Історія України. З поглибленим вивченням історії. 8 клас. Власов

§ 37. Ліквідація козацького устрою в Україні. Підкорення Кримського ханства. Колонізація Півдня України

1. Заснування Нової (Підпільненської) Січі

Поразка українсько-шведського війська під час Полтавської битви в червні 1709 р. мала тяжкі наслідки для січового товариства. Зруйнування Чортомлицької Січі, розправа з прибічниками І. Мазепи були лиховісним застереженням: у рідному краї на запорожців чатувала небезпека. Підтвердженням цього був царський маніфест, який зобов’язував усіх запорозьких козаків, які не склали добровільно зброю і не зреклися своїх козацьких прав, затримувати, ув’язнювати та страчувати. Тож вони змушені були податися на землі, порубіжні з володіннями кримського хана Девлет Гірея ІІ - васала турецького султана. У верхній течії р. Кам’янки, правої притоки Дніпра, було засновано Кам’янську Січ. У 1711 р. війська П. Бутурліна та І. Скоропадського рушили на Січ, а запорожці відійшли на південь, до урочища Олешки (нині м. Олешки Херсонської обл.) - на території, підвладні кримському хану. Так постала Олешківська Січ.

Кримське ханство та Османська імперія були зацікавлені у тому, аби запорозьке козацтво не воювало з ними, а було союзниками. Тому хан зустрів звістку про переселення запорожців на підвладні йому землі спеціальним ярликом до січового товариства. Запорожцям як людям лицарського стану було надано різноманітні пільги, дозволено володіти землею, їх було звільнено від сплати податків. Проте козакам постійно доводилося відстоювати власні права, що викликало у них невдоволення. Заборона мати на Січі будь-яку артилерію ставила під загрозу їхню боєздатність. Кам’янська та Олешківська Січі відрізнялися від попередніх. Особливістю було те, що вони розташовувались у мало захищених природою місцях, серед пісків. З огляду на нетривалий час існування запорожці не встигли спорудити там належних укріплень.

Життя запорожців на землях Кримського ханства ставало дедалі тяжчим. Козаків утягували в усобиці різні політичні угруповання. Хани вимагали від запорожців участі у походах на Північний Кавказ. Та найбільше дошкуляли козакам утиски православної віри. Зрештою, це спричинило посилення поміж запорожцями проросійських настроїв. Давалася взнаки й активна дипломатична діяльність царського уряду, який напередодні нової російсько-турецької війни прагнув залучити запорожців на свій бік. 1728 р. козаки залишили Олешківську Січ, повернувшись на місце Кам’янської. Врешті, у квітні 1734 р. понад 30 тис. запорожців на чолі з отаманом Іваном Білицьким повернулися на Запорожжя й за 7 км від колишньої Чортомлицької (Старої) Січі заклали Нову Січ. Нова Січ стояла на берегах р. Підпільної, що впадала в Дніпро поряд із Чортомликом. Ось чому цю Січ називають іще Підпільненською.

2. Адміністративно-територіальний устрій запорозьких земель

Для періоду Нової Січі (1734-1775) характерним став швидкий розвиток паланок. Спочатку паланок було п’ять, потім - вісім. На лівому березі Дніпра містилися Кальміуська, Орільська, Протовчанська, Самарська, на правому - Бугогардівська, Інгульська й Кодацька, в гирлі Дніпра - Прогноїнська.

Адміністративно-територіальний устрій Нової Січі

СЛОВНИК

Паланка - адміністративно-територіальна одиниця на Запорожжі в період Нової Січі, центром якої була слобода, де містилася невелика залога й мешкала паланкова старшина на чолі з полковником, яка здійснювала адміністративну, військову, судову й фінансову владу.

Загалом володіння Війська Запорозького охоплювали величезні терени степової України. Нині це територія майже всієї Дніпропетровської області, а також значні частини Донецької, Запорізької, Кіровоградської, Луганської, Миколаївської та Херсонської областей.

Печатки Війська Запорозького та паланок

У містах - центрах паланок містилися органи влади, що їх обирала паланкова рада, суд, церкви, ремісничі майстерні. Діяли річкові поромні переправи, проводилися ярмарки тощо. Адміністративний апарат паланок був невеликим: полковник, писар, суддя, осавул, а також отамани слобід, що входили до тієї округи. Старшина виконувала адміністративно-фінансові та військові функції, відала податками, судочинством. У паланках поряд із козаками жили й селяни, які мали право обирати власних отаманів. Кожна паланка мала власний герб, особливу печатку. Прикметна риса Запорожжя часів Нової Січі - велика кількість населення. Напередодні ліквідації Запорозької Січі на її землях мешкало близько 200 тис. осіб.

