Історія України. З поглибленим вивченням історії. 8 клас. Власов

Розділ 4. Козацька Україна наприкінці 50-х років XVII - на початку XVIII ст.

§ 24. Гетьманщина в роки правління Івана Виговського

1. Обрання Івана Виговського гетьманом

Герб Івана Виговського

Ще за життя Б. Хмельницького старшинська рада (5-11 квітня 1657) винесла ухвалу про передачу влади після смерті гетьмана його 16-річному синові Юрію. Втілення тієї ухвали в життя означало б запровадження спадковості гетьманської влади, тобто встановлення в Україні монархічної форми правління. Однак після смерті Б. Хмельницького ситуація змінилася. 26 серпня старшинська рада в Чигирині обрала «тимчасовим гетьманом» генерального писаря І. Виговського - до повноліття Ю. Хмельницького. А Юрій тим часом мав завершити навчання в Києво-Могилянській колегії.

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Іван Виговський. Невідомий художник. XVIII ст.

Іван Виговський (? - 1664) походив зі старовинного роду української православної шляхти. Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії. У 30-х роках XVII ст. працював у Київському та Луцькому судах, згодом вступив до польського війська. Під час Жовтоводської битви потрапив до татарського полону. Тричі тікав, тричі його ловили кримчаки та, напевно, стратили б, якби Б. Хмельницький не викупив його з неволі. Незабаром став генеральним військовим писарем і найближчим сподвижником Б. Хмельницького. Упорядник реєстру 1649 р., співавтор багатьох універсалів і листів гетьмана. Був противником запровадження спадкової гетьманської влади Хмельницьких в Україні.

2. Зовнішня та внутрішня політика гетьмана Івана Виговського

У зовнішньополітичній діяльності новообраний гетьман прагнув продовжувати політику Б. Хмельницького, спрямовану на оборону інтересів Української козацької держави та зміцнення її міжнародного авторитету.

Уже на Генеральну раду в Корсуні в жовтні 1657 р. прибули посли Швеції, Польщі, Австрії, Туреччини, Криму, Трансільванії, Молдови, Валахії. Там було остаточно оформлено договір зі Швецією. Він передбачав створення українсько-шведського військово-політичного союзу, який мав забезпечити незалежність і територіальну цілісність України. Рада ухвалила рішення відновити союзи з Туреччиною і Кримським ханством та укласти перемир’я з Польщею.

Водночас гетьман І. Виговський намагався уникнути ускладнень у відносинах із Московською державою. До царя було відправлене посольство з повідомленням про обрання нового гетьмана. У Москві довго зволікали з визнанням

І. Виговського гетьманом, вимагаючи від нього багатьох поступок, насамперед введення до найбільших українських міст - Переяслава, Ніжина й Чернігова - московських залог на чолі з воєводами. Це обмежило б самостійність України й дало б змогу Москві втручатися у її внутрішні справи. Вимагалося також проведення повторних виборів за участю царських представників. І. Виговський мусив погодитися з царськими вимогами, сподіваючись, що на тому зазіхання припиняться.

У лютому 1658 р. в Переяславі відбулася рада, яка підтвердила обрання І. Виговського гетьманом. Московські воєводи отримали дозвіл прибути в Україну.

Ознайомтеся з текстом джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Як у документі пояснено причини Національно-визвольної війни та укладення українсько-московського договору? 2. Як охарактеризовано політику Московії щодо козацької України?

«Ми, все Військо Запорозьке, повідомляємо і перед Господом та всім світом свідчимо цією нашою щирою та відвертою заявою, у нашої війни, розпочатої та проведеної з поляками, не було іншої причини, ані іншого завдання й мети, крім оборони Святої східної церкви, а також нашої давньої свободи, яку ми палко любили... Через що передусім ми уклали дружбу з татарами та найсвітлішою королевою Швеції Христиною, а тоді з найсвітлішим королем Швеції Карлом-Густавом, яким усім ми зберегли вірність постійну... Ми прийняли захист великого князя Московії не для чогось іншого, як тільки для того, щоб із Божою поміччю здобуту та захищену великим і багаторазовим кровопролиттям нашу свободу зберегти й примножити для себе й для наших нащадків. Ми сподівалися, що він поставиться до нас справедливо, доброзичливо... Проте (о марні сподівання!) того найблагочестивішого володаря, найрелігійнішого, найдоброзичливішого, правителі його держави та перші люди Московії... пообіцяли полякам, що ми розірвемо дружбу зі шведами і почнемо з ними війну за бажанням великого князя; свої плани вони будували на тому, щоб нас, зайнятих війною зі шведами, можна було легко захопити та уярмити».

