой, дурило ж ти, недотепа!

Випросив, телепню, ночви!

А яка ж із ночов отих користь?!

Повертайся, дурню, до рибки,

Уклонися їй, випроси хату!»

Ілюстрація Н. Ращектаєва

От пішов дід до синього моря, —

Скаламутилось синє море.

Став він кликати рибку золотую.

Припливла до нього рибка, спитала:

«Чого тобі треба, дідусю?»

Тут старий уклонився та й каже:

«Змилуйся, паніматонько-рибко!

Іще дужче стара мене лає,

Не дає мені, старому, спокою,

Хату просить баба сварлива!»

Відказала рибка золотая:

«Не журися, іди собі з Богом.

Нехай так уже: буде вам хата!»

Пішов дід до своєї землянки,

А землянки нема вже й сліду!

Перед ним стоїть хата з світлицею¹,

З димарем мурованим, білим,

Ще й дубові, тесові ворота.

А стара сидить під віконцем

Та чимдуж чоловіка картає:

«Ой, дурило ж ти, недотепа!

Випросив, телепню², хату!

Повертайся, вклонися рибці:

Вже не хочу я бути селянкою,

Хочу буть стовбовою дворянкою³!»

¹ Світлиця - головна кімната в оселі, чиста та світла, призначена для рукоділля та прийому гостей; вітальня.

² Телепень - нерозумна людина.

³ Стовбова дворянка - дворянка зі старовинного й знатного роду, прізвище якого міститься в так званих Стовпцях - середньовічних списках про надання маєтків за службу державі.

Знов пішов дід до синього моря, —

Неспокійне синєє море!

Золоту став він кликати рибку.

Припливла з моря рибка, спитала:

«Чого тобі треба, дідусю?»

Уклонився він рибці та й каже:

«Змилуйся, паніматонько-рибко!

Бач, стара моя зовсім здуріла,

Не дає мені, старому, спокою:

Вже не хоче буть вона селянкою,

Хоче буть стовбовою дворянкою».

Відказала рибка золотая:

«Не журися, іди собі з Богом!»

Ілюстрація Н. Ращектаєва

Повернувся старий до старої,

Що ж він бачить? - Високі хороми,

А на ґанку стоїть його баба,

В соболевій вона тілогрійці,

Грезетова¹ на маківці кичка²,

Ще й перлове намисто на шиї,

На руках самоцвітні каблучки,

На ногах - чобітки червоні.

Перед нею дбайливі слуги,

Вона б’є їх, за чуба тягає...

Каже дід до своєї старої:

«Здрастуй, пані-добродійко дворянко!

Чи теперечки ти вдовольнилась?»

¹ Грезет - шовкова чи шерстяна тканина з дрібним візерунком того самого кольору.

² Кичка - у давнину головний убір заміжньої жінки.

А стара на старого як гримне

Та на стайню до коней послала.

От і тиждень, і другий минає,

Іще дужче тут баба здуріла,

Знов до рибки старого посилає.

«Повертайся, вклонися рибці:

Вже не хочу я бути дворянкою,

Хочу вільною бути царицею!»

Дід злякався, почав благати:

«Що ти, бабо, чи ти сказилась?

Ні ступити, ні мовить не вмієш,

То й смішитимеш ціле царство!»

Розгнівалась баба ще дужче,

Як ударить діда в обличчя.

«Як ти смів сперечатись зі мною,

Зі мною, дворянкою стовбовою?!

Йди до моря, кажу тобі честю,

А не схочеш - неволею підеш!»

Ілюстрація Н. Ращектаєва

Почвалав старенький до моря, -

Почорніло синєє море.

Золоту став він кликати рибку.

Припливла до нього рибка, спитала:

«Чого тобі треба, дідусю?»

Уклонився старий та й каже:

«Змилуйся, матінко-рибко!

Знову моя баба вередує:

Вже не хоче бути дворянкою,

Хоче бути вільною царицею!»

Відказала рибка золотая:

«Не журися, іди собі з Богом.

Добре, буде царицею баба!»

Ілюстрація Б. Дехтерьова

До старої дідусь повернувся,

Бачить: царський палац препишний,

У палаці стару свою бачить, -

За столом сидить вона - цариця,

Служать їй бояри та дворяни,

Наливають їй вина заморські,

А на закуску - медяники солодкі.

Навкруги стоїть грізна сторожа,

За плечима - списи та сокири.

Як побачив дідусь, налякався,

В ноги він старій уклонився,

Мовив: «Здрастуй, грізна царице!

Чи ж теперечки ти вдовольнилась?»

I не глянула баба на нього,

Тільки гнати з очей його звеліла.

Тут підбігли пани та бояри,

Старого у шию заштовхали.

А на дверях сторожа надбігла

Та сокирами ледь не зарубала.

Ще й народ глузував із нього:

«Так і треба тобі, старий нечемо!

Це тобі, нечемо, наука,

Щоб не ліз не в свої сани!»

Ось і тиждень, і другий минає, —

Іще дужче баба здуріла,

Царедворців по діда посилає.

Розшукали старого, приводять.

