Історія України. З поглибленим вивченням історії. 8 клас. Власов

§ 26. Правління Павла Тетері та Івана Брюховецького. Андрусівське перемир’я

1. Гетьманування Павла Тетері на Правобережжі

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Павло Тетеря. Невідомий художник. ХІХ ст.

Павло Тетеря (1620/1622-1670) - український дипломат, військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Правобережної України (1663-1665). Був писарем ґродського суду У Володимирі-Волинському, полковником Переяславського полку, очолював українське посольство в Москві у березні 1654 р. для оформлення Переяславської угоди. 1662 р. - генеральний писар в уряді гетьмана Ю. Хмельницького. Після зречення останнього обраний гетьманом на генеральній раді в Чигирині. Визнав зверхність короля Яна II Казимира й підтримав його похід у Лівобережну Україну. Мав намір об’єднати право- і лівобережну частини Гетьманщини. Унаслідок повстання 1665 р. зрікся булави й виїхав до Варшави, забравши із собою гетьманські клейноди та основні документи з архіву Гетьманщини.

Скликана після зречення Ю. Хмельницького рада правобережних полків у Чигирині (січень 1663) обрала гетьманом Павла Тетерю. Як і його оточення, П. Тетеря пов’язував майбутнє козацької держави з Варшавою та Бахчисараєм.

Тим часом лівобережні козаки дедалі більше підпадали під вплив Москви, яка прагнула поставити на гетьманство вигідного для себе претендента. Восени 1663 р. московсько-польська війна за українські землі спалахнула знову. Спираючись на підтримку Польщі, П. Тетеря прагнув відновити контроль над Лівобережжям, тож під час влаштованого королем походу виступив на боці Яна ІІ Казимира. За кілька днів жовтня 1663 р. коронні війська разом із десятьма полками П. Тетері під командуванням наказного гетьмана І. Богуна й кінною армією татар переправилися через Дніпро, швидким темпом пройшлися до Глухова і на кордоні з Московією з’єдналися з литовським військом. Однак ні здобути штурмом Глухів, ні утриматися на позиціях їм не вдалося. Під час облоги міста, за спогадами сучасників, дивну пасивність демонстрували правобережні козаки під керівництвом І. Богуна. Причиною згасання войовничого запалу правобережців було те, що похід поляків на Лівий берег набув яскравого карального характеру. Сучасник подій В. Каховський писав: «козаки лише кричали і в повітря стріляли». Їхня поведінка дала підставу звинуватити І. Богуна у зраді. У лютому 1664 р. його було заарештовано і без суду, нібито за наказом короля розстріляно.

Тим часом проти П. Тетері піднявся антигетьманський рух на Правобережжі. Упродовж літа 1664 - весни 1665 р. ці території перетворилися на арену жорсткої і хаотичної війни, у якій з одного боку брали участь війська лівобережного гетьмана І. Брюховецького, московські ратні люди, запорозькі козаки на чолі з І. Сірком, а з іншого - полки П. Тетері, татарська кіннота й коронне військо на чолі зі сумнозвісним С. Чернецьким, який кривавим походом пройшовся містами і селами Правобережжя.

ЗАУВАЖТЕ

Протягом 1660-1664 рр. колишній гетьман І. Виговський відстоював інтереси козацької України у польському сеймі, виступаючи за відновлення Гадяцької угоди. На початку 1664 р. на Правобережжі вибухнуло антипольське повстання, очолене І. Сірком та Д. Сулимою. Ініціатором та одним із організаторів цього постання був І. Виговський. Після того, як польська влада дізналася про причетність ексгетьмана до повстання, П. Тетеря вирішив вислужитися перед королем, самостійно розправившись із Виговським. Запросивши до Корсуня, нібито для участі у воєнній раді, колишнього гетьмана взяли під варту, а згодом розстріляли без суду. Не врятувало І. Виговського й те, що як сенатор Речі Посполитої він не підлягав військовому трибуналу.

