Історія України. З поглибленим вивченням історії. 9 клас. Власов

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 11. Національний рух у західноукраїнських землях під час революції 1848-1849 рр. в Австрійській імперії

Попрацюйте в групах

Прочитайте фрагмент джерела і дайте відповіді на запитання. · 1. У чому Я. Головацький убачав основні причини незадовільного становища українців в Австрійській імперії? · 2. Який шлях для поліпшення свого становища обрали галицькі українці у 20-30-х роках XIX ст.? · 3. Хто, на вашу думку, був найактивнішим і найцілеспрямованішим на тому шляху? Вибір обґрунтуйте.

«Русини під ласкавим пануванням Австрії живуть без літератури, без періодичних видань, без національної освіти, без шкіл, як варвари...

Передусім бракує руському народові здібних керівників і проводирів, центру і органічного зв'язку окремих частин, а освіченим русинам - необхідної моральної сили, знання справи, любові до батьківщини і самопожертви. Народ розчленований, пригноблений і ледве животіє без самосвідомості, а його провідники, денаціоналізовані й чужі йому, спокійно присипляють його далі в цьому сні. Друга головна біда - у розділенні русинів з погляду політичного, соціального й церковного. Дещо менша частина народу перебуває під австрійським пануванням, але навіть і ці неповні 3 млн політично поділені. Майже 2,5 млн належать до Галичини, а 0,5 млн - до угорської корони. Нарешті, галицькі русини в релігійному відношенні діляться на уніатів і неуніатів (на Буковині близько 150 тис.)».

Головацький Я. «Становище русинів у Галичині». 1846 р.

1. «Весна народів» у західноукраїнських землях

Працюємо самостійно

Пригадайте матеріал із уроків всесвітньої історії. Що таке Віденський конгрес? Якою була його мета та результати? Підтвердіть чи спростуйте тезу про те, що «установлений Віденським конгресом порядок спричинив невдоволення різних груп населення в європейських країнах і сприяв посиленню революційних настроїв».

У 1848-1849 рр. у Франції, Італії, Німеччині та інших країнах Європи прокотилася хвиля революцій. Не оминула вона й Австрійську імперію. Березневе повстання у Відні 1848 р. розбудило національно-визвольні рухи підкорених імперією Габсбургів народів. Серед них були українці підвладних Австрії західноукраїнських земель.

СЛОВНИК

«Весна народів» - революційні події в Європі 1848-1849 рр., започатковані Лютневою революцією 1848 р. у Франції. Невід’ємним складником революції стали національно-визвольні рухи народів Східної та Центральної Європи.

Революція поклала початок демократичним реформам у суспільному житті. Конституційною грамотою від 25 квітня 1848 р. Австрію було проголошено конституційною монархією, у якій законодавчу владу мали здійснювати спільно імператор і парламент, декларовано демократичні свободи (свободу особи, совісті й віросповідання, друку, зборів, організацій тощо), усім народам гарантовано непорушність їхніх національності й мови.

У червні вперше відбулися вибори до австрійського парламенту.

Під час революції подією епохального значення стало оголошення імператорським указом від 22 квітня 1848 р. звільнення селян у Галичині від панщини з 15 травня - на чотири місяці раніше, ніж у всій монархії.

У Галичині до революційного руху найшвидше долучилися поляки. Вони утворили політичну організацію - Центральну раду народову (ЦРН) у Львові та її філії в провінції, що претендували на роль тимчасових органів влади. ЦРН мала на меті домогтися автономії як першого кроку до відновлення Польської держави в кордонах 1772 р., тож не визнавала національних прав русинів, яких уважала частиною польського народу. У відозві «до братів-русинів» ЦРН закликала місцеве руське населення до згоди й співпраці.

Українці Галичини сприйняли конституційні зміни з великою надією, що сприяло пожвавленню українського національного руху та набуття ним політичного характеру.

2. Створення Головної руської ради. Основні події української «весни народів»

Зародження українського національного руху 1848-1849 рр. у Східній Галичині було пов’язане з діяльністю греко-католицького духовенства. Першим заходом стало подання губернаторові Ф. Стадіону 19 квітня 1848 р. клопотання на ім’я імператора про запровадження в школах і громадському житті Східної Галичини української мови, забезпечення українцям доступу на всі посади та зрівняння в правах греко-католицького духовенства з католицьким.

2 травня 1848 р. у Львові було створено першу українську легальну політичну організацію - Головну руську раду (ГРР). Вона перебрала на себе роль представника інтересів українського населення Галичини перед центральним урядом і виконувала її протягом 1848-1851 рр. Рада складалася з 30 постійних членів - представників світської інтелігенції, вищого і нижчого духовенства. Її очолив єпископ Григорій Яхимович. До складу ГРР увійшов також провідник закарпатських українців Адольф Добрянський.

