Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Волощук

Література постмодернізму

Ви це знаєте

  • 1. Поміркуйте над терміном «постмодернізм», обґрунтуйте свою гіпотезу щодо його значення.
  • 2. Що таке класична й масова література?

Визначальна роль у літературному житті трьох останніх десятиліть XX ст. і початку XXI ст. належить постмодернізму.

Літературознавча довідка

Постмодернізм (букв. — той, що після модернізму) — літературно-художній напрям, що утверджує плюралістичну1, фрагментарну, багатоваріантну картину світу, відображаючи в такий спосіб притаманне постмодерній свідомості заперечення віри в прогрес, усемогутність розуму, можливість перетворення дійсності та встановлення універсальної істини.

Постмодернізмом у широкому розумінні позначаються явища, що час від часу виникають в історії літератури як втілена в художні форми реакція на кризу тієї чи тієї світоглядної системи (у такому контексті, скажімо, бароко тлумачиться як постмодерністська фаза, що підбила підсумок доби Відродження). У цьому випадку під терміном «постмодернізм» розуміють духовний стан, який характеризується настроями «вичерпання утопічних енергій» (Ю. Габермас), розчарування в ідеалах та сумніву у світоглядних цінностях, критичним ставленням до раціональних засад буття, усвідомленням неоднозначності та суперечливості світу тощо. З огляду на розуміння постмодернізму в широкому значенні видатний італійський письменник, культуролог і літературознавець У. Еко стверджував, що «будь-якій епосі притаманний її власний постмодернізм».

Ф. Клементе. Начало. 1991 р.

М. Паладіно. Без назви. 1998 р.

С. Кіа. Три голови дзвона. 2001 р.

1 Плюралістичний — від плюралізм (від лат. pluralis — множинний) — визнання множинності істин.

Постмодернізм у вузькому розумінні є, власне, назвою напряму в літературі та мистецтві останньої третини XX — початку XXI ст. Його соціоісторичне тло — постіндустріальне суспільство, що характеризується втратою глобальних ідейних орієнтирів, які б об’єднували різні верстви населення.

Філологічна консультація

Усвідомлюючи себе як антитезу модернізму з його фундаментальною орієнтацією на створення «нового» мистецтва, постмодернізм активно запозичує мистецькі здобутки попередніх епох, звертаючись як до класичної традиції, так і до самого модернізму, а також широко використовує будь-які готові форми й елементи: від фрагментів світових шедеврів до фактів побуту. У літературі цей принцип реалізується в розлогому цитуванні та пародіюванні чужих творів, варіюванні відомих літературних сюжетів і мотивів, «дописуванні» або «переписуванні» класичних текстів. Для позначення розмаїття міжтекстових відношень використовують термін інтертекстуальність.

Літературознавча довідка

Інтертекстуальність — зв’язки, завдяки яким тексти можуть по-різному посилатися один на одного.

Постмодернізм принципово дотримується «несерйозних» — сміхових, передусім іронічних — форм переробки художнього матеріалу; його головна стихія — іронічна гра та пародія, що відповідає постмодерністській настанові на те, аби «розважати повчаючи». Прагнучи скоротити розрив між елітарною та розважальною культурою, постмодернізм поєднує досягнення високого (класичного) мистецтва попередніх епох зі стереотипами мистецтва масового.

У 70-80-ті роки XX ст. постмодерна свідомість стала предметом серйозного осмислення для філософів, культурологів, естетиків, літературознавців, соціологів (Р. Барт, М. Фуко, І. Гассан, Ф. Джеймсон, Ж.-Ф. Ліотар, Ж. Дерріда та ін.). Найхарактернішими її рисами вважаються сприйняття світу як хаотичного та фрагментарного (спричинене, за словами І. Гассана, «кризою віри» в усі цінності, що існували раніше), а історії — як спонтанного перебігу подій, позбавленого сенсу, мети та логіки; критичне ставлення до стереотипів соціального життя, іронічне переосмислення здобутків культури попередніх епох тощо. У цей час постмодерністська проза досягає свого розквіту, який пов’язано з іменами У. Еко (Італія), П. Зюскінда (Німеччина), К. Рансмайра (Австрія), Т. Пінчона (США), Дж. Фаулза (Великобританія), Дж. Барнса (Великобританія), Дж. Барта (США), Дж. Геллера (США), І. Кальвіно (Італія), М. Павича (Сербія), X. Кортасара (Аргентина), М. Кундери (Чехія, Франція), А. Бітова (Росія), В. Єрофєєва (Росія) та ін.

А. Гейбатов. Мультикультуралізм

Плюралістична за своєю сутністю постмодерна свідомість кінця XX ст. виходить з толерантного ставлення до різних культурних традицій, визнання цінності кожної з них, потреби в рівноправному діалозі культур. Ці принципи утворюють засади такого явища суспільного, культурного та літературного життя, як мультикультуралізм, що набуває дедалі більшого розмаху в розвинутих країнах світу.

Світові мотиви

Особливо яскраво ці тенденції виявляються в США. Якщо колись культурний розвиток цієї країни був спрямований на те, щоб численні нації і народності, які її населяли, певною мірою пожертвували своєю самобутністю на користь єдиної американської нації, «розчинилися» в ній (так звана теорія «плавильного тигля»), то в останні десятиліття XX ст. широкої популярності набув протилежний погляд, згідно з яким різні нації й народності мають розвивати свої традиції, дбаючи про збереження власної самобутності, а отже, усього того, що відрізняє їх від інших культур.

У межах плюралістичної постмодерної культури великого розмаху набув і феміністський рух. З поширенням фемінізму1 пов’язаний стрімкий розвиток літературної творчості жінок в останні десятиліття XX ст.

Інколи доводиться чути думку, ніби постмодернізм є свідченням занепаду мистецтва. Проте не слід думати, ніби притаманне постмодернізмові поєднання заперечення та іронії зводиться лише до руйнації чи самодостатньої гри. Адже кращі зразки постмодерністської літератури в оригінальних художніх формах порушують найважливіші проблеми духовного буття сучасної людини, і в цьому плані вони нічим не поступаються елітарному модерністському мистецтву першої половини XX ст.

Зародившись за доби світоглядної кризи, постмодернізм став головним спадкоємцем культурної традиції першої половини XX ст., забезпечивши не лише її збереження, а й подальший розвиток.

1 Фемінізм (від лат. femina — жінка) — низка суспільно-політичних рухів, які виступають за політичну, економічну, культурну, особистісну та соціальну рівність жінок із чоловіками.

Перевірте себе

  • 1. Які тенденції відігравали провідну роль у літературі останньої третини XX ст. — початку XX ст.?
  • 2. Що розуміють дослідники під постмодернізмом у широкому значенні цього терміна? А у вузькому?
  • 3. Розкрийте соціоісторичні, культурні та естетичні передумови виникнення постмодерністського напряму в мистецтві останньої третини XX ст.