Зарубіжна література. Хрестоматія-посібник. 10 клас. Волощук

Оноре де Бальзак

(1799—1850)

«Випадок - найвеличніший романіст світу; аби писати плідно, слід його вивчати. ...істориком буде саме французьке Суспільство, мені ж лишиться найнятися до нього в секретарі».

О. де Бальзак

Оноре де Бальзак - французький письменник XIX cт. До історії літератури увійшов як творець монументальної епопеї «Людська комедія», що стала самобутнім літописом життя суспільства XIX cт. У прозі Бальзака переплелися романтична та реалістична тенденції.

20.05.1799 р. - народився у містечку Турі в родині посадовця Бернара-Франсуа Бальзака та дочки багатих буржуа Лори Бальзак (уродженої Сюрвіль).

1807 р. - за ініціативи матері стає пансіонером Вандомського колежу, який славився ліберальністю виховання.

1813 р. через нервовий зрив, що стався внаслідок надмірного читання, повертається до Тура. Після того Бальзак змінює декілька колежів та пансіонів.

1816-1819 рр. - слухач факультету права паризької Школи права. Паралельно студіює лекції з інших дисциплін у Сорбонні, служить у конторі стряпчого та в нотаріуса.

1819 р. - Оноре висловлює бажання стати письменником. Батько погоджується утримувати його два роки, поки він зможе заробляти власною працею. У цей час Бальзак переважно читає, а також пише невдалу героїчну трагедію «Кромвель».

1821 р. - задля заробітку починає писати пригодницькі романи, підписуючись іменами Орас де Сент-Обрен або лорд Р’Оон.

У другій половині 1820-х років письменник вдається до кількох комерційних авантюр (видання класиків, придбання друкарні тощо), які, однак, завершуються лише збитками.

1829 р. - побачив світ перший серйозний роман Бальзака «Шуани, або Бретань у 1799 році», що привернув увагу до молодого автора. Після того з-під його пера виходять книжки «Фізіологія шлюбу» (1829) та «Сцени приватного життя» (1830), які приносять письменнику широке визнання. Упродовж наступних чотирьох років Бальзак створює низку романів, повістей та оповідань.

1833 р. - у нього виникає задум об’єднати всі романи в єдину епопею. Остаточно ця ідея оформиться 1841 р., а 1842 р. втілиться у славнозвісній «Передмові до “Людської комедії”».

1835 р. - Бальзак став власником газети «Кронік де Парі», яка незабаром збанкрутувала.

1847 р. - письменник приїхав до Верховні (селище в Україні, розташоване неподалік від Бердичева), де жила польська аристократка Евеліна Ганська, з якою він познайомився ще 1833 р. Від осені 1848 до 1850 р. він мешкав у маєтку постійно. Протягом цього часу серйозно хворий Бальзак майже нічого не пише.

У березні 1850 р. він одружується з Ганською (шлюбна церемонія відбулася у Бердичеві).

18.08.1850 р. - після тяжкої хвороби серця письменник помер у Парижі.

Творчість Оноре де Бальзака (аристократичну частку «де» письменник, як і його батьки, за власним бажанням приєднав до свого прізвища) розвивалася під впливом французької (Рабле, Корнель, Мольер) та англійської (Стерн, Скотт, Байрон) літературних традицій. Крім того, він захоплювався працями філософів-містиків, зокрема шведського теософа Е. Сведенборга. Все це сформувало підґрунтя для синтезу романтичних та реалістичних тенденцій у його прозі. Саме прагнення створити епопею було, вочевидь, закорінене як у романтичному уявленні Бальзака про художника — творця художнього всесвіту, так і в реалістичному прагненні якомога точніше і повніше відобразити дійсність у її розмаїтті.

Художньому світові О. де Бальзака притаманні такі особливості:

  • зображення не індивідуальностей, а соціальних, психологічних чи будь-яких інших типів, людських характерів; увага до буденного життя та дрібниць побуту;
  • головним засобом змалювання типів є гротескне підкорення звичайних властивостей певній домінантній рисі; звідси - розмай персонажів, котрими володіє єдина пристрасть, ідея, думка, що нерідко «матеріалізується». Навколо таких героїв зазвичай і концентруються сюжет твору та інші його персонажі;
  • визначальна роль середовища, у якому формується особистість; увага до соціальної зумовленості явищ дійсності та людських характерів;
  • лейтмотивні теми влади грошей та втрати ілюзій;
  • розлогі описи матеріального світу (портретів, інтер’єрів тощо); майстерне володіння художньою деталлю;
  • використання різноманітних стилів мовлення (наукового, ділового тощо) для зображення різних соціальних типів.