Григорій Яхимович (1792-1863)

Перше засідання Головної руської ради у Львові. Травень 1848 р. Художник Е. Блотницький

Друкованим органом Головної руської ради стала «Зоря Галицька» - перша в Галичині та Україні газета українською мовою. У відозві до українського народу, опублікованій у першому номері газети, Рада заявила: «Ми, русини галицькі, належимо до великого руського народу, який розмовляє однією мовою...» То була перша в Галичині офіційна заява про те, що наддніпрянські й галицькі українці - одна нація.

Сторінка «Зорі Галицької» за 15 травня 1848 р.

З ініціативи ГРР за національну символіку галицьких українців було прийнято синьо-жовтий прапор та герб із зображенням золотого лева на синьому тлі. У містах, містечках і селах Східної Галичини виникло близько 50 місцевих руських рад, до складу яких обирали здебільшого представників духовенства, селян, міщан, представників світської інтелігенції (вчителів, шкільну молодь). Діячі руських рад прагнули домогтися забезпечення вільного національного розвитку українського населення Східної Галичини.

Першим кроком у досягненні цієї мети став рух за відокремлення Східної Галичини від Західної (польської) та перетворення її на окремий коронний край, тобто на національно-територіальну автономію. На підтримку своїх вимог Головна руська рада до кінця січня 1849 р. зібрала 200 тис. підписів.

Галицькі поляки вже 1848 р. намагалися нейтралізувати національно-політичні заходи ГРР. З цією метою вони створили 23 травня 1848 р. окремий політичний комітет - Руський собор, до якого увійшли представники польських магнатів і шляхти українського походження (так звані русини польської нації). Політичною метою комітету було зберегти цілість тодішніх кордонів Галичини, а в ній і польське верховенство, зробити українців слухняними підданими відновленої Польщі. Руський собор почав видавати власний орган «Дневник Рускій», редагований колишнім трійчанином І. Вагилевичем. Після придушення антиавстрійського повстання у Львові, що відбулося 1 листопада 1848 р., Собор заборонила австрійська влада. Тоді ж заборонено і Центральну раду народову, що керувала від часу проголошення конституції всім польським політичним життям у Галичині.

Революція активізувала громадські рухи в Північній Буковині. У краї спалахнуло селянське повстання під проводом Л. Кобилиці. Посилився рух за збереження адміністративно-політичної єдності Буковини з Галичиною. Щоправда, він не досяг мети: за конституцією 1849 р. Буковину було проголошено окремим коронним краєм із власним сеймом та адміністрацією.

Піднесення українського національно-визвольного руху спостерігалось і в Закарпатті. Частина закарпатської інтелігенції на чолі з О. Духновичем і А. Добрянським висунула ідею об’єднання Закарпаття зі Східною Галичиною. Її підтримала Головна руська рада у Львові. У квітні 1849 р. А. Добрянський на чолі делегації угорських русинів особисто виклав у Відні перед цісарем Францом-Йосифом І цю вимогу. Проте вже у жовтні під час нової зустрічі з імператором питання про об’єднання угорських і галицьких русинів не стояло: його на прохання самих галичан було вилучено як політично невчасне.

Попрацюйте в парах

Прочитайте фрагмент історичного джерела і дайте відповіді на запитання. · 1. Яку основну ідею проголошувала Головна руська рада в маніфесті? · 2. Які першочергові завдання в національно-політичній, культурній, соціально-політичній сферах вона ставила перед собою? · 3. Кваліфікуйте рух, який очолила Головна руська рада.

«Ми, русини галицькі, належимо до великого руського народу, який розмовляє однією мовою і налічує 15 мільйонів, з якого третина мільйона заселяє галицьку землю. Той народ був колись самостійний, дорівнював у славі найвпливовішим народам Європи, мав свою літературну мову, свої власні закони, своїх власних князів; словом, був у добробуті, заможним і сильним...

Вставайте ж, браття, вставайте з тривалого сну вашого, бо вже час! Вставайте, але не до колотнечі і незгоди! Але виступимо, разом, щоби піднести народ наш і здобути дані нам права. Живімо з іншими народами в любові і злагоді. Будьмо тим, чим бути можемо і повинні - будьмо народом!

Свою діяльність Народна Рада окреслює такими трьома пунктами:

1. Першим нашим завданням є зробити все для збереження віри і добитися для нашої конфесії, Церкви і священників прав, рівних з іншими конфесіями.

2. Розвивати і підносити наш народ через плекання нашої мови, запровадження її в початкових і вищих школах, заснування періодичних видань, підтримування листування з письменниками як нашими, так і чужими, які належать до слов'янської гілки, розповсюдження корисних і повчальних книжок руською мовою, докладання всіх можливих зусиль для впровадження її на рівні з іншими в публічних установах.

