Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Волощук

Пауль Целан: на межі мови й мовчання

Ви це знаєте

  • 1. Що ви пам’ятаєте про трагедію Голокосту з уроків історії?
  • 2. Які художні твори, присвячені темі Голокосту, вам відомі?
  • 3. Пригадайте вивчені в 10-му класі поняття поетичної сугестії та сугестивності.
  • 4. Узагальніть свої знання про мотив та лейтмотив художнього твору.

Писати вірші після Освенціма неможливо, — заявляв відомий філософ Т. В. Адорно. Знаменитий вірш Пауля Це лана «Фуга смерті» довів, що поезія «після Освенціма» можлива, але вона має докорінно змінитися, аби бути спроможною увиразнити стан «оніміння» свідомості, шокованої війною. Митця, якого критика називала чаклуном поезії другої половини XX ст., творцем «абсолютного вірша» й винахідником «мови оніміння», «сліпучою кометою Галлея» й «поетом III тисячоліття», світові подарувала Україна.

Пауль Целан (1920-1970)

Пауль Анчель народився 23 листопада 1920 р. в німецькомовній єврейській родині в Чернівцях. Це місто, яке ще за два роки до появи митця на світ було провінцією Австро-Угорської імперії, а після її падіння відійшло до володінь Румунії, становило фантастичну суміш етносів, релігій і мов.

Світові мотиви

Багатоголосний ансамбль різних культур на Буковині, з одного боку, і неабиякий хист до опанування іноземних мов, з другого, визначили перекладацьку магістраль творчого життя Целана. Завдяки його неперевершеним перекладам з англійської, французької, російської, італійської, румунської, португальської, гебрайської мов по-новому німецькою зазвучали Вільям Шекспір та Михайло Лєрмонтов, Поль Верлен та Артюр Рембо, Ґійом Аполлінер та Джузеппе Унґаретті, Олександр Блок та Рене Шар, Осип Мандельштам та багато інших майстрів світового красного письменства.

І. Салевич. Пам’ятник Паулю Целану в Чернівцях. 1992 р.

Слід зазначити, що обставини юності поета зовсім не сприяли тому, щоб він здобув повноцінну вищу освіту. Навчання в Підготовчій медичній школі французького міста Тур перервав початок Другої світової війни. Повернувшись на батьківщину, Пауль вступив до Чернівецького університету, де студіював французьку, а пізніше й російську філологію. Проте війна наздогнала поета і в рідному місті і знову завадила навчанню. Як і десятки тисяч євреїв, Целан став жертвою нацистських переслідувань.

За чотири роки перебування у фашистському пеклі він пізнав життя в чернівецькому гето і примусову роботу в румунському трудовому таборі (де занотовував свої вірші в маленький записник), пережив утрату батька і матері (вони загинули в одному з таборів Трансністрії). Ця чорна смуга розколола життя поета навпіл: до та після еміграції.

Виїхати за кордон Целана змусили нові порядки, запроваджені радянською владою у звільнених від окупації Чернівцях. Блукання широкими світами розпочалося з Бухареста, що в ті часи славився як «Париж Сходу». Тут проживав буковинський поет Альфред Марґул-Шпербер — один з найавторитетніших у німецькомовному просторі літераторів, якому Пауль хотів показати свої вірші. Шпербер оцінив Целана як молодого генія. У його домі Пауль знайшов притулок на початку свого перебування в столиці Румунії. Подружжю Шперберів поет завдячував і своїм псевдонімом. Після кількох спроб знайти своє літературне ім’я Пауль зупинився на пропозиції дружини Шпербера переставити склади справжнього прізвища в румунській транскрипції (An-cel — Cel-an).

У Бухаресті Целан працював редактором і перекладачем у видавництві. Почали з’являтися публікації його віршів. Проте дуже швидко в Румунії поет відчув політичний дискомфорт: тут також встановилася тоталітарна система влади комуністичного ґатунку. Відтак за кілька років після виїзду із Чернівців Целан потрапив на вільний Захід. Спочатку він опинився у Відні, де з легкої руки Шпербера зав’язав важливі літературні знайомства. Тут він підготував до друку свою першу поетичну збірку — «Пісок із урн» (1948).

