Зарубіжна література. Хрестоматія-посібник. 10 клас. Волощук

Лев Толстой

(1828—1910)

«Мистецтво є мікроскопом, який художник наводить на таємниці своєї душі, аби показати ці спільні для всіх таємниці людям».

Л. Толстой

Лев Миколайович Толстой - російський письменник XIX cт., публіцист, педагог, творець філософсько-практичного вчення, яке здобуло назву «толстовство». Його творчість, просякнута пафосом проповіді моральних принципів життя й духовного самовдосконалення, ознаменувала новий виток у розвитку світового реалістичного роману.

9.09.1828 р. - народився в маєтку Ясна Поляна Тульської губернії у сім’ї родових аристократів. Коли хлопчику було два роки, померла його мати.

1837 р. - родина Толстих переїхала до Москви. Того ж року помер батько майбутнього письменника. Від того часу він виховувався під наглядом опікунів.

1844 р. - обравши дипломатичну кар’єру, юнак вступив до Казанського університету на відділення арабсько-турецької словесності східного факультету. Втім, за рік він перевівся на юридичний факультет, а ще за два роки раптово повернувся до Ясної Поляни.

1849 р. - Толстой успішно склав два іспити на ступінь кандидата в Санкт-Петербурзькому університеті, але знову ж таки відмовився від ідеї далі здобувати освіту.

Перша його публікація з’явилася 1852 р. у престижному часописі «Сучасник». То була повість «Дитинство», що стала першою частиною автобіографічної трилогії (дві наступні частини - «Отроцтво» та «Юність» створювалися протягом 1852-1854 рр.). Того ж таки 1852 р. розпочалася військова служба Толстого: спочатку на Кавказі, а згодом у Криму, де йому довелося стати учасником героїчної оборони Севастополя (під час Кримської війни). Воєнні заслуги молодого графа були відзначені орденом Анни й двома медалями. Враженнями від перебування на Кавказі та в Криму живилися його повість «Козаки» та цикл «Севастопольські оповідання».

1855 р. - письменник приїхав до Санкт-Петербурга, де познайомився з відомими літераторами - Тургенєвим, Некрасовим, Фетом, Салтиковим-Щедріним, Островським та ін. Зрозумівши, що істинним його покликанням є література, а не армія, він 1856 р. вийшов у відставку й оселився в Ясній Поляні, де спробував звільнити селян від кріпацької залежності.

1856 р. - Толстой здійснив першу мандрівку за кордон (Франція, Швейцарія, Німеччина). Свої критичні спостереження за європейським життям він художньо узагальнив в оповіданні «Люцерн».

1859 р. - письменник відкрив у Ясній Поляні школу, в якій проводив заняття з селянськими дітьми.

Протягом 1860-1861 рр. відбулася його друга подорож країнами Європи (Німеччина, Швейцарія, Франція, Англія, Бельгія). У цей час він розпочав роботу над романом «Декабристи», який, однак, залишився незавершеним, а також захопився виданням педагогічного журналу «Ясна Поляна».

1862 р. - письменник одружився із Софією Берс.

Упродовж 1863-1869 рр. Толстой працював над романом-епопеєю «Війна і мир».

1871-1872 рр. - побачила світ його «Абетка». За два роки по тому були укладені «Нова абетка» та «Російські книжки для читання». Значну увагу письменник приділяв у цей час педагогічній діяльності.

1877 р. - був завершений роман «Анна Кареніна».

1881 р. - Толстой з родиною переїхав до Москви. Того ж року він звернувся до царя Олександра III з проханням не карати стратою бунтівників, які вбили Олександра II.

У 80-і роки він створює низку «бентежних» творів: трактат «У чому моя віра?» (1883-1884), драму «Влада пітьми» (1886), постановка якої була заборонена, а також повість «Крейцерова соната» (1889), що зазнала переслідувань з боку цензури й лише з дозволу царя була надрукована у зібранні творів.

1891 р. - письменник відмовився від авторських прав на твори, написані після 1881 р., що спричинило конфлікти в його родині.

1895 р. - виступив зі статтею «Соромно», в якій засудив тілесні покарання селян. Наприкінці 90-х років Толстой завершив роман «Воскресіння» й інтенсивно працював над повістю «Хаджи-Мурат».

1901 р. - Толстой написав Миколі II листа, в якому закликав до ліквідації приватної власності на землю; 1907 р. аналогічний за змістом лист був надісланий ним П. Столипіну.

1908 р. - була опублікована його стаття проти страти «Не можу мовчати!». За два роки по тому письменник здійснив давній намір залишити Ясну Поляну. Однак дорогою він застудився й невдовзі помер. Це трапилося 20.11.1910 р.

На відміну від багатьох авторів-початківців, Л. Толстой відразу увійшов у художню літературу як зрілий і цілком самобутній письменник. Автобіографічна трилогія («Дитинство», «Отроцтво», «Юність»), створенням котрої ознаменувався початок його творчого шляху, вразила читачів незвичайною зображувальною силою, завдяки якій найдрібніші деталі щоденного життя складалися в цілісну художньо переконливу картину. У трилогії виявився характерний для всієї толстовської прози акцент на процесах становлення та самоаналізу особистості. Важливим набутком першого періоду творчості письменника були також твори, написані під враженнями від служби в армії (повість «Козаки», цикл «Севастопольські оповідання»), в яких викристалізувалися ті принципи зображення людини, що отримали узагальнену назву «діалектика душі».

