Історія України. З поглибленим вивченням історії. 9 клас. Власов

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 19-20. Модернізація промисловості та сільського господарства

Прочитайте фрагмент наукової праці й дайте відповіді на запитання. · 1. Пригадайте, що таке промисловий переворот. Про які ознаки промислового перевороту йдеться у тексті? · 2. Як унаслідок промислового перевороту змінилося сільське господарство? · 3. Чому для характеристики явищ і процесів, про які йдеться, використовуємо термін «модернізація»?

«Сільськогосподарські машини системи німця-колоніста Леппа мають тепер найбільше поширення в Новоросії... У теперішній час існує понад 20 чавуноливарних заводів, цілий рік виробляють леппівські жатки. Взагалі вони випускають на рік не менше десяти тисяч машин, і величезна пропозиція ця не завжди спроможна задовольнити ще більший попит. У Таврійській губернії тепер 40 000 цих машин. За допомогою машини селянин із своєю сім'єю легко збирає сорок-п'ятдесят, а то й сто десятин посіву, між тим як раніше йому довелось би майже всю цю роботу виконувати руками поденників».

Шаховський М. «Сільськогосподарські відхожі промисли»

1. Особливості модернізації сільського господарства в другій половині XIX ст.

Реформа 1861 р., попри половинчастий характер, сприяла поширенню на селі ринкових, товарно-грошових відносин. Тож поступово сільське господарство підросійської України набувало підприємницьких рис. Найпомітнішим цей процес був у землеробстві.

Основну частину орної землі на українських територіях було відведено під посіви хлібних культур. У селянських господарствах виробляли сотні мільйонів пудів збіжжя, причому кількість його до 90-х років XIX ст. тільки зростала, адже зерно було ходовим товаром. Зростання попиту на хліб на внутрішньому і зовнішньому ринках разом із появою мережі залізниць перетворило Степову Україну на район торговельного зернового господарства. Прикметно, що в пореформену добу Росія істотно збільшила експорт хліба.

Кінна молотарка в с. Білики на Полтавщині. Фото 1901 р.

У другій половині XIX ст. тенденції до спеціалізації районів України на вирощуванні різних видів сільськогосподарської продукції посилилися. Якщо Степова Україна була основним районом торговельного зернового землеробства, то Правобережжя стало районом цукробурякового, а Лівобережжя - тютюнового виробництва.

Упродовж пореформеного періоду майже вдвічі зросли площі під картоплю. Ця культура доволі швидко стала основним харчовим продуктом, що зменшило споживання хліба. Картоплю використовували також як корм для худоби.

Поступово зростали посіви бобових, олійних та інших рослин. Інтенсивно розвивалися товарне городництво й садівництво. Про темпи розвитку землеробства свідчить такий факт: на початку XX ст. в Наддніпрянщині збирали 43 % світового врожаю ячменю, 20 % пшениці та 10 % кукурудзи. Важливою галуззю було тваринництво.

Прикметною рисою тогочасного сільського господарства стало ширше застосування спеціальних машин і знарядь, хоча загальний рівень механізації, особливо в селянських господарствах, іще був невисоким. Активніші темпи механізації характерні для південних губерній України. У поміщицьких маєтках Півдня України почали використовувати спершу кінні, а в деяких великих господарствах - і парові молотарки. На Правобережжі на цукрових полях працювали сівалки, жатки, багатолемішні плуги, кінні граблі, коренерізки. У багатьох місцевостях почали застосовувати сівозміни з посівами кормових культур, природні та штучні добрива.

Попрацюйте в парах

Знайдіть в інтернеті аргументи на підтвердження або спростування тези: «Передові поміщицькі господарства запроваджували найновішу агротехніку, машини, розширювали площі посівів, що давало можливість знизити витрати на одиницю продукції та витримати конкуренцію на ринку».

2. Модернізація промисловості

З другої половини 60-х років XIX ст. розвиток промислового виробництва України прискорився. Упродовж 60-80-х років XIX ст. інтенсивно розгорнулося залізничне будівництво, розвивалося річкове та морське пароплавство. Це стало одним із виявів і водночас умовою промислового перевороту.