Багаж

«...Мною панують дві пристрасті: кохання та слава...»

З листа до Евеліни Ганської:

«Я просто дитя, от і все, дитя багато легковажніше, аніж вам здається; однак я чистий, як дитя, і кохаю, як дитя...»

«Природа витворила мене задля кохання та лагідності, проте волінням долі мені випадає тільки описувати свої бажання, замість того щоб їх задовольняти».

«Література користується прийомом живопису: там для створення прекрасного образу беруть руки однієї натурниці, ноги - іншої, груди в тієї, а плечі - в іншої. Завдання митця - вдихнути життя у створене ним тіло, зробити зображення правдивим. Якщо ж йому заманеться лише скопіювати реальну жінку, то його витвір не зацікавить нікого...»

Із «Передмови до “Людської комедії”»:

«Складаючи опис людських вад і чеснот, занотовуючи найцікавіші прояви пристрастей, зображуючи характери, вибираючи найголовніші в житті Суспільства події, створюючи типи за допомогою об’єднання рис окремих однорідних характерів, я, може, й зумію написати історію, що лишилася поза увагою безлічі вчених, - історію звичаїв. Набравшись терпіння й мужності, я спробую в такий спосіб написати давно задуману книгу про Францію дев’ятнадцятого сторіччя... я повинен буду розкрити причини або одну загальну причину описуваних явищ, збагнути, який прихований закон керує величезними скупченнями людей, пристрастей і подій. А вже дослідивши - я не кажу “з’ясувавши” - цей закон, цю рушійну силу суспільного життя, я муситиму поміркувати і про підвалини світобудови, спробую відкрити, в чому людські суспільства віддаляються, а в чому наближаються до вічного закону буття, до істини, до краси. Незважаючи на великий обсяг передумов, які самі по собі склали б окремий твір, задумана мною праця має привести і до чітких висновків - інакше її не можна буде вважати завершеною. Змалювавши у такий спосіб Суспільство, я розкрию і причини його розвитку».

О. де Бальзак

На книжковій полиці Бальзака стояла груба книжка з чорною палітуркою. На її титульній сторінці було написано: «Сумні розрахунки». То було зібрання векселів, за якими письменник заборгував.

Коли незадовго до смерті тяжкохворий Бальзак марив, одного разу він вимовив: «Тільки Б’яншон1 міг би мене врятувати».

1 Б’яншон Орас - один із персонажів «Людської комедії», лікар.

Парадокс

«Яким би молодчиною був Бальзак, коли б він умів писати! Йому бракувало тільки цього. Втім, митець-майстер не зробив би стільки, не спромігся б на таку широчінь».

Г. Флобер

Дзеркало критики

«Бальзак був утіленим бажанням - бажанням, яке завше відроджується, - спрямованістю до майбутнього, впевненістю, що до снаги подолати будь-які перешкоди... суцільне життя, звернене до майбуття».

Г. Пікон

«Його геніальність полягає саме в тому, що йому правила за сюжет повсякденність, яку він, нічого в ній не змінюючи, перетворював на високе».

Ален

«“Людська комедія” нагадує Вавилонську вежу, яку архітектор не встиг, та й не мав би часу вивершити. ...Робітник користувався першим-ліпшим матеріалом... Працюючи своїми зашкарублими руками... він звів колосальну вежу, не турбуючись про гармонію ліній та пропорційність її частин».

Е. Золя

«Майже всі біографи порівнюють його з імператором Наполеоном. І це не примха, не випадковість: Бальзак у літературі й справді схожий на Бонапарта в політиці - та сама грандіозність задумів, та сама готовність іти до кінця, і той самий невтримний авантюризм, що врешті-решт призводить до особистої катастрофи».

Д. Затонський

Перед читанням

Пригадайте художні твори (літератури, кіно, образотворчого мистецтва), в яких змальований образ Скупого. Як ви гадаєте, чим він приваблював митців? А чим цей образ міг зацікавити автора «Людської комедії»?