Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Волощук

Частина п’ята. Проблема війни і миру в літературі ХХ ст.

Мистецтво естетичної провокації

Ви це знаєте

  • Творчість яких драматургів ви вивчали в 9-му та 10-му класах?

Цей бунтівний Бертольт Брехт

У 1916 р. в гімназії, де навчався Б. Брехт, задали твір на тему, означену словами Горація: «Dulce et decorum est pro patria morire» («Солодко й почесно померти за вітчизну»). Цей твір гімназисти мали писати на тлі безглуздої Першої світової війни, у яку було втягнуто їхню батьківщину. Виконуючи завдання, Брехт, зокрема, висловив таку думку: «Твердження, ніби вмирати за батьківщину солодко й почесно, можна розглядати тільки як форму цілеспрямованої пропаганди. Прощатися із життям завжди важко, як у власному ліжку, так і на полі битви, особливо молодим людям у розквіті сил».

Бертольт Брехт (1898-1956)

Бертольт Брехт (повне ім’я Ойґен Бертольд Фрідріх Брехт) народився 10 лютого 1898 р. в місті Ауґсбурзі в родині заможного торгового службовця. Чотири роки навчався в народній школі, після чого вступив до гімназії. Уже в гімназійні роки з’явилася перша його публікація: у місцевій газеті було надруковано вірш, підписаний «Бертольд Ойґен».

Батьки могли б забезпечити синові матеріальний добробут і надійне майбутнє. Проте юного бунтівника не приваблювала роль спадкоємця батьківської справи та перспектива затишного бюргерського життя. Він обрав своєю професією медицину, яку студіював у Мюнхенському університеті. Улітку 1918 р. Брехта мобілізовано до армії. Проте через серйозне захворювання нирок комісія лікарів відмовилася послати його на фронт. Так студент-медик Брехт став санітаром військового шпиталю в Ауґсбурзі. Свій тодішній досвід пізнання Першої світової війни він узагальнив у вірші «Легенда про мертвого солдата». Цей твір став популярним далеко за межами рідного міста автора. Наприкінці 10-х років XX ст. з’являються й перші драматичні спроби Брехта: п’єси «Ваал», «Барабани вночі».

Молодого митця було нагороджено престижною Кляйстівською премією. Незабаром він перебрався із затісного для нього Мюнхена до Берліна, де розпочав плідно працювати як драматург і постановник п’єс. У 1924 р. Б. Брехт познайомився з талановитою актрисою Геленою Вайґель, яка стала його дружиною й найближчим помічником.

Коментар архіваріуса

Бунтівна вдача молодого Брехта давалася взнаки і в дрібницях його творчого життя. Як і дехто з німецьких авангардистів початку XX ст., він відмовився від великих літер на письмі (у німецькій мові всі іменники пишуться з великої літери), скасував знаки пунктуації, залишивши лише знак питання та — хіба що для жарту — знак оклику. У своєму імені останню літеру «д» він змінив на «т».

Р. Шліхтер. Бертольт Брехт — водій вантажівки. 1926 р.

Починаючи з другої половини 20-х років Брехт зближується з комуністичним рухом і залучається до його пропаганди, а отже повторює шлях багатьох авангардистів, які починали з тотального заперечення старого світу і приходили до утвердження нового тоталітарного режиму. У цей час митець розробляє концепцію новаторської драми й успішно апробує її в низці п’єс. Б. Брехт і Г. Вайґель, яка блискуче грала провідні ролі в його драмах, стають знаменитостями.

1933 р. змусив митця покинути «коричневу» батьківщину. Розпочався період еміграції, що тривав довгих п’ятнадцять років. У нацистській Німеччині ім’я Брехта потрапило до чорного списку. Постановка його п’єс була заборонена, а його книжки публічно спалювали на центральних площах німецьких міст. У 1935 р. рішенням гітлерівського уряду драматурга позбавлено німецького громадянства.

Талант опального на батьківщині Брехта здобуває визнання за кордоном. Зростає кількість його прихильників; його п’єси успішно ставлять на сценах Парижа, Амстердама, Копенгаґена. Однак навіть у затишній Данії він відчуває психологічний тиск. Адже датські нацисти час від часу публікують списки з іменами найвідоміших емігрантів, а поліція постійно інформує про них нацистську службу безпеки й закордонний відділ гестапо.

У 30-х рр. Б. Брехт двічі відвідав Москву, де як член редколегії долучився разом з письменником Л. Фейхтванґером до видання німецького часопису Das Wort («Слово»). Однак, попри свою прокомуністичну орієнтацію, місцем свого подальшого перебування він обрав не Радянський Союз, а США.

Певний час Брехт працював для Голлівуда, однак так і не вписався в американську кіноіндустрію, що, намагаючись задовольнити потреби масової аудиторії, орієнтувалася насамперед на виробництво сенсаційних бойовиків. За шість років перебування в Америці з’явилося лише кілька його публікацій у газетах та журналах. Жодної книжки Брехт тут не видав.

Зрештою, Брехт підпав під чергову хвилю «полювання на відьом»: в Америці розпочалася кампанія переслідування осіб, що підозрювалися у зв’язках з комуністами. У вересні 1947 р. його викликали на допит у комісію конгресу, що було тривожним сигналом: надалі залишатися в цій країні було вкрай небезпечно.

Ф. Кремер. Пам’ятник Б. Брехту перед «Берлінським ансамблем». 1986-1989 рр.

За рік здійснилася мрія про повернення на батьківщину. Брехт переїхав до Берліна, сподіваючись, що в соціалістичній Німеччині матиме найліпші можливості для творчості. Вони з дружиною отримали власний театр — Berliner Ensemble («Берлінський ансамбль»), що швидко завоював славу новаторського.

В останній період творчості визнання Брехта стрімко зростає: він стає лауреатом національних і міжнародних премій, його обирають членом Академії мистецтв колишньої соціалістичної Німеччини і президентом німецького ПЕН-центру; його книжки друкують великими накладами; його драми набувають дедалі більшої популярності. Однак на тлі інтенсивної режисерської праці різко погіршується здоров’я письменника. Лікарі засвідчують, що його хворе серце може зупинитися будь-якої миті. Попри патологічну слабкість і думки про близьку смерть, Брехт працює до останніх днів. 10 серпня 1956 р. він ще відвідує репетицію в «Берлінському ансамблі». Та погане самопочуття змушує його залишити залу. Ще кілька днів він проводить удома, переглядаючи свої рукописи. 14 серпня Брехт пішов із життя.

Перевірте себе

  • 1. Які епізоди біографії Б. Брехта вам запам’яталися?
  • 2. Що вплинуло на світосприйняття драматурга?
  • 3. Якою ви уявляєте особистість цього митця?