Зарубіжна література. Хрестоматія-посібник. 10 клас. Волощук

Розділ II. Англійська література

Чарлз Діккенс

(1812—1870)

«Сервантес дошкульно висміяв іспанське лицарство, довівши Іспанії її дику безглуздість. У своїй більш скромній царині я мав на меті притлумити несправжнє виблискування, яке оточує те, що існує насправді, показавши його у всій непривабливості й огидній голизні».

Ч. Діккенс

Чарлз Діккенс — англійський письменник XIX cт., автор соціально-психологічних романів, які відтворювали життя тогочасного суспільства та стверджували гуманістичні засади людського буття. Самобутність художнього світу цього письменника була значною мірою зумовлена поєднанням реалістичних та романтичних елементів.

7.02.1812 р. - народився у Портсмуті в родині Джона Діккенса, службовця фінансового управління морського відомства, та Елізабет Берроу, дочки головного касира того ж відомства.

1817-1823 рр. - родина Діккенсів проживає у містечку Четем. Ці роки письменник називав найщасливішими у своєму житті. У Четемі він почав відвідувати школу. Навчання було перерване 1823 р., коли Чарлз переїхав до Лондона, де кілька місяців пропрацював на фабриці, що виробляла ваксу.

1824-1826 рр. - навчався у приватній школі «Академія Веллінгтон-Хаус».

1827 р. - працював молодшим клерком у адвокатській конторі «Елліс та Блекмор».

1828 р. - опанувавши стенографію, Діккенс став вільним репортером у судовій палаті, а 1832 р. - парламентським кореспондентом.

1833 р. - у щомісячному часописі було надруковано «Обід на Поплар-Вок» - перший його нарис, підписаний псевдонімом «Боз».

1836 р. - вийшли друком перші розділи роману «Посмертні нотатки Піквікського клубу» (1836-1837). Того ж року Діккенс взяв шлюб із донькою юриста й журналіста Дж. Хогарта Кетрін, яка згодом народила йому одинадцять дітей. Один за одним з’являються його романи «Пригоди Олівера Твіста» (1837-1838), «Життя та пригоди Ніколаса Нікклбі» (1838-1839), «Крамниця старожитностей» (1840), історичний роман «Барнабі Радж» (1840-1841).

1842 р. - Діккенс здійснює подорож Сполученими Штатами Америки, упродовж якої переживає розчарування у принадах американської демократії та американського способу життя. Ці враження були відображені в «Американських нотатках» (1842) та романі «Життя й пригоди Мартіна Чезлвіта» (1843-1844). Надалі письменник створює цикл «Різдвяні повісті» (1843-1848), романи «Домбі і син» (1846-1848), «Девід Копперфілд» (1849-1850).

У 1850-х роках були написані романи «Холодний дім» (1852-1853), «Важкі часи» (1854) і «Маленька Дорріт» (1855-1857). Деякий час Діккенс працював редактором часопису «Домашнє читання», у якому друкував власні твори. Після конфлікту з видавцями письменник заснував аналогічне видання «Цілий рік». У середині 1850-х років Діккенс також приділяв багато уваги політиці. Від 1858 р. письменник виступав з публічним читанням своїх творів. Цим виступам він віддавав багато сил та часу до самої смерті.

Упродовж 1860-х років Діккенс працював над романами «Великі надії» (1860-1861), «Наш спільний друг» (1864-1865) та «Таємниця Едвіна Друда» (1870, не завершений).

9.06.1870 р. - письменник помер.

Перші твори Ч. Діккенса позначені помітним впливом творів письменників англійського Просвітництва, сентименталізму та романтизму. Цей вплив визначив специфіку сюжетотворення його ранньої прози. Письменник здебільшого будував свої сюжети як ланцюжок довільних ситуацій, у котрі почергово потрапляє герой-мандрівник. Зустрічаючи різних персонажів, що оповідають свої історії, він робить певні узагальнення, вдається до філософських та моралістичних відступів тощо. Персонажі перших романів Діккенса - або сповнені сентиментальних почуттів «добрі люди», або ж своєрідні «утілення зла» (більшою мірою індивідуалізований зазвичай лише головний герой). Такий поділ героїв на «носіїв добра» та «носіїв зла» (поза уявленнями про те, що ці начала можуть поєднуватися в одній людині) був безпосереднім наслідком впливу традицій сентименталізму та романтизму.

