Підручник з Правознавства. 11 клас. Васильків - Нова програма

ТЕМА 40. Шлюб. Права та обов’язки подружжя

Терміни та поняття, важливі для засвоєння теми:

• шлюб; • шлюбний договір; • умови укладання шлюбу; • порядок укладання шлюбу; • права і обов'язки подружжя; • особисті немайнові та майнові права подружжя; • підстави припинення шлюбу; • розірвання шлюбу; • визнання шлюбу недійсним; • порядок визнання шлюбу недійсним; • порядок розірвання шлюбу; • правові наслідки визнання шлюбу недійсним.

«Одружитися — це означає наполовину зменшити свої права і вдвічі збільшити свої обов’язки».

Артур Шопенгауер, німецький філософ

§ 40.1. Шлюб. Укладання і реєстрація шлюбу. Шлюбний договір

40.1.1. Поняття шлюбу

Шлюб — це сімейний, зареєстрований у державних органах реєстрації актів цивільного стану (далі РАЦС) союз чоловіка і жінки, заснований на почуттях взаємної любові, дружби і поваги, з метою створення сім’ї, народження і виховання дітей, ведення спільного побуту. Він ґрунтується на добровільній згоді, породжує між подружжям взаємні особисті і майнові права та обов’язки.

Ознаки шлюбу за законодавством України

добровільність

для укладення шлюбу має бути взаємна згода осіб, які одружуються. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, є підставою для визнання такого шлюбу недійсним

рівноправність

рівність виявляється як щодо особистих немайнових прав кожного з подружжя (право на прізвище, місце проживання, вибір професії), так і щодо майна, яке нажите спільною працею під час шлюбу

моногамність

особа може перебувати одночасно тільки в одному шлюбі. Право на повторний шлюб виникає тільки після припинення попереднього

союз чоловіка і жінки

чинним законодавством України не передбачено шлюб між особами однієї статі

захищений державою союз

СКУ вимагає обов’язкової державної реєстрації шлюбу в органах РАЦС. Проживання однією сім’єю жінки і чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов’язків подружжя. Реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя і дітей, в інтересах держави й суспільства.

Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою і чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав й обов’язків подружжя.

Виконайте в команді

Релігійний обряд шлюбу: «за» і «проти» визнання його легальною формою шлюбу.

Знайдіть якомога більше переконливих аргументів і контраргументів до позиції, яку займає ваша команда.

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/wn9ZXN або QR-кодом

40.1.2. Умови укладання шлюбу. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою

40.1.3. Порядок реєстрації шлюбу

Виконайте в команді

Знайдіть із відкритих джерел інформацію про модернізацію практики реєстрації шлюбу, й, зокрема, про новий сервіс «Шлюб за добу», який Міністерство юстиції України запустило з 29 липня 2016 року. З моменту запуску станом на липень 2018 року в рамках цього проекту було проведено 38 444 реєстрацій шлюбів. Сформулюйте власну позицію щодо необхідності спрощення механізму реєстрації шлюбу.

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми для аналізу правових ситуацій

Правова ситуація 1. Леся та Іван вирішили одружитися і подали до органу РАЦС заяву про реєстрацію шлюбу. Батьки Лесі організували підготовку до весілля: заздалегідь орендували приміщення, закупили продукти тривалого зберігання тощо. Напередодні весілля подруга Лесі розповіла Іванові, що наречена раніше вже перебувала в шлюбі і в неї є малолітня дитина. Іван розгубився, оскільки не знав цього раніше, і відмовився від шлюбу. Чи потягне така відмова правові наслідки? Які правові наслідки могли настати, якби Іван передумав одружуватися лише через свою неготовність до такої відповідальності? Як розвивалася б ситуація, якби Леся засумнівалася у своїх почуттях і відмовилася від шлюбу?

Правова ситуація 2. Дівчина, яка працює кухаркою у їдальні військової частини, звернулася до командира частини зі скаргою, що один з офіцерів обіцяв з нею одружитися, клявся у вічному коханні, дарував квіти, а тепер, коли вона завагітніла, він не хоче реєструвати шлюб. Під тиском командира, який погрожував притягненням до дисциплінарної відповідальності, офіцер погодився укласти шлюб, який у присутності двох свідків і був зареєстрований командиром військової частини. Схарактеризуйте ситуацію з позицій законодавства. Які норми з гл. 3-4 СКУ (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n205) було порушено в даному випадку?