Перша ділянка залізниці, споруджена на українських землях у складі Російської імперії, з’єднала міста Одесу та Балту (Подільська губернія). Її було збудовано державним коштом упродовж трьох років (1862-1865). У 1871 р. завершено будівництво залізничного сполучення між Києвом і Одесою.

На початку 90-х років в Україні діяло вже дев’ять залізничних (державних і приватних) магістралей. Вони з’єднали Київ, Харків, Одесу, Вінницю, Катеринослав (нині Дніпро), Олександрівськ (нині Запоріжжя), Миколаїв, Кременчук та промислові райони Донбасу й Криворіжжя.

Від середини 60-х років XIX ст. швидкими темпами зростала фабрично-заводська промисловість, яка витісняла дрібнотоварне і мануфактурне виробництво.

Промисловий переворот розпочався передусім у горілчаній та цукроварній галузях промисловості. У 1861 р. в Україні налічувалося 229 цукрових заводів: вони давали понад 3 млн пудів цукру за сезон, або близько 80 % загальноросійського виробництва. Цукрова промисловість України стала основним постачальником цукру для всієї Російської імперії.

Цукровий завод у м. Шполі на Київщині. Фото кінця XIX ст.

Індустріальні підприємства в цукровій промисловості України сформувалися з великих вотчинних цукрових мануфактур («парових» заводів), де всі операції ручної техніки було замінено системою машин, а примусову працю кріпосних селян - працею вільнонайманих робітників. Переобладнання завершилося до 70-х років XIX ст.

Під час промислового перевороту почалося масове застосування машин і в інших галузях виробництва. Спочатку українське машинобудування здебільшого було спрямоване на забезпечення технікою харчової промисловості та сільськогосподарського виробництва. За 25 років (1876-1900) виробництво сільськогосподарських машин в Україні зросло у 12 разів. У 1890 р. діяло 70 заводів сільськогосподарського машинобудування. У м. Бердянську Таврійської губернії виник у 1884 р. завод Джона Грієвза - найбільший на той час у Європі.

Реклама продукції заводу Д. Грієвза в Бердянську. Плакат кінця XIX - початку XX ст.

Друге місце за темпами розвитку належало транспортному машинобудуванню. Паротяги виготовляли в Харкові й Луганську. Харківський паротягобудівний завод, наприклад, від року заснування (1895) до червня 1912 р. виготовив 1846 паротягів, Луганський від 1900 р. до 1911 р. - близько 1,5 тис. У 1915 р. з конвеєрів цих двох заводів зійшло 40 % усіх паротягів, виготовлених в імперії.

Перший паротяг Луганського паротягобудівного заводу, заснованого 1896 р. німецьким підприємцем Г. Гартманом

Потужними підприємствами машинобудівної промисловості стали завод «Арсенал» у Києві, завод Бобринських у Смілі, завод Російського товариства пароплавства й торгівлі в Одесі. На верфях Херсона і Миколаєва почали спускати на воду морські й річкові судна.

Майже всі великі підприємства машинобудівного профілю належали іноземному капіталу.

Зміни, пов’язані з промисловим переворотом, позначилися на структурі промисловості: у 60-х - на початку 80-х років XIX ст. на перше місце вийшли нові галузі: вугледобувна, металургійна, а також залізорудна і машинобудівна.

Упродовж 1861-1900 рр. видобуток кам’яного вугілля в Україні зріс більш ніж у 115 разів і становив понад 11 млн т (майже 69 % видобутку в усій Російській імперії). Основними покупцями вугілля Донбасу, крім залізниць і металургійних підприємств, були пароплавства, газові та цукрові заводи.

Від 70-х років XIX ст. у вугледобувну промисловість Донбасу, як згодом і в інші галузі, почав активно проникати іноземний капітал. Так, розбудова Юзівського і Курахівського рудників була пов’язана з ім’ям британського підприємця Джона Юза. У 1869 р. він за сприяння російського уряду став одним із засновників Новоросійського товариства кам’яновугільного, залізного та рейкового виробництва. Того самого року розпочалося будівництво металургійного заводу, завдяки якому невелике селище Юзівка перетворилося на місто (нині - Донецьк). У 1897 р. Юзівський завод посідав перше місце з виробництва чавуну в Російській імперії. Він належав і до числа найбільших виробників сталі.

