Історія України. З поглибленим вивченням історії. 9 клас. Власов

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 21. Національний рух і суспільно-політичне життя в 60-х роках XIX ст.

Попрацюйте в парах

Прочитайте фрагмент історичного джерела, дайте відповіді на запитання. · 1. За змістом джерела з’ясуйте, коли в Харкові зародився громадівський рух. · 2. У чому автори вбачають причини денаціоналізації українців у місті? · 3. Якими були чинники, що сприяли згуртуванню свідомих українців в окремий місцевий осередок громад?

«Коли б, років п'ять назад, яким-небудь побитом прийшло вам, братці, на думку послать у Харків лист і гукнуть: а де, мов, тут щирі українці? озивайтесь! то навряд чи й озвався б хто. Хоч би й теленькнув де-небудь голос-другий, то боязко озираючись, не осмілюючись і голови виставить поверх усякого люду і сам собі певно не вірячи, чи таки й справді він людина, особна од москальства?.. І не дарма, братці, розляглись по Вкраїні гіркі та правдиві співи Тараса Шевченка... Те, що посіяв по Україні Тарас, за десять років його неволі зійшло густо і зелено, а великі наші народолюбці Костомаров і Куліш, пильнуючи за тим сходом, виполювали всякі будяки і помагали йому виростати й укріплятись. От тоді-то почали виявлятись українці-молодята і, дишучи новим духом, стали прийматись за святе народне діло. Тоді ж виявились і оці людці, що згуртувались у Харкові і тепер пишуть до вас лист. Все, що є у наших душах українського, - це недавній схід посіяного Тарасом; а ще ж то більше посіяного сходить у молодих, виринаючих на світ душах, а як погадаєш, скільки посіяного повинно зійти у передні роки, то й справді можна порадіти».

З листа Харківської громади до західноукраїнських діячів. 1862 р.

1. Громадівський рух у підросійській Україні. Хлопомани

Пожвавлення національного руху в підросійській Україні наприкінці 50-х - на початку 60-х років XIX ст. засвідчила діяльність громад. Ці організації виникли в Києві, Полтаві, Чернігові, Харкові, Одесі й навіть за межами України - у місцях діяльності гуртів української інтелігенції (Петербург, Москва).

СЛОВНИК

Громади - напівлегальні організації культурницького і суспільно-політичного спрямування національно свідомої української інтелігенції.

Карикатура на диспут між Миколою Костомаровим і російським істориком Михайлом Погодіним про походження Русі

Публічна дискусія відбулася в Петербурзі у 1860 р. й викликала велике зацікавлення. За свідченнями сучасника, квитки на цей захід продавали за ціною вищою, ніж овечий кожух або пуд осетрини. Симпатії студентства і більшості присутніх були на боці М. Костомарова.

Одна з перших громад виникла в Петербурзі в 1859 р. з ініціативи колишніх учасників Кирило-Мефодіївського товариства. Скориставшись послабленням цензури, вони стали видавати українською та російською мовами журнал «Основа» (1861-1862), який відігравав роль вісника української громадськості, продовжував справу зачинателів національного руху. У часописі публікували художні твори, праці з історії, етнографії, фольклору, літературно-критичні статті, історичні джерела, урядові постанови й розпорядження. На сторінках «Основи» було вперше надруковано низку творів Т. Шевченка, а також Марка Вовчка, С. Руданського, Л. Глібова, історичні праці М. Костомарова, нариси П. Куліша. Громадівці не згорнули діяльності й після закриття журналу через брак коштів. М. Костомаров, зокрема, опікувався фондом видання українських книг для селян та робочого люду, звертаючись до небайдужих із проханням надавати пожертви.

Однією з перших у підросійській Україні і водночас найвпливовішою громадою була Київська, яку заснували на межі 50-60-х років XIX ст. студенти Київського університету.

