Зарубіжна література. Повторне видання. 5 клас. Волощук

Розділ 6. Мудрість народних казок

Літературна розминка

Розгляньте кадри з мультиплікаційних стрічок. Назвіть казки, за якими знято ці фільми.

Минуло багато століть, перш ніж філологи¹ почали збирати, записувати й видавати народні казки.

¹ Філолог - учений, який досліджує мову й літературу.

Великий внесок у популяризацію фольклорних казок зробили брати Вільгельм (1786-1859) і Якоб (1785-1863) Ґрімми з Німеччини. Вони уклали й видали кілька збірок казок рідного краю. Обидва брати були філологами й ще під час навчання в університеті почали збирати німецькі казки, пісні й легенди. Так вони сподівалися зберегти скарби народної творчості, аби ті, за висловом Якоба, «не випаровувалися, ніби роса під пекучим сонцем».

Збирання казок - справа досить непроста. Братам доводилося віддавати чимало часу й сил, аби знайти талановитих народних казкарів і, зберігаючи подробиці й манеру їхньої оповіді, ретельно записати почуте. Траплялося їм повертатися з експедицій і з порожніми руками.

Крім того, за часів, коли вони розпочали цю роботу, освічене товариство здебільшого зневажливо ставилося до усної народної творчості. Багато хто не розумів її художньої цінності й уважав казки забавкою для дітлахів неписьменного люду. Отже, брати мусили працювати всупереч суспільній думці. До того ж, принаймні на початку своєї діяльності, вони нерідко потерпали від безгрошів’я. Проте жодні несприятливі обставини не могли їх зупинити.

Авторитетна цитата

Брати Ґрімми поспішали, оскільки побоювалися, що невдовзі фольклорні твори можуть забутися, назавжди зникнути з народної пам’яті. От як визначив їхню мету Якоб Ґрімм: «Урятувати й зібрати всі пісні й перекази, що побутують у народі. Наша вітчизна від краю до краю ще по вінця повна цим багатством, яке наші шановані предки передали нам у спадок і яке всупереч глузуванню та насмішкам (...) досі живе (...). Не дослідивши цих скарбів, не можна по-справжньому зрозуміти ані поезію нашу, ані історію, ані мову в їхніх давніх й істинних витоках. Найважливіше — те, щоб усе це відтворювалося точно, без прикрас і доповнень, — тобто так, як повідомив оповідач, по можливості достоту його словами, якнайдетальніше й найретельніше...»

Брати Ґрімми врятували від забуття чимало казкових історій, які створила народна фантазія. І нині діти різних країн світу залюбки читають «Бременських музикантів», «Короля Дроздоборода», «Хлопчика-мізинчика», «Білосніжку» тощо, переглядають мультфільми й кінострічки, зняті за цими й багатьма іншими німецькими казками.

Пам’ятник братам Ґріммам у Ганау

«Пані Метелиця» — один з тих фольклорних творів, у яких найяскравіше втілилися особливості характеру німецького народу та його уявлення про людські чесноти й недоліки. В основу казки покладено мандрівний сюжет про злу мачуху й добру пасербицю, відомий, наприклад, за казкою «Попелюшка». Однак звичне для такого сюжету протиставлення рідної і названої дочок та їхніх випробувань у «Пані Метелиці» набуває характеру дзеркального відображення. Це протиставлення (або антитеза) виступає у творі основним художнім прийомом.

Словник Мудрого Гнома

Антитеза — різке протиставлення героїв, ситуацій, характерів, душевних або природних станів тощо.

Брати Ґрімми відомі на батьківщині також своїми дослідженнями в царині вивчення німецької мови. Серед їхніх найзначніших наукових досягнень - праця з граматики, яку в XIX ст. широко використовували в німецьких університетах, а також задум багатотомного словника німецької мови, над яким працювало кілька поколінь учених. А втім, усенародну любов і світову славу братам Ґріммам принесли саме казки, які вони зібрали на теренах рідної Німеччини.

Перевірте себе

• 1. Назвіть відомих вам збирачів народних казок. Чому поважні вчені записували фольклорні казки?
• 2. Перечитайте висловлювання Якоба Ґрімма щодо цінності народних казок (рубрика «Авторитетна цитата»). Поясніть його зміст і висловте своє ставлення до цієї думки.
• 3. Дайте визначення поняття «антитеза». Придумайте власні приклади антитези.

ПАНІ МЕТЕЛИЦЯ

Жила на світі одна вдова, і мала вона дві доньки. Одна з них, падчірка, була гарна й роботяща, а друга, рідна, гидка й лінива. Та вдова любила куди більше рідну доньку, хоч та була гидка й лінива. Падчірка мусила виконувати всю хатню роботу, була попелюшкою в домі. Бідна дівчина щодня сиділа на шляху біля криниці й пряла доти, поки їй нитка прорізала пальці до крові.

Одного разу вона так порізала ниткою пальці, що кров’ю залило весь починок. Вона схилилася над криницею, щоб вимити починок, а він вислизнув з рук і впав у криницю.

Ілюстрація Е. Булатова, О. Васильєва

Гірко заплакала дівчина й побігла до мачухи та розказала про таке нещастя. А мачуха почала її лаяти на всі заставки й нарешті сказала:

- Уміла вкинути починок, то зараз же лізь і дістань його.

Пішла бідна дівчина до криниці, не знаючи, що й робити. І з великого жалю і страху стрибнула в криницю і знепритомніла.

А коли опритомніла, то побачила, що лежить на чудовій луці. Ясно світило сонце, і тисячі розмаїтих квітів цвіли навколо неї.

Вона пішла цією лукою і набрела на піч, у якій було повно хліба. Хліб почав гукати до неї:

- Ох, витягни мене, витягни, бо згорю, я вже давно спікся!

