Підручник з Основ правознавства. 9 клас. Васильків - Нова програма

§ 22. ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

Практичне заняття № 6

Згадайте... — кого називають малолітніми, неповнолітніми особами;

— який обсяг дієздатності мають малолітні та неповнолітні особи.

Як ви розумієте... — вислів біблійного мудреця Соломона «Хто не шкодує своєї різки, той ненавидить сина, а хто любить, той з дитинства карає його»? — українське прислів'я «Не той батько, що родив, а той, що до ума довів»?

Чи знаєте ви, що... — у Стародавньому Римі вислів «Homo alieni iuris» — «неправоздатна людина» стосувався рабів та дітей, що перебували до повноліття під владою батька?

«Закони видано заради мудрих — не для того, аби вони не чинили зла, а для того, щоб їм не чинили зла». Епікур, філософ

Практичне завдання

Прочитайте приписи нормативно-правових актів та дайте відповідь на запитання

— Які обставини призводять до позбавлення дітей батьківського піклування?

— Які нормативні акти регулюють правове становище дітей, позбавлених батьківського піклування?

— Які шляхи влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, передбачає законодавство України?

Право, виражене в тексті закону

Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (2005, редакція від 07.10.2016, витяг)

Стаття 1. Визначення термінів

дитина-сирота — дитина, в якої померли чи загинули батьки;

діти, позбавлені батьківського піклування, — діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав; відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав; визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними; оголошенням їх померлими; відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства; розшуком їх органами Національної поліції; пов’язаним із відсутністю відомостей про їх місцезнаходження; тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю; підкинуті діти, батьки яких невідомі; діти, від яких відмовилися батьки; діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в зоні проведення антитерористичної операції, та безпритульні діти;

статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, — визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування;

особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, — особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування;

форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, — усиновлення; встановлення опіки, піклування; передача до прийомної сім’ї, дитячих будинків сімейного типу, до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

усиновлення — прийняття усиновлювачем у свою сім’ю дитини на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини провадиться в її інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя;

встановлення опіки та піклування — влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї громадян України, які перебувають переважно у сімейних, родинних відносинах з цими дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку і захисту їх прав та інтересів;

передача до прийомної сім’ї — добровільне прийняття за плату сім’єю або окремою особою, яка не перебуває у шлюбі, із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від одного до чотирьох дітей на виховання та для спільного проживання;

передача до дитячого будинку сімейного типу — прийняття в окрему сім’ю, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, на виховання та для спільного проживання не менш як п’яти дітей-сиріт та/або дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей, включаючи рідних, у такій сім’ї не може перевищувати десяти осіб;

заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, — медичні, навчальні, виховні заклади, інші заклади та установи, в яких проживають діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування;

державне утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа — повне забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа для задоволення їх життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності;

соціальний супровід — робота, спрямована на здійснення соціальних опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу;

наставник — повнолітня дієздатна особа, яка здійснює діяльність із надання дитині, яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому закладі для дітей, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед, у підготовці до самостійного життя;

наставництво — добровільна безоплатна діяльність наставника з надання дитині, яка проживає у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншому закладі для дітей, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед, у підготовці до самостійного життя.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, визначає Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Загальні засади правового становища дітей, позбавлених батьківського піклування, визначають також Цивільний кодекс України та Сімейний кодекс України. Першочергово держава намагається створювати умови для реалізації права кожної дитини на виховання в сім’ї; виховувати та утримувати дітей за принципом родинності; сприяти усиновленню дітей, створюючи систему заохочення і підтримки усиновлювачів; захищати майнові, житлові та інші права й інтереси таких дітей; створювати належні умови для їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, підготовки дітей до самостійного життя; забезпечувати право на здоровий розвиток; забезпечувати соціально-правові гарантії; створювати умови для надання психологічної, медичної та педагогічної допомоги; формувати систему соціальної адаптації.

Розв'яжіть юридичну ситуацію

Прочитайте ситуації. Виконайте завдання в групах

1. Визначте суть проблеми та запропонуйте свій спосіб вирішення для кожного випадку. 2. Ознайомтесь із приписами нормативно-правових актів та розв’яжіть задачі із погляду права. 3. Простежте, як змінилося ваше бачення ситуації зі здобуттям теоретичних знань із теми

1. У неонатальному центрі (лікарні для новонароджених дітей, які потребують особливого догляду і лікування) вже третій місяць перебуває дитина, до якої не приходить ніхто з родичів. Хлопчик народився передчасно, завдяки зусиллям медиків вижив. Упродовж першого тижня мати і батько, у яких є ще четверо дітей, приходили навідувати хлопчика, а потім ніби «забули» про нього. Дитина постійно потребувала особливого лікування, але, нарешті, стан її здоров’я дозволяє перебувати в домашніх умовах. Однак мати з батьком заявили, що не хочуть забирати дитину, оскільки їм важко матеріально впоратись із доглядом за іншими своїми дітьми. Хлопчика одягають і доглядають працівники лікарні, а також батьки інших дітей за можливості залишають для нього одяг та необхідні засоби догляду.