У становленні нової організації активну участь узяли члени гуртка хлопоманів. Студенти університету, які походили з польських або давно сполонізованих українських родин (Володимир Антонович, Тадей Рильський, Борис Познанський, Кость Михальчук та ін.), наприкінці 50-х років XIX ст. згуртувалися навколо ідеї повернення до народності й почали активно працювати для неї. На це вказує й назва, яку їм дали їхні недоброзичливці (від польськ. chlop - простолюдин, селянин). Хлопоманів характеризують як діячів, які відмовилися від своїх польсько-шляхетських привілеїв заради «української справи». Вони пропагували українську мову, розмовляючи й пишучи нею, брали участь у селянських святах, вбиралися в народний одяг, прагнучи на власному прикладі реалізувати ідею єдності з народом.

Ідеологом хлопоманства став Володимир Антонович, згодом лідер та ідейний натхненник Київської громади.

Попрацюйте в парах

Прочитайте фрагменти історичних джерел і дайте відповіді на запитання. · 1. Що мав на увазі В. Антонович, коли зазначав, що «соромно жити в краї і не знати ні самого краю, ні його людності»? · 2. Що пропонував В. Антонович полякам задля розв’язання польсько-українського протистояння? Чи вважаєте справедливою таку оцінку? · 3. Як ідеї В. Антоновича пов’язані з ідеологією гуртка хлопоманів?

«У кінці 50-х рр. у кружку нашому появилась думка, що соромно жити в краї і не знати ні самого краю, ні його людності, і ми порішили всі вакації від початку квітня до кінця серпня ужити на подорожі, пішки, по краю. Подорож ми відбували пішки, в свитках, і нас скрізь приймали за селянських парубків. За три походи ми обійшли весь правобічний і новоросійський край: Волинь, Подолію, Київщину, Холмщину і більшу частину Катеринославщини й Херсонщини...»

Антонович В. «Автобіографічні записки»

«[Для польської шляхти, що живе в Україні, є лише два шляхи:] або полюбити народ, серед якого живуть, перейнятися його інтересами, повернутися до народності, колись покинутої їхніми предками, і невсипущою працею й любов'ю мірою своїх сил загладити все зло, заподіяне ними народові, що вигодував багато поколінь вельможних колоністів... - або ж, якщо для нього забракне моральної сили, переселитися в землю польську, заселену польським народом...»

Антонович В. «Моя сповідь»

Учасники громадівського руху вважали, що їхнім основним завданням є поширення освіти та пробудження національної свідомості народу. Тож практична діяльність громадівців полягала у заснуванні й організації роботи недільних шкіл з українською мовою навчання для дорослого населення, виданні популярних і наукових книжок, публікації збірок українського фольклору.

Організатори перших недільних шкіл у Києві

Титульний аркуш «Букваря південноруського». 1861 р.

Для недільних шкіл Т. Шевченко упорядкував книжечку для початкового навчання грамоти. «Буквар південноруський» було видрукувано накладом 10 тис. примірників коштом упорядника.

Попрацюйте в групах

Уявіть, що ви - члени громади. Вашим завданням є пробудження національної свідомості українців. Поміркуйте, що ви зробите для досягення своєї мети.

2. Польське повстання 1863-1864 рр.

Національно свідома частина польського суспільства прагнула відновити державність у кордонах «історичної Польщі» (до 1772 р.), яка включала б українські землі Правобережжя і Галичини. 22 січня 1863 р. розпочався відкритий збройний конфлікт із російським імперським режимом, який увійшов в історію під назвою Січневого повстання. Того дня повстанський Тимчасовий національний уряд закликав «націю Польщі, Литви й Русі» до боротьби за незалежну Річ Посполиту. Незабаром повстанський уряд звернувся і до українських селян Правобережжя із закликом приєднатися до повстання. Він обіцяв надати землю селянам у довічне користування з виплатою чиншу власникам, скасувати панщину. Селяни не підтримали виступ, побоюючись зазіхань польської шляхти на українські землі. На початку березня 1864 р. російський уряд оголосив укази про селянську реформу на Правобережжі, яку проводили на вигідніших для селян умовах, ніж загалом в імперії.

Листівка, присвячена Польському повстанню. Початок XX ст.

До вересня повстання, що розгорталося на теренах Царства Польського, Литви й частково Білорусі та Правобережної України, було придушене. Російський уряд жорстоко розправився з учасниками повстання: сотні поляків було страчено, тисячі вислано до Сибіру. На картині (с. 139) зображено привал на кордоні Європи та Азії учасників польського повстання, які прямують на каторгу і заслання до Сибіру.

