Зарубіжна література. Хрестоматія-посібник. 10 клас. Волощук

Розділ V. Поезія

Шарль Бодлер

(1821—1867)

«Мені видається зайвим та нудним зображувати те, що є, адже ніщо з наявного мене не задовольняє. Природа неприваблива, і я волію надавати перевагу страхітливим породженням своєї фантазії, а не доброзвичайній тривіальності».

Ш. Бодлер

Шарль Бодлер - французький лірик XIX ст., автор знаменитої збірки поезій «Квіти зла». Його творчість вінчала собою поезію романтизму і водночас торувала шлях європейському символізму.

9.04.1821 р. - народився у Парижі в родині сенатора Жозефа Франсуа Бодлера. Коли Шарлеві ще не було шести років, його батько, який був на тридцять чотири роки старший за свою дружину, помер. Невдовзі мати майбутнього поета вийшла заміж за командира батальйону Жана Опіка.

1833 р. - родина переїхала до Ліона, і Шарля віддали до інтернату Королівського колежу. Цього інтернатного «заслання» своїм близьким він так і не вибачив. За три роки сім’я повернулася до Парижа, де Шарль навчався у колежі Людовіка Великого.

1839 р. - Бодлер став бакалавром. Продовжувати освіту він відмовився, заявивши, що хоче стати письменником.

1841 р. - згідно з рішенням сімейної ради, Шарль вирушає до Калькутти. Провівши у мандрах близько півроку, але не діставшись до Індії, він 1842 р. повертається до Парижа. За рік по тому Бодлер дебютував у колективній збірці «Вірші».

1844 р. - за ініціативи матері, поет був позбавлений права самостійно розпоряджатися батьковою спадщиною. Незабаром виходять друком збірки його критичних статей «Салон 1845 року» та «Салон 1846 року».

1848 р. - поет бере участь у повстанні Паризької Комуни, стає співредактором демократичної газети «Салю Публік». Того ж року був оприлюднений його переклад оповідання Е.А. По («Месмеричне одкровення»). Надалі Бодлер активно перекладатиме По, а також видасть дві книжки, присвячені творчості американського митця: «Едгар Аллан По, його життя і його творіння» (1852) та «Нові нотатки про Едгара По» (1857).

1857 р. - вийшла друком головна книжка бодлерівських поезій - «Квіти зла». Того ж року відбувся судовий процес, внаслідок якого на автора та видавців було накладено штраф у триста франків, а із «Квітів зла» вилучено шість віршів. Наступними роками Бодлер опублікував збірку критичних статей «Салон 1859 року», книжку «Штучний рай» (1860), друге видання «Квітів зла», доповнене тридцятьма двома віршами (1861), та близько п’ятдесяти віршів у прозі (1857-1867), які після смерті поета були надруковані окремою книжкою під назвою «Паризький сплін».

1864 р. - Ш. Бодлер приїхав до Бельгії, аби прочитати курс лекцій та домовитися про видання своїх творів. Утім, поїздка виявилася невдалою, що й відобразилося у створеному в Брюсселі циклі ущипливих поезій «Amoenitates Belgicae» («Диво Бельгії»).

1866 р. - поет випустив збірку «Уламки», що переважно складалася з вилучених із «Квітів зла» віршів, а також надрукував книжку «Нові квіти зла». Того ж року він тяжко захворів.

31.08.1867 р. - Ш. Бодлер пішов з життя.

Творчість Ш. Бодлера є проміжною ланкою між епохами романтизму та декадансу. Використовуючи репертуар тем, образів та прийомів романтизму, поет надав йому нового звучання, яке набуло подальшого розвитку у творчості поетів-символістів.

Принциповою новацією Бодлера було перенесення конфлікту «ідеалу» й «дійсності» із зовнішнього світу (що було характерне для творчості романтиків) всередину людського «я» та його переосмислення як головної й непоборної суперечності особистості. Тому бодлерівський ліричний герой, на відміну від персонажів, поширених у літературі романтизму, здебільшого не вдається до спроб розв’язання такого конфлікту, а обирає позицію пасивного самоспостереження й напруженого переживання власної внутрішньої роздвоєності, стану трагічної замкненості у духовному всесвіті свого «я». Звідси - пильна увага до природи «зла», до ірраціональних руйнівних сил особистості, відкидання позаіндивідуальної моралі. Ці риси бодлерівських поезій, власне, доводять до крайнощів ідею романтиків про духовну перевагу митця над світом обивателів, а також притаманний їм культ небувалих почуттів. Водночас вказані особливості були ознаками нової - декадентської - свідомості.

Ще одним свідченням відходу Ш. Бодлера від художньої системи романтизму є застосовані ним принципи роботи з поетичною формою. На противагу романтикам, котрих вирізняла певна свавільність у царині форми та образності, Бодлер вважав, що необхідна раціональна обробка безпосередніх почуттів, які є основою художнього матеріалу. Справжній творець, на його думку, повинен шліфувати кожне слово, виважувати кожен образ і кожну метафору, аби вони могли виразити відкриті його чуттям невимовні істини, що ними опікується поезія.