Господарювали козаки в зимівниках. Здебільшого це були великі господарства, в яких розвивалося не тільки рільництво, а й скотарство, рибальство, бджільництво, мисливство, гончарство тощо. За часів Нової Січі козацький зимівник - це велика садиба з кількома житловими й господарськими будівлями: будинками власника й господаря-управителя, хатами наймитів. Зимівник являв собою головну форму землеволодіння на Запорожжі.

Козаки-рільники збирали великі врожаї зернових. Це дало змогу відмовитися від закупівлі хліба, а згодом навіть продавати свій хліб за кордон. На чорноземах вирощували практично всі культури, типові для України XVIII ст. Велику увагу приділяли садівництву та городництву. Розвивалися на Запоріжжі й ремесла, головними центрами яких були міста-паланки. Січ вела широку торгівлю, а також проводила посередницьку діяльність. Сюди прибували великі групи українських, російських, польських, татарських, ногайських, турецьких, молдовських, грецьких, єврейських купців. Вони привозили з півдня шовк, вино, родзинки, прянощі, оливки тощо. Часом виникали навіть купецькі об’єднання для торгівлі з Січчю.

Макет фортеці Святої Єлисавети. Кіровоградський обласний краєзнавчий музей

Краєвиди Миколаєва. Художник Ф. Алексєєв. 1799 р.

Всі козаки - з Січі та зимівників - становили єдине військо, яке в офіційних тогочасних документах називалося «славним низовим Запорозьким Військом і товариством». Неофіційно запорожців називали низовими козаками, або низовиками. Проте їхня організація зазнала значних змін, порівняно з іншими Січами. Запорозька старшина одержувала пристойну на той час платню з грошей, що надходили від російського уряду, та коштів і натуральних прибутків військового скарбу. Фактично старшина перетворилася на великих землевласників, зосередивши діяльність не у військовій справі, а у господарському розвитку краю.

Останні десятиліття XVIII ст. були часом інтенсивної колонізації Півдня України й появи нових міст. Козаки перетворили ці терени на край квітучої економіки - завдяки господарському освоєнню степів на засадах вільного підприємництва, широкому використанню найманої праці, бурхливому товарообміну й чималому грошовому обігу. Цьому сприяв притік у слободи селян, що вважалися підданими Війська Запорозького. На місцях розташування давніх козацьких зимівників або поблизу них згодом були засновані міста та фортеці. Так у 1754 р. постала фортеця святої Єлисавети (нині Кропивницький). У 70-х роках XVIII ст. на колишніх козацьких землях постала Олександрівська фортеця (нині Запоріжжя), а на місці давніх козацьких поселень - Катеринослав (сучасне м. Дніпро). Протягом 70-90-х років XVIII ст. на освоєних запорожцями землях узбережжя Чорного й Азовського морів виникли міста-порти Херсон, Миколаїв, Маріуполь. У 1794 р. на місці старої османської твердині постала Одеса.

Підпільненська Січ. Сучасна реконструкція

Прочитайте текст джерела, роздивіться реконструкцію та дайте відповіді на запитання. 1. Які особливості організації влади Нової Січі відрізняють її від попередніх Запорозьких Січей? 2. Порівняйте наведену реконструкцію з реконструкцією на с. 285. Що між ними спільного, а що відмінне? Чому? 3. Поміркуйте, з чим пов’язані зміни у житті запорозького козацтва з середини XVI до середини XVIII ст.

«При Запорозькій Січі завжди є військова старшина і кошовий отаман - 1, військовий суддя - 1, військовий писар - 1, військовий осавул - 1. При них є військові слуги: при кожному писарі писарчук - 1, при артилерії гармаш - 1, підосавул - 1, довбуш - 1.

Коли з їхнього складу старшин посилають у військові походи, тоді на їх місце вибирають від усього війська наказну старшину, яка і залишається на Січі. Також на річці Самарі знаходиться декілька тисяч чоловік запорозьких козаків і там над ними, на Січі, від усього війська вибирають старшин і до них призначають полковника або сердюка - 1, писаря - 1, осавула - 1. При Запорозькій Січі у згаданих козаків є будівлі; у побудованому замку - церква обряду грецької віри. У цьому замку куренів є 38, до них приписані всі запорозькі козаки, і при кожному курені мають визначених отаманів, тобто своїх командирів.

При Запорозькій Січі є майстри: слюсарі, ковалі, шевці, кравці, теслі й інші. Всі за їхньою козацькою манерою і за звичаєм виконують свої роботи завжди за гроші, без грошей вони нікому не повинні робити.

