Історія України. З поглибленим вивченням історії. 8 клас. Власов

§ 32. Військово-політичний виступ Івана Мазепи. Гетьманування Пилипа Орлика

1. Українсько-шведський союз

Карл XII 1708 р. рушив у похід на Смоленськ і Москву через територію Литви та Білорусі. Спочатку похід складався вдало. Але після кількох невдач у серпні-вересні шведський король відмовився від попереднього плану. Царська армія випалювала на шляху шведів усе. У війську Карла XII почався голод. Король вирішив повернути в Україну, сподіваючися забезпечити тут армію провіантом, зміцнити її козацькими полками та військом С. Лещинського. Покладав він надії і на допомогу кримського хана й турецького султана.

Зміна планів Карла XII виявилася несподіванкою для І. Мазепи. Такий розвиток подій гетьман уважав передчасним, бо перебування шведської армії на території України означало, що саме тут розгорнуться основні воєнні операції Північної війни. Крім того, 8 городових полків, 1600 компанійців перебувало у складі царської армії. З огляду на це, домогтися визволення України з-під влади царя ставало важче. Велику небезпеку також становила утаємниченість планів І. Мазепи, про які знало лише найближче його оточення, а рядове козацтво, не відаючи про задуми гетьмана, готувалося до війни проти шведів. Становище ускладнювало існування кількох угруповань у козацькій верхівці. Одні схилялися до союзу з ханом та султаном, інші ж воліли зміцнити зв’язки з царським урядом. Не знаючи про плани одне одного, всі вели боротьбу за власні політичні погляди та особисті інтереси.

Похід шведського короля на Москву через Україну спонукав гетьмана до рішучих дій. І. Мазепа вирішив об’єднатися зі шведами у війні проти Московського царства задля визволення Гетьманщини. 24 жовтня 1708 р. український гетьман виїхав на зустріч із шведським королем. З ним вирушили чотиритисячне військо й генеральна старшина. 28 жовтня гетьман прибув до шведського табору. Наступного дня відбулася зустріч І. Мазепи з Карлом XII та укладення союзницького договору.

Текст договору досі не віднайдено. Зібравши інформацію з різних джерел, історики припускають, що у ньому йшлося про повернення усіх загарбаних Московією земель, що колись належали «руському» народові. Шведський король зобов’язаний був захищати країну від усіх ворогів і надсилати допомогу, коли про це попросять гетьман і «стани». І. Мазепа ставав довічним князем України, а король не мав права претендувати на титул князя.

У відповідь на дії гетьмана Петро І звернувся до українців. У численних відозвах він звинуватив І. Мазепу у зраді, у намірі віддати Україну Польщі, а православні церкви й монастирі - уніатам. Цар також наказував старшині й полковникам терміново зібратись у Глухові для обрання нового гетьмана. Водночас Петро І наказав О. Меншикову зруйнувати гетьманську резиденцію - Батурин.

Отримавши царський наказ, російські війська рушили на столицю Гетьманщини. У Батурині знаходилися значні військові сили, було чимало продовольства та боєприпасів. Місто захищали міцні укріплення. Тому спроби швидко здобути Батурин виявилися безрезультатними: жителі були налаштовані захищатися. Та через зраду полкового старшини Прилуцького полку Івана Носа, який виказав потаємний хід, московські вояки 2 листопада вдерлися до міста й убили всіх його мешканців. Потім Батурин було вщент зруйновано.

ЗАУВАЖТЕ

Упродовж століть російська історіографія спотворювала образ І. Мазепи, називаючи його зрадником. Ми, однак, маємо врахувати той факт, що відносини між Московією та Гетьманщиною за часів Мазепи будувалися на основі васально-сюзеренних взаємин, затверджених Коломацькими статтями. Порушивши договірні статті, Петро І тим самим звільнив гетьмана від його зобов’язань щодо царя.

Згідно з іншим наказом царя, 6 листопада в Глухові відбулася старшинська рада. Щоправда, на неї прибули тільки чотири полковники: стародубський, чернігівський, наказні переяславський та ніжинський. Гетьманом було обрано стародубського полковника Івана Скоропадського.

