Гімн красі

1 Красо! Чи з неба ти, чи з темної безодні -

В твоєму погляді - покара і вина,

Безумні злочини й діяння благородні;

Захмелюєш серця, подібно до вина.

5 В твоєму погляді - і присмерк, і світання,

Як вечір грозовий, приносиш аромат.

Німим стає герой з твого причарування,

І сміливішає дитина во сто крат.

9 Чи ти зійшла з зорі, чи вийшла із провалля,

Йде Фатум, наче пес, за покроком твоїм;

І, розсіваючи біду чи безпечалля,

У всьому вільна ти, хоч пані над усім!

13 Красо! Ти по мерцях ступаєш без мороки,

Злочинство, ревність, жах - то наче золоті

Коштовності, твої чарівливі брелоки,

Що витанцьовують на твому животі.

17 Коханець зморений, що пригортає милу,

Що кволо хилиться й зітхає раз у раз,

Нагадує того, хто сам свою могилу

Вкриває ласками у свій вмирущий час.

21 Немає значення, чи з пекла ти, чи з раю,

Потворо вибредна, страхітлива й свята,

Як до безмежностей, що я про них не знаю,

Але жадаю їх, відчиниш ти врата!

25 Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена,

Чи Бог, чи Сатана, чи ніжний Херувим,

Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,

Зробила легшим ти, а всесвіт - менш гидким!

Переклад Д. Павличка

Запитання та завдання до твору

1. Якою постає Краса в цьому вірші? Чим вона дивує?
2. Як поет розкриває її панування у світі?
3. Як бодлерівська концепція Краси співвідноситься з поняттями «добро» та «зло»?

Дискусійне обговорення