§ 41. АНІЛІН

Склад і будова молекули. Якщо аміногрупа сполучена безпосередньо з фенільною групою, утворюється ароматичний амін феніламін, або анілін:

Модель молекули аніліну представлено на мал. 134.

Мал. 134. Модель молекули аніліну

За фізичними властивостями анілін — безбарвна оліїста рідина, малорозчинна у воді.

Хімічні властивості аніліну дещо відмінні від властивостей аліфатичних амінів.

Випробування розчинами фенолфталеїну й фіолетового лакмусу засвідчує, що анілін не змінює забарвлення індикаторів. Він реагує лише із ильними кислотами, утворюючи солі:

Отже, анілін — слабкіша основа, ніж аліфатичні аміни. Таку відмінність, як ви вже знаєте, пояснюють будовою молекули аніліну. Розглянемо її.

Між неподіленою парою електронів аміногрупи та π-електронною системою бензенового ядра відбувається взаємодія, унаслідок якої електронна густина зміщується до бензенового ядра. На атомі Нітрогену вона зменшується, тому протон утримується слабкіше. Як результат — кислотні властивості речовини посилюються, а основні тим самим послаблюються. У цьому виявляється вплив бензенового ядра на властивості аміногрупи.

Наслідком зворотного впливу аміногрупи на бензенове ядро є збільшення електронної густини, зокрема в орто- і пара-положеннях бензенового ядра. У результаті в цих положеннях відбуваються реакції електрофільного заміщення, наприклад із бромною водою. Якщо до емульсії аніліну у воді добавити бромну воду, то утвориться білий осад 2,4,6-трибромоаніліну. Пригадайте, що бензен не реагує з бромною водою. Отже, аміногрупа активує бензенове ядро:

За порівнянням властивостей метанаміну й аніліну можна дійти висновку про послаблення основних властивостей від метанаміну до аніліну. А щоб кількісно оцінити силу основи чи кислоти, використовують константи основності К_b (від англ. basic — основа) і кислотності К_а (від англ. acid — кислота).

Чим менше значення рК_b, тим сильніша основа; чим менше значення рК_а, тим сильніша кислота.