Виборам гетьмана передувала церемонія «покарання» І. Мазепи. Його подобу протягли вулицями Глухова до спеціально спорудженого ешафоту. Перш ніж «стратити» опудало, зачитали список гетьманових провин та виголосили вирок. 12 листопада в присутності царя у глухівській Свято-Троїцькій церкві І. Мазепі було проголошено церковне прокляття (анафему). Водночас анафему виголосили і в Москві, в Успенському соборі.

Знищення Батурина. Художник В. Савенков. 1950 р.

Роздивіться картину, прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Як офіційний біограф Карла XII ставився до описуваних подій та їх учасників? 2. Яку сторону підтримує біограф? Чому? 3. Уявіть себе учасником подій, зображених на картині. Які почуття ви переживали б?

«Цар, прагнучи помститися Мазепі, проти якого опублікував грізний маніфест, наказав Меншикову негайно заатакувати його столицю, поки шведи не прибули на допомогу. Меншиков напав на неї та здобув її. Потім дав наказ вимордувати всіх без різниці віку та статі... Він забрав звідти важкі гармати, а було їх близько сорока. Рівно ж по-варварському сплюндрував і спалив усе місто та млини».

Г. Адлерфельт. Щоденник. 1708 р.

Щоб якось поліпшити ситуацію, І. Мазепа намагався схилити на свій бік Запорозьку Січ, яка тоді ще не пристала до жодної зі сторін. Запорозьке 10-тисячне військо користувалося довірою та пошаною народу й могло стати тією силою, яка допомогла б шведам. Це добре розумів і Петро І, який протягом зими 1708 р. - весни 1709 р. наполегливо переконував запорожців не підтримувати гетьмана.

Січова рада вирішила підтримати І. Мазепу й перейти на бік шведського короля. 26 березня 8-тисячний загін запорожців, розбивши підрозділи московської армії, прибув до Диканьки, неподалік Полтави, де з’єднався з козаками та І. Мазепою. Звідти гетьман разом із кошовим отаманом Костем Гордієнком вирушив до Великих Будищ, де наступного дня відбулася зустріч із Карлом XII.

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Кость Гордієнко. Портрет-реконструкція

Кость Гордієнко (? - 1733) - кошовий отаман Війська Запорозького. Освіту здобув у Києво-Могилянському колегіумі. Відстоюючи політичні права Війська Запорозького низового, рішуче виступав проти Московського царства. Був в опозиції до І. Мазепи, поки гетьман проводив лояльну політику щодо Москви. Коли ж гетьман уклав із Карлом XII угоду про звільнення українських земель з-під зверхності царя, приєднався до цього союзу. Після Полтавської битви із загоном козаків відступив до м. Бендери. Підтримав гетьмана П. Орлика.

Відповіддю Петра І на приєднання запорожців було зруйнування Чортомлицької Січі. Прямуючи на Січ, війська московського полковника П. Яковлева нищили козацькі містечка й села. Було спустошено й містечко Переволочну, де Ворскла зливається з Дніпром. Козацьку залогу, що стояла там, московські вояки вирізали, а флотилію козацьких човнів спалили. Проте захопити і зруйнувати Січ із першої спроби московити не змогли, зазнавши чималих втрат. На допомогу П. Яковлеву прийшов загін компанійського полковника Г. Галагана. 14 травня 1709 р. Січ було захоплено. Виконуючи царський наказ, московський полковник стратив усіх полонених, а потім зруйнував січову фортецю, спалив курені й військові будівлі. Гармати, скарб і прапори було вивезено.

2. Полтавська битва. Завершення повстання Івана Мазепи

Навесні 1709 р. Карл XII відновив воєнні дії. Він вирішив розпочати наступ на Москву. Шлях шведів мав пролягати через Харків і Курськ. Щоб просуватися згідно з планом операції, шведському війську треба було знешкодити добре укріплену Полтаву, до якої воно підійшло наприкінці квітня. Карл XII сподівався взяти місто штурмом або внаслідок переговорів, одначе того не сталося. Тому 1 травня шведське військо розпочало облогу.

Тим часом до міста прибув Петро І з головними силами. 27 червня відбувся генеральний бій. Він розпочався о 5-й годині ранку атакою шведської піхоти на московські редути (земляні укріплення). Близько 11 години битва закінчилася цілковитою поразкою шведів.