Прощання з Європою. Художник О. Сохачевський. 1890-1894 рр.

Попрацюйте в групах

Проаналізуйте картину на с. 139 і дайте відповіді на запитання. · 1. Яку ідею прагнув утілити автор картини? Готуючи відповідь на запитання, врахуйте, що автор твору сам був учасником повстання, за що отримав 20 років каторги. · 2. Витлумачте назву картини. Який символічний зміст вона має?

3. Реакція влади на активізацію українського національного руху. Валуєвський циркуляр

Українофільські ідеї швидко поширювалися серед студентської молоді. Характеризуючи стан справ у Київській громаді, її активний діяч М. Драгоманов зазначав, що в 1862 р. українофільські студентські гуртки утворили одну велику громаду - «душ 250-300». Такий розмах громадівського руху на тлі невдоволення селян реформою 1861 р. і Польське повстання 1863-1864 рр. зумовили репресивні заходи імперського уряду: заборону будь-яких виявів українського руху, особливо вживання української в публічно-офіційній сфері. Імперські ідеологи заперечували сам факт існування української як окремої слов’янської мови, не вбачали об’єктивних підстав для розвитку художньої літератури українською мовою, яку витлумачували як побутову говірку селян. Саме тому, незважаючи на культурно-освітнє спрямування громадівського руху, діячі якого не висували жодних політичних гасел, чиновники обґрунтували потребу заборонити діяльність громад. За цих умов громадівцям довелося ще більше приховувати свою діяльність.

СЛОВНИК

Українофільство - вияв національної свідомості у представників освіченої верстви українського суспільства.

Ще влітку 1862 р. цар Олександр II наказав закрити недільні школи, започатковані, як зазначалося в указі, «під впливом і за участю осіб, які мали завданням потрясіння в державі».

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Олександр Кониський (1836-1900) - український перекладач, письменник, видавець, педагог, професійний адвокат, журналіст. Активний діяч Полтавської та Київської громад, організатор недільних шкіл. Автор слів гімну «Боже великий, єдиний, нам Україну храпи». Перший активний самостійник, пропагандист ідей української культурної окремішності.

Відчутним ударом для українського руху був циркуляр, який у 1863 р. підписав міністр внутрішніх справ Петро Валуєв. Це таємне розпорядження містило наказ заборонити видання шкільної та релігійної літератури українською мовою. Фактично з 1863 р. видання книг українською мовою у межах Російської імперії було припинено.

Формальним приводом до ухвалення Валуєвського циркуляра стала поява перекладу Євангелій Нового Заповіту сучасною українською мовою, який підготував інспектор Ніжинського ліцею Пилип Морачевський. У 1862 р. він подав до імператорської Петербурзької академії наук свій переклад Євангелій на рецензування. Академія схвалила текст, але його відкинув Синод Російської Православної Церкви - через те, що переклад здійснено мовою, яка не мала в імперії жодного правового статусу, тож поява Святого Письма цією мовою потрактовувалася як політично небезпечна справа.

Попрацюйте в парах

Прочитайте фрагмент історичного джерела і дайте відповіді на запитання. · 1. Чи обґрунтовано у документі недоцільність друку книжок українською мовою? · 2. Що ставила за мету влада, ухвалюючи цей документ? · 3. Який вислів із циркуляра виражає політику імперського режиму щодо української мови? Пригадайте, хто й коли ще в історії України ухвалював заборони щодо української мови? З якими подіями вони були пов’язані? Чому російська влада так активно переслідувала українську мову?

«...У С.-Петербурзі дехто навіть збирає пожертви на видання дешевих книг південноросійською говіркою. Багато цих книг надійшли вже на розгляд до C.-Петербурзького цензурного комітету. Чимала кількість таких самих книг подані і до Київського цензурного комітету. Цей останній має особливі застереження щодо дозволу на згадані видання, беручи до уваги такі обставини: навчання в усіх без винятку училищах проводиться загальноросійською мовою і вживання в училищах малоросійської мови ніде не дозволено; саме питання про користь і можливості вживання в школах цього наріччя не тільки не вирішене, але навіть порушення цього питання прийнято більшістю малоросіян з обуренням, що часто висловлюється в пресі. Вони досить обґрунтовано доводять, що ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може і що наріччя їх, вживане простолюдом, є не чим іншим, як російською мовою, лише зіпсованою впливом Польщі; що загальноросійська мова так само зрозуміла для малоросів, як і для великоросів, і навіть значно зрозуміліша, ніж те наріччя, яке вигадують для них деякі малороси і особливо поляки, - так звана українська мова...