Чоловікові й каже баба:

«Повертайся, вклонися рибці, —

Вже не хочу я бути царицею,

Хочу бути морською володаркою,

Хочу жити в окіяні-морі,

Щоб служила мені рибка золотая

І в мене була на побігеньках».

Ілюстрація К. Чолушкіна

Не насмілився дід сперечатись,

Не наважився всупереч казати.

От іде він до синього моря,

Бачить — море сердито бушує,

Надимає розгнівані хвилі,

Ходять хвилі, і стогнуть, і виють.

Став він кликати рибку золотую.

Припливла з моря рибка, спитала:

«Чого тобі треба, дідусю?»

Уклонився старий та й каже:

«Змилуйся, матінко-рибко!

Що робити з клятою бабою?

Вже не хоче вона буть царицею,

Хоче буть володаркою морською,

Щоб їй жити в окіяні-морі,

І щоб ти сама їй служила

І в неї була на побігеньках!»

Ілюстрація К. Чолушкіна

Не сказала нічого рибка,

Лиш хвостом по воді майнула

І сховалась в глибокому морі.

Довго ждав старий біля моря,

Не діждався, пішов він додому.

Глянув - аж перед ним землянка,

На порозі сидить його баба,

Перед нею - розколоті ночви.

Переклад Наталі Забіли

Літературний практикум

1. Розгляньте кадри мультиплікаційної стрічки, знятої за казкою О. Пушкіна. Стисло схарактеризуйте зображених на них персонажів.

Кадри з мультфільму «Казка про рибалку та рибку» (режисер М. Цехановський, 1950 р.)

2. Які фантастичні (казкові) події відбуваються в «Казці про рибалку та золоту рибку»?

3. Накресліть у зошиті та заповніть таблицю за поданим зразком. Запишіть до неї бажання баби в тій послідовності, у якій вони з’являються у творі. Простежте за тим, як з кожним бажанням змінюється ставлення баби до діда.

Бажання баби	Ставлення баби до діда
Мати нові ночви	Висварила діда образливими словами: «Ой, дурило ж ти, недотепа!»

4. На основі складеної таблиці підготуйте стислий переказ твору.

5. Що в казці засуджується? Обґрунтуйте відповідь текстом.

6. Порівняйте образи баби та діда. Визначте риси характеру кожного з цих персонажів.

7. Як поставилася рибка до старого? Чому останнього разу вона йому нічого не відповіла?

8. Як змінюється упродовж казки настрій моря? Розташуйте цитати в послідовності, у якій відбувалися ці зміни.

А. «От іде він до синього моря,

Бачить — море сердито бушує...»

Б. «От пішов дід до синього моря,

Бачить: море легенько заграло».

В. «Знов пішов дід до синього моря, —

Неспокійне синєє море!»

Г. «Почвалав старенький до моря, —

Почорніло синєє море».

Д. «От пішов дід до синього моря,

Скаламутилось синє море».

Що автор підкреслює за допомогою описів моря?

9. Знайдіть у «Казці про рибалку та рибку» зв’язок з фольклорними творами, а саме:

• а) використання «магічного» числа три;
• б) образ чарівного помічника;
• в) постійні епітети;
• г) прислів’я чи приказки.

10. Користуючись схемою «Основні відмінності між фольклорними та літературними казками» (на с. 89), поясніть, чим пушкінська «Казка про рибалку та рибку» відрізняється від фольклорної.

11. Як оповідач виражає своє ставлення до персонажів? Наведіть приклади з твору.

12. Подискутуйте! А як ви ставитеся до діда та баби? Чи вважаєте ви справедливим покарання, яке спіткало старих наприкінці казки?

13. Пофантазуйте! Як би вчинили ви, якби золота рибка потрапила до ваших рук?

14. Знайдіть у перекладі твору пропущені епітети в таких цитатах:

Ще й ... намисто на шиї,

На руках ... каблучки

На ногах — чобітки ... .

Наливають їй вина ... ,

А на закуску — медяники ... .

Бачить: царський палац ... .

Мовив: «Здрастуй, ... царице!»

Бачить — море ... бушує,

Надимає ... хвилі...

Яку художню роль відіграють епітети в цих описах?

15. Що означає вираз «залишитися біля розбитого корита»? Придумайте й опишіть життєву ситуацію, якою можна проілюструвати цей вираз.

Український мотив

Сюжет про жадібну бабу, яка через невситиму жагу багатства отримує покарання, — мандрівний. Він трапляється в казках різних народів, наприклад у німецькій казці «Про рибалку та його дружину», українській «Казці про липку й зажерливу бабу» тощо.

Ілюстрація П. Дейлика

• 1. Прочитайте «Казку про липку й зажерливу бабу», скориставшись QR-кодом.
• 2. Порівняйте українську народну казку з літературною казкою Пушкіна, заповнивши табличку.

Що порівнюємо	«Казка про липку й зажерливу бабу»	«Казка про рибалку та рибку» Пушкіна
Позитивні герої
Негативні персонажі
Чарівний помічник
Бажання баби
Фінал казки
Особливості мови

3. Які деталі підкреслюють, що «Казка про липку й зажерливу бабу» - українська?