Серед причин поразки шведсько-польсько-української армії історики називають передусім значну нерівність сил під Полтавою. Поразку спричинило й те, що Карл XII злегковажив силами супротивника. Молодий полководець занадто вірив у свою воєнну вдачу. Не врахував він і того, що шведська армія була відірвана від баз постачання, що через дії царя неможливою стала допомога з боку хана. До того ж шведський король унаслідок поранення не зміг особисто керувати боєм.

Полтавська битва. Художник П. Дені Мартен-молодший. 1726 р.

Вцілілі шведські війська й козаки відступали берегами Ворскли до фортеці Переволочної, сподіваючись скористатися для переправи через Дніпро козацькою флотилією, що розташовувалася там. Однак після нападу військ П. Яковлева від флотилії лишилося кілька човнів. Вони й були використані для переправи на правий берег Дніпра Карла XII з кількома генералами і кількатисячним загоном, а також І. Мазепи, К. Гордієнка й кількох сотень козаків. 30 червня біля Переволочної з’явився О. Меншиков із 10-тисячним загоном. Він примусив капітулювати решту шведської армії. Про козаків в умовах капітуляції взагалі не йшлося, бо О. Меншиков не вважав їх за рівноправних противників.

І. Мазепа і Карл XII після Полтавської битви. Художник Г. Седерстрем. 1880 р.

Карл XII та І. Мазепа прямували до турецького кордону. 7 липня вони переправилися на правий берег Бугу, перетнули турецький кордон біля Очакова й рушили до Бендер. 1 серпня поранений Карл XII і хворий І. Мазепа зупинилися в передмісті Бендер. Тут, у с. Варниці, І. Мазепа вже не вставав із ліжка, доживаючи останні дні. Помер він у ніч проти 22 вересня. Гетьманові було 70 років.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування висловлювання московського царя Петра І про політику його уряду в Україні. 2. Серед істориків поширена думка, що І. Мазепу протягом кількох століть неславили саме за те, за що вшановували Б. Хмельницького - за повстання проти іноземного поневолення. Проаналізуйте наведену думку та порівняйте її з думкою сучасної російської вченої Т. Таїрової-Яковлєвої. Чи погоджуєтеся ви з висловленими позиціями? Відповідь аргументуйте.

«Ми можемо без сорому твердити, що жоден народ під сонцем не може похвалитися такими свободами та привілеями... як із Нашої, Царської Величності, милості малоросійський, бо жодної копійки в казну Нашу в усьому Малоросійському краї з них брати Ми не велимо, а милостиво їх доглядаємо зі своїми військами й утриманням. Малоросійський край, святі православні церкви та монастирі і міста й житла їхні від бусурманського та єретичного наступу обороняємо».

З маніфесту Петра І. 1708 р.

«Для Російської імперії Мазепа перетворився на ненависний символ українського прагнення до відособлення, для прибічників української національної ідеї став ідеалізованим борцем за вольність».

Т. Таїрова-Яковлєва. «Іван Мазепа і Російська імперія. Історія “зради”»

3. Політика царського уряду стосовно України після Полтавської битви

Після Полтавської битви козацькою Україною прокотилася хвиля царського терору: смертні вироки мазепинцям, заборона друкувати книжки українською мовою, позбавлення урядових посад і маєтків багатьох представників старшинської адміністрації. Натомість важливі посади надавали росіянам та німцям, а також тій українській старшині, що зберегла відданість цареві.

Чимало старшини було заарештовано й вислано до Сибіру. На сім’ї мазепинців та їхніх прихильників влаштовували справжнє полювання в усіх країнах Європи. Приміром, племінника І. Мазепи Андрія Войнаровського було схоплено в Гамбурзі в жовтні 1716 р. Така сама доля спіткала й генерального осавула Григорія Герцика, якого заарештували у Варшаві. Країнами Європи нишпорили агенти в пошуках Пилипа Орлика та його родини.

Неймовірно тяжким випробуванням для українців стали примусові роботи на будівництві каналів, фортифікаційних споруд, воєнні походи тощо. Дужих нерідко відправляли до Петербурга, Астрахані, на Кавказ. У 1716 р. на спорудження каналу Волга-Дон біля Царицина було відправлено 10 тис. козаків.

