Вечорова гармонія

1 Надходить час, коли стебло співає росне,

Немов кадило, цвіт димує в тишині;

Мелодій повіви зринають запашні,

Меланхолійний вальс та очманіння млосне!

5 Немов кадило, цвіт димує в тишині,

І серце скрипки десь тремкоче стоголосне.

Меланхолійний вальс та очманіння млосне,

Як вівтар, небеса високі і смутні.

9 І серце скрипки десь тремкоче стоголосне,

Те серце, що труну ненавидить і в сні!

Як вівтар, небеса високі і смутні,

Упало в кров свою світило життєносне.

13 Те серце, що труну ненавидить і в сні,

З минувшини бере світання високосне,

Упало в кров свою світило життєносне,

Та сяє, мов потир, твоє лице мені.

Переклад Д. Павличка

Запитання та завдання до твору

1. З чого складається картина «вечорової гармонії»?
2. На яких кольорах та звуках наголошується у тексті? Як ці «складові» пов’язані між собою?
3. Зверніть увагу на повтори рядків. Яку функцію вони виконують?

Розвиток фантазії та можливостей «співтворчого» читання