Такий перебіг подій ускладнив становище П. Тетері. Насильницька смерть славетного полковника І. Богуна лише започаткувала ряд трагічних випадків, що сталися на Правобережжі упродовж 1664-1665 рр. Зокрема, за участь у змові було заарештовано київського митрополита Й. Нелюбовича-Тукальського, архімандрита Свято-Онуфріївського монастиря Гедеона (Юрія) Хмельницького та полковника Г. Гуляницького, яких незабаром ув’язнили в колишній столиці Тевтонського ордену - Мальборку (Марієнбурзі). І. Виговського було засуджено до страти. Такі каральні заходи не додали популярності П. Тетері. Втративши будь-яку підтримку в Україні, наприкінці червня 1665 р. він утік до Польщі. Булаву отримав Петро Дорошенко, остаточне затвердження якого на гетьманській посаді відбулося на Генеральній раді в Чигирині (січень 1666).

Розстріл гетьмана І. Виговського. Малюнок М. Гаталевича

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Про що йдеться в листі П. Тетері до короля? Як зміст листа відображає ставлення гетьмана до польської влади та ситуацію в Правобережній Гетьманщині? Як П. Тетеря виправдовує бажання зректися булави? 2. Про які риси характеру гетьмана довідуємося з джерела? 3. Поміркуйте, якої життєвої позиції дотримувався гетьман?

«Я тримав та дотримав Україну Королеві Його Милості, втратив на сто тисяч та інші несу клопоти, прикрості та виношу неприємності і далі те чинити буду на услугу Його Королівської Милості. ... Я особливо зобов’язаний доброті Його Королівської Милості, тримаю те клопітне гетьманство лише ради Його Королівської Милості, хотів позбутися того уряду багато разів. Віддам останнє, що маю, якби тільки був вільний від того клопітного та небезпечного гетьманства.

...Україна зараз ділиться на три частини: Україна, підвладна Вашій Королівській Милості, але по багатьох містечках, і майже всіх чутно голоси “гукнемо ще раз”. У різних містечках потроху вибухають бунти. Корсуньці повстали, Кальничани хоча піддалися, дуже зухвало говорять, нікого не слухають. Про чигиринців тихо говорять. А те походить зі звиклої козацької сваволі, яка панів мати не хоче».

Лист П. Тетері до Яна ІІ Казимира. Зима 1665 р.

2. Чорна рада. Правління Івана Брюховецького на Лівобережжі

На Лівобережній Україні у квітні 1662 р. переяславський полковник Я. Сомко скликав у Козельці старшинську раду, яка обрала його гетьманом. Водночас ніжинський полковник Василь Золотаренко висловив власні претензії на гетьманську булаву, звинувативши Я. Сомка у зраді.

Доки обидва претенденти змагалися у своїй вірності цареві, на арену політичного життя Лівобережної Гетьманщини виринула постать Івана Брюховецького.

У середовищі козацької старшини про І. Брюховецького говорили як про людину «нікчемну». По смерті Б. Хмельницького він супроводжував неповнолітнього Юрія до Києво-Могилянської колегії, а згодом подався на Січ. Маючи хист оратора й уміючи впливати на людей, І. Брюховецький швидко завоював авторитет серед запорожців, низовиків і містян, гнівно засуджуючи політику козацької старшини, яка прагнула багатства. І. Брюховецький обіцяв, що ставши гетьманом, відновить справедливість - поліпшить становище козацьких низів і селянства, а містянам надасть право самоврядування. Упевнившись, що має підтримку в Україні, він звернувся до царя з проханням дозволити скликати козацьку раду.

17-18 червня 1663 р. в Ніжині зібралася Чорна рада, в якій разом із козаками узяли участь селяни та жителі міст. Спираючись на підтримку запорожців, козацьких низів, селян, а також під тиском московських військ І. Брюховецький здобув перемогу над Я. Сомком та В. Золотаренком. Останніх за наказом Брюховецького було ув’язнено в Ніжинській фортеці, а згодом страчено як зрадників царя.

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Іван Брюховецький. Художник В. Штець. 2008 р.