Дівчина підійшла до печі й лопатою повитягала весь хліб. А потім пішла собі далі.

Ілюстрація Е. Прассе

Ілюстрація С. Арістакесової

Ось приходить вона до яблуні, а на ній аж рясніє від яблук. Яблуня просить її:

— Ох, обтруси мене! Яблука мої давно вже достигли.

Дівчина струснула яблуню, і яблука градом посипались на землю. Вона трусила доти, поки жодного яблука не лишилося на яблуні. Тоді згорнула яблука на купу й пішла далі.

Нарешті дійшла до невеличкої хатини, з якої у віконце визирала стара баба. У неї стирчали такі великі зуби, що дівчинка хотіла тікати. Але стара гукнула їй услід:

- А чого ти боїшся, люба дитино? Залишайся в мене, і якщо добре впораєшся з хатньою роботою, то й тобі добре буде. Найкраще дбай про постіль, стели якнайстаранніше та добре вибивай подушки, щоб пір’я летіло, - тоді на світі йтиме сніг, бо я ж пані Метелиця.

Як почула дівчина такі ласкаві слова, їй відлягло від серця, вона залишилась у бабусі й негайно стала до роботи. Дівчина в усьому догоджала старій, збивала їй подушки так сильно, що аж пір’я летіло, наче сніжинки, і тому жилося їй у старої дуже добре. Вона ніколи не чула від неї лихого слова й щодня їла смажене й пряжене.

Пробула дівчина певний час у старої та й засумувала, а чого їй бракує, то спочатку й сама не знала. Нарешті здогадалась, що нудьгує за домівкою, і хоча тут було їй у тисячу разів краще, проте її тягло вернутися до рідної хати.

Нарешті вона сказала до старої:

- Узяла мене туга за рідним краєм, і хоч мені у вас дуже добре, проте довше я тут зоставатися не можу, мені треба вернутися до своїх.

Пані Метелиця сказала:

- Мені подобається, що тебе тягне додому. І за те, що ти вірно мені служила, я сама тебе виведу нагору.

Вона взяла її за руку й провела до великої брами. Брама відчинилась, і тільки-но дівчина ступила на поріг, линув золотий дощ, і все золото приставало до неї, аж нарешті вся вона вкрилася золотом.

Ілюстрація К. Фішера

- Це тобі за те, що ти в усьому старанна була, - сказала стара й віддала їй також і починок, що впав у колодязь.

Тоді брама замкнулась, і дівчина опинилася вгорі, на землі, біля своєї хати. А щойно вона ввійшла у двір, півень злетів на цямрину й заспівав:

Кукуріку, кукуріку! —

Наша дівчина іде, —

на ній золота без ліку.

Увійшла дівчина до хати, а мачуха й сестра, побачивши на ній золото, зраділи, не знають, де й посадити.

Дівчина розповіла про все, що з нею трапилось, і коли мачуха почула, як падчірка дослужилася до такого великого багатства, то аж загорілася бажанням добути таке щастя і своїй рідній, гидкій та ледачій доньці.

Отож пішла ледарка до криниці, сіла та й пряде, а щоб починок був у крові, уколола собі пальця, усунувши руку в густий терен. А потім кинула починок у колодязь і стрибнула сама туди.

Вона опинилась, як і сестра, на чудовій луці й пішла тією самою стежкою. Дійшовши до печі й почувши, як хліб кричить: «Ох, витягни мене, витягни, бо згорю, я вже давно спікся!» - вона відповіла: «Тільки мені й охоти бруднитися біля тебе!» - і пішла далі.

Незабаром дійшла вона до яблуні й, почувши, як та кричить: «Ох, обтруси мене, обтруси, мої яблука давно вже достигли!» - вона відповіла: «От» - і пішла далі.

Прийшовши до хатини пані Метелиці, вона не злякалася її зубів, бо вже чула про них, і відразу найнялася до неї.

Ілюстрації Л. Ніколаєвої

Першого дня вона дуже старалася, слухалася пані Метелицю, коли та їй загадувала роботу, бо в неї тільки й думки було, що про золото, яке стара їй подарує, але другого дня почала лінуватися, третього ще більше - навіть уставати вранці не захотіла. Вона й постелі пані Метелиці не постелила як слід, і подушок не позбивала, щоб аж пір’я летіло.

Це скоро набридло старій, і вона сказала дівчині, що її служба скінчилася. Ледащиця дуже зраділа, гадаючи, що тепер на неї лине золотий дощ.

А пані Метелиця привела її до брами, і щойно дівчина ступила на поріг, як на неї перекинувся великий казан смоли.

- Оце тобі твій заробіток, - сказала пані Метелиця і замкнула ворота.

І прийшла ледащиця додому, уся вкрита смолою, а півень, побачивши її, злетів на цямрину і загорлав:

Кукуріку, кукуріку!

Наша ледащиця йде,

що брудна буде довіку!

І справді, смола так пристала до ледащиці, що не відмилася, скільки вона жила на світі.

Переклад Сидора Сакидона

Запитання і завдання до прочитаного твору

1. Розгляньте репродукції німецьких поштових марок з ілюстраціями до казки «Пані Метелиця» і розкажіть, які епізоди на них відтворено.

2. На малюнку переплутана послідовність, у якій у казці з’являються учасники подорожі дівчат підземним царством. Виправте помилку.

3. Як ставилася вдова до пасербиці та власної доньки? Чи було таке ставлення справедливим?

4. Через які випробування пройшли сестри в підземному світі? Як вони поводилися під час цих випробувань? Чи було в їхній поведінці щось несподіване для вас?

5. Як пані Метелиця винагородила кожну з героїнь? Чи вважаєте ви таку винагороду заслуженою?

6. Які чарівні предмети та істоти змальовано в казці? Яку роль вони відіграють?