Беручи до уваги, з одного боку, існуючий тривожний стан суспільства, збуреного політичними подіями, а з іншого боку, беручи до уваги, що питання про навчання грамотності на місцевих говірках не отримало ще остаточного вирішення в законодавчому порядку, міністр внутрішніх справ визнав за необхідне, аж до майбутнього розгляду [цього питання] міністром народної освіти, обер-прокурором Св. Синоду та шефом жандармів щодо друкування книг малоросійською мовою, надати розпорядження цензурному відомству, щоб до друку дозволялись тільки такі твори цією мовою, які належать до галузі красного письменства; видання ж книг малоросійською мовою як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити...»

Із циркуляра міністра внутрішніх справ П. Валуєва Київському, Московському і Петербурзькому цензурним комітетам.

18 липня 1863 р.

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Установіть хронологічну послідовність подій.

• Ухвалення Валуєвського циркуляра • створення Київської громади • початок Польського (Січневого) повстання.

2. Дайте відповіді на запитання.

· 1. Яку роль у національному житті відіграв журнал «Основа»? · 2. Коли і за яких обставин виник громадівський рух? · 3. Чому імперські урядники вбачали небезпеку у виданні та поширенні українськомовної літератури?

3. Доповніть твердження.

Серед напрямів діяльності громадівського руху 60-х років XIX ст. переважали... · 1. Пропаганда соціалістичних ідей та повстання проти самодержавства. · 2. Видання популярних книжок і підручників українською мовою. · 3. Створення мережі таємних антиурядових революційних гуртків. · 4. Організація недільних шкіл для дорослого населення. 5. Підготовка до терористичних актів проти царських посадовців.

4. Поміркуйте, що дає підстави для пропонованого висновку. Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування викладеної думки.

«Через свої радикальні погляди хлопомани викликали підозру як у поляків, так і в росіян. Патріотично налаштовані поляки вважали хлопоманів зрадниками "польської справи". Російська влада та прихильники її зміцнення в Правобережній Україні також ставилися до хлопоманів з підозрою та вважали, що ті в такий спосіб намагаються прив'язати простий народ до польської національності, підбурюють його незадоволення російською владою» (В. Шандра).

5. Прокоментуйте події / явища, про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення?

«Київська громада, на думку П. Куліша, складається із людей молодих, розумних... Головна мета там, що у нас, - видання підручників для простого народу з предметів реальної освіти. В Харківській громаді також втішні відомості: мета та ж, що й у нас - крім того газета» (З листа О. Кониського).

«Одразу в перший день виступу, у перший момент початку святої битви, Центральний національний комітет проголошує усіх синів Польщі, безвідносно до віри і роду, походження та верстви, вільними та рівними громадянами краю. Земля, якою Народ хліборобів користувався донині на правах чиншу чи панщини, стає від цього моменту його безумовною власністю, віковічним спадком...» (З Маніфесту польського Центрального національного комітету)

«Євангеліє, перекладене малоросійською мовою п. Морачевським, є у великій мірі знаменною працею як із науково-філологічного погляду, так і з релігійно-морального... Якість, характер слів і якість словосполучень українських ніде не спотворює ні суті, ні змісту думок... Переклад Морачевського потрібно з позитивним відгуком Академії подати на схвалення Святійшому Синоду і прохати його дозволити відправити рукопис до друку» (З висновку Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук).

6. Підтвердіть фактами або спростуйте слушність твердження історика.

«Валуєвський указ 1863 р. був спрямований на те, щоб перешкодити українському рухові перетворитися з заняття вузького кола інтелектуалів у масове явище. На свій спосіб російський уряд засвідчував свою політичну далекозорість: розвиток масового українського руху становив серйозну потенційну загрозу для територіальної цілісності імперії» (Я. Грицак).