Етап найвищих мистецьких досягнень Толстого розпочався у 60-і роки, коли був створений роман «Війна і мир», який дослідники ставлять в один ряд із такими монументальними витворами словесного мистецтва, як «Фауст» Гете, «Гамлет» Шекспіра та «Людська комедія» Бальзака. Упродовж наступних трьох десятиліть були написані ще два романи - «Анна Кареніна» та «Воскресіння», що також увійшли до скарбниці світової класики.

Художня творчість Л. Толстого тісно пов’язана з його «внутрішньою біографією», з одного боку, та з його публіцистичною й педагогічною діяльністю - з іншого. Ідейним центром художнього світу цього митця є ідея морального самовдосконалення особистості. Глибоке дослідження цієї ідеї супроводжувалося аналізом суспільного життя.

Л. Толстой був першим російським письменником, який за життя здобув широку популярність не лише в Європі, а й у країнах Сходу (Індії, Китаї, Японії).

Художньому світові Л. Толстого притаманні:

  • пафос пристрасних пошуків істини, форм духовного «єднання людей» та шляхів морального самовдосконалення особистості;
  • ставлення до моральності як до головного критерію оцінювання суспільного життя;
  • чутливість до руху історії; прагнення пізнати сутність історичних законів; епічно широке змалювання картин національного життя;
  • поглиблений інтерес до теми смерті;
  • проповідь непротивлення злу насильством як засобу боротьби із суспільним злом; утвердження селянсько-християнського ідеалу покірливості долі та самовідданої любові;
  • гостросоціальні мотиви; викриття потворності життя суспільних верхів; засудження бездуховності та фальші буржуазної цивілізації й протиставлення їй народної трудової моралі; відчуття органічного зв’язку з народом;
  • наявність філософсько-аналітичного виміру в зображенні чеснот і вад людської вдачі;
  • герой - пойнятий душевною тривогою шукач правди, який вступає у конфлікт із усталеними нормами життя свого середовища;
  • показ внутрішнього життя особистості в усій його суперечливості, рухливості та плинності (так звана «діалектика душі»); «явний» психологізм;
  • передача складних душевних порухів через внутрішні монологи;
  • зв’язок між душевними станами героїв та описами природи.

Багаж

«Таємниця в тому, що я будь-якої хвилини і інший, і той самий».

«Існує два роди мистецтва, і обидва однаково потрібні - одне просто дає радість, утіху людям, а інше їх повчає».

«Простота є головною умовою краси моральної».

«Знати Бога й жити - одне й те ж саме. Бог є життя».

«Віра - це знання сенсу людського життя, завдяки якому людина себе не знищує, а живе. Віра - це сила життя».

«Кожний історичний факт слід пояснювати через людину».

«У мене тепер одне бажання в житті - нікого не засмутити, не образити, нікому - кату, лихварю - не зробити нічого неприємного, а постаратися полюбити їх».

« ...щодалі рухаєшся в напрямку самовдосконалення, то більше бачиш у собі недоліки, і правду говорив Сократ про те, що найвищим ступенем досконалості людини є знання того, що вона нічого не знає».

Л. Толстой

Дзеркало критики

«Толстой стільки ж філософ у художній творчості, скільки художник у філософії».

А. Чехов

«В інших галузях мистецтва, наприклад у живопису італійського Відродження, у скульптурі давніх греків, були художники, які з більшою досконалістю, ніж Л. Толстой, зображували людину тілесну; сучасна музика й почасти література глибше проникають у внутрішній світ людини духовної, мислячої, але ніколи й ніде не змальовувалася “людина душевна” з такою вражаючою правдивістю й відвертістю, як у творах Л. Толстого; тут немає в нього суперників у всесвітній поезії, навіть у всесвітньому мистецтві, однак немає і рівного йому».

Д. Мережковський

«У ньому є таке, що завжди збуджувало в мені бажання кричати всім і кожному: дивіться, яка дивовижна людина живе на землі! Адже він, так би мовити, є... людиною людства».

Максим Горький

«Коли читаєш Толстого, здається, ніби дивишся у вікно, прочинене в реальний світ».

С. Цвайг

«Світ, можливо, не знав іншого художника, в якому вічно-епічне, гомерівське начало було б таким сильним, як у Толстого. В його творіннях живе стихія епосу, її велична одноманітність і ритм, подібний до розміреного дихання моря, її терпка, могутня свіжість, її палюча пряність, міцне здоров’я, непорушний реалізм».

Т. Манн

І. Шишкін. Жито

Перед читанням

  • 1. Роман-епопея «Війна і мир» присвячений періоду історії, пов’язаному з російськими антинаполеонівськими воєнними кампаніями. Як ви гадаєте, чому Толстой, розпочавши роботу над твором 1860 р., зацікавився саме цим історичним періодом?
  • 2. Відомо, що роман «Війна і мир» виріс із задуму твору про декабристів. Чим, на вашу думку, була зумовлена зміна головної теми?
  • 3. Поміркуйте над назвою твору, пропонованого до вашої уваги. На що вона спрямовує читача?