3. Будемо дбати про дотримання наших конституційних прав, розпізнавати потреби нашого народу і шукати способів зміни нашого становища конституційним шляхом, а права наші від усякої напасті і попирання постійно й потужно обороняти».

З відозви Головної руської ради до галицьких русинів (українців).

10 травня 1848 р.

Попрацюйте в групах

Г. Яхимович привітав Головну руську раду на її першому засіданні притчею про женця Русина, що став пізно до роботи на полі, а як став опісля жати, то порівнявся із сусідами і, поки сонце заходило, перегнав усіх женців. «Таких Русинів нам треба, - казав він, - бо сонце високо та сусіди давно в полі, а чим довше ми заспали, тим пильніше берімося до роботи, щоб вони не насміхалися з нас і щоб ми порівнялися з ними». · 1. Як ви зрозуміли притчу, розказану Г. Яхимовичем? · 2. У чому запізнилися галицькі українці? Як сподівалися наздогнати сусідів? · 3. Про яких сусідів згадав у промові Г. Яхимович?

3. Результати діяльності Головної руської ради в громадсько-культурному житті

Діяльність Головної руської ради сприяла пожвавленню громадсько-культурного життя. Панівні кола Австрії погодилися на впровадження 1848 р. української мови в народних школах і викладання цієї мови як обов’язкового предмета в гімназіях. Незабаром уряд пішов на ще одну поступку: на початку 1849 р. було відкрито кафедру української мови та літератури у Львівському університеті, Її очолив професор Я. Головацький.

Використовуючи досвід інших слов’янських народів, ГРР ухвалила рішення про заснування Галицько-руської матиці - культурно-освітньої організації, яка мала завданням видавати популярні книжки для народу (до 1885 р. світ побачило понад 80 книжок, серед яких «Читанка для малих дітей» М. Шашкевича (1850, 1853)). У червні було схвалено статут, за яким «Матиця» повинна була «друкувати і давати народові за найнижчими цінами добрі і корисні книги для утвердження віри і звичаїв, поширення знань, розвитку красномовства, краснописання, техніки (ремесла), економіки і педагогіки або доброго виховання». Уже від перших практичних заходів діячі «Матиці» гостро відчули проблему невипрацюваності граматичних засад української літературної мови. Саме тому з ініціативи письменника М. Устияновича ГРР організувала Собор руських учених - перший з’їзд діячів української культури, науки та освіти у Львові (жовтень 1848 р.).

Печатка Галицько-руської матиці

З усієї Галичини з’їхалися 118 учасників - письменники, учені, учителі, журналісти, дрібні службовці, юристи, студенти, духовенство. Протягом тижня учасники зібрання працювали в дев’яти секціях. Було випрацювано пропозиції щодо створення господарського й історичного товариств, видання популярного підручника з історії України (пропонувалося перевидати «Історію Малоросії» М. Маркевича). Секція шкіл накреслила програму розвитку українського шкільництва. У секції мови й літератури виникла гостра дискусія про мову письменства. Більшість учасників обговорення висловилися за літературну мову, близьку до народної, «гражданський» шрифт і фонетичний правопис.

З’їзд діячів української науки, культури та освіти. Малюнок 50-х років XIX ст.

Визначними подіями стали відкриття 1848 р. першої в Галичині української читальні (у Коломиї) та заснування з ініціативи ГРР й на народні пожертви Народного дому у Львові (1848). Нова громадсько-культурна установа ставила за мету піднесення національної свідомості народу засобами просвіти - заснуванням бібліотек, читалень, музеїв, друкарень, створенням стипендійних фондів тощо.

Попрацюйте в групах

Прочитайте фрагмент наукової праці. Кількома аргументами доведіть або спростуйте думку вченого.

«...З'їзд діячів культури був важливою подією в культурному житті краю. Це була перша організована публічна маніфестація української інтелігенції Галичини, яка, розбудивши національного духа, засвідчила більш-менш адекватне розуміння нею назрілих завдань національно-культурного розвитку української нації у добу "весни народів" і готовність узяти участь у їх реалізації. Дещо із визначених з'їздом завдань їй вдалось здійснити, чимало завдань реалізували наступні покоління інтелігенції».

Стеблій Ф. «Предтечі "Просвіти"»

4. Позиція представників західноукраїнських земель в австрійському парламенті

У липні 1848 р. у Відні відкрилося засідання вперше обраного загальноімперського парламенту (рейхстагу). Із 383 депутатів було обрано 44 українців - 39 від Галичини (серед яких 27 селян) та 5 від Буковини. Очолював українську делегацію єпископ, голова ГРР Г. Яхимович.