Іван Брюховецький (бл. 1623-1668) - український військовий діяч, гетьман Лівобережної України (1663-1668). Народився, ймовірно, у шляхетській родині. З початком Національно-визвольної війни перебував при дворі Б. Хмельницького, виконуючи обов’язки «старшого слуги» гетьмана. Восени обраний кошовим отаманом Запорозької Січі. Вдало проведена підготовка дала змогу І. Брюховецькому на Чорній раді 1663 р. заволодіти гетьманською булавою. Намагався також підпорядкувати своєму впливові Правобережну Гетьманщину.

Роздивіться зображення, прочитайте текст до нього, дайте відповіді на запитання і виконайте завдання. Знайдіть на малюнку І. Брюховецького та Я. Сомка. 1. Які художні засоби використала ілюстраторка для того, щоб відобразити риси характерів героїв та їхні емоції? 2. Як у тексті простежується вдача двох претендентів на булаву? 3. Які відчуття у вас викликає цей малюнок? 4. Висловіть припущення про сенс, який автор роману вкладав у слова, призначені Сомкові: «Диявол давно вже одлучив од тебе вірнії душі».

Два гетьмани. Ілюстрація до роману П. Куліша «Чорна рада». Художниця І. Суманенкова

«...На столі лежала булава Брюховецького з бунчуком і корогвою. Сам Брюховецький стояв у голубому жупані перед своїх запорожців... Тут уже він був не той, що в Романовському таборі: позирав гордо, по-гетьманськи, і тілько всміхавсь, узявшись у боки. Але ось крізь царський намет увійшов і Сомко з своєю старшиною – усі в панцирах і мисюрках, з шаблями і келепами, як до бою. У руках Сомко держить золоту булаву Богданову; над ним розпустили хорунжі і бунчукові військову корогов і бунчук.

– “Гордий, пишний і розумом високий гетьман! – подумав Петро (про Сомка). – Да на кого ти опираєшся, коли б ти тілько відав! Диявол давно вже одлучив од тебе вірнії душі!.. По тонкій кризі ступаєш ти на свого ворога... Жаль мені тебе, золота голово, хоть ти й перепинив мені дорогу!”»

П. Куліш. «Чорна рада»

Отримавши гетьманську булаву, І. Брюховецький заходився змінювати державний апарат Гетьманщини. Він оточив себе «новими генеральними старшинами» - на їхню роль часто потрапляли невідомі широкому загалу люди, які раніше перебували на другорядних посадах і не мали досвіду державного управління. Чимало колишніх старшин та полковників зазнали утисків, вигнання, подекуди розправи. Причому фізичне винищення козацької знаті відбувалося не лише з особистої ініціативи новообраного гетьмана, а й безкарними учасниками Чорної ради, підтримуваними московською владою.

Оточивши себе вірними кадрами, І. Брюховецький узявся здійснювати адміністративну реформу, спрямовану на зміцнення своєї влади. Ніжинський полк, який тривалий час перебував в опозиції до І. Брюховецького, було розподілено на три частини (Ніжинський, Стародубський, Глухівський) та передано в порядкування прибічникам гетьмана. Для матеріального заохочення своїх прихильників і встановлення контролю над полковою старшиною І. Брюховецький наказав розквартирувати запорожців у полкових містах Лівобережжя. Утвердившись при владі, гетьман швидко забув про обіцянки щодо козацького невтручання в міське самоврядування та збереження компетенції магістрату.

Поміркуйте, чому козацьку раду 1663 р. в Ніжині називають «Чорною». Простежте на прикладі цієї події, як відбувалася зміна лексичного значення слова: від конкретного («чорна» рада від участі в ній рядових козаків - черні) до символічного («чорна» в сенсі «нещаслива», «лиховісна»). Поміркуйте, чи виправдана така символіка щодо названої події.