Ю. Немирич. «Маніфестація від імені Війська Запорозького до іноземних володарів від жовтня 1658 р.»

Яків Барабаш. Невідомий художник. ХІХ ст.

У внутрішній політиці гетьман І. Виговський дотримувався тактики задобрення козацької старшини. Швидке збагачення старшин і невпинне зубожіння рядового козацтва супроводжувалося намаганням козацької еліти закріпити за собою у підданство вільних селян. Це спровокувало зростання антигетьманських настроїв, на чолі яких стала Запорозька Січ. Кошовий отаман Яків Барабаш наприкінці осені 1657 р. вивів запорожців із Січі й почав грабувати хутори заможних козаків Південної Київщини. Я. Барабаш виправдовував свій вчинок тим, що гетьмана Виговського було обрано неправомірно без участі й згоди запорозького козацтва. Дослідники вважають, що в основі конфлікту між Січчю та І. Виговським лежали не так

соціальні протиріччя, як прагнення низовиків повернути Січі роль політичного лідера та поширити свою владу на Гетьманщину.

Для придушення бунту І. Виговський дав наказ перекрити доступ до Січі, не підвозячи туди харчі й боєприпаси. Проте від блокади Запорожжя населення Полтавщини та Миргородщини зазнало матеріальних втрат. Загітований запорожцями полтавський полковник Мартин Пушкар на хвилі невдоволення приєднався до заколотників, заміряючись на гетьманську булаву.

Шукаючи підтримки в боротьбі з гетьманською владою, М. Пушкар та Я. Барабаш звернулися по допомогу до Москви. Козаки почали закликати царя обмежити повноваження гетьмана лише дозволом на обслуговування потреб царської держави. Досвідчені московські політики скористалися такою нагодою. Не розриваючи зносин з І. Виговським як законним гетьманом, Москва стягнула війська до українсько-московського кордону.

І. Виговський, намагаючись випередити дії противників, пішов на примирення з Кримським ханством. Спираючись на татарську кінноту, гетьман у травні 1658 р. вирушив у похід на лівий берег Дніпра. Вирішальний бій між гетьманським військом та прихильниками Пушкаря-Барабаша відбувся 11 червня 1658 р. неподалік Полтави. Військо заколотників зазнало нищівної поразки, М. Пушкар загинув у бою, Я. Барабаша було спіймано і страчено, Полтаву ж ущент спалено. Сучасники події зазначали, що унаслідок антигетьманського повстання з обох сторін загинуло до 50 тис. людей.

Пам’ятник Мартинові Пушкарю у м. Полтаві. Скульптор М. Коган. 1987 р.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. У чому автор вбачає головну трагедію ситуації, що склалась? 2. Висловіть припущення, до чого ці події могли призвести. Кого автор вважає винуватцем/ями цього конфлікту? 3. Пригадайте з курсу історії України, чи траплялися подібні випадки громадянського конфлікту і коли. Які наслідки вони мали?

Обрання полковником Мартина Пушкаря. Художник С. Васильківський. 1901-1908 рр.

«Ще не згас вогонь багатокровної і багатоплачевної війни Хмельницького, запаленої з поляками, війни, яка сильно палала вісім років і з’їдала тоді Україну з Короною Польською взаємними руйнуваннями, ще не зітліли до решти людські трупи, прослані на всіляких лядських і українських бойовищах від посварної зброї, ще не змита дощовими краплями очервонена людською кров’ю на багатьох крайоглядах земля, ще не засохли сльозотічні зіниці матерів по синах, а жінок по чоловіках та інших своїх кревних, побитих військовою зброєю, ще не могли ні Україна від поляків, ні поляки від України зійтися з кревними своїми в господах своїх у любому колі чи поспати солодким сном, бувши впевненими у сподіваному мирі, аж тут, на цьому боці Дніпра, від Переяслава й Полтави, з причини двох людей, нового тоді гетьмана Виговського і полтавського полковника Мартина Пушкаря, запалав і набрав своєї сили до людського роздору новий великий вогонь внутрішніх чвар та кровопролиття, який спалював людське добро і знищував усе в корінь».