7. Знайдіть! Для зображення пасербиці й доньки в казці використано прийом антитези (протиставлення). Дослідіть його й занотуйте свої спостереження до зошита, заповнивши пропуски в таблиці:

Що протиставляється	Пасербиця	Донька
Зовнішність	Вродлива
Риси характеру		Ледача
Поведінка під час подорожі
Винагорода

8. А як використано прийом антитези на поштових марках із зображенням пасербиці та доньки (с. 67)? Знайдіть якомога більше протилежних деталей на цих марках.

9. Складіть план порівняльної характеристики пасербиці та доньки.

10. Знайдіть у творі деталі, які підкреслюють старанність пасербиці.

11. Підготуйтеся до виразного читання діалогів у казці.

12. Робота в групах. Підготуйте маленьку аудіовиставу на основі одного уривка про подорож пасербиці та доньки підземним світом.

11. Дайте письмову відповідь на питання: «Які риси людського характеру уславлюються в казці «Пані Метелиця», а які — засуджуються?»

ЦВІТ ПАПОРОТІ

Польська народна казка (Скорочено)

З давніх-давен відомо всім, а особливо старим бабусям, які люблять про це оповідати зимовими вечорами біля печі, що на Яна Купала, коли буває найкоротша літня ніч, у лісі зацвітає папороть. Хто ту квітку знайде, зірве й сховає, матиме щастя на все життя.

Оце тільки горе, що така ніч буває лише раз на рік, і то дуже коротка, та й цвіте тоді один-однісінький кущ папороті в усьому лісі. А росте цей кущ у такому закутку, що добратися до нього майже неможливо.

Кажуть також, що дорога до квітки дуже важка й небезпечна, бо на ній трапляються різні страхіття і лякають людину, не дають іти.

І ще кажуть, що тільки молода людина може добути цю квітку.

Колись давно жив собі в одному селі хлопець на ім’я Яцусь. Люди прозвали його цікавим, бо він скрізь нишпорив, шукав і все слухав, що кажуть люди. Що найважче добути, те він неодмінно хотів мати: така вже була в нього вдача. На те, що під ногами лежить, Яцусь і не дивився, а до чого треба було добиватися, через що собі в’язи можна було скрутити, - оце йому найбільш припадало до серця.

Ілюстрація Т. Вілбік

Трапилося раз, що хлопці сиділи ввечері коло вогнища, а Яцусь різьбив ножиком візерунка на палиці, бо неодмінно хотів прикрасити її собачою головою. Тут до вогню підійшла стара Німчиха, баба дуже розумна, шо чимало вешталася по світах і знала все, як воно буває. І завела Німчиха мову про цвіт папороті, яке він, мовляв, щастя може принести тому, хто його знайде. (...)

Коли вона скінчила, Яцусь сказав собі:

— Нехай буде, що буде, а я мушу знайти цю квітку. І я її таки знайду, бо коли людина чогось дуже хоче й намислить, що так мусить бути, вона кінець кінцем того доможеться.

Яцусь це частенько повторював, бо така була його думка.

Недалеко від того кутка села, де стояла хатка Яцусевих батьків з городом і полем, був великий ліс. У тому лісі вночі на Яна Купала хлопці й дівчата завжди палили вогнища. Отож Яцусь сказав собі:

- Поки інші стрибатимуть через вогнища та опікатимуть собі литки, я краще піду в ліс, пошукаю квітку папороті. (...)

Нарешті настав той день, наблизилася і ніч. Хлопці й дівчата із села пішли в ліс, розпалили там вогнища й почали стрибати через них, співати й розважатися. А Яцусь чисто вмився, одяг білу сорочку, новісінькі личаки, шапку з павиним пером, підперезався червоним поясом і тільки-но смеркло, подався в ліс. А ліс стояв чорний, мовчазний, над ним стелилася темна ніч із ясними зорями, які хоч і світили в небі, та тільки самим собі, бо ж землі від них користі було мало.

Яцусь добре знав дорогу в лісові хащі — він-бо не раз ходив тут удень. Та ледве хлопець зайшов у хащі — дивна річ! - уже не міг знайти дороги, не міг і впізнати дерев, які тут росли. Усе було якесь інше. Стовбури дерев зробилися величезні, товсті й не стояли, а лежали на землі. Колоди наче виростали самі, так, що їх не можна було ні обминути, ані перелізти через них; звідкілясь узялися чагарі, густі й колючі, які тут ніколи не росли. Скрізь пекла ноги кропива, кололи бур’яни. Темно було, хоч в око стрель, а в тій темряві раз у раз засвічувалися чиїсь очі й дивилися на Яцуся так, наче хотіли його з’їсти. Горіли жовтим, зеленим, червоним та білим вогнем, і потім згасали. Очей тих і праворуч, і ліворуч, і вгорі, і внизу безліч, та Яцусь їх не боявся.

А йти Яцусеві було дуже важко! От заступила дорогу колода. Він поліз через неї. Дерся, дерся, нарешті виліз нагору і почав спускатися. Зирк - аж колода зробилася така мала, що тільки ногою переступити

Потім устає на дорозі сосна, висока-височезна, наче до неба, і товстелезна, як башта, йде Яцусь навколо, йде, глянув - а це паличка, така тоненька, що можна зломити рукою.

Ось заступили Яцусеві дорогу чагарі, такі густі, що й пальця не просунеш. Але Яцусь кинувся на них, потоптав, поламав і якось пробився.

Спинився, глянув, а перед ним - величезне болото. Спробував ногою - грузне. А трясовина така глибока, що й дна немає. Тільки де-не-де стирчать купини. Почав Яцусь стрибати з купини на купину, а вони наче самі з-під ніг тікають. Та хлопець не зважає, біжить - і таки перебрався на той бік болота. Далі йти вже стало легше, тільки Яцусь так заблудив, що не знав навіть, з якого боку його село.