Роздивіться постер до мінісеріалу «Чорна рада», прочитайте текст про нього, дайте відповіді на запитання й виконайте завдання. 1. Як гадаєте, які герої серіалу зображені на постері? 2. Поміркуйте, чому автори дали історичному серіалу саме таку робочу назву. 3. Подивіться мінісеріал і виконайте проєкт.

Кадри з мінісеріалу «Чорна рада»

«Чорна рада» (робоча назва «Булава для розумної голови») - український дев’ятисерійний телефільм, знятий у 2000 р. за романом українського письменника П. Куліша «Чорна рада». Телесеріал знімали на Національній кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. Сценарій фільму написаний досить близько до оригінальної версії П. Куліша, хоча режисер стрічки все-таки вніс певні зміни у порівнянні з першоджерелом: увів до стрічки образ Б. Хмельницького, хоча того не було у романі. У 2002 р. створена версія відеофільму на DVD хронометражем у 2,5 години.

4. Порівняйте сюжет серіалу з тими історичними відомостями про події доби Руїни, які ви вже знаєте. Чи відповідає сюжет картини дійсності? Чому, на вашу думку, режисер додав до сюжету образ Б. Хмельницького? Поміркуйте, яку думку хотіли донести творці мінісеріалу до глядача? Чи актуальний сюжет фільму для сучасної України? Власні думки викладіть у вигляді есе.

5. Уявіть себе творцями фільму, відзніміть невеликий відеоролик (трейлер) до фільму, щоб зацікавити глядача вашим продуктом.

3. Московські статті

Новообраний гетьман І. Брюховецький спирався на підтримку Москви, роблячи чималі поступки цареві. У листопаді 1663 р. в Батурині було підписано договір між І. Брюховецьким та представниками царського уряду. Угода, укладена на основі Березневих та Переяславських статей, містила кілька нових пунктів, за якими гетьманський уряд зобов’язували постачати продукти харчування московським залогам в Україні; купцям заборонялося вивозити з України до Московії на продаж вино і тютюн, а на Правобережжя - хліб.

У 1665 р. І. Брюховецький - перший з українських гетьманів разом із генеральними старшинами, полковниками і почтом у 500 чоловік - поїхав до Москви «побачити пресвітлі очі государя». У Москві гетьмана зустріли «ласкаво» та обдарували щедро, ба навіть одружили з родичкою князя Долгорукого і пожалували титул боярина. Водночас візит І. Брюховецького супроводжувався підписанням нового міждержавного українсько-російського договору, відомого в історії як Московські статті.

Прочитайте текст джерела, дайте відповіді на запитання і виконайте завдання. 1. Виділіть основні положення (політичний статус Гетьманщини; вибори гетьмана; збирання податків; права та обов’язки козацької старшини, містян, селян; московські представники в Україні; становище православної церкви; зовнішня політика Гетьманщини). 2. Які з пунктів, на вашу думку, суттєво обмежували політичну самостійність Гетьманщини? 3. Які пункти вважаєте прийнятними для української сторони? 4. Складіть порівняльну таблицю змісту Гадяцьких пунктів із Річчю Посполитою (с. 235) та Московських статей.

«...Я, гетьман, з Військом Запорозьким ... бажає і чолом б’є, щоб всілякі малоросійські та негрошові побори від міщан та поселян, котрі живуть у всякому малоросійському місті й селі, за милостивим государським розглядом щорічно вибирати у государеву казну.

Великий государ гетьмана, і старшину, і все військо ударовує, за те милостиво похваляє і почне тримати в своєму государському ударуванні та догляді більше, як раніше, і за їхнім чолобиттям укаже послати в малоросійські міста своїх государських воєвод.

Щоб козаків старшина їхня, гетьман, судді, полковники, сотники й отамани у війську по містах і по селах, відповідно прав і звичаїв військових стародавніх, судили й карали, а в ті козацькі суди і в права військові щоб ані боярин, ані воєвода, ані інший начальний чоловік не вступалися.

Щоб доми й хутори козацькі по всіх містах та селах од усіляких становищ вільні були, а ратним людям, котрі через місто проходять чи в місті стоять, мати становища по міщанських і по сільських домах.

