Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Вербицька - Нова програма

Тема 2.3. ХТО ВІДПОВІДАЄ ЗА ДОТРИМАННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

Досліджуємо, хто, чому і яким чином відповідає за захист і забезпечення основних прав людини.

Розуміємо, що права пов’язані з відповідальністю держави перед людиною за забезпечення й дотримання її прав і свобод, а також розрізняємо права людини та обов’язки громадянина.

Діємо, визначаючи, як реалізація права забезпечується відповідальністю людини та держави.

Модуль 1

Взаємовідносини «людина - держава»

Права людини - це невідчужувані права, які є у кожної людини. Однак як нам скористатися цими правами? Хто повинен їх забезпечувати? І як ці права реалізуються?

Безумовно, ми не зможемо реалізувати свої права та свободи у суспільстві, де існує свавілля влади. Правова держава та верховенство права є тими принципами, які обмежують державну владу. Важливо, щоб люди в державі мали можливість впливати на процес розроблення та прийняття таких правил.

Правова держава передбачає взаємну відповідальність людини і влади. Людина бере на себе зобов’язання дотримуватися законів, а держава зобов’язується надавати кожному з нас усі необхідні «управлінські послуги» та створювати умови для реалізації гарантованих кожній людині прав і свобод. А всі суперечки у площині «людина - людина», «людина - державна влада» у правовій державі вирішує незалежний арбітр - суд.

Отже, правова держава передбачає, що всі її члени дотримуються правил. Однак для цього потрібен взаємний контроль - органи державної влади мають стежити за тим, щоб люди не порушували встановлені правила, але ще важливіше, щоб суспільство пильно спостерігало за діями влади і реагувало щоразу, коли її представники порушують закон і перевищують надані їм повноваження. Для здійснення цього контролю у правовій державі створюють відповідні інститути та розробляють відповідні процедури.

Відносини між людьми та відносини людини і держави регламентуються виключно системою права - конституцією та законами. Це називають принципом верховенства права. І жоден чиновник чи державний орган не може скасовувати або свавільно вносити зміни до офіційно встановлених правил.

Принцип верховенства закону встановлює ієрархію норм права і говорить про те, що жоден підзаконний акт (наказ, розпорядження, інструкція тощо) не може суперечити правовим актам вищого порядку - Конституції та законам, які ухвалив парламент.

Ці закони мають бути гуманними й захищати той мінімальний перелік загальновизнаних цінностей і потреб людей, які ми нині називаємо правами людини.

Обговорюємо

1. Як ви розумієте поняття «незалежний суд»? Яким чином досягається його незалежність?

2. Чим має керуватися суд у прийнятті рішень?

3. Як ви гадаєте, у чому відмінність між поняттями «верховенство закону» і «верховенство права»?

4. Що, на вашу думку, робить закон справедливим?

Модуль 2

Чи відповідає держава за дотримання, гарантування і захист прав та свобод людини

Досліджуємо та обговорюємо

1. Прочитайте витяг із Декларації ООН від 9 грудня 1998 року.

2. Що саме Генеральна Асамблея ООН заклала в Декларацію як «обов'язок держави заохочувати до дотримання та здійснення прав людини»? Аргументуйте свою думку.

Декларація про право та обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини та основні свободи

(резолюція 53/144 Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1998 року)

Стаття 2. Кожна держава несе основну відповідальність та обов’язок захищати, заохочувати й здійснювати усі права людини та основоположні свободи, зокрема, шляхом прийняття таких засобів, які можуть знадобитися для створення усіх необхідних умов у соціальній, економічній та політичній, а також інших галузях, та правових гарантій, необхідних для забезпечення того, щоб усі особи під її юрисдикцією, індивідуально і спільно з іншими мали можливість користуватися всіма цими правилами та свободами на практиці.

Якщо права гарантують кожній людині її особисту свободу, виключають будь-яку дискримінацію стосовно неї та втручання в її автономію, для держави права людини - це обов’язок. Права людини визначають межі, в яких може діяти державний орган під час виконання своїх повноважень.