Коли дивиться - перед ним височезний кущ папороті, товстий як дуб. А на одному листку внизу світиться квітка - п’ять золотих пелюстків і посередині око. Крутиться те око, як млинове коло, і сміється... У Яцуся серце закалатало. Простяг він руку, от-от ухопить квітку - і раптом заспівав півень: настав світанок. Квітка блимнула й згасла.

І. Жупан. Ніч на Івана Купала

М. Корженівська. Цвіт папороті

І так у Яцуся зразу ж у голові загуло, що й ноги в нього підломилися, і він упав на землю. Прокинувся - лежить він у хаті, на постелі, а мати клопочеться біля нього й плачучи мовить, що знайшли Яцуся ледь живого в лісі.

Тут Яцусь зразу пригадав, що з ним сталося, та матері нічого не сказав; соромно було. Сказав тільки собі, що це ще не кінець! На той рік знов буде така сама ніч, тоді й побачимо.

Цілісінький рік Яцусь тільки про це й думав, але не прохопився жодним словом, щоб люди не сміялися. Нарешті знов настав отой день, а за ним - найкоротша ніч. Яцусь чисто вмився, одяг білу сорочку, нові липові личаки, підперезався червоним поясом. Коли хлопці та дівчата побігли стрибати через вогнище, він шугнув у ліс.

Думав, що знов доведеться йому пробиватися крізь хащі й стрибати по купинах на болоті - коли ні. Бачить: високі сосни та дуби стоять на голому кам’янистому полі. Від одного дерева до іншого треба йти та йти, а дерева наче самі тікають від нього, ще й поросле мохом каміння виростає з-під землі. Скрізь росте папороть, ніби хто нею засіяв ліс - і малою, і великою, та ніде не видко жодної квіточки.

Здалося Яцусеві, що він іде вже цілий рік - така довжелезна була дорога. Але він не повернув назад, не злякався: ішов далі.

Аж дивиться — світиться здаля та сама квітка: п’ять золотих пелюстків, а посередині крутиться величезне око.

Яцусь підбіг, простяг руку. Та рантом заспівали півні. Настав світанок, і квітка зникла. Але Яцусь не впав, не зомлів, а сів на камені.

— До трьох разів спробую! — тупнув він ногою.

І тут зборола його втома. Він упав на мох, що ріс між камінням, і заснув. Ледве заплющив очі, як почало йому щось увижатися. Дивиться: стоїть перед ним квітка з п’ятьма пелюстками, блимає золотим оком і сміється:

— А що? Досить з тебе? Будеш за мною ганятися?

— Що я сказав, те й мусить статися, — буркнув Яцусь. - Ще не кінець. Усе одно я тебе зірву.

Один пелюсток квітки витягся, мов язичок - Яцусеві здалося, що він його дражнить. Потім усе зникло; хлопець заснув міцним сном і спав до самого ранку.

Прокидається - лежить він на знайомій лісовій галявині, недалечко від села. І сам не знає, чи то вночі сон йому снився, чи насправді так було.

Цілісінький рік Яцусь нічого не казав нікому, а сам тільки й думав, як йому добути квітку, але надумати нічого не міг. Вирішив тільки ще раз - востаннє - спробувати щастя. Отож, коли настала найкоротша ніч, Яцусь знов одяг білу сорочку, нові личаки, підперезався червоним поясом, і хоч мати його не пускала, щодуху побіг у ліс.

Але диво! Ліс - такий як завжди; і стежки й дерева знайомі: ніхто не перешкоджав іти. Тільки папороті ніде не видко. Подався Яцусь знайомою стежкою до хащі, де вона завжди росла. От і папороть.

Почав Яцусь нишпорити в кущах: цвіту ніде нема.

На одному кущі лазили черв’яки, інші вкрила гусінь, ще інші геть засохли. Уже Яцусь хотів повертати назад, коли біля самісінької землі побачив квітку. П’ять золотих пелюстків, а посередині блискуче око. Простяг хлопець руку й схопив квітку, яка опекла руку, наче вогнем, але він її не кинув, тримав міцно.

І тут квітка почала рости, заблищала дужче, аж очі сліпило. Яцусь миттю сховав її за пазуху, під серце.

Ілюстрації М. Орловської-Габриш

Раптом він почув тоненький голосок:

- Ти вхопив мене — твоє щастя. Але пам’ятай: той, хто мене візьме, матиме все, що схоче, та ні з ким не зможе ділитися своїм щастям, бо воно зараз же пропаде.

У Яцуся запаморочилася голова від великої радості.

«А що там! - подумав. - Аби мені добре було...»

Квітка притулилася до нього, обплела своїми корінцями, наче аж проросла ними в самісіньке серце.

Хвацько зсунувши шапку набакир, приспівуючи, повертався Яцусь назад. Дорога перед ним сяяла, мов срібна смуга, дерева тікали, кущі відхилялися, квіти вклонялися аж до землі, ледве Яцусь кидав на них оком. А він ішов, задерши голову, і тільки й думав, чого б йому бажати. Спершу закортіло мати палац зі слугами, багато землі, одне слово — стати великим паном.

Ледве Яцусь про це подумав, як опинився на лісовій галявині, у якомусь чужому місці...

Глянув на себе — упізнати не може. Одіж на ньому з дорогого сукна, сорочка з найтоншого полотна, чоботи на ногах із золотими підківками, на поясі самоцвіти блищать. А поруч стоїть карета, запряжена шістьма білими кіньми в золотих хомутах. Біля неї слуги. Лакей уклонився, подав Яцусеві руку, підсадив у карету, і гайда!