1721 р. ще 10 тис. козаків вирушили на будівництво Ладозького каналу, а 1722 р. їх замінили наступні 10 тис. Кількість тих, хто повертався, становила 30-60 %. Решта козаків і селян вмирала через нестерпні умови життя, епідемії, каліцтва.

ЗАУВАЖТЕ

Полтавська битва змінила розташування сил у Європі. Перемога Петра І висунула Московію на одне з провідних місць у тогочасній європейській політиці. Міць Швеції та Польщі фактично було підірвано назавжди. Для України наслідки Полтавської битви виявилися вкрай несприятливими: царський уряд став на шлях іще більшого обмеження автономії Гетьманщини.

Після Полтавської битви значно посилився наступ на українську державність. Окрім прямого тиску, російська адміністрація, аби мати привід для втручання в українські справи, розпалювала ворожнечу між старшиною, гетьманом та простим населенням.

Царський уряд поставив собі за мету підпорядкувати господарське життя Гетьманщини економіці Московського царства та перетворити українські землі на надійне джерело прибутків. Заходи насамперед стосувалися торгівлі. На початку XVIII ст. козацька Україна мала традиційно широкі торговельні зв’язки з Центральною та Західною Європою. Петро І своїми указами прагнув перекрити звичні торговельні шляхи, змусивши українські купецькі валки повернути до Московії.

Подібних заборон та обмежень уживав царський уряд і щодо ввезення в Україну чужоземних товарів. Такі заходи мали примусити українців купувати замість іноземних продукцію московських виробників. Стримувала розвиток торгівлі й митна політика: встановлене на московсько-українських кордонах мито надходило не до української державної скарбниці, а до царської казни.

Одним із заходів, що перешкоджав розвиткові української економіки, було прагнення уряду запровадити в обіг на українській території мідні гроші, щоб срібні й золоті залишалися переважно в Московському царстві задля збагачення державної казни. Руйнувало економіку України й постійне перебування на її території численного московського війська (понад 10 тис.), що утримувалося коштом українського населення.

Царат прагнув тримати під контролем й українську культуру, зокрема, такі її могутні осередки, як Києво-Могилянську академію та Києво-Печерську лавру. Так, 1709 р. Петро І наказав київському воєводі вислати за кордон усіх «польських» (тобто правобережних за походженням) студентів і повідомити, скільки залишиться студентів «малоросійських» - вихідців із Гетьманщини, а також скільки є ченців-викладачів із Правобережжя.

4. Гетьман в еміграції Пилип Орлик

Після смерті гетьмана І. Мазепи та частина козаків, яка пішла з ним у вигнання, на козацькій раді 5 квітня 1710 р. в Бендерах (Молдова) обрала собі керманича. Гетьманом став найближчий сподвижник І. Мазепи - генеральний писар Пилип Орлик. Ця подія започаткувала нову сторінку в історії українських визвольних змагань, адже ще ніколи гетьмана не обирали за кордоном. П. Орлик очолив першу українську політичну еміграцію в Західній Європі.

СЛОВНИК

Еміграція - вимушене або добровільне переселення частини населення з батьківщини до іншої країни на певний час або на постійне мешкання.

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Пилип Орлик (1672-1742) - гетьман Війська Запорозького та Правобережної України (1710-1714), гетьман України в еміграції (1714-1742). Народився у шляхетській родині чесько-литовсько-польського походження. Навчався в єзуїтській Віденській академії та Київському колегіумі. У 1707 р. став генеральним писарем в уряді гетьмана І. Мазепи, якого підтримував у намаганні створити союз для звільнення України від влади московського царя Петра І. Обраний гетьманом Війська Запорозького. Перебуваючи в політичній еміграції, шукав підтримки у Австрії, Англії, Папської держави, Голландії, Данії, Речі Посполитої, Пруссії, Франції та ін. з метою відновлення незалежності Української козацької держави.

