Зарубіжна література. Хрестоматія-посібник. 10 клас. Волощук

Частина друга. Зарубіжна література на межі ХІХ—ХХ століть

Розділ І. Поезія

Поль Верлен

(1844—1896)

«Найперше - музика у слові».

П. Верлен

Поль Верлен - французький «король поетів» XIX ст., автор прозових творів та есе. Його прониклива, художньо досконала лірика відбивала дух декадентської доби. Своєрідність верленівського художнього світу значною мірою зумовлена поєднанням у ньому імпресіоністичних та символістських елементів.

30.03.1844 р. - народився у родині військового інженера Ніколя-Огюста Верлена та Елізи-Стефані Верлен (дівоче прізвище Деє), селянки за походженням.

Упродовж 1853-1862 рр. навчався у школі Ландрі, яку закінчив з дипломом бакалавра словесності.

1863 р. - у часописі «Прогрес» був опублікований його перший ущипливий сонет «Пан Прудом». Верлен зближується з поетами- «парнасцями».

1864 р. - він влаштувався на посаду експедитора паризької мерії.

1866 р. - вийшла друком перша верленівська збірка поезій «Сатурнічні вірші», видана за власні кошти автора.

1869 р. - Верлен оприлюднив поетичну збірку «Галантні святкування».

1870 р. - Верлен та Матильда Моте, з якою поет познайомився 1869 р., беруть шлюб.

1871 р. - поет щиро підтримав Паризьку комуну, а після поразки комунарів, побоюючись переслідувань, разом із дружиною ненадовго виїхав з Парижа. На той же рік припало знайомство Верлена з юним поетом Артюром Рембо. Наступні два роки вони удвох мандрували країнами Європи, заробляючи на життя приватними уроками французької мови.

1873 р. - Верлен був засуджений до двох років ув’язнення (під час сутички пострілом із револьвера він поранив Рембо). У в’язниці поет продовжував віршувати, там же згодом навернувся до християнства. Після звільнення Верлен видав кілька збірок поезій, зокрема, «Романси без слів» (1874), «Мудрість» (1881), «Давно і нещодавно» (1884), а також надрукував серію статей «Прокляті поети», до яких зарахував А. Рембо, Т. Корб’єра та С. Малларме.

1885 р. - поет офіційно розлучився з Матильдою Моте.

1886 р. - вийшли друком книжка його автобіографічної прози «Нотатки вдівця» та збірка оповідань «Луїза Леклерк».

Від середини 1880-х років розпочинається «лікарняний період», спричинений тривалими хворобами, що переслідували поета. Втім, протягом цього проміжку часу Верлен створює чимало нових поетичних збірок, - зокрема, «Кохання» (1888), «Паралельно» (1889), «Присвяти» (1890), «Щастя» (1891), «Інтимні літургії» (1892), «Елегії» (1893), «Плоть» (1896) та ін.; автобіографічну прозу (книжки «Як я лежав у лікарні», 1891 та «Як я сидів у в’язниці», 1893), а також п’єси. Кілька разів він подорожував до Нідерландів та Бельгії з програмою публічних виступів.

8.01.1896 р. - поет помер у Парижі.

Творчість П. Верлена є характерним явищем літератури межі ХІХ-ХХ ст. На початку свого творчого шляху поет захоплювався творчістю «парнасців», які пропагували «мистецтво для мистецтва», культ краси та витончену складність вірша. Однак поволі викристалізувалася його самобутня творча манера.

Верленова творчість, за словами Д. Наливайка, є «...яскравим втіленням поетичного синтезу імпресіонізму та символізму». З одного боку, поет прагне виразити миттєве враження, відтворити у нюансах та напівтонах швидкоплинне почуття (що й пов’язує його з естетикою імпресіонізму); а з іншого - намагається надати цьому враженню символічних, узагальнених значень. Відтак Верлен вибудовує власну систему «відповідностей» між зовнішнім і внутрішнім світами (характерну для символістської естетики).

Світосприйняття поета формувалося під впливом загальнокультурного контексту доби декадансу. З цим контекстом, зокрема, пов’язана притаманна верленівській поезії настанова на оспівування занепаду та згасання життя.

У художньому світі П. Верлена визначальними є:

  • перетворення реалій ландшафту, природних явищ та пір року на ємкі символи, котрі позначають певні стани людської душі (так звані «пейзажі душі») або ж універсальні начала буття;
  • наявність лейтмотивних образів осені (які здебільшого асоціюються з темами в’янення та згасання життя); вітру (пов’язаного з ідеєю всемогутнього фатуму, котрий жене беззахисну людину); сутінків (знак непевності людського буття) тощо;
  • зосередженість ліричного героя на плинних переживаннях; майстерне відтворення відтінків та напівтонів відчуттів;
  • розуміння людини як безсилої істоти, відданої на поталу фатуму;
  • домінування настроїв суму, журби, туги, відчаю, ностальгії за неповоротним минулим;
  • м’який ліризм; утвердження принципу музичності поезії, сугестивність поетичної мови;
  • надання переваги багатозначним образам; вільне оперування символами; навмисне руйнування звичних зв’язків між словами та образами, внаслідок чого утворюється характерна для Верленових творів атмосфера хисткості та непевності.

Багаж

«Та й справді, мета поезії - то Прекрасне, тільки Прекрасне, чисте Прекрасне без жодної домішки Корисності, Правди та Справедливості».

«...Мені видається огидною так звана здорова поезія».

П. Верлен

У заповіті, написаному 1885 р. та опублікованому у книжці «Нотатки вдівця», П. Верлен сформулював свою останню волю так:

«Я нічого не лишаю злидарям, оскільки й сам злидарюю. Я вірю в Бога».

Дзеркало критики

«Це варвар, дикун, дитя... Одначе дитя із музикою в душі, і часом йому вчуваються голоси, що їх до нього ніхто ніколи не чув...»

Ж. Леметр

«Верлен дуже скидається на Війона: це двоє розбещених хлопчаків, котрим судилося мовити найніжніші слова».

Анатоль Франс

«...У його завше меланхолійних віршах, що бринять глибокою тугою, достотно чулося волання відчаю, біль чутливої та ніжної душі, котра несамовито бажає світла, бажає чистоти, шукає Бога - та не знаходить; хоче любити людей - та не в змозі».

Максим Горький

«Паралельно, тобто ніколи не перетинаючись, відрубно, рухаються лінії його життя та поезії. Однак Верлен - це не троє поетів, навіть не двоє, а один. Провалля між Верленами - позірне. Світ розпався, говорив Гайне, і розколина розкраяла серце поета. Проте серце, яке несе в собі ту розколину, - це одне серце, а не два».

Ю. Еткінд

К. Моне. Враження: схід сонця

Дерево життя

  • Знайдіть у вірші «Сентиментальна прогулянка» знайомі вам ознаки верленівського художнього світу.