Яцусь і незчувся, як коні домчали його до пишного палацу. На ганку вже стояли юрбою слуги, чекали на нього.

Тільки ж не було тут нікого знайомого. Усі навколо чужі та якісь чудні, наче перелякані.

Ілюстрації М. Сойки

Зате коли Яцусь зайшов у палац — там уже було на що подивитися. Така пишнота, таке багатство — тільки пташиного молока немає.

— Ну й заживу я тепер! — вигукнув Яцусь і, оглянувши всі закутки, мерщій пішов до ліжка, бо йому страшенно хотілося спати. Як ліг на пухові перини та вкрився шовковою ковдрою — відразу заснув міцним сном.

Скільки проспав — і сам не знав; прокинувся, бо дуже їсти захотілося.

Дивиться Яцусь — на нього вже чекає стіл, заставлений різними дорогими стравами. На що тільки гляне — відразу само до нього на тарілку сунеться. Уже не було чого й бажати, аж смак до їжі пропав.

Пішов Яцусь до саду — а там ростуть заморські дерева: на одній гілці квіти цвітуть, а на другій вже й плоди достигають. З одного боку саду — море, з другого — ліс. А посередині річка тече. (...)

Та як позбігалися слуги, почали заглядати в очі, питатися, чого він хоче, та як понаносили всякої всячини, Яцусь і думати забув про село та про своїх батьків. Назавтра повели його до скарбниці, де горою лежало золото, срібло й різне дороге каміння. Глянув Яцусь і думає: «От коли б я міг пригорщі зо дві цього золота дати батькові й матусі, братам і сестрам — хай би собі поля шматок докупили чи худоби». А сам знає, що не можна, бо ледве він з кимось поділиться, усе його щастя зараз пропаде.

«Ет! — думає собі Яцусь, — нащо мені про когось турбуватися чи допомагати! Хіба вони голови й рук не мають? Нехай самі про себе дбають. Аби мені добре було!»

І зажив Яцусь один у своєму розкішному маєтку, вигадуючи собі всілякі забави. (...)

Минув рік і другий — усе Яцусь має, чого тільки заманеться, а вже йому оце щастя набридло так, що часом і жити не хочеться.

А найбільше він сумував за рідним селом, за своїми батьками. Коли б хоч побачити їх, хоч довідатися, як вони там живуть... Тільки згадає Яцусь про матір, - серце йому крається від болю. (...)

Одного дня Яцусь таки наважився поїхати додому.

З хати визирнула стара, згорблена жінка в подертій сорочці. Боязко глянула вона на панську карету, яка зупинилася біля їхнього двору.

Яцусь виліз із карети. На подвір’ї зустрів його старий Бурек, ще худіший, ніж був колись, з наїженою шерстю. Він люто загавкав на Яцуся, аж присідаючи на задні ноги - не пізнав. Яцусь підійшов до хати. На порозі, спершись, об одвірок, стояла мати, дивилася на нього й теж не пізнавала.

У Яцуся защеміло серце.

- Матусю! - гукнув він. - Це ж я, ваш Яцек.

Мати глянула на нього почервонілими очима.

- Жартуєте, ясновельможний пане! Мого Яцека вже й на світі нема. Якби він був живий, то невже б за два роки не обізвався до нас? Та ще й коли б він, як оце ви, мав усього вдосталь - невже дав би своїм батькам умирати з голоду! Ні, де там! Мій Яцусь мав добре серце, він навіть і не схотів би того щастя, яким не міг би поділитися зі своїми.

Почервонів Яцусь, опустив очі. Кишені в нього були повнісінькі золота, та ледве він сягнув у кишеню рукою, щоб сипнути пригорщу золота у фартух матері, як його взяв страх: адже зараз він утратить усе чисто.

Він стояв, похиливши голову від сорому, а мати дивилася на нього.

Потроху почала збиратися рідня, з хати виглянув батько. У Яцуся серце зм’якло, та як глянув він на свою карету й коней, та згадав про свій палац, йому вже й дивитися ні на що не схотілося.

Ілюстрація Н. Котел та І. Вишинського

Одвернувся він од батька й матері і, не кажучи слова, пішов із двору. (...) Мов прокляття лунали у вухах материні слова, що не матиме щастя та людина, яка не хоче поділитися ним з іншими.

Повернувся Яцусь до палацу, загадав покликати гостей та понакривати столи, загадав, щоб у всіх кімнатах грала музика. Але все було даремно.

Цілий рік було Яцусеві гірко, а в грудях наче каменюка лежала. (...)

Через рік Яцусь знову поїхав до рідної оселі. Там він почув, що мати важко захворіла.

Стара мати стогнала на лаві. Підійшов до неї Яцусь, вона глянула на нього й не впізнала. Говорити їй було важко, а Яцусь боявся питати.

Серце його боліло, наче хто ножем простромив. Він сягнув до кишені, щоб висипати золото на лаву, але рука сама стислася в кулак, а по спині побігли дрижаки від страху — от зараз він утратить своє щастя.

«Матері вже недовго на світі жити, а я ще молодий. Невже ж оце мені так відразу все й загубити?» - подумав Яцусь.

І він мерщій вибіг з хати, скочив у карету, примчав до свого палацу, замкнувся і давай плакати. Що вже він робив, аби полегшало - нічого не допомагало. Не минуло й року - Яцусь висох як тріска. Нарешті не витримав, насипав у кишені золота й поїхав до батьків.

Ілюстрація Н. Котел та І. Вишинського

Коні стали біля двору. Підбіг Яцусь до хати, а двері кілком підперті. Заглянув у вікно - хата порожня.

Тут якийсь жебрак підійшов до тину й каже:

- Чого ви там шукаєте, ясновельможний пане? Хата порожня - усі в ній повмирали з голоду та хвороби.