М. Савіцький. В’язень 32815 (фрагмент). 1976 р.

З 1948 р. місцем постійного проживання Целана був Париж. Тут його життя ніби налагодилося: він завершив освіту, отримав престижне місце лектора у вищій педагогічній школі, одружився з талановитою художницею-графіком Жізель де Летранж, яка народила йому сина Еріка. Вона ж стала найкращим ілюстратором творів чоловіка. Одна по одній з’явилися поетичні збірки «Мак і пам’ять» (1952), «Від порога до порога» (1955), «Мовні ґрати» (1959), «Троянда — нікому» (1963), «Зміна дихання» (1967), «Сонця з ниток» (1968), «Диктат світла» (1970) та інші. Творчі звершення митця, відзначені численними престижними преміями, здобули визнання в різних країнах Заходу.

Однак попри милість долі, що, здавалося, щедро обдаровувала поета за пережиті страждання, у його свідомості з роками дедалі більше набирав силу процес саморуйнації. Виживши в жорні Голокосту фізично, Целан залишився духовно паралізованим пам’яттю про страшне минуле. Тяжка психічна хвороба привела Целана на оспіваний Аполлінером міст Мірабо, звідки він кинувся в Сену. Це трапилося приблизно 20-21 квітня 1970 р.

P. Іше. Герніка. 1937 р.

П. Пікассо. Герніка. 1937 р.

Сьогодні поезію Пауля Целана перекладено багатьма мовами. Для сучасного німецькомовного світу Целан — поет номер один. Його творчість становить ліричну паралель до творчості Кафки. А для французької літератури — це одна з найвпливовіших постатей другої половини XX ст.

Читання віршів Пауля Целана вимагає особливої уваги. Зашифровані образи та примхливі метафоричні ланцюги, асоціативний монтаж і смислова багатошаровість, виведення на поверхню периферійних значень художнього слова — усе це створює в целанівській поезії «безодні» підтексту, наповнює її особливою магією слова, наділяє її здатністю навіювати певний емоційний стан (сугестивністю), впливати й на інтелект, і на підсвідомість читача.

Літературознавча довідка

Підтекст — прихований, внутрішній смисл висловлювання.

І. Клейнер. Труби Освенціма. 2006 р.

Усесвітнє визнання здобула целанівська «Фуга смерті» (кінець 1944 — початок 1945 р.). Вона стала емблемою Другої світової війни в поезії, так само як «Герніка» П. Пікассо — в образотворчому мистецтві.

Вірш написано від імені в’язнів фашистського концтабору. Крізь моторошну хуртовину метафор прозирають реалії табірного життя: масові страти репресованих, їх спалення в печах крематоріїв, німецькі вівчарки, що охороняли територію табору, комендант, який стежив за роботою ввіреної йому фабрики смерті, і навіть сумнозвісні оркестри, набрані з тих самих в’язнів, що під їхню музику тисячі мучеників прощалися з життям. Однак під час перекладу історичних фактів метафоричною мовою виникає приголомшливий стереоскопічний ефект: кожен із кадрів цієї хроніки, несподівано стикуючись з іншими, випромінює низку символічних смислів і водночас гротескно деформується так, що складається враження, ніби його породила охоплена безумом свідомість.

Скажімо, у метафоричному рядку «ми копаєм могилу в повітрі де лежати не буде тісно»1 спресовано відразу кілька історичних фактів. Це й величезні братські могили жертв фашизму, і знищення в’язнів у крематоріях (адже «могила в повітрі» — не що інше, як «цвинтар» для тих, хто перетворився на дим), і розповсюджена ситуація, коли за наказом своїх мучителів смертники самі викопували для себе могили. Однак безумний образ «могил в повітрі» — не лише гротескна суміш цих реалій. Серед його символічних значень, зокрема, асоціація з раєм, куди потрапляють душі всіх, хто пройшов через тортури концтаборів. А ще — тема схибленого, перевернутого з ніг на голову світу, у якому земля і небо помінялися місцями, унаслідок чого могили, що мають бути в землі, злетіли вгору, а традицію увічнення пам’яті померлих у надгробках замінила новітня «технологія» її розпорошення в повітрі, тобто в безодні забуття.

