Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Волощук

Літературний навігатор. Література другої половини XX — початку XXI ст.

Мільярд за людське життя

Фрідріх Дюрренматт (1921-1990)

Сюжет п’єси «Гостина старої дами» (1956) Фрідріха Дюрренматта починається з прибуття літньої мільярдерки Клер Цаханасян до рідного містечка Ґюлена. Багато років тому вона пережила найсильніше у своєму житті кохання й найглибшу душевну травму. Коханий, бажаючи одружитися з донькою заможного крамаря, покинув її, та ще й обмовив перед судом з допомогою брехливих свідків. Вагітна дівчина, суворо засуджена ґюленською громадою, змушена була поїхати світ за очі. Тепер вона — мільярдерка, яка володіє світом, а її рідне місто — геть зубожіло. Клер ладна дати Ґюлену мільярд за умови, якщо хтось із його мешканців уб’є Ілля, чоловіка, який колись занапастив її життя. Містяни обурені такою пропозицією, однак стара дама спокійно промовляє: «Я почекаю».

Запитання для самостійного опрацювання твору

  • 1. Хто, на ваш погляд, є головним героєм драми?
  • 2. Чи можна вважати мільярдерку, яка впевнена, що все продається, безпринципною людиною?
  • 3. Чим, на вашу думку, спричинена покора Ілля перед вироком громади: слабкодухістю чи моральною силою?
  • 4. Знайдіть у творі приклади гротеску, іронії, пародії.
  • 5. Доведіть, що «Гостина старої дами» є драмою-притчею і трагікомедією.
  • 6. Пофантазуйте. А. Уявіть, що ви — детектив, якому доручили вести справу про загадкову загибель Ілля. Як би ви проводили таке розслідування? Б. Якби вам довелося побувати на суді з приводу цієї справи (прокурором, адвокатом чи свідком), кого б ви виправдали, а кого б засудили? В. Яким ви уявляєте Ґюлен через тридцять років після гостини старої дами?

Важкий і втішний хрест долі

Макс Фріш (1911-1991)

У центрі драми Макса Фріша «Санта-Крус» (1944) — ситуація «переживання колись пережитого». Ця ситуація подрібнюється на кілька свідомостей і розтягується на ціле людське життя, обмежене дужками Тоді й Тепер. Дія п’єси відбувається водночас у теперішньому й минулому. Тоді, тобто сімнадцять років тому, капітан піратського судна Пелеґрін викрав наречену Ротмістра Ельвіру — дівчину, у яку був закоханий і якою натішився однієї безвітряної ночі, а потім покинув, бо більше за кохану приваблювала його морська широчінь і поклик невідомих далеких країн. Дівчина повернулася до нареченого, який теж поривався до морських мандрів. Однак аристократ по крові та лицар по духу, Ротмістр залишився з Ельвірою і взяв на себе відповідальність за неї — жінку, яку кохав більше за море. За сімнадцять років Ротмістр і Ельвіра влаштували респектабельне життя. Вони оточили одне одного ніжністю та турботою. У замку, де вони мешкають, панують порядок і затишок.

Однак за зовнішньою ідилією причаїлися нудьга, породжена буденністю, і туга за яскравим життям, яке Ротмістр і Ельвіра пізнали колись у залитому сонцем порту Санта-Крус.

Запитання для самостійного опрацювання твору

  • 1. Як реалізується настанова на розкриття найтонших порухів свідомості в п’єсі «Санта-Крус» М. Фріша?
  • 2. Розкрийте зміст назви твору.
  • 3. Проаналізуйте ситуацію «переживання колись пережитого» в драмі.
  • 4. До якого розуміння власної долі приходять герої в кінці твору?

Феномен масового «оносороження»

Ежен Йонеско (1909-1994)

В основу драми Ежена Йонеско «Носороги» (1959) покладено абсурдно-фантастичний сюжет масового перетворення людей на носорогів. На тлі цієї пошесті лише головний герой Беранже зберігає свою подобу, через що й потрапляє в ситуацію протистояння натовпу.

Метафора «оносороження» має насамперед антинацистське тлумачення, однак у широкому значенні вона стосується будь-якого омасовлення, тобто втрати людської індивідуальності й перетворення особистостей в натовп.

Запитання для самостійного опрацювання твору

  • 1. Які інакомовні значення має сюжет про пошесть «оносороження»?
  • 2. Який сенс має протест Беранже?
  • 3. Знайдіть у творі приклади абсурду та гротеску.
  • 4. Порівняйте метафори перетворення особистості на комаху («Перевтілення» Ф. Кафки) та масового перетворення людей на носорогів («Носороги» Е. Йонеско).