- Через мене вони загинули всі! — вигукнув Яцусь. - Нехай же і я загину!

Ледве він це сказав, як земля розкрилася і поглинула Яцуся, а з ним і цвіт папороті, якого зараз ніхто вже у світі не знайде.

Переклад Марії Пригари

Запитання і завдання до прочитаного

1. Складіть у зошиті простий план казки й підготуйте її переказ за цим планом.

2. Як схарактеризовано Яцуся на початку казки? Наведіть цитату.

3. Які душевні властивості він виявляє під час нічних подорожей чарівним лісом? Обґрунтуйте думку текстом.

4. Як змінився герой після того, як до його рук потрапила чарівна квітка? Які нові риси характеру в нього з’явилися?

5. Чому мати не впізнала Яцуся, коли він приїхав провідати сім’ю? А чому він сам не відкрився рідним?

6. Які зміни в житті родини відбулися за той час, поки Яцусь тішився своїм заможним життям?

7. Чому Яцусь урешті-решт відмовився від чарівної квітки?

8. Які народні традиції та легенди відображено в казці «Цвіт папороті»?

9. Подискутуйте! Чи зробила квітка Яцуся щасливим?

10. Пофантазуйте! Уявіть, що в Яцуся з’явилася можливість виправити помилку. Коли і як він міг би це зробити?

11. Робота в парах.

• А. Знайдіть описи нічного лісу. Які зміни в ньому відбуваються?
• Б. Прочитайте описи квітки папороті. Як у них підкреслено загрозливу красу квітки?
• В. Де у творі використано прийом антитези? Поясніть його роль.

12. Робота в групах. Завдання для першої групи. Знайдіть у творі приклади трикратних повторів, характерних для чарівної казки. Поясніть їхню художню роль. Завдання для другої групи. Намалюйте точні ілюстрації до описів природи в казці й зробіть з них відеоролик (під керівництвом старших). Доберіть музичний супровід. Завдання для третьої групи. Знайдіть в інтернеті легенди про цвіт папороті та червону руту.

15. Складіть стислий опис чарівної квітки папороті. Використайте в ньому деталі з тексту й додайте до нього власні антитези.

Літературний навігатор

Калейдоскоп народних казок

Бременські музиканти - осел, пес, кіт і півень - герої однойменної німецької народної казки зі збірки братів Ґріммів. Колись вони вірою і правдою служили людям, але на схилі віку стали зайвим тягарем для своїх господарів. Довідавшись, що їх хочуть позбутися, тварини вирішили піти до міста Бремена, щоб заробляти на життя, розважаючи городян музикою і співом. Дорогою вони натрапили на будинок, у якому бенкетували розбійники. Зголоднілі й стомлені друзі замислили захопити цей притулок...

Ілюстрація Г. Вільгельма

• 1. Як повелися з ослом, псом, котом і півнем їхні господарі?
• 2. Які риси характеру допомогли героям перемогти у випробуваннях?
• 3. Хто з бременських музикантів вам найбільше сподобався? Чому?

Давно жили собі чоловік і жінка. Довго в них не було дітей, і тому ходили вони щодня в храм молити богів, щоб ті послали їм хоч би малюсінького хлопчика. І от одного дня з’явився у них синок завбільшки з мізинчик. Хлопчик був дуже розумним, але так і залишився крихітним. Проте він досягав успіху в усіх справах, за які брався. Як це йому вдавалося, ви довідаєтеся, прочитавши японську народну казку «Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик».

Ілюстрація О. Антімонової

• 1. Порівняйте японську казку про Іссумбосі з українською казкою про Хлопчика-мізинчика. Укажіть спільні й відмінні риси головних героїв цих творів.
• 2. Як ви гадаєте, чому пригоди Хлопчика-мізинчика стали мандрівним сюжетом, а сам Хлопчик-мізинчик — популярним героєм казок різних народів світу?

Жив колись бідний хлопець на ім’я Малян. Із самого малечку він мріяв про те, щоб навчитися малювати, але не було в нього за що купити пензлика. Та одного разу сталося диво: до його рук потрапив чарівний пензлик. Щойно Малян закінчував ним малювати, як малюнок одразу оживав. Незабаром чутка про дивовижне мистецтво хлопця докотилася до пана. Той звелів привести Маляна до маєтку. Що сталося далі, ви прочитаєте в китайській народній казці «Пензлик Маляна».

Ілюстрація О. Михайлової-Родінової

• 1. Завдяки чому Малянові вдалося перемогти своїх ворогів? Яку роль відіграли в цьому його власні чесноти?
• 2. Що намалювали б, якби отримали такий самий чарівний пензлик?

Був собі гусар. Він довго воював і зрештою його відпустили до рідного села побачитися з дружиною. По дорозі, зупинившись в одній хаті на нічліг, він зустрів мудрого діда, який дав йому три мудрі поради. Які саме? І як ці поради допомогли гусарові? Про це розповідає захоплива угорська народна казка «Три мудрі поради».

Ілюстрація І. Вишинського

• 1. Що і як порадив гусарові дід?
• 2. Чи варті були слова старого останніх гусарових грошей?
• 3. Чи може, на вашу думку, сучасна людина скористатися цими трьома мудрими порадами?

У СВІТІ МИСТЕЦТВА

Народні казки в різних видах мистецтва

Часом збирачі фольклору не просто записували народні казки, а ще й літературно їх обробляли. Саме так у XVII ст. підійшов до цієї справи французький поет і критик Шарль Перро (1628-1703).

Казки не були основним предметом творчих зацікавлень Ш. Перро. Він займався серйозними науковими питаннями й був відомим культурним діячем. За свої здобутки Перро навіть отримав почесне звання академіка Французької академії, яке на той час прирівнювалося до звання «безсмертного». Отож розважаючи «казочками» королівський двір, Перро навряд чи міг передбачити, що саме вони, а не поважний доробок академіка вславлять його ім’я.