Права людини - це зобов’язання держави перед людиною щодо їх забезпечення та дотримання.

Визначають два види зобов’язань держави: негативні та позитивні. Негативні зобов’язання - це зобов’язання держави утримуватися від втручання в права та свободи. Наприклад, на державі лежить обов’язок, згідно з яким державні органи та посадовці не повинні втручатися у приватне та/або сімейне життя особи, крім ситуацій, у яких таке втручання виправдовується законом. Позитивні зобов’язання - навпаки, коли держава повинна щось зробити, вчинити певні дії, щоб особа могла скористатися своїми правами. Наприклад, прийняття законодавства, що допоможе забезпечити користування гарантованими правами, або забезпечення реальних умов для реалізації прав.

Кожна держава повинна продемонструвати свою готовність до прийняття зобов’язань, що відбувається шляхом ратифікації або приєднання до документа.

Коли права людини визнаються на національному рівні, вони регламентують зобов’язання держави перед своїм народом.

Найважливішим універсальним документом з прав людини є Загальна декларація прав людини, прийнята 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН. З метою розширення прав, викладених у Загальній декларації прав людини, та надання їм юридичної сили (в межах договору) були розроблені Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права, які набрали чинності у 1976 році і є головними юридично обов’язковими документами, які застосовують в усьому світі. Ці пакти разом із Загальною декларацією прав людини становлять Міжнародний білль про права людини.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права

від 16.10.1966, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973 № 2148-VIII

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права

від 16.10.1966, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973 № 2148-VIII

Крім міжнародних механізмів для обстоювання прав людини, існують ще регіональний і національний (внутрішній). Україна, яка є членом Ради Європи, підпорядковується європейській системі захисту прав людини, наріжним каменем якої є Європейська конвенція з прав людини з її налагодженим механізмом реалізації - Європейським судом з прав людини у Страсбурзі.

На національному (державному рівні) в Основному Законі - Конституції України зазначено:

«Стаття 3. Людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Отже, Україна як держава закріпила за собою головний обов’язок - забезпечувати й захищати права і свободи людини.

Модуль 3

Чи має обов’язки людина щодо реалізації та забезпечення прав і свобод

Наші права народжуються разом з нами - немовля, якому лише декілька хвилин від народження, вже має такий самий повний комплекс прав і свобод, що й кожен із нас. А от чи має новонароджена дитина обов’язки? Звісно, не має. Людина набуває їх, вступаючи у ті чи інші форми соціальної взаємодії. Ми виконуємо обов’язки учня, коли починаємо відвідувати школу, беремо на себе професійні обов’язки, розпочинаючи трудову діяльність, виконуємо конституційні обов’язки, набуваючи громадянство певної держави. Тобто, обов’язки є продуктом соціальної взаємодії, а права людини є невід’ємною частиною людської природи. Прямого взаємозв’язку між ними немає.

І хоч обсяг прав людини не залежить від виконання нею обов’язків, проте це не означає вседозволеності. Сучасна концепція прав людини - дуже крихка конструкція, запорукою існування якої є взаємна відповідальність та повага до прав інших. Про важливість такої взаємної поваги йдеться і в тексті Загальної декларації прав людини:

«Стаття 29. 1. Кожна людина має зобов’язання перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особистості.

2. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві».

Ми всі на національному та міжнародному рівнях маємо стежити за дотриманням прав людини. Хай там скільки буде фактів порушення прав людини державною владою, жоден із них не може бути визнаний, якщо ніхто не заявить про порушення. Саме тому ми маємо не лише поважати права інших осіб у повсякденному житті, а й пильно стежити за їх дотриманням. Правові механізми захисту існують лише тоді, коли ми відповідально користуємось ними.

Застосуйте набуті знання та досвід

Виберіть одне із прав для глибшого аналізу, наприклад право на освіту. Представте перед класом свій план реалізації такого права, визначивши мету та кроки до його реалізації.

Наприклад: Мета

Що має бути зроблено?

Хто повинен це зробити?

Коли це має бути зроблено?