ЗАУВАЖТЕ

Продукція Новоросійського товариства мала неабиякий попит. Це підтверджувала відзнака Всеросійської промислової та художньої виставки 1896 р. у Нижньому Новгороді. Символом виставкового павільйону Новоросійського товариства в Нижньому Новгороді стала «пальма Мерцалова» заввишки 5 м і вагою 325 кг, яку виготовили з рейкової сталі в Юзівці майстри Олексій Мерцалов і Пилип Шкарін.

Юзівка. Кінець XIX - початок XX ст. На задньому плані - завод

Джон Юз

(1814-1889)

Попрацюйте в парах

Прочитайте фрагмент наукової праці й дайте відповідь на запитання. Як промисловий переворот пов’язаний з розбудовою міст і зростанням чисельності міського населення?

«У 1875 р. чиновник міністерства землеробства і державного майна В. Іславін, який побував з інспекцією в Південно-Східній Україні, писав: "Для степу безцінним є ще й те, що там, де чотири роки тому ріс самий лише бур'ян, з'явилося двотисячне поселення, яке виглядає вже як містечко, з базаром щонеділі, з суровськими, бакалійними та іншими крамницями, де товари продаються за таксою, не вищою за харківські ціни; з англійським готелем, французьким буфетом, німецькою пивною та обов'язковим російським кабаком; з лікарнею на 12 ліжок (і 24 у разі потреби), аптекою, лікарем, фельдшером і всіма необхідними інструментами й запасами. Якщо додати до цього, що для дотримання порядку постійно перебуває в Юзівці поліцейський офіцер з командою з трьох рядових і що з робітників при заводі організовано санітарний комітет, кожний член якого зобов'язаний перевіряти у своєму околодку хліб та іншу їжу, то не можна не визнати, що в Юзівці життя і справа йдуть рука в руку і що там зібрано всі елементи для подальшого розвитку та успіху"».

Донік О. «З історії індустріального освоєння Донбасу»

Активний розвиток металургії пов’язують із початком промислової розробки залізних руд Криворізького басейну. Там будували металургійні заводи, на яких виготовляли чавун, сталь, залізо, рейки і труби. На початок 1900 р. в Донбасі і Кривому Розі було вже 17 великих чавуноливарних заводів. Наприкінці XIX ст. Криворізький залізорудний басейн посідав перше місце в Російській імперії за кількістю видобутої руди.

Важливе значення мало відкриття родовищ марганцевої руди поблизу Нікополя.

Отже, унаслідок імперської економічної політики сформувалася промислова спеціалізація окремих регіонів в Україні й виникли нові промислові центри: Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний, Нікопольський марганцевий і Південно-Західний цукровий райони.

Україна перетворилася на основну вугільно-металургійну базу Російської імперії.

У другій половині 80-х - на початку 90-х років XIX ст. в Україні було збудовано чотири великих металургійних заводи: Олександрійський (Брянський) завод у Катеринославі (нині - Дніпропетровський металургійний завод у м. Дніпрі), Дніпровський (тепер - Дніпровський металургійний комбінат) - у Кам’янську (нині місто Дніпропетровської обл.), Дружківський (нині місто Донецької обл.), Гданцівський чавуноливарний - у Кривому Розі. У 1895 р. на півдні і південному сході України було виготовлено 28,6 % загального виробництва заліза і сталі в країні.

Попрацюйте в парах

Проаналізуйте схему, виконайте завдання і дайте відповіді на запитання. · 1. До пунктів схеми, що розкривають суть модернізації промисловості в Україні у другій половині XIX ст., доберіть конкретні факти за матеріалом підручника. · 2. Які чинники сприяли перетворенню Південної та Південно-Східної України на основну вугільно-металургійну базу Російської імперії?