Щоб і інші всілякі козацькі місця, тобто гаї, сади, займища, сіножаті, поля, городи були без усілякої шкоди від бояр, і воєвод, і ратних людей, котрі будуть по містах і йтимуть через місто.

Щоб на гетьмана поміж козацького Запорозького війська, а не з іншого народу та війська, істинного козака вільно було війську Запорозькому правом обирати на гетьманство за указом великого государя при особі, присланій від його государевого престолу. А вибраному гетьману їздити в Москву і бачити очі великого государя.

Щоб у Київ на митрополію, за указом государським, прислано було з Москви російського святителя для того, щоб духовний чин, озираючись на митрополитів, що перебувають під королівською рукою, не був шкідливий війську у хитаннях, оскільки в Переяславських статтях і в Батуринських постановлено київському митрополиту бути під послушанням патріарха московського.

По указу великого государя, його царської пресвітлої величності, в містах при воєводах має бути ратних людей (московські військові залоги): у Києві, Переяславі, Каневі, Чернігові, Ніжині, Новгородку, Полтаві, Кременчуку, Кодаку, Острі, Мотовилівці (тобто майже у всіх великих містах Лівобережжя).

Як перед цим без государевої волі до чужих навколишніх земель, тобто до хана кримського і до інших, не посилав гетьман своїх посланців, так і надалі, пам’ятаючи присягу з цілуванням хреста, гетьман виконувати з військом готовий.

Щоб за указом великого государя королівські привілеї міщанам, дані на магдебурзьке право, гетьман, відібравши у міщан, подав у приказ Малої Росії».

«Московські статті». 1665 р.

Московські статті істотно обмежували автономію Лівобережної Гетьманщини, посилювали її залежність від Московії. Передача влади на місцях московським воєводам свідчила про хитке становище І. Брюховецького в Україні і його прагнення знайти захист у царя. Навесні 1666 р. на території лівобережних полків з’явилися царські дяки для проведення перепису населення та його прибутків. Це породило конфлікт І. Брюховецького з українським духовенством. Розчарувалися в політиці гетьмана навіть запорожці, дізнавшись про прибуття царських ратних людей до фортеці Кодак.

Ознайомтеся з текстом джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Про яку подію згадує в листі І. Брюховецький? 2. Навіщо гетьман звертається до впливового російського вельможі з таким листом? 3. Як це характеризує І. Брюховецького?

Парадний одяг московської боярині та боярина кінця XVI - початку XVII ст. Сучасна реконструкція

«Згадати про мій приїзд до Москви, що за тимтаки звичаєм Виговський і молодий Хмельницький обіцяли бути в столиці, але змінили, не виконавши своєї обіцянки, – то прошу не рівняти мене, слугу свого, ваша милосте, у високому розумі своєму із молодим Хмельницьким та Виговським, бо відомо, які їхні добродійства перед гетьманством і при гетьманстві до ляхів були: лядських, і татарських, і шведських, і турецьких послів приймали й відпускали без государського відома, а ляхів при собі тримали, і з лядськими домами поєднувалися, і за іншими приязнями через братство із ляхами в зміні були. А щодо мене, вашо милосте, так зволь розуміти й відати, що я без лукавства кажу істину: бачив себе на небі, коли... сподобився бачити пресвітлі очі великого государя нашого, його царську пресвітлу величність, єдиного осяйного під сонцем монарха».

З листа І. Брюховецького до російського вельможі Б. Хитрово. 1665 р.

4. Андрусівське перемир’я 1667 р.

Знесилені війною Московія та Річ Посполита розпочали переговори про припинення війни і взаємні територіальні поступки, які закінчилися підписанням 30 січня 1667 р. в с. Андрусові (поблизу Смоленська) перемир’я.

Андрусівський договір, який здебільшого стосувався України, був укладений таємно, без погодження з українською стороною. Він перекреслював більшість здобутків українського народу, завойованих майже 20-літньою боротьбою за національне визволення, узаконював і закріплював насильницький поділ українських земель між Річчю Посполитою та Московією.