2. Ромчикові 11 років. Вдома його часто били, забували погодувати, одягти за погодою. Батьки зловживали спиртними напоями, ніде не працювали. Хлопчик погано вчився, не міг засвоювати шкільної програми, але ріс усміхненим і добрим, відгукувався на тепло і добрі слова. Педагоги з’ясували, що рідний батько Ромчика помер, коли хлопчикові було два роки, а той, кого дитина називала татом, не перебував із мамою Ромчика у зареєстрованому шлюбі. Коли матері з так званим татом укотре кілька днів поспіль не було вдома, Ромчик захворів. Мамина сестра, яка мешкала у цій же квартирі зі своїми 5-ма дітьми і чоловіком, викликала лікаря, доглядала хлопчика, поки він не одужав. Вона порушила питання про позбавлення матері Ромчика батьківських прав. Через півроку всі формальні питання було вирішено. Ромчика забрали до дитячого будинку сімейного типу, який діяв при одному з монастирів неподалік від обласного центру. Мати зі співмешканцем перестали з’являтися у квартирі, і їх кімнату зайняла тітка Ромчика.

3. Аліна (13 років) проживала з мамою, дідусем і бабусею. Батько помер кілька років тому. Її двадцятирічна сестра Світлана (від першого маминого шлюбу) проживала зі своїм батьком. Після смерті чоловіка мама Аліни часто била дівчинку, не ночувала вдома, втратила роботу, а пенсію, яку держава виплачувала для Аліни у зв’язку із втратою годувальника, витрачала на свої потреби та алкоголь. Родичі по батьковій лінії пропонували взяти дівчинку на виховання до себе, але дівчинка не хотіла розлучатися з мамою, часто могла всю ніч сидіти біля дверей квартири, чекаючи, коли мама повернеться. Коли дідусь і бабуся померли, Світлана переселилась у двокімнатну квартиру Аліни, яка колись належала покійному батькові дівчинки. За якийсь час Світлана написала заяву в поліцію про те, що Аліна погано вчиться, не відвідує школу, зв’язалась із поганою компанією, а її мати продовжує зловживати алкоголем і не виховує дівчинку. Світлана намагалася заволодіти квартирою, домігшись оформлення Аліни в заклад для дітей, позбавлених батьківського піклування, а матері — на примусове лікування.

4. Стасик потрапив у лікарню із запаленням легенів, яке виникло через недоліковане вірусне захворювання. До лікарні його привезла літня жінка — далека родичка, яка періодично навідувалася додому до хлопчика, оскільки його мама неналежно доглядала дитину, зловживала алкоголем, могла тривалий час не приходити додому, а хлопчик ріс без батька. За два тижні лікування мама жодного разу в лікарні не провідала сина. Коли Стасик одужав, проживав у тієї ж родички. Але у літньої жінки виникла потреба лягти в лікарню на певний час, і вона почала шукати способів забезпечити Стасикові належний догляд.

Практичне завдання

Прочитайте додаткову інформацію про підстави позбавлення батьківських прав, про порядок встановлення опіки і піклування та про повноваження органів опіки і піклування. Дайте відповіді на запитання:

— Які підстави позбавлення батьківських прав передбачає законодавство України?

— Хто має право ініціювати питання про позбавлення батьківських прав?

— Який орган вирішує питання про позбавлення батьківських прав?

— Які правові наслідки має позбавлення батьківських прав?

— Від якого обов’язку звільняється дитина стосовно того з батьків, хто був позбавлений батьківських прав?

— Які функції держава покладає на органи опіки та піклування і на служби у справах дітей?

Додаткова інформація

Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Сімейним кодексом України передбачено підстави позбавлення батьківських прав:

Матір, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний чи інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям із дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Однак особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.

Додаткова інформація

Цивільний кодекс України про опіку та піклування

Для забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб встановлюється опіка чи піклування. Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування, зобов’язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування.

Суд установлює опіку над малолітніми і піклування над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, а також призначає опікуна чи піклувальника за поданням відповідного органу опіки та піклування за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю, переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних стосунках із підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника, а також з урахуванням бажання підопічного.

Якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров’я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіки чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку чи піклування над нею здійснює цей заклад. Опікун і піклувальник зобов’язані дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом і лікуванням, дбати про його виховання, навчання та розвиток.

Опіка припиняється у разі передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам), а у разі досягнення підопічним чотирнадцяти років особа, яка здійснювала обов’язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього. Піклування припиняється у разі: досягнення фізичною особою повноліття; реєстрації шлюбу неповнолітньої особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.

Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлює порядок і терміни надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, а також покладає на державу повне забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за умови продовження навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів. Зокрема, особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, крім повного державного забезпечення, виплачують стипендію в розмірі, який на 50 відсотків перевищує розмір стипендії у відповідному навчальному закладі, а також виплачують 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики. Крім того, їм виплачують щорічну допомогу для придбання навчальної літератури в розмірі трьох місячних стипендій. Виплату зазначеної допомоги здійснюють протягом 30 днів після початку навчального року за рахунок коштів, передбачених для навчальних закладів у відповідних бюджетах.

Вартість повного державного забезпечення у грошовому еквіваленті для дітей віком від народження до трьох років, від трьох до семи років, від семи до десяти років, від десяти до чотирнадцяти років, від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до двадцяти трьох років визначається відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум».

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи з їх числа звільняються від плати за навчання в державних і комунальних навчальних закладах усіх рівнів.

За дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особами з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Ці житлові приміщення не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів опіки та піклування, яка може надаватися лише в разі гарантування збереження права на житло таких дітей.

Стосовно дітей, які перебувають на вихованні в сім’ях опікунів, піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, а також щодо осіб із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування та усиновлених дітей, якщо це не порушує таємниці усиновлення, встановлюється соціальний супровід. Соціальний працівник здійснює соціальне обслуговування дитини та сім’ї, їх соціальну опіку, а також є посередником між усиновлювачами, які висловили таке бажання, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями та державними структурами, на які покладено вирішення питань життєзабезпечення дітей, і не є представником органів контролю.

Юридичну, психологічну та соціальну допомогу дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам із їх числа, а також їх біологічним батькам, опікунам, піклувальникам, прийомним батькам, батькам-вихователям, усиновлювачам і наставникам надають центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Підготовка до самостійного життя дітей, які проживають у закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, інших закладах для дітей, їх соціальна та психологічна адаптація можуть здійснюватися у формі наставництва в порядку, передбаченому статтею 17-1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Наставництво здійснюється за договором, що укладається у письмовій формі між центром соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді за місцем проживання дитини, наставником та адміністрацією закладу, в якому проживає дитина, в інтересах якої укладається такий договір. Для укладення цього договору потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити, а також письмова згода її батьків, інших законних представників.

Наставник має право відвідувати дитину за місцем її проживання, навчання, лікування, оздоровлення, а також за згодою дитини та батьків, інших законних представників дитини, адміністрації закладу для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншого закладу для дітей спілкуватися з дитиною поза місцем її проживання, навчання, лікування, оздоровлення, зокрема запрошувати дитину у свою сім’ю у святкові і неробочі дні, дні канікул, надавати дитині допомогу в отриманні додаткових освітніх, соціальних, реабілітаційних, оздоровчих послуг, брати участь у забезпеченні її одягом, взуттям, приладдям для навчання та розвитку тощо.

Наставник несе відповідальність за порушення ним прав і законних інтересів дитини, заподіяння шкоди її життю та здоров’ю відповідно до закону. У разі перебування дитини в сім’ї наставника у святкові і неробочі дні, дні канікул наставник несе відповідальність за життя та здоров’я дитини, а також за повернення дитини до місця її проживання, навчання, лікування, оздоровлення.

Перевірте себе:

1. Дайте відповіді на запитання:

— У чому відмінність між усиновленням, опікою і піклуванням?

— У чому відмінність між прийомною сім’єю, сім’єю усиновлювача та дитячим будинком сімейного типу?

— Чому держава надає пріоритет влаштуванню дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ю, а не в спеціалізовані установи?

2. Визначте, з якою метою законодавством передбачено здійснення соціального супроводу і наставництва.

Завдання для домашньої роботи:

1. Поміркуй, чи збігаються обов’язки опікуна та піклувальника з обов’язками батьків чи усиновлювачів малолітньої та неповнолітньої дитини.

2. Користуючись інформацією про те, які умови та можливості держава намагається забезпечити для дітей, позбавлених батьківського піклування, сформулюй ключові фрази (словосполучення, тези) для повідомлення на тему «батьківське піклування». Розташуй (запиши) їх у послідовності від загального до конкретного.