3. Зміна соціального складу населення України

Промисловий переворот сприяв економічному зростанню міст, прискореній урбанізації. Саме в містах концентрувалися підприємства фабрично-заводського типу, де використовували машинну техніку та вільнонайману працю.

СЛОВНИК

Урбанізація - зростання чисельності міського населення і його частки в усьому населенні.

Працюємо самостійно

Проаналізуйте графіки й дайте відповіді на запитання 1. Які процеси суспільно-економічного життя вони засвідчують? 2. Яку динаміку відображають графіки? З чим це пов’язано?

Приріст населення України (1863-1897)

Населення найбільших міст Наддніпрянської України (1860-1914 рр.; тис. осіб)

1860

1897

1914

Одеса

Київ

Харків

Катеринослав (Дніпро)

Миколаїв

113

65

50

19

32

404

248

174

121

92

669

626

245

220

104

Зміни, що відбувалися в суспільному та господарському житті другої половини XIX ст., зумовили зміни в соціальному складі населення України. У соціальній структурі більшої ваги набули групи буржуазії, робітництва, інтелігенції. Водночас численними лишалися групи поміщиків, селян і ремісників.

Швидкими темпами зростала чисельність вільнонайманих промислових робітників - пролетаріату. Пролетарі не володіли засобами виробництва, тому існували за рахунок продажу своєї робочої сили.

Основним джерелом поповнення лав пролетаріату було селянство. Проте в провідних галузях промисловості, а також на великих підприємствах більшість становили робітники з власне російських губерній. Робітники-українці, потрапивши в чужомовне середовище, денаціоналізувалися.

За національною ознакою робітничий клас України характеризувався надзвичайним різноманіттям. На промислових підприємствах працювали українці, росіяни, поляки, татари, представники інших національностей.

В умовах модернізації суспільства зростали престиж розумової праці і частка людей, яких називали інтелігенцією. Серед інтелігенції були як представники дворянських родів, так і вихідці із селянства, що мали хоч і невелику, проте можливість здобути відповідну освіту.

СЛОВНИК

Інтелігенція - соціальний прошарок, що складається з осіб, які професійно займаються творчою розумовою працею, розвитком і поширенням культури та для яких вона є джерелом існування (діячі науки і мистецтва, інженери, вчителі, лікарі тощо).

Особливості розвитку промисловості України впливали на формування української буржуазії, проте частка її була дуже незначна. Оскільки великі заводи й фабрики належали іноземним власникам, нова еліта була представлена здебільшого іноземцями. Істотну частку у складі цієї соціальної групи становили росіяни і євреї. Серед найвідоміших підприємців-українців - родини Симиренків, Терещенків, Харитоненків, які уславилися як меценати та благодійники.

Зустріч із земляком. Художник М. Пимоненко. 1908 р.

Утім, попри зміни в соціальній структурі, найчисленнішою верствою населення лишалося селянство. У процесі розвитку ринкових відносин селяни поступово втрачали наділи, отримані після реформи 1861 р. Не маючи змоги самостійно вести господарство, вони змушені були продавати або здавати свою землю в оренду заможнішим господарям. Частка малоземельних і безземельних селян зростала. У результаті на селі створювалася армія безробітних, які змушені були шукати кращої долі в чужих краях.

Попрацюйте в групах

Проаналізуйте картину на с. 132 і дайте відповіді на запитання. · 1. Поміркуйте, яку ідею прагнув утілити художник. · 2. Як вона пов’язана зі змінами в соціальному складі населення України в другій половині XIX ст.?

4. Розгортання робітничого руху

Від 70-х років XIX ст. у Російській імперії веде початок робітничий рух - боротьба пролетаріїв за свої права.

У 1875 р. в Одесі було створено першу в Україні нелегальну робітничу політичну організацію - Південноросійський союз робітників». Союз поширював літературу, листівки, у яких ішлося про тяжке життя робітництва, революційні акції пролетаріїв у Західній Європі. Члени організації брали участь в організації страйків з вимогами поліпшення економічного становища пролетаріїв. Утім, уже наприкінці року організацію розгромила поліція. Через два роки відбувся перший політичний процес у справі робітників: 15 осіб було засуджено, найжорстокіше покарано керівника організації Євгена Заславського - десятьма роками каторги.