Умови Андрусівського перемир’я 1667 р.

  • Припинення воєнних дій між Річчю Посполитою та Московією.
  • Встановлення перемир’я на 13,5 року.
  • Під владою Московської держави залишалася Лівобережна Україна, поверталися Сіверщина, Смоленщина та на два роки Київ.
  • За Річчю Посполитою закріплено землі Правобережної України й Білорусі.
  • Запорозька Січ переходила під контроль обох держав.

Закріплений Андрусівським договором поділ українських земель надзвичайно ускладнював визвольні змагання українців - адже тепер для побудови незалежної держави необхідно було долати опір двох ворожих одна одній держав.

Поміркуйте, чому Андрусівське перемир’я український літописець С. Величко назвав «Андрусівським торгом». Наведіть конкретні приклади політики московського уряду, спрямованої проти незалежності козацької України.

Розгляньте карту на с. 237 і дайте відповіді на запитання. 1. Які терени обіймала Українська держава на початок гетьманування Ю. Хмельницького? З якими державами сусідила? 2. Де відбулися основні події 1659-1665 рр.? 3. Як було переділено Гетьманщину за Андрусівським перемир’ям?

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

  • Унаслідок зречення Ю. Хмельницького Гетьманщина розкололася на Правобережну й Лівобережну, у кожній з яких утвердився окремий гетьман.
  • Правобережні козаки обрали на гетьманування полковника П. Тетерю, який планував узяти під свій контроль Лівобережжя за допомогою Речі Посполитої. Гетьман узяв участь у поході Яна ІІ Казимира на Лівий берег; похід закінчився поразкою поляків та політичною катастрофою для Тетері.
  • Унаслідок боротьби за гетьманську булаву на Лівобережжі утвердився І. Брюховецький. Він прийшов до влади за підтримки козацьких низів, запорожців та селян, які влаштували Чорну раду.
  • У внутрішній політиці І. Брюховецький вдався до фізичного знищення опонентів та здійснення реформ, що мали зміцнити його владу в Гетьманщині. Зовнішня політика гетьмана характеризувалася сліпим підданством Москві, виконанням забаганок царя задля власного збагачення, що призвело до руйнування державних інститутів Гетьманщини та поступового перетворення її на обмежену автономію у складі Московії.
  • За гетьманування І. Брюховецького на Лівобережжі відбулося примирення між Річчю Посполитою та Московією, які без участі української сторони уклали Андрусівське перемир’я, що вирішувало долю українських земель.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Кого з гетьманів стосується свідчення сучасника: «У нас у предках бояр не бувало, а он заводить нові порядки, а вольності наші всі отходять».

2. Установіть хронологічну послідовність подій.

• Андрусівське перемир’я • підписання Ю. Хмельницьким Переяславських статей • підписання І. Брюховецьким Московських статей • Чорна рада в Ніжині.

3. Як було переділено територію Гетьманщини за Андрусівським договором?

4. Дайте відповіді на запитання.

• За яких обставин до влади на Лівобережжі прийшов I. Брюховецький? • Чи можна стверджувати, що підписаний І. Брюховецьким у 1665 р. договір з Москвою суттєво обмежував незалежність Гетьманщини? Чому? • Чию підтримку мав і яку політику здійснював гетьман П. Тетеря?

5. Підтвердьте або спростуйте тезу сучасної дослідниці козацтва Т. Таїрової-Яковлєвої про Брюховецького.

«...цінував царські подачки більше від гетьманської влади, хто догоджав воєводам, а не прагнув установити власні порядки на підвладній йому території. Страшна сила анархо-запорозького крила, породженого Хмельниччиною, нарешті перемогла, нав’язавши Україні свого лідера».

6. Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування думки.

«Обрання гетьманом восени 1657 р. І. Виговського означало ліквідацію в Гетьманщині монархічної й остаточне утвердження республіканської форми правління. Протягом 1659–1662 рр. республіканська форма правління перетворилась у республікансько-олігархічну».