Метою австрійського парламенту було ухвалення конституції, тож українські та польські депутати прагнули узаконити свої національні вимоги. Дискусії в рейхстазі стосувалися проблеми адміністративного поділу Галичини на східну (українську) і західну (польську) частини, умов ліквідації панщини та мовних вимог галицьких українців.

Стосовно поділу Галичини за етнічною ознакою конституційна комісія вирішила, що частина Галичини, заселена українцями, не є самостійним утворенням, ніколи не була окремим краєм в Австрійській імперії і не мала окремої конституції, тому не підлягала відокремленню. Жваві дискусії виникли щодо умов скасування панщини. Депутати від селян Галичини та Буковини Іван Капущак і Лук’ян Кобилиця разом з іншими депутатами парламенту виступали з вимогою скасувати панщину без виплати викупу поміщикам. Резонанс мала промова І. Капущака: «Батоги і канчуки, що обвивалися довкола наших голів і нашого струдженого тіла, - казав він, - се нехай вистачає їм, се нехай буде їм відшкодуванням». У серпні 1848 р. рейхстаг схвалив постанову про звільнення селян від панщини з викупом (частково державним коштом).

У березні 1849 р. новий імператор (цісар) Австрії Франц-Йосиф І оприлюднив власну конституцію для країни і поклав край діяльності парламенту. У грудні 1851 р. було скасовано конституцію 1849 р., і Австрійська імперія знову повернулася до абсолютистського режиму.

Франц-Йосиф І

(1830-1916)

Імператор (цісар) Австрії (з грудня 1848) і король Угорщини (з 1867). За 68-річне правління для кількох поколінь став символом життєвої стабільності.

В’їзд цісаря Франца-Йосифа І до Львова у 1851 р. Художник І. Голембійовський

Незважаючи на підтримку австрійської влади, остання не вдовольнила жодної української вимоги. Незабаром поляки посіли всі найвищі адміністративні посади в провінції, а польській мові надали офіційного статусу в адміністрації та судочинстві.

Від 1849 р. Буковину відокремлено від Галичини й визнано автономним краєм - герцогством.

Попрацюйте в групах

Уявіть, що ви входите до складу української делегації в австрійському парламенті. Напишіть промову-звернення до парламенту з вимогами та пропозиціями. Оберіть серед однокласників/однокласниць по одній людині, яка виголосить промову перед класом, решта учнівства та учитель/учителька мають обрати найбільш життєздатну програму.

ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ

1. Дайте відповіді на запитання до джерела.

«Від останнього мого листа багато перемінилося. Русини наші досягли за пів року більше, ніж за десять років. Не говорю тут про політичні виступи, але в літературнім відношенні... Високе правительство ізрекло рівноправність нашого малоруського язика із другими Австрійської держави. Внаслідок того має бути язик руський заведен у школах, судах й урядах нашої Русі Галицької... У школи заводиться руський язик. Молодіж охоче береться до науки. В народних і городських училищах ледве не всюди в нашій Галицькій Русі навчають читання й писання руського. При гімназіях також закладені кафедри руського язика, де вся молодіж має учитися по-руськи... У Львівськім університеті заснована кафедра язика і словесності малоруської, котрих-то предметів я маю честь бути професором...»

· 1. Хто автор фрагмента документа - листа до О. Бодянського? · 2. Про які події йдеться в документі? Коли вони відбулися? · 3. Як автор ставиться до описаного? Чому ви так думаєте? · 4. Чим були зумовлені зміни, про які пише автор? Якими були наслідки описаних подій для України?

2. Складіть хронологічну таблицю подій української «весни народів».

3. Виконайте мініпроєкт. Уявіть себе журналістом/журналісткою. Ви отримали завдання висвітлити події «весни народів» в українських землях на шпальтах газети «Зоря Галицька». Використавши матеріали параграфа, а також додаткові джерела інформації, створіть першу сторінку газети. Обґрунтуйте вибір заголовка і змісту статті.

4. Побудуйте логічний ланцюжок, який розкривав би суть діяльності Головної руської ради.

5. Прокоментуйте події / явища, про які йдеться в джерелі.

«Для швидкого і сильнішого піднесення нашої руської письменності і розширення між народом усіх практичних наук виникла нагальна потреба у з'їзді всіх учених русинів, які б, порадившись і порозумівшись між собою, спільними силами взялися б розвивати руську письменність, досі занедбану. Вони поділили б між собою роботу, до снаги кожному і по талану кожного, встановили б межі і форму язика. І отримали б сили для створення найважливішого для нас інституту з іменем "Матиця Руська". За взірці взято було б такі заклади у чехів, сербів та інших слов'ян, за допомогою яких ці народи протягом короткого часу досягли високого степеня просвіти» (Я. Головацький).

6. Схарактеризуйте одним реченням діячів української «весни народів»: Г. Яхимовича, М. Устияновича, А. Добрянського, Л. Кобилицю, І. Капущака.