Зростання чисельності пролетаріату сприяло розгортанню від 80-90-х років XIX ст. масового робітничого руху. Його осередки були сприятливим середовищем для поширення соціалістичних ідей, зокрема марксизму.

Прибічників марксизму називали соціал-демократами. Проте одна їх частина прагнула досягати своїх цілей демократичними реформами, спрямованими на поліпшення становища робітництва, а інша - революцією та диктатурою пролетаріату.

СЛОВНИК

Марксизм - «науковий соціалізм» (основоположники Карл Маркс і Фрідріх Енгельс) - учення про побудову нового суспільства соціальної справедливості та рівності революційним шляхом - через знищення приватної власності пролетаріатом.

Соціалізм - учення, у якому ідеалом проголошено реалізацію принципів соціальної справедливості, свободи та рівності; суспільний лад, що втілює ці принципи.

Упродовж кінця 80-х - першої половини 90-х років XIX ст. виникли соціал-демократичні гуртки, групи, союзи в Києві, Катеринославі, Одесі, Харкові, Херсоні, Полтаві та інших містах. Незабаром соціал-демократичні організації Росії об’єдналися в єдину партію Російську соціал-демократичну робітничу партію. Перший установчий з’їзд відбувся 1898 р. в Мінську. Серед дев’яти його делегатів четверо представляли соціал-демократів України.

Попрацюйте в групах

Проаналізуйте фотографії на с. 134 і дайте відповіді на запитання. · 1. Що та кого на них зображено? · 2. Чому роботи у вугільних копальнях називали «вільною каторгою»? · 3. Що вирізняло представників зображеної соціальної групи з-поміж інших? · 4. Чи змінився принцип роботи у копальнях нині? · 5. Чому професія, представники якої зображені на фото, нині залишається однією з найнебезпечніших в Україні?

Вуглекопи в шахті. Донбас. Фото початку XX ст.

Попрацюйте в парах

Прочитайте фрагменти джерел і виконайте завдання. · 1. Укажіть згадані в джерелах ознаки, які характеризують становище робітників в останні десятиліття XIX ст. · 2. Визначте причини активізації робітничого руху на межі століть. · 3. Складіть розповідь про одну з описаних подій з позицій робітника та власника (робітник - робітникові, підприємець - підприємцю).

«Після нового року у нас відбулося немало подій, які свідчать, що київські робітники стають до рішучої боротьби з своїми гнобителями-хазяями. Не минає і тижня, щоб робітники то на одному заводі, то на другому не виступали на захист своїх прав і не вимагали поступок від капіталістів... Кравці, які працюють у Людмера, Ходорковського, Жирдера і Глозмана, вмовилися працювати на 3 години на добу менше... Недавно скорочення робочого дня зажадали робітники в столярній майстерні Кімаєра. Управляючий після півгодинної розмови переконався, що робітники твердо стоятимуть за свою справу, а то, можливо, організують страйк, і погодився уступити. Раніше в Кімаєра працювали від 6-ї год. ранку до 7-ї год. вечора, а нині - від 7-ї до 7-ї.

На боротьбу з хазяями у нас піднялися не тільки робітники, а й робітниці. На тютюновій фабриці братів Коган завідуючий безсовісно обдурював папіросниць під час видачі тютюну, внаслідок чого робітницям доводилося платити штрафи або купувати тютюн, якого не вистачало, на свої гроші. Вони вирішили піти із скаргою в контору. Управляючий, довідавшись про їхній намір, розлютився й погрожував звільнити деяких робітниць. Проте красти тютюн він перестав і кінець кінцем таки побоявся розрахувати сміливих робітниць, які перешкодили продовжувати грабунок...»

«Робітнича газета». Київ. Травень 1897 р.