Їхнє військо за способом ведення життя поділяється на різні частини. Одні з них живуть у військових куренях [...]. У тому курені готують свою їжу і для послуг своїх мають кухаря; таким чином, у кожному курені у них є один кухар, і допомагають йому курінні малі хлопці, які воду носять і казани обмивають, а кухар лише варить їсти для всіх козаків [...] Інші живуть у форштадті з своїми господарствами і ведуть промисел: варять мед, пиво, брагу, там живуть і майстри, і шинкарі, і крамарі і інші [...]. А інші живуть у зимівниках біля своїх коней і іншого товару а інші займаються рибальством, скотарством, ловлять птицю, також багато з них мають пасіки, і кожен живе за рахунок свого промислу».

Опис Запорозької Січі невідомим сучасником. 1740 р.

3. Ліквідація Запорозької Січі

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Святий праведник Петро Калнишевський. Сучасна ікона

Петро Калнишевський (1690-1803) - останній кошовий отаман Війська Запорозького низового. Обіймав посаду «похідного полковника», військового осавула, військового судді, у 1762, 1765-1775 рр. - кошового отамана. Намагаючись уникнути залежності Січі від російської корони, дбав про колонізацію запорозької території, поширення хліборобства й торгівлі, опікувався культурним піднесенням краю. Його коштом збудовано п’ять церков і соборів, придбано чимало церковних книг та начиння. Захищаючи територіальні права Січі від зазіхань російського уряду, тричі брав участь у депутаціях Коша до Петербурга. У ході російсько-турецької війни 1768-1774 рр. успішно керував збройними силами Запорожжя. Після зруйнування Січі засланий до Соловецького монастиря, де перебував ув’язненим до 1801 р. і доживав віку після звільнення. Там же й похований. Про нього кажуть, що своїм життям він поєднав три століття: народився в XVII ст., пережив XVIII й помер у XIX ст. - у віці 112 років. Прилучений до лику святих Православною церквою України.

Зростання економічної могутності Запорожжя, відсутність кріпацтва й демократичний устрій козацької республіки непокоїли царський уряд. У державі, яка жорстко контролювала підданих, незалежне населення Січі викликало роздратування. Козацькі вольності дедалі обмежували, зменшувалися й землі Запорозьких вольностей. Через кілька років після будівництва Нової Січі всього за кілька кілометрів від неї з’явилася російська фортеця для контролю за козаками. Будівництво Української лінії та колонізація земель навколо фортеці Св. Єлисавети балканськими народами були використані для відчуження від козацьких володінь значних територій. Очевидно, що імперський уряд терпів козацьку вольність доти, доки запорожці були потрібні в ролі вартових південних кордонів.

Покров Богородиці. Січова ікона із зображенням останнього кошового П. Калнишевського, запорозької старшини, судді, писаря та ін. Копія 1836 р.

У 1768 р. розпочалася чергова російсько-турецька війна. Українська територія безпосередньо прилягала до театру воєнних дій, тому була використана російським командуванням для зосередження й розгортання військ. Крім того, в Україні формувалися місцеві військові полки - гусарські, пікінерські тощо. Було створено корпус із лівобережного козацтва (12 тис. вояків), а з жителів Правобережної України - добровільний козацький корпус. До складу діючої армії входили також запорожці. Запорозькі козаки уславилися в морських операціях, їхні швидкохідні та маневрені чайки потопили, наприклад, турецьку флотилію в гирлі Дунаю (1770). Під час війни тисячі людей з України залучали до різних допоміжних робіт - обслуговування транспортних засобів, будівництва укріплень, мостів, переправ та інших споруд.

Закінчення російсько-турецької війни 1768-1774 рр., унаслідок якої Росія здобула вихід до Чорного моря, придушення селянського повстання розв’язали імперським урядовцям руки й прискорили справу ліквідації козацького устрою на Запорожжі. Долю козацької республіки та її столиці було вирішено у квітні 1775 р. на раді при імператорському дворі.

4 червня 1775 р. війська генерала П. Текелія раптово оточили Січ-столицю, де стояла невелика залога, й зажадали її капітуляції. Після бурхливої військової ради, зваживши на сили сторін (3 тис. запорожців проти 10 тис. царського війська), козаки вирішили скласти зброю. Тієї ж ночі значна частина запорожців на човнах спустилась Дніпром у ханські володіння, а звідти - за Дунай, під протекцію султана. Наступного дня за наказом П. Текелія із Січі було вивезено боєприпаси, артилерію, скарб, архів, клейноди й прапори. Всі будівлі на Січі, крім укріплень, зруйнували.