На катастрофічні зрушення засад світу вказує і вступна розгорнута метафора, що перетворюється на зачин до низки строф:

Чорне молоко світання ми п’ємо його надвечір

ми п’ємо його опівдні і зранку ми п’ємо його вночі

ми п’ємо і п’ємо

1 Тут і далі вірш цитується в перекладі М. Бажана.

Це — метафора світу, «почорнілого» від жирного диму крематоріїв, що в’ївся в кожну його клітинку; світу в’язниці, куди ніколи не проникає проміння життєдайного сонця; світу-пекла, у якому стерті межі між днем і ніччю, світлом і пітьмою, у якому навіть молоко — першооснова буття та символ непорушної материнської любові — запорошилося попелом і забарвилося зловісною чорнотою.

Консультація філолога

Д. Олер. Моя голгофа, або Після роботи

Д. Олер. Крихти, або Група ув’язнених глитає їжу

Метафора «чорне молоко» побудована на оксюмороні — парадоксальному сполученні протилежних за значенням образів (чорний колір — білий колір молока). Вона перегукується з авангардистською естетикою, впливу якої зазнав молодий Целан. Можна згадати тут чорно-білий кольоропис, характерний для живопису німецьких експресіоністів, а також різкі сполучення контрастних барв у поезіях французьких сюрреалістів (зокрема, знаменитий рядок з однойменного вірша Поля Елюара «Земля вся синя, ніби апельсин...»).

Покірливості в’язнів, які п’ють «чорне молоко» жахливого існування і грають на скрипках пекельну музику власної загибелі, протиставляється комендант — загадковий володар табірного світу. Він зображується відчужено — як «просто людина», без регалій і уніформи, без імені й зовнішності. Єдина деталь його портрета — блакитні очі — має своїм підтекстом натяк на приналежність героя до «вищої арійської раси», обстоюючи панування котрої гітлерівська влада обрала курс на знищення «неповноцінних рас», серед яких була і єврейська. Так само відчужено описуються його дії:

... він зі зміями грає він пише

він пише коли темніє в Німеччині твоя золотиста коса Маргарито

він пише це й з хати виходить і зорі блищать і свистить він на псів

свистить на євреїв своїх і велить копати могилу в землі

і грати до танцю наказує нам

Цей беземоційний опис вияскравлює розкол особистості коменданта на нелюда-садиста, що з насолодою «організовує» смертників на самознищення, і ніжного закоханого, який пише сентиментальні листи до коханої в Німеччину. Зазначений розкол, власне, і є стрижнем образу коменданта.

І це не випадково: адже подібні незбагненні вияви варварства в начебто цивілізованих людей були масовим явищем, свідомо виплеканим ідеологами Третього райху.

Відстань між садистською та сентиментальною іпостасями коменданта поступово збільшується. Іпостась закоханого залишається незмінною: слова «твоя золотиста коса Маргарите», що є цитатою з його листа, точно повторюються в різних строфах вірша. А от іпостась садиста подано в розвитку: ставлення коменданта до в’язнів стає дедалі жорстокішим і зрештою узагальнюється в жахливій метафорі: «смерть це з Німеччини майстер».

І. Клейнер. Крик. 2006 р.

Слово «майстер» тут виникає не випадково. Воно утворює навколо себе багате асоціативне поле, у центрі якого — середньовічна Німеччина з її мануфактурами, цехами, ремісництвом, шанобливим ставленням до добротної й точної роботи, коли визначення «майстер» було найкращою похвалою і знаком німецької якості. Накладаючи поняття «смерть» на слово з давньою традицією вживання, Целан загострює увагу на згубних мутаціях німецької культури та німецької свідомості середини XX ст.