У подальшому творчому розвитку Діккенс подолав обмеженість цього погляду на людину та світ. Образи героїв у його творах ставали дедалі більш індивідуалізованими та психологічно вмотивованими. Боротьба добра та зла, що у перших романах втілювалася у сутичці «полярно заряджених» героїв, згодом була переміщена у внутрішній світ окремих персонажів. Змінилися також принципи сюжетотворення (дія роману тепер концентрувалася навколо стрункого сюжету й певної провідної ідеї) та стиль (письменник еволюціонував від розкішно-вибагливого, підкреслено іронічного стилю, характерного для перших його творів, до стилю «стенографічного», скупого, заснованого на натяку та символі).

Отож власним романтичним уявленням письменник поступово надавав реалістичного змісту, дедалі більше схиляючись до аналізу матеріальних чинників буржуазного суспільства, що формують людину, а також прагнучи якнайповніше відобразити життя людей різних суспільних прошарків.

Характерними рисами художнього світу Ч. Діккенса є:

  • прагнення пізнати світ у його розмаїтті, суперечливості та складних суспільних зв’язках; дослідження причин та умов формування характерів, розкриття особистості персонажів під кутом аналізу їхніх взаємин з іншими людьми, виявлення «потаємних» та «явних» пружин їхніх вчинків;
  • увага до внутрішнього світу героїв, зображення тонких нюансів їхніх переживань та думок, а водночас - тенденція до деякої їх схематизації, гротескного шаржування, до підкорення характеру персонажа певній ідеї;
  • найпопулярніші герої творів Діккенса - діти (на їхньому прикладі можна найглибше зазирнути у душу, що формується), злочинці, в образах яких письменник досліджує природу зла, та «диваки», яким притаманне дещо наївне ставлення до навколишнього світу (ці персонажі зазвичай втілюють ідеал християнської любові та милосердя);
  • акцентування моральної переваги довірливих, добрих душ над представниками раціонально-прагматичного мислення; підкреслене протиставлення цих двох типів героїв (або ж цих двох начал в одному персонажі); зазвичай ясно виражена моральна позиція автора;
  • широке використання іронії - від м’якого гумору (переважно на адресу «диваків») до гострої сатири (що, як правило, спрямовується на лицемірів, сутяг та фарисеїв1, а також на суспільство в цілому, зокрема на його судові та інші чиновницькі установи);
  • ретельні описи зовнішності персонажів, їхнього житла та манери мовлення, увага до «промовистої» деталі;
  • насиченість оповіді символами, нерідко - предметними, які унаочнюють і узагальнюють певні суспільні явища та духовний досвід героїв;
  • одухотворення світу речей, пов’язаних із певними спогадами, переживаннями тощо.

1 Фарисей - представник суспільно-релігійної течії в Юдеї у II ст. до н.е. - II ст. н. е., яка відзначалася фанатизмом і лицемірним дотриманням правил благочестя; перен. - лицемір, ханжа, святенник.

Багаж

«...Так втішно хоч на хвильку стати дитиною!»

«...У реальному житті яскраві риси та дивацтва людини, у якій є щось чудернацьке, зазвичай справляють на нас враження лише спочатку, а от познайомившись ближче, ми починаємо бачити глибше за ці поверхові риси - і пізнавати кращий її бік».

«Моя віра у тих людей, що правлять народом, зрештою, сміховинно мала; моя віра в народ, яким володарюють, зрештою, безмежна».

Ч. Діккенс

Дзеркало критики

«Діккенс був таким популярним, що ми, сучасні письменники, навіть уявити не спроможні, наскільки великою була його слава. Тепер не існує такої слави».

Г.К. Честертон

«Життєвість його великих романів походить не від фіналів з євангельських істин і не від святкового звучання вікторіанських весільних дзвонів... вона - від жадібної цікавості до всього того, чим живуть люди, навіть коли вони живуть безглуздо та жахливо».

Е. Вілсон

«Іронія, мов сонячний промінь, виблискує у його книжках, надає їхньому скромному ландшафтові раптової ясності та безмежної чарівності, наповнюючи його тисячами неймовірних чудес; тепло цього доброго вогника робить все більш живим, більш імовірним, і навіть удавані сльози сяють, немов ті діаманти, а маленькі пристрасті палають, наче справжня пожежа. Іронія Діккенса здіймає його творчість у таку височінь, де вона непідвладна плинові, де вона стає вічною».

С. Цвайг

Перед читанням

Чи подобаються вам пригодницькі сюжети? Чим саме? Назвіть ваші улюблені твори пригодницького жанру. Визначте його головні ознаки.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.