Від 25 травня до 8 червня 1775 р. російська армія повністю захопила запорозькі землі. Осереддя української державності й волелюбного духу було знищено. У червні 1775 р. вийшов сенатський указ, що поклав край надіям козаків на відродження Січі. Запорожцям пропонували записатися до селянського чи міщанського станів, чимало старшин зазнали переслідувань.

З-поміж тих, із ким розправилися найжорстокіше, були кошовий отаман Петро Калнишевський, військовий суддя Павло Головатий, військовий писар Іван Глоба. Останній кошовий протягом 25 років відбував ув’язнення в Соловецькому монастирі, суддя і писар жили на засланні в Тобольську (сучасна Російська Федерація). У 1785 р. на козацьку еліту було поширено права російського дворянства. У ХІХ ст. воно стало вищою верствою українського суспільства. Нащадки козацької верхівки, зберігаючи інтерес до своєї історії, стали рушійною силою українського національного відродження.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Про яку подію йдеться в документі? З якою метою було оприлюднено маніфест? 2. Як у документі роз’яснено причини події? Які з причин, на вашу думку, не названо й чому? 3. У чому полягало головне звинувачення козаків? Поміркуйте, чому для Російської імперії таке було неприпустимо.

«Ми захотіли через це оголосити всім вірнопідданим цілої нашої імперії, що Запорозька Січ остаточно зруйнована, з викоріненням на майбутнє й самої назви запорозьких козаків, за образу нашої імператорської величності, за зухвалі вчинки цих козаків і за неслухняність до наших височайших повелінь. Їх злочини, які примусили нас прийняти такі суворі заходи, є такими: ...привласнення собі земель Новоросійської губернії... Приймали до себе в козаки, незважаючи на часті наші урядові заборони, не тільки утікачів, які вступали в козаки, але і людей жонатих і сімейних, через різні спокуси підмовили до втечі з Малоросії... Заводячи власне хліборобство, вони розривали тим самим основу ‘їх залежності від нашого престолу і, звичайно, задумали утворити з себе всередині батьківщини область, цілком незалежну, із своїм власним несамовитим управлінням».

Маніфест Катерини II. 3 серпня 1775 р.

4. Російсько-турецькі війни та підкорення Кримського ханства

Російсько-турецька війна 1768-1774 рр. завершилася підписанням 10 липня 1774 р. Кючук-Кайнарджійського мирного договору. До Російської імперії відійшли східна частина Керченського півострова (зокрема фортеці Керч і Єнікале), а також Азов із навколишніми землями, територія між Дніпром і Південним Бугом (уздовж нижньої течії до узбережжя Чорного моря) разом із фортецею Кінбурн. Росія одержала право вільного торгового судноплавства на Чорному морі. За умовами Кючук-Кайнарджійського миру Кримському ханству було надано незалежність від Османської імперії, фактично ж воно потрапило в залежність від Російської імперії. Договір зафіксував докорінні зміни у регіоні, проте він лише частково розв’язував проблему: Росія одержала обмежений вихід до Азовського моря і ще вужчий до Чорного.

У 1783 р. Катерина II видала маніфест «Про прийняття півострова Кримського, острова Тамані і всієї Кубанської сторони під Російську державу». Останній хан Шагін Гірей зрікся престолу, Кримське ханство було ліквідоване й назавжди зникло з карти. Імперська влада формально зберегла місцеву владу за колишньою знаттю ханства. Проте її діяльність контролював командувач російських військ на півострові. Вже наступного року було створено Таврійську область, що фактично перетворювало колишні ханські володіння на звичайну адміністративну область Російської імперії.

Проте протистояння у регіоні не закінчилося, й 1787 р. знову розпочалася російсько-турецька війна. Російське командування великі надії покладало на колишніх козаків. На теренах козацьких полків Лівобережжя і Слобожанщини було сформовано регулярні полки імперської армії. Таким чином українці формували передові загони, прикривали рух головних сил та забезпечували розвідку. Протягом 1787-1791 рр. із колишніх запорозьких козаків було сформоване Військо вірних козаків (трохи згодом воно стало називатися Чорноморським). Козаки брали участь у багатьох битвах. Особливо вони відзначилися під час штурмів Очакова та о. Березань, Кінбурна, Ізмаїла. Останню фортецю турки вважали неприступною. Визначальну роль у її здобутті відіграла Чорноморська козацька флотилія зі 100 човнів на чолі з А. Головатим, яка прорвалася до Ізмаїла з боку Дунаю й висадила десант. Загалом у штурмі Ізмаїла взяло участь понад 6 тис. чорноморців.