Завдяки такій метафоричній «обробці» образ коменданта виростає в апокаліптичну постать Смерті. А водночас метафора «майстер смерті», як то часто трапляється в поезії Целана, насичується безпосередньо конкретним змістом:

Смерть це з Німеччини майстер очі в нього блакитні

він влучить у тебе свинцевою кулею він влучить точно.

Філологічна консультація

Слова «блакитні» й «точно» в оригіналі утворюють риму («blau» / «genau»). Це — єдина рима в усьому вірші. Вона має важливе естетичне навантаження: відтінює смислову й емоційну кульмінацію твору. Саме в цих рядках «майстерність» блакитноокого варвара спрямовується на конкретне «ти» (варто зауважити також, що в цих рядках колективне «ми», від імені якого велася раніше лірична розповідь, замінюється на індивідуальне «ти»), і невідворотність цієї загибелі підкреслюється останнім словом — «точно».

Золотокоса Маргарита з листів начальника табору осяяна ореолом очевидних асоціацій із Ґретхен — героїнею ґетівського «Фауста». Завдяки цьому ореолу її образ виростає в символ німецької жінки, німецької культури, Німеччини. Отож питання про те, як у німецькому коменданті можуть співіснувати романтичний закоханий і безсердечний убивця, обертається на запитання: як з лона великої німецької культури, що породила Ґете з його «Фаустом», вийшли легіони варварів? А поруч із цим запитанням постає інше: хіба ж єврейська культура, що подарувала світові «Книгу над книгами» Біблію, поступається своєю цінністю культурі німецькій? Чим завинив єврейський народ перед німецьким?

С. Бак. Картини із серії «Голокост»

Проблема рівноцінності двох великих культур окреслюється у вірші місткою паралеллю, у якій водночас порівнюються й протиставляються образи Маргарити й Суламіфі — двох уособлень жіночого кохання, двох натхненних поетичних творінь німецького та єврейського духу (образ закоханої Суламіф оспівується в біблійній «Пісні над піснями»):

твоя золотиста коса Маргарито

твоя попеляста коса Суламіф.

Антитеза кольору жіночого волосся підкреслює аномальну ситуацію, коли ствердження цінності однієї нації та її культури має обов’язковою своєю умовою знецінення іншої. До того ж таке знецінення, яке на практиці обертається на знищення народу. Кожен з кольорових епітетів також обростає певними асоціаціями. Золотаве волосся — це усталений у німецькій фольклорній та літературній традиції елемент жіночої краси. Попелясте ж волосся Суламіфі сприймається читачем і як метафора сивини, яка лягала на голови єврейських дівчат і матерів за часів панування Третього райху, і в буквальному значенні: як попіл, на який воно перетворилося в печах нацистської «фабрики смерті».

«Фуга смерті» — твір, надзвичайно складний за своїм жанром. Дослідники знаходять у ньому елементи балади, плачу, стародавньої лірики, ритуальних танців, документального репортажу. Однак основний тон в організації поетичного тексту задає зазначена в заголовку вірша настанова на наслідування жанру фуги — поліфонічного музичного твору, у якому тема (або кілька тем) почергово варіюється у всіх голосах. За таким принципом побудовано й целанівський вірш: лірична оповідь у ньому кружляє в колі одних і тих самих тем, і розвиток сюжету відбувається в межах їхніх варіацій.

Однак слово «фуга», винесене у назву вірша, не лише пояснює його жанр. Воно породжує навколо себе додаткове коло асоціацій, передусім — пов’язаних з контекстом німецької культури. Адже саме з її лона вийшов неперевершений майстер органної фуги Й. С. Бах. Поєднання понять «фуга» і «смерть» у назві поезії грає парадоксальними смислами, що викривають страшні деформації німецької культури, яка у XX ст. запліднила світ какофонією масових розстрілів і бомбардувань, шипінням отруйних газів і брязкотом гусениць танків.