С. Величко. «Літопис». 1720 р.

3. Укладення Гадяцького договору 1658 р.

Подвійна гра Москви змусила І. Виговського вкотре замислитися над пошуком іншого союзника. Після довгих вагань він вирішив звернутися до Речі Посполитої.

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Юрій Немирич і його герб «Клямри». Гравюра XVII ст.

Юрій Немирич (1612-1659) - політичний, державний і військовий діяч України і Речі Посполитої. Походив зі старовинного панського роду Київщини. Охрещений у протестантському віросповіданні. На початку Національно-визвольної війни воював у складі польської армії. Починаючи від 1650 р., Ю. Немирича не раз призначали комісаром на мирні переговори з Б. Хмельницьким. У 1657 р. Немирич поїхав до Б. Хмельницького, прийняв православ’я, вдався під протекцію Війська Запорозького та отримав від гетьмана звання козацького полковника. Вірогідно, саме він був автором концепції Великого князівства Руського як складової частини Речі Посполитої.

Неподалік м. Гадяча 6 вересня 1658 р. на козацькій раді було ухвалено погоджений із польськими дипломатами документ, відомий під назвою Гадяцький трактат (договір). Головним автором цього документа вважають Юрія Немирича, українського дипломата-шляхтича, який був правою рукою гетьмана Виговського. За задумом Ю. Немирича, Гадяцька угода мала докорінно змінити розстановку сил у Європі. Угода передбачала повернення України до складу Речі Посполитої, однак замість Речі Посполитої Двох народів на політичній мапі мала постати Річ Посполита Трьох рівноправних народів. Тобто федерацію мали становити не лише Корона Польська та Велике князівство Литовське, а й Велике князівство Руське (створене на землях Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств).

Умови Гадяцького договору

  • Україна в межах Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств входила до складу Речі Посполитої на федеративних засадах як Велике князівство Руське.
  • Руське князівство очолював гетьман, який водночас був київським воєводою і першим сенатором.
  • Передбачалося, що князівство матиме власне військо (60 тис. козаків, 10 тис. найманців), судову й фінансову системи, карбуватиме монету.

Після підписання сторонами Гадяцького трактату постало питання його ратифікації сеймом Речі Посполитої. У середовищі польської та литовської шляхти було чимало противників угоди, які боялися посилення українських позицій у Європі в разі задоволення усіх пунктів договору. У ході ратифікації угоди депутати сейму суттєво обмежили повноваження Великого князівства Руського. Скасовано було й положення щодо ліквідації церковної унії, виняткового привілею православної шляхти на отримання посад у князівстві Руському, про власну монету. Передбачалося, що по смерті гетьмана стани Великого князівства Руського обиратимуть не його наступника, а лише чотирьох кандидатів, одного з яких має затвердити король. Обмежено було й дипломатичну самостійність гетьмана, зменшено реєстр Війська Запорозького.

Внесені польським сеймом зміни до Гадяцької угоди сильно звузили коло прихильників ідеї створення Великого князівства Руського, особливо серед козацтва й шляхти. Похитнувся й авторитет І. Виговського як гетьмана й дипломата. Проти нього були налаштовані навіть колишні соратники, зокрема І. Богун.

Роздивіться карту на с. 226 і дайте відповіді на запитання. 1. Які терени обіймала Українська держава - Гетьманщина - за І. Виговського? З якими державами сусідила? 2. У яких полкових містах обирали чи затверджували гетьманом І. Виговського? 3. Де відбувалися основні події Московсько-української війни 1658-1659 рр.? 4. Де знаходиться місто, під яким відбулася вирішальна битва цієї війни?

4. Московсько-українська війна 1658-1659 рр.

Гадяцький договір спонукав московського царя до дій у відповідь. Він звернувся зі спеціальною грамотою до українського народу, закликаючи до непокори гетьманові. Натомість І. Виговський розіслав «Звернення до європейських дворів», яким сповіщав про розрив із Москвою та про його причини. Далі у «Зверненні» йшлося про те, що московський цар не виконав своїх обіцянок: «Завоювавши козацькою зброєю Литву, розпочав переговори з Польщею, розв’язав війну проти союзниці України - Швеції, поставив залогу в Києві, замірявся геть знищити Білорусь та Україну, почав сіяти чвари, підтримувати бунти проти гетьмана і наступати на Україну збройною силою».