Шарль Перро. Портрет невідомого художника

Працюючи над казками, Перро спирався на французький фольклор. Про це він зазначив у передмові до своєї збірки «Казки матінки моєї Гуски, або ж Історії та оповідки минулих часів з повчальними висновками», що побачила світ у 1697 р. Нині герої цих казок: Попелюшка, Червона Шапочка, Кіт у чоботях, Хлопчик-мізинчик, Синя Борода та інші - відомі в усьому світі. Вони вже давно вийшли за межі суто книжкового життя і стали персонажами театральних спектаклів, радіоп’єс, кінострічок та мультфільмів.

Неперевершені ілюстрації до казок Ш. Перро створив видатний французький художник XIX ст. Ґюстав Доре (1832-1883). У 1862 р. він підготував серію малюнків, на яких зобразив епізоди з «Попелюшки», «Сплячої красуні», «Хлопчика-мізинчка», «Кота у чоботях» та інших творів, які зібрав та художньо опрацював знаменитий казкар. Усі ці роботи графічні, тобто виконані за допомогою ліній, штрихів, плям і подібних прийомів переважно без застосування кольору. Можна лише дивуватися, як, не використовуючи широкої кольорової палітри, художнику вдалося відтворити атмосферу барвистого казкового світу та яскраві характери його мешканців. Не випадково ж, отримавши видання казок Перро з ілюстраціями Доре, знаний французький критик Ш. Сент-Бев назвав його «дарунком для короля».

Ґ. Доре. Ілюстрація до казки «Кіт у чоботях»

Ґ. Доре. Ілюстрація до казки «Попелюшка»

• 1. Які казки Ш. Перро та їх екранізації вам відомі?
• 2. Якщо ви читали «Попелюшку», порівняйте її з німецькою народною казкою «Пані Метелиця». Що в них схожого та відмінного?
• 3. Розгляньте репродукції малюнків Ґ. Доре до казок «Кіт у чоботях» і «Попелюшка». Які епізоди казок на них відтворено? Що надає малюнкам старовинного казкового вигляду?
• 4. Які риси характерів головних героїв обох казок виділяє художник? Обґрунтуйте відповідь конкретними деталями.
• 5. Схарактеризуйте настрій кота на малюнку Доре. Як сприймає цього персонажа селянин, зображений на задньому плані ілюстрації?
• 6. Як художник передає подив і світлу надію Попелюшки?

Прислів’я і приказки в живописі

На своїй картині «Нідерландські прислів’я», або «Світ догори дриґом» (с. 36), написаній у 1559 р., Пітер Брейґель Старший (бл. 1525-1569) зобразив близько ста прислів’їв і приказок! На цьому полотні перед очима глядача розгортається цілий чудернацький світ, на перший погляд геть незрозумілий. Навколо панує безлад, а люди зайняті якимись безглуздими справами. На даху будинку лежать млинці. За столом перед порожньою тарілкою сидять лисиця і журавель. Якийсь чоловік б’ється головою об стіну, а інший чогось усівся на гаряче вугілля. Той несе пару у величезному казані, той намагається зібрати розлите вариво, а той голіруч ловить рибу... Виявляється, що це влучні вислови, що ожили завдяки багатій уяві художника.

1. Розгляньте фрагменти репродукції цієї картини й доберіть до них прислів’я та приказки з поданих підказок.

Підказки:

Битися головою об стіну - намагатися досягти неможливого.

Сидіти на вуглинах - бути нетерплячим.

Носити повітря (пару, світло) в корзинах - витрачати час даремно.

Кидати троянди перед свинями - витрачати щось цінне на недостойних.

Устромляти палицю в колесо - перешкоджати чужим планам.

Плисти за вітром - легко долати.

Убити двох мух одним ляпанцем - бути успішним одразу в кількох справах.

Водити один одного за ніс - дурити, обманювати один одного.

Курей обмацувати - робити передчасні розрахунки.

2. До яких висловів ви знаєте українські відповідники?

«Тисяча й одна ніч» у музиці

Під враженням від збірки казок «Тисяча й одна ніч» відомий російський композитор Микола Андрійович Римський-Корсаков (1844-1908) написав симфонічну сюїту¹ «Шагразада», що стала одним з найкращих його творів. Вона складається із чотирьох частин: «Море й Сіндбадів корабель», «Розповідь царевича Календера», «Царевич і царівна», «Свято в Багдаді».

¹ Симфонічна сюїта - музичний твір для оркестру, який складається з кількох частин, об’єднаних спільним задумом.

Сцена з балету «Шагразада» в Національній опері України. Фото К. Панченко

Сцена з балету «Шагразада» у Львівській національній опері

Композитор увів у сюїту яскраві східні мелодії та відтворив звучання традиційних музичних інструментів.

«Шагразада» Римського-Корсакова ввійшла до переліку найпопулярніших творів класичної¹ музики. У 1910 р. на її основі Михайло Фокін поставив однойменний балет, який теж мав неабиякий світовий успіх.

¹ Класичний - тут: зразковий, досконалий; творіння класика - видатного, загальновизнаного митця.

А в 1960-х роках англійська рок-група Dеер Purple запропонувала оригінальну електроорганну обробку першої частини сюїти російського композитора.

• 1. Прослухайте першу частину сюїти «Шагразада» Римського-Корсакова. Опишіть картини, які навіяла вам ця музика.
• 2. Доберіть з першої частини сюїти фрагменти, які могли б стати музичним супроводом до казки «Третя подорож Сіндбада». Поясніть свій вибір.