Російсько-турецька війна 1787-1791 рр. закінчилася укладенням Ясського мирного договору, за яким до Росії відійшла територія між Південним Бугом і Дністром, зокрема й Очаків. Османська імперія остаточно визнала підкорення Криму Росією.

Так усе Причорномор’я, Приазов’я й Кримський півострів опинилися в складі Російської імперії. Політика останньої призвела до масової міграції населення з півострова. Ще у 1778 р. за наполяганням Петербурга Крим залишили християни - переважно греки та вірмени. Економіка півострова була послаблена, адже з Криму виїхали насамперед ремісники, рільники та садівники. Самі ж переселенці опинилися в іще гірших умовах - без даху над головою, господарства та умов для існування. Значна їх частина загинула дорогою. Не кращою була після 1783 р. доля кримських татар, які вимушено мігрували до турецьких володінь. До кінця XVIII ст. Кримський півострів загалом залишило близько 40 % його населення, тож значні зусилля були спрямовані на колонізацію краю переважно росіянами та українцями.

Діорама «Штурм фортеці Ізмаїл 1790 р.». Ізмаїльський історичний музей О. Суворова. м. Ізмаїл, Одеська обл.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Про яку подію йдеться в документі? 2. Коли, ким та за яких обставин його було створено? 3. Як пояснено в документі причини ухвалення рішення? Чи дійсно вони мали місце?

«Порта Оттоманська починає відправляти верховну владу на землях татарських, а саме: на острові Тамані, де чиновник її, який прибув з військом, присланому до нього від Шагін Гірея хана з запитом про причину його прибуття, публічно голову відрубати повелів і жителів тамтешніх об’явив турецькими підданими; то поступок сей знищує попередні наші взаємні зобов’язання про вільність і незалежність татарських народів; доводить нам, що намір наш при укладенні миру, зробивши татар незалежними, не спрямовується до того, щоб через це знищити всі приводи до розбратів, які можуть відбуватися через татар, і ставить нас у всі ті права, які були набуті нашими перемогами в останню війну й існували в повній мірі до укладення миру, і для того, через обов’язок, який лежить на нас стосовно клопотів про благо і велич вітчизни, стараючись користь і безпеку встановити, як в рівній мірі вважаючи засобом назавжди віддалити неприємні причини, які підбурюють вічний мир, між імперіями Всеросійською та Оттоманською укладений, який ми назавжди зберегти щиро бажаємо, не менше ж і в заміну та задоволення збитків наших вирішили ми взяти під державу нашу півострів Кримський, острів Тамань і всю Кубанську сторону».

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

  • Нова (Підпільненська) Січ значно відрізнялася від своїх попередниць. Їй було підпорядковано значні території по обох берегах Дніпра з чітко визначеною адміністративнотериторіальною структурою та управлінням.
  • Запорожці відіграли значну роль не лише в охороні прикордоння, а й у господарському освоєнні наданих їм земель. Завдяки українським козакам та селянам південні території були швидко перетворені на економічно розвинутий регіон.
  • Із ліквідацією Запорозької Січі скінчилася важлива та яскрава сторінка в історії України. Запорозька Січ навіки залишилась у народній пам’яті, ставши уособленням духу свободи й боротьби українського народу.
  • Підкорення Кримського ханства засвідчило новий період у розвитку Криму – його території перетворилися на складову Російської імперії. Значна частина населення була вимушена тікати від імперської політики, решта – стала опорою нової влади.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Установіть хронологічну послідовність подій.

• Остаточна ліквідація імперським урядом Запорозької Січі • заснування Нової Січі • Ясський мирний договір між Росією і Туреччиною • підкорення Кримського ханства Російською імперією.

2. Які території увійшли до складу Російської імперії за Кючук-Кайнарджійським миром? Які - за Ясським?

3. Дайте відповіді на запитання.

• Як виникла Нова (Підпільненська) Січ? • Які особливості мав адміністративно-територіальний устрій запорозьких земель? • Як розвивалося господарство на Запорожжі? • Що спричинило остаточну ліквідацію Запорозької Січі царським урядом? Як це відбувалося? • Яку роль для України відіграла російсько-турецька війна останньої чверті XVIII ст.? • За яких обставин Причорномор’я, Приазов’я й Кримський півострів опинилися в складі Російської імперії?

4. Поміркуйте, яке значення для кримськотатарського народу мало підкорення Кримського ханства Російською імперією. Свою відповідь обґрунтуйте.

5. За допомогою додаткової літератури та інтернет-ресурсів підготуйте повідомлення про роль українців у заселенні Криму наприкінці XVIII ст.