«...Безладдя й хвилювання між робітниками в минулому році, на жаль, повторилися й особливо в містечку Юзові з досить сумнівним результатом... Приводом до останніх заворушень послужила експлуатація робітників як шахтовласниками всіма без винятку, й особливо французькою компанією, так і торговцями. Приклади експлуатації, що наводять робітники, перевершують усякі описи; досить казати, що робітники в більшості (переважно безпаспортні) ніколи повністю не одержують зароблених грошей, а тільки розрахунковий лист, у якому показані продукти (наприклад: чай, цукор і так далі) по досить дорогій ціні, яких вони ніколи не вимагали... Одним зі свідчень байдужого, нелюдського ставлення шахтовласників до робітників було те, що з 14 серпня по 18 вересня мало місце до 12 нещасних випадків з каліцтвом або смертю».

З доповідної начальника Катеринославського губернського жандармського управління

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Покажіть на карті (с. 118) індустріальні райони підросійської України, найбільші індустріальні міста.

2. Виконайте проєкт. Знайдіть інформацію про підприємців підросійської України. Підготуйте презентацію про їхню діяльність та долю їхніх заводів і фабрик.

3. Дайте відповіді на запитання.

· 1. Що визначало розвиток сільського господарства в підросійській Україні в другій половині XIX ст.? · 2. Що засвідчило завершення промислового перевороту на землях підросійської України? · 3. Чим були зумовлені зміни в соціальному складі населення України? У чому вони виявлялися? · 4. Чим була спричинена поява робітничого руху? Яка роль у ньому належала соціал-демократичним організаціям?

4. Доповніть твердження.

· 1. На кінець XIX ст. найбільшими містами за кількістю населення були... · 2. Територіями, що стали осередками цукробурякового виробництва в пореформеній підросійській Україні, були... · 3. Основним районом товарного зернового господарства в підросійській Україні була... · 4. Найбільша кількість найманих робітників у сільському господарстві пореформеної підросійської України була зосереджена в... · 5. Перша в підросійській Україні залізниця у 1865 р. сполучила...

5. До положень, що характеризують стан сільського господарства в Україні у другій половині XIX ст., доберіть конкретні факти за матеріалом підручника.

· Розширення посівів зернових культур. · Спеціалізація районів України на вирощуванні різних видів сільськогосподарської продукції. · Активне застосування в господарстві спеціальних машин і знарядь, згодом - найновішої агротехніки.

6. Які твердження характеризують економічну політику російського царизму щодо українських земель у пореформений період?

· 1. Швидшими темпами розвивалися сировинні галузі, а виробництво готової продукції відставало. · 2. У пріоритеті були ті галузі економіки, які мали задовольняти імперські потреби (вугледобувна, металургійна, залізорудна та ін.). · 3. Україна за високими цінами постачала Росії готові промислові товари, а отримувала з Росії дешеві промислову сировину і напівфабрикати. · 4. Розвивалися ті галузі промисловості, які могли становити конкуренцію російським товаровиробникам (наприклад, легка промисловість). · 5. Прибутки, що їх Росія отримувала з України, спрямовували на розвиток України.

7. Прокоментуйте події / явища, про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення?

«Донецька залізниця, яка була відкрита в 1878 р. і яка охопила своїми коліями велику площу Донецького басейну, збудила великі надії на майбутнє. Чекаючи посиленого вивозу вугілля, старі копальні збільшили свою продуктивність, виникло велике число нових копалень...» (Гірничий інженер О. П. Кеппен).

«...Пальма вражає глядачів висотою, дивовижною тендітністю. Її темне, розсічене листя... таке легке, а тонкий шорсткуватий стовбур такий гнучкий, що спочатку було важко повірити, що це не жива рослина, вивезена з кавказького узбережжя, а тонкий витвір мистецтва. Усім хотілось доторкнутись до неї руками» (3 тогочасної газети).

«Дізнанням установлено, що головним організатором і керівником товариства є Заславський, винуватість якого цілком доведено... Заславський керував товариством робітників: у залізничних майстернях... і фабриках...» (З таємного донесення Одеського губернського жандармського управління).

8. Поміркуйте, що дає підстави для пропонованого висновку. Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування думки.

Україна наприкінці XIX ст. перетворилася на основну вугільно-металургійну базу Російської імперії.