Важливе місце в естетичній системі Ш. Бодлера посідав принцип «відповідностей» (так називається одна із його поезій), згідно з яким образи та метафори не використовуються для опису конкретних реалій, предметів та фактів, а символічно позначають певні ідеї, універсальні явища буття. Це визначило в бодлерівській ліриці тенденцію до переростання образів у символи, а також настанову на навіювання читачеві певних настроїв та душевних станів.

Визначальними рисами художнього світу Ш. Бодлера є:

  • стрижневий конфлікт «ідеалу» й «дійсності» та зумовлені ним пафос поривань до «ідеалу» і заперечення потворності життя, настрої розчарування, меланхолії, «спліну»;
  • утвердження культу Краси та переваги «невідомого», «неможливого», «безмежного» над «видимим»;
  • широке використання принципу антитези, що віддзеркалює як стан внутрішнього роздвоєння особистості, так і вічне протистояння «добра» та «зла» у всесвітньому бутті (при цьому протилежності доводяться до крайнощів);
  • співвіднесення понять «добра» й «зла» з категоріями естетики;
  • всебічна розробка теми «зла», зосередженість на «темних боках» життя, на падіннях у безодню «гріха» та спричинених ними духовних стражданнях; лейтмотивні образи «вічності», «темного провалля», «пекла» та ін.;
  • сприйняття буття крізь призму «відповідностей», які поєднують напозір не пов’язані почуття, речі, факти та явища; використання символів, за допомогою яких фіксуються ці невловимі «відповідності», приглушення предметного значення слова на користь непрямих смислів;
  • увага до урбаністичної теми;
  • відтворення мінливості та взаємоперетікання душевних і природних станів, широке використання контрастних образів, введення у поетичну мову «чужорідних» елементів (прозаїзмів, натуралістичних деталей, лайливих слів тощо);
  • прагнення надати віршу музикального звучання; увага до ритму та форми ліричного твору (улюблений поетичний жанр Бодлера - сонет), тонке нюансування значень художнього слова та афористичність мови.

Багаж

«Ще в ранньому дитинстві я мав у своєму серці два протилежних відчуття: жах перед життям та захоплення життям».

«Я не беруся стверджувати, буцімто Радість не може поєднуватися із Красою, проте Радість - це одна з найтривіальніших прикрас, а от Меланхолія виступає як її, сказати б, чарівна супутниця...»

«Лише сягаючи найглибших прірв падіння, уява за законом протилежності запалює свічадо найвищих ідеалів».

Ш. Бодлер

Ш. Бодлер про свою збірку «Квіти зла»:

«...В цю жорстоку книжку я вклав усе моє серце, усю мою ніжність, усю мою віру (схиблену), всю мою ненависть... Звісно, потім я стверджуватиму протилежне, присягатимуся усіма богами, що це - книжка чистого мистецтва, блазнювання, штукарства, та я брехатиму, немов той базарний шарлатан».

Дзеркало критики

«Коли Бодлер від’їжджав до Бельгії у віці сорока трьох років, він скидався на діда й здавався втіленням відчаю. Погляньмо на його тогочасні фотознімки. Чоло ще велично випинається з-під густого та довгого волосся, у якому проглядає сивина, але яка ж невимірна туга в темних очах, який же в них затятий виклик! Скільки бридливості у складках, що спускаються від ніздрів, скільки презирства у губах, стулених, немовби від нападу нудоти. Воістину, це личина знедоленого, котрий узяв на себе усі гріхи цього світу».

Ж. Крепе

«Це напрочуд велике посмертне визнання, ця духовна плідність, ця слава, яка сягнула найвищої точки, мають зумовлюватися не лише його значущістю як поета, але й винятковими обставинами. Такою винятковою обставиною тут є критичний розум у поєднанні з поетичним обдарованням».

П. Валері

«Бодлер... це король поетів, справжній бог».

А. Рембо

«...Нам, інакшим, достатньо бачити дерево чи будинок. Оскільки ми цілком захоплюємося їх спогляданням, то й забуваємо про самих себе. А от Бодлер - ця людина ніколи не забуває про себе. Він дивиться на того “себе”, який дивиться; дивиться, аби тільки побачити себе, котрий дивиться, - він самовіддано споглядає своє сприйняття дерева, будинку, і лише крізь призму цього сприйняття себе перед його поглядом постають речі, і вони видаються блідішими, дрібнішими, менш зворушливими - так, ніби він пильнує їх за допомогою бінокля. Ці речі, далебі, аж ніяк не вказують одна на одну, як, наприклад, стрілка вказує на шлях, а закладка - на сторінку... Навпаки, їхнє перше призначення - звернути того, хто сприймає, до самого себе».

Ж.П. Сартр

О. Клевер. Соната. Частина І

Дерево життя

  • Знайдіть знайомі вам ознаки поетичного світу Ш. Бодлера у вірші «Moesta et errabunda».