Основні події Московсько-української війни розгорталися навесні-влітку 1659 р. Наприкінці березня 1659 р. 100-тисячна московська армія на чолі з князем О. Трубецьким рушила в Україну. 20 квітня її було зупинено під Конотопом, який боронили козаки Чернігівського й Ніжинського полків під командуванням ніжинського полковника Г. Гуляницького. Майже два місяці козаки тримали облогу. І. Виговський готувався до вирішального бою. Гетьман домовився з кримським ханом про підтримку 40-тисячної орди і загалом мав близько 60 тис. вояків. Незабаром козацько-татарське військо виступило на допомогу обложеним. Головна битва відбулася 28 червня 1659 р. в районі с. Соснівки під Конотопом. Вона закінчилася поразкою московського війська.

Звістка про перемогу української армії швидко облетіла Україну. Почули про неї і за її межами. Московський цар наказав своїм послам в Україні піти на значні поступки заради відновлення договору 1654 р.

Конотопська битва. Художник А. Орльонов. 2010 р.

Роздивіться зображення й дайте відповіді на запитання. 1. Де на картині зображено українсько-татарські війська, а де московські? 2. Що на картині свідчить про результати битви? 3. Які почуття у вас викликає цей сюжет?

ЗАУВАЖТЕ

Під Конотопом у полон потрапили представники найвизначніших московських родів: царські воєводи, князь Пожарський, князь Львов, брати Бутурліни та інші. Більшість із них було відправлено в неволю до Криму, а князь Пожарський за наказом хана був страчений ще під Конотопом. Причиною страти стала не лицарська звитяга московського воєводи в бою, а, за словами літописця С. Величка, «брудна московська лайка», якою він удостоїв Мегмеда IV. У Москві ж, дізнавшись про поразку Трубецького, почали активно готуватися до захисту столиці, пригадавши похід Сагайдачного на Москву.

Гучна перемога під Конотопом не поклала край розбратові в Гетьманщині. Незалежність України кожне угруповання розуміло по-своєму, обстоюючи передусім власні інтереси. Збурене умовами Гадяцького договору козацтво під проводом переяславського полковника Тимоша Цицюри почало повстання проти І. Виговського. Рядові козаки й селяни підтримали його, боячись, що разом із ухваленням Гадяцького договору відновляться національно-релігійні утиски й панщина. До повстанців долучалися підбурювані московськими воєводами деякі лівобережні полки, що не хотіли послаблення Москви як можливого союзника в боротьбі проти Речі Посполитої. Останнім ударом для гетьмана Виговського став напад І. Сірка разом із запорожцями на улуси Кримського ханства. Кошовий отаман Січі скористався відсутністю чоловічого татарського населення, яке брало участь у Конотопській битві як союзники І. Виговського.

Українські землі в 1657-1687 рр.

Відтак, і гетьман Виговський і кримський хан, не витіснивши московських залог із Києва, Чернігова, Переяслава та Пирятина, мусили зайнятися ліквідацією запорозької загрози. Тим часом Т. Цицюра, за підтримки полковників-свояків Б. Хмельницького Якима Сомка й Василя Золотаренка, розгромив загони І. Виговського на північних кордонах Гетьманщини й урочисто запросив московського воєводу О. Трубецького вступити до України. Так розгорнувся новий московський наступ в Україну.

У вересні 1659 р. під Германівкою на Київщині зібралася рада. Козаки відмовилися визнати Гадяцький договір, виступили проти союзу з польським королем і, звинувачуючи Виговського у тому, що гетьман продав «їх ляхам», висловили йому недовіру. Гетьман, не бажаючи Україні нової громадянської війни, зрікся булави й подався на рідну Волинь, яка тоді перебувала під владою польського короля. За кілька днів старшинська рада новим гетьманом обрала Ю. Хмельницького.

Аргументуйте або спростуйте думку: «Основною причиною Московсько-української війни 1658-1659 рр. було протилежне розуміння характеру двосторонніх відносин. Московія, прагнучи панування на сході Європи та в православному світі загалом, бажала загарбати Україну, а Гетьманщина прагнула зміцнити власну державність під захистом Москви, проте без входження до її складу».

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Про які деталі воєнних дій під Конотопом ідеться в джерелі? 2. Які риси вдачі гетьман виявив під час Конотопської битви? 3. Чи можна вважати виступ гетьмана І. Виговського та більшості старшини проти Москви порушенням українсько-московського договору 1654 р.? Свою думку підтвердьте фактами.