Перевірте себе

  • 1. Підготуйте стисле повідомлення про життя поета. Які обставини вплинули на його творчий розвиток?
  • 2. Назвіть лейтмотивні теми целанівської лірики.
  • 3. Якій темі присвячено «Фугу смерті»? Розкрийте смисл назви цього твору.
  • 4. У яких метафорах вірша розкривається стан шокованої війною свідомості?
  • 5. На чому наголошує поет в образі коменданта табору?
  • 6. Які проблеми порушено в цьому творі?

Дороги маркітантки

Прем’єра «Матінки Кураж» відбулася в січні 1949 року на сцені театру «Берлінський ансамбль». Головну героїню в спектаклі зіграла дружина Брехта Гелена Вайґель. Виконавців ключових ролей та режисерів п’єси — самого автора та його соратника Е. Енґеля — було нагороджено держпремією НДР. З 1951 р. дещо оновлена трупа гастролювала всією Європою, пропагуючи засади «епічного театру». У 1954 р. творчий колектив став володарем першої премії на Всесвітньому театральному фестивалі в Парижі. А в 1961 р. учні Брехта П. Палич і М. Векверт увіковічили цей знаменитий спектакль на кіноплівці.

Ідею поставити «Матінку Кураж» швидко підхопили й інші театри. Уже з 50-х рр. фургон маркітантки Анни Фірлінґ з успіхом проїхався численними сценами Європи та Америки. До брехтівської драми звернулася й низка українських режисерів. Зокрема, досить оригінальне театральне рішення належить О. Скляренку, який у 2013 р. на сцені Навчального театру Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого представив пластичну драму «Кураж». Цей режисер і хореограф переклав історію маркітантки та її дітей мовою танцю різних стилів: джаз, модерн, танго, вальс, контемпорарі тощо. Без жодного слова актори відтворюють складні події брехтівської хроніки.

Е. Буш (Повар) та Г. Вайґель (матінка Кураж) у спектаклі театру «Берлінський ансамбль». 1951 р.

Сцена з вистави Чернігівського обласного молодіжного театру. 2014 р.

Сцена з пластичної драми «Кураж». 2013 р.

Заслуговують на увагу також вистави «Велика капітуляція» Закарпатського облмуздрамтеатру (режисер-постановник М. Мільмейстр, 2013 р.); «Матінка Кураж та її діти» Чернігівського обласного молодіжного театру (режисер — Г. Касьянов, 2014 р.); «Матінка Кураж та її діти» Майстерні народного артиста України Л. Сомова (режисер — В. Демченко, 2016 р.).

Першу екранізацію драми здійснив у Швеції режисер В. Штаудте. Головна роль у цьому короткометражному фільмі дісталася самій Г. Вейґель. Адже, незважаючи на те, що актриса зіграла цілу низку інших персонажів у різноманітних виставах та кінокартинах, найгеніальнішим її образом стала саме матінка Кураж. Повнометражні фільми з’явилися вже в 60-х роках. Це, зокрема, стрічки Г. Буквіца (Німеччина, 1965 р.) та Дж. Дуа й Б. Штруйза (Бельгія, 1969 р.). У 1985 р. радянський режисер С. Колосов зняв двосерійний фільм «Дороги Анни Фірлінґ», де головну роль виконала акторка Л. Касаткіна.

Кадри з кінофільму «Дороги Анни Фірлінґ»

  • 1. Як ви гадаєте, чим можна пояснити величезну популярність драми Б. Брехта?
  • 2. Чому, на вашу думку, твори, які написано для театру, так приваблюють кінорежисерів?
  • 3. Подискутуймо. П’єси Брехта продовжують ставити на сцені. Чому вони й досі актуальні?
  • 4. Перегляньте будь-яку з доступних вам театральних або кіноверсій «Матінки Кураж» і порівняйте її з літературним оригіналом. Чи дотримався режисер принципів «епічної драми»?