Діяльність П. Орлика була спрямована на створення антимосковської коаліції. Попри несприятливі обставини, він спромігся заручитися військовою підтримкою кількох держав і здійснити воєнну операцію, спрямовану на визволення українських земель. Гетьман уклав союзні договори зі Швецією, Османською імперією та Кримським ханством. Дипломатичні заходи П. Орлика сприяли тому, що Османська імперія оголосила війну Московському царству. Однією з погоджених між союзниками дій став похід П. Орлика за підтримки кримських татар на Правобережну Україну в січні-березні 1711 р. Похід завершився невдачею, а під час цього рейду козацько-татарського війська царські підрозділи за наказом Петра І нищили українські міста й села, катували місцеве населення, десятками тисяч переганяючи його на Лівобережжя. За Прутським трактатом, цар Петро І мав вивести свою армію із Правобережжя, яке переходило під владу українського гетьмана. Однак на заваді цьому стала позиція Речі Посполитої.

Складні й суперечливі міждержавні відносини перешкоджали успіху гетьмана. За турецько-польською угодою 1714 р. Правобережна Україна знову повернулася під владу Речі Посполитої. Та П. Орлик не втрачав надії і невтомно шукав нових союзників у боротьбі проти царату.

Ознайомтеся з текстом джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Як ставиться автор листа до П. Орлика? 2. Як автор описує становище гетьмана в еміграції? Про що це свідчить? 3. Як у джерелі змальовано настрої козаків після Полтавської битви?

«Козацький гетьман Орлик, який служив під прапорами славетного гетьмана Мазепи, як генеральний комісар і писар, що вважається в козаків першим урядом після гетьманського, був обраний козацьким гетьманом замість вищезгаданого Мазепи після смерті останнього в Бендерах. Гетьман Орлик пішов за королем у Швецію, де мав привілеї “шефа союзної армії” і де знайшов разом зі своєю родиною підтримку навіть після смерті короля... Ми знаємо гетьмана Пилипа Орлика, як людину великої ворожнечи до москалів, розумну й відважну, дуже поважану й люблену на Україні між козаками, яким цар відібрав майже всі давніші вольности. Але козаки, хоч 18 000 московських драгунів тримає Україну в тяжкому гніті та неволі, тільки і шукають нагоди, щоби повстати проти гнобителів і повернути свою давнішу вольність».

Лист французького дипломата у Варшаві де Монті до французького прем’єр-міністра Флері. Листопад 1729 р.

Булава Пилипа Орлика. Зберігається у бібліотеці м. Лінчопін. Швеція

Вручення Карлом XII клейнодів новообраному гетьману мало в очах сучасників тих подій недвозначно розцінюватися як визнання законності новообраної влади.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

  • Перехід І. Мазепи на бік шведського короля Карла XII став наслідком тривалих дипломатичних переговорів. Прискорив цей процес похід шведської армії на Москву через Україну.
  • Між Гетьманщиною та Шведським королівством було укладено союзницьку угоду, основною ідеєю якої була незалежність України.
  • У Полтавській битві об’єднана шведсько-українська армія зазнала поразки. За наказом Петра І царська армія здійснила жорстоку розправу з українцями.
  • Обраний в еміграції гетьман П. Орлик доклав чималих зусиль, аби відновити козацьку державність. Проте воєнні дії та спроби створити антимосковську коаліцію зазнали невдач.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Установіть хронологічну послідовність подій.

• Зруйнування Чортомлицької Січі царськими військами • Полтавська битва • козацька рада біля м. Бендери, обрання гетьманом П. Орлика • зруйнування московськими військами Батурина.

2. Які заходи здійснював гетьман П. Орлик, аби відновити незалежність Української держави? Якими були наслідки таких заходів?

3. Дайте відповіді на запитання.

• Чим був небезпечним похід Карла XII на Москву через територію України? • Яких заходів ужив Петро І, дізнавшись про виступ І. Мазепи? • Про що свідчить приєднання до І. Мазепи Запорозької Січі? • Що спричинило поразку шведського війська в Полтавській битві?

4. Використовуючи додаткову літературу та інтернет-ресурси, підготуйте проект (разом або у групі) на тему «Роль І. Мазепи в українському національно-визвольному русі».

5. Зробіть висновки-узагальнення про становище козацької України після Полтавської битви.

6. Поміркуйте, чому після певних вагань запорожці підтримали І. Мазепу у виступі проти Московії?