«...Я дізнався від язиків про замисли Трубецького: він хотів, пройшовши ті переправи, відступати табором. Тоді я поспішав сховати цієї ж ночі все моє військо і наказав йому окопатися поблизу, що й було зроблено вночі. Це було зроблено для того, щоби неприятель, дізнавшися про наш підхід, не вдарив, відступаючи, на нас з усією своєю потугою. Там [у битві під Конотопом], коли я керував військом перед самим окопом, мені трохи дісталося: перший раз гарматним ядром відірвало ногу коневі, на котрому я сидів, а другий раз гарматною ж кулею розірвало мундир на поясі до самого тіла. Однак всемогутня рука Провидіння врятувала мене від загибелі».

Лист І. Виговського до коронного обозного Речі Посполитої А. Потоцького. Конотоп. 1 липня 1659 р.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

  • Гетьман І. Виговський, що утвердився при владі по смерті Б. Хмельницького, у внутрішній політиці дотримувався принципу задобрення козацької старшини, а в зовнішній віддавав перевагу дипломатії та примиренню із сусідніми державами.
  • Внутрішня політика гетьмана сприяла виникненню в українському суспільстві конфліктів, які активно підтримувала Московська держава.
  • У 1658 р. розгорілася Московсько-українська війна, у якій взяло участь українське козацтво, що воювало по обидва боки. Перемога І. Виговського біля Конотопа свідчила про військову міць гетьмана, однак не поклала край внутрішнім усобицям у державі.
  • Врахувавши вороже ставлення Московії до самостійності Української козацької держави, І. Виговський уклав Гадяцький договір, за умовами якого Гетьманщина поверталася до складу Речі Посполитої на рівних правах з Польщею та Литвою. Через спротив польської та литовської шляхти угоду в її первісному вигляді не вдалося втілити в життя.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Визначте, з якого документа наведено уривок. Якими були значення та наслідки ухвалення цього документа? Чим його зміст істотно відрізняється від інших, укладених раніше?

«Уся Річ Посполита народу польського, і Великого князівства Литовського, і Руського та провінцій, що до них належать, відновлюється в повноті так, як було перед війною, тобто, аби ті народи залишалися у своїх межах і свободах непорушно, як були перед війною... Для ліпшого підтвердження цих пактів і певності, гетьман руських військ до кінця свого життя гетьманом руським і першим сенатором у воєводствах Київському, Брацлавському та Чернігівському залишатиметься... Академію Київську дозволяє його королівська милість і стани коронні установити, вона такими прерогативами та вольностями має задовольнятися, як і академія Краківська».

2. Обчисліть, скільки минуло років від початку Національно-визвольної війни до українсько-польського перемир’я в Гадячі.

3. Дайте відповіді на запитання.

• Якого зовнішньополітичного курсу дотримувався гетьман І. Виговський? • Як складалися відносини І. Виговського з Московією? • Що передбачав договір зі Швецією? • Якими були основні напрями внутрішньої політики гетьмана І. Виговського? • Чим закінчився заколот М. Пушкаря й Я. Барабаша? • Яку роль відігравала Москва в цьому антидержавному заколоті?

4. Поміркуйте, чому, незважаючи на перемогу під Конотопом, І. Виговський не зміг запобігти спалаху громадянської війни та утримати гетьманську булаву. Чи можна було уникнути громадянського конфлікту в Гетьманщині?

5. Прочитайте уривок із праці історика й дайте відповіді на запитання. Чи ви погоджуєтесь із думкою дослідника чи вважаєте її хибною? Поясніть. Висловіть припущення: кого має на увазі автор, говорячи про «голів на рівень вищих від народу»?

«Українці показали, що вони неспроможні зрозуміти й оцінити цей продукт (тобто угоду) голів, які стояли вище від рівня цілого народу».

Український історик XIX ст. М. Костомаров про Гадяцьку угоду

6. Оцініть гетьмана І. Виговського як історичного діяча. Порівняйте діяльність двох українських дипломатів Речі Посполитої – А. Киселя і Ю. Немирича (біографії, риси характеру, способи досягнення мети, державницькі погляди, ставлення до них у польському та українському середовищах). Хто з них імпонує особисто вам? Відповідь обґрунтуйте.