Запитання та завдання для компетентних читачів

1. Тестова розминка

Для брехтівської драми характерна настанова

  • а) на збереження правила єдності дії, місця та часу; б) на відтворення напруженої дії; в) на перетворення «дії» на «розповідь»; г) на створення «драми-дискусії».

Знайдіть зайве. Для оповідання Г. Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» характерні такі особливості:

  • а) оповідь від першої особи; б) піднесене зображення воїнських подвигів; в) психологічний та символічний зміст деталей; г) ефект раптовості.

«Фуга смерті» Пауля Целана написана від імені

  • а) коменданта концтабору; б) смерті; в) нащадків тих, хто загинув під час Голокосту; г) в’язнів концтабору.

2. Як матінка Кураж реагує на війну і мир? Як із приводу цієї проблеми міркує священик? Чи згодні ви з його поглядами?

3. Подискутуймо! Чи любить маркітантка своїх дітей?

4. Як ви гадаєте, чи має сцена ворожіння пророчий смисл? Поміркуйте над сенсом порівняння шолома з материнським лоном.

5. Філологічний майстер-клас. А. Знайдіть та випишіть влучні вислови в мові головної героїні драми. Б. Наведіть приклади «ефекту очуження» у творі.

6. Яку роль відіграють авторські коментарі на початку картин? Як вони співвідносяться з брехтівською концепцією «епічної драми»?

7. Працюємо в парах. Обговоріть питання: чия загибель у драмі справила на вас найбільше враження? Чому?

8. Який, на вашу думку, алегоричний сенс зонга кухаря й маркітантки? Чи згодні ви з поглядом на людські чесноти, який представлено в пісні? Як ви гадаєте, чи поділяє його сам автор?

9. Чому Брехт не зобразив прозріння головної героїні? Яким ви уявляєте її подальше життя?

10. Пофантазуйте. Уявіть себе режисером, який готує виставу за брехтівською «Матінкою Кураж...». Як би ви інсценізували авторські коментарі, що передують кожній картині?

11. Спираючись на текст, визначте приблизний вік героя оповідання Г. Белля. Яке значення має віковий фактор для змалювання трагедії війни?

12. Розкрийте зв’язок між образом знівеченого героя та обірваною цитатою епітафії.

13. Чому, на вашу думку, твір написано від першої особи?

14. Філологічний майстер-клас. А. Проаналізуйте кольорове й звукове тло події, що описується в оповіданні. Б. Дослідіть мотиви смерті, лампочки, світла, «решток», пожежі, спраги й напоїв у творі. В. Розкрийте символічні значення перетворень гімназії на мертвий дім, Бірґелера — на пожежника, кімнатки, у якій герой пив молоко, — на сховище мерців.

15. Як ви розумієте фінальний рядок оповідання?

16. Визначте основні теми «Фуги смерті» Пауля Целана. Як вони розвиваються?

17. Розкрийте сенс паралелі: «твоя золотиста коса Маргарито / твоя попеляста коса Суламіф».

18. Працюємо в групах. Розділіться на три групи і проаналізуйте символічне значення образів: «чорне молоко світання», «могила в повітрі», «смерть — це з Німеччини майстер»?

19. Порівняйте. У Бухаресті «Фугу смерті» надруковано в 1947 р. в румунському перекладі П. Соломона під назвою «Танго смерті». Зіставте дві назви.

20. Як ви гадаєте, чому «Фугу смерті» написано від третьої особи множини?

21. Які асоціації викликає у вас образ «чорного молока світання»? Доповніть запропоновану схему.

22. Творчий проект. Напишіть твір-роздум на одну із запропонованих тем: А. Годуватися війною чи годувати війну? (Образ матінки Кураж). Б. Трагічні «рештки» війни: образ німецького солдата в оповіданні «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...» Г. Белля. В. «Твоя попеляста коса Суламіф...» (Трагедія Голокосту очима Пауля Целана).

23. Мандруємо Інтернетом. Знайдіть висловлювання видатних діячів України та світу щодо проблеми війни та миру. Прокоментуйте їх.