Народні казки на кіноекрані

Упродовж XX ст. екранізовано чимало сюжетів про Сіндбада. До найвідоміших кіноверсій пригод цього героя належать американські стрічки «Сьома подорож Сіндбада» (1958) режисера Натана Юрана й «Золота подорож Сіндбада» (1974) режисера Ґордона Гесслера. Перша з них - це вільний переказ одразу кількох повістей Сіндбада. Другу знято за мотивами різних арабських казок. Успіх цього фільму в глядачів підтвердив високу оцінку, яку свого часу дали йому критики. Він уважається характерним зразком лялькової мультиплікації та інших типових спецефектів 1970-х років.

Кадр із кінофільму «Сьома подорож Сіндбада» (режисер Н. Юран, 1958 р.)

Кадр із кінофільму «Золота подорож Сіндбада» (режисер Ґ. Гесслер, 1974 р.)

Неодноразово зверталися кінематографісти та мультиплікатори й до казки «Пані Метелиця» зі збірки братів Вільгельма і Якоба Ґріммів. У 1963 р. німецький режисер Ґоттфрід Кольдітц зняв стрічку, яку визнано взірцевою екранізацією цього сюжету. У 2008 р. з’явилася нова кіноверсія твору, також створена в Німеччині. Її режисер, Бодо Фюрнайзен, запропонував сучасне потрактування давньої народної казки.

Кадр із кінофільму «Пані Метелиця» (режисер Ґ. Кольдітц, 1963 р.)

Кадр із кінофільму «Пані Метелиця» (режисер Б. Фюрнайзен, 2008 р.)

• 1. Перегляньте «Сьому подорож Сіндбада» або «Золоту подорож Сіндбада». Які відомі вам епізоди арабської казки увійшли до екранізації, що ви обрали?
• 2. Перегляньте одну зі стрічок, знятих за казкою «Пані Метелиця». Якою мірою ця екранізація наближена до тексту твору?

ЦВІТ ПАПОРОТІ

Легенда про пошуки чарівної квітки папороті існує також в українській культурі. На її основі знаменитий письменник Микола Гоголь написав повість «Вечір проти Івана Купала».

І. Петеліна. Ілюстрація до повісті М. Гоголя «Вечір проти Івана Купала»

У 1968 р. режисер Юрій Іллєнко зняв за цим твором кінострічку «Вечір на Івана Купала», яка увійшли до класики українського кіно.

Кадри з кінофільму «Вечір на Івана Купала» (режисер Ю. Іллєнко, 1968 р.)

• 1. Скориставшись QR-кодом, прочитайте повість Гоголя «Вечір на Івана Купала». Перегляньте фільм «Вечір на Івана Купала». Порівняйте гоголівський сюжет з казкою «Цвіт папороті». Що між ними спільного?
• 2. Порівняйте долі Петра та Яцуся.
• 3. Які епізоди казки, повісті та фільму підтверджують думку, що для людини немає щастя, коли вона не може ним поділитися з іншими?

Творчо повторюємо та узагальнюємо прочитане

1. Доберіть з нижче поданих прислів’їв і приказок такі, що відображають повчальний зміст народних казок, які ви прочитали.

Тільки з роботи видно, хто ти.

Чи може бути прямою тінь, коли стовбур кривий?

Скільки поту проллєш, стільки й каші з’їсиш.

Сором, хоч і не дим, а очі виїсть.

Заздрість роз’їдає душу, немов іржа — залізо.

2. Назвіть фольклорні казки, які ви прочитали в підручнику. Які народи їх склали?

3. Мандруємо інтернетом. Знайдіть приклади прислів’їв, приказок і загадок різних народів світу. Чим можна пояснити їхні схожість і відмінність? Доведіть свою думку.

4. Наведіть приклади використання антитези в народних казках, які ви прочитали.

5. Як зазвичай побудовані чарівні казки? Проілюструйте свою відповідь прикладами з народних казок.

6. Які сюжети називаються мандрівними? У яких з відомих вам казок використано такі сюжети? Схарактеризуйте головного героя (героїню) одного із цих творів.

7. Які явища людських взаємин зображуються у казці «Фарбований шакал»?

8. Вирушаючи в подорож, Сіндбад сказав: «Світ - корабель, розум - вітрило, думка - кермо. Отже, ставши до керма, можна побачити, на що здатна людина». Як ви розумієте зміст цього висловлювання? Чи згодні ви з ним? Із чим би порівняли людську думку ви?

9. Подискутуйте! У чому, на вашу думку, полягала головна помилка Яцуся?

10. Визначте тип кожної з фольклорних казок, уміщених у підручнику. Відповідь обґрунтуйте.

11. Підготуйте повідомлення про видатних збирачів народних казок. Поясніть, чому праця цих учених має велике культурне значення.

12. Робота в групах. Завдання для першої групи. Порівняйте! Сюжет про працьовиту дівчину, що отримує гідну винагороду за свої чесноти, та ледащицю, яка осоромилася, став мандрівним. Приклади цього - словенська казка «Зла мачуха й добра падчерка», японська «Суниця під снігом», російська «Морозко» й українська «Дідова дочка й бабина дочка». Пригадайте сюжет казки «Дідова дочка й бабина дочка», скориставшись QR-кодом. Порівняйте українську та німецьку казки. Визначте основні відмінності. Завдання для другої групи. Пофантазуйте! Придумайте продовження пригод двох героїв казок, уміщених у підручнику (на вибір). Завдання для третьої групи. Придумайте три загадки про сучасні технічні пристрої (мобільний телефон, комп’ютер, навушники тощо).

13. Мандруємо інтернетом. Знайдіть чарівну казку, у якій зображено фантастичну істоту або чарівну річ. Підготуйте стислу розповідь про зміст цієї казки та поясніть роль чарівного помічника в ній.

14. Напишіть невеличкий твір-роздум на тему «Чим цікаві сучасному читачеві давні народні казки?»