40.1.4. Шлюбний договір: поняття та порядок укладення

Особи, які одружуються або вже одружилися, можуть укласти шлюбний договір. Шлюбний договір — правочин, який врегульовує майнові відносини, визначає майнові права і обов’язки подружжя. Шлюбний договір НЕ може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.

Виконайте в команді

Проаналізуйте наведені статистичні дані щодо кількості шлюбних договорів, укладених протягом 2004-2012 років. Як Ви гадаєте, про що свідчать такі показники, якщо за даними статистики, шлюбні договори укладають близько 70 % подружніх пар у Європі та США?

Чи укладатимете Ви шлюбний договір з нареченою(-ним) у майбутньому?

§ 40.2. Права подружжя, власність подружжя. Право на утримання

40.2.1. Особисті немайнові та майнові права подружжя

СКУ визначає найважливіші права й обов’язки подружжя, й зокрема розрізняє:

Особисті немайнові права

Особисті немайнові обов’язки

право на материнство і на батьківство

обов’язок утверджувати повагу до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім’ї

право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань

право на свободу та особисту недоторканість

обов’язок подружжя турбуватися про

сім’ю

право на зміну прізвища

право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, вияв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку

спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги

право на вільний вибір місця свого проживання

право на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї

обов’язок утверджувати в сім’ї повагу до матері й до батька

право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин

обов’язок спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї

право припинити шлюбні відносини

Право на материнство і на батьківство особливо захищене законодавством. Так, небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини, як і відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження дитини можуть бути причиною розірвання шлюбу.

Майнові права і обов’язки подружжя стосуються майна, як набутого до шлюбу, так і спільно нажитого під час шлюбу, тобто пов’язані з правовим режимом їхнього майна. Отож майно подружжя може бути спільним і роздільним (особистим).

Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, тобто кожен із подружжя однаково має право володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном; при цьому не має значення розмір заробітку чи доходу кожного із подружжя. Навіть якщо один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Роздільне майно подружжя (особиста приватна власність дружини та чоловіка) — це майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, одержане ним під час шлюбу в порядку дарування або спадкування, та ін.

40.2.2. Спільна сумісна власність подружжя

Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Це може бути будь-яке майно (заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані кожним із подружжя) і будь-які речі (й зокрема, придбані за час шлюбу для професійних занять одного з подружжя), за винятком виключених з цивільного обороту, тобто таких, які не можуть переходити у приватну власність фізичних та юридичних осіб, наприклад, зброя, боєприпаси, бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси, вибухові речовини та інше.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, зокрема гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (наприклад, виграш у лотерею за квитком, який придбав один з подружжя).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджаються вони спільним майном за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, якщо це дрібний побутовий договір. Але якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового, то другий із подружжя має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, якщо його укладено без його згоди.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, наприклад, на купівлю-продаж нерухомості, має бути нотаріально засвідчена.

Подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності; має право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, за взаємною згодою, незалежно від розірвання шлюбу. В такому разі частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, але в більшості випадків чоловік і жінка ділять спільне майно за взаємною згодою. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Суд при поділі спільного майна бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення, та може відступити від засади рівності часток подружжя, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. Частка майна одного з подружжя також може бути збільшена, якщо з нею або з ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності, а вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою.

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми для аналізу правових ситуацій

Правова ситуація 1. Чоловік і жінка після одруження змушені були проживати окремо. Чоловік виграв конкурс на керівну посаду одного з підприємств Київщини. Дружина ж залишилася проживати у Тернополі, в зв’язку із необхідністю догляду за немічною бабусею. Квартиру, придбану подружжям після укладення шлюбу, через два роки дружина продала, щоб придбати автомобіль. Чоловік, дізнавшись про це, звернуся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Яке рішення з цього приводу має ухвалити суд?

СКУ закріплює також право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Так, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Тому на майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються вказані вище правила.

40.2.3. Особиста приватна власність дружини, чоловіка

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка, відповідно до ст. 57 СКУ, є:

  • 1) майно, набуте до шлюбу;
  • 2) майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
  • 3) майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали їй або йому особисто;
  • 4) житло, набуте нею або ним за час шлюбу внаслідок його приватизації;
  • 5) земельна ділянка, набута за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її або його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації;
  • 6) речі індивідуального користування, зокрема коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
  • 7) премії, нагороди, які вона або він одержали за особисті заслуги (хоча суд може визнати за другим із подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню);
  • 8) кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка належала їй або йому, а також як відшкодування завданої комусь із них моральної шкоди;
  • 9) страхові суми, одержані за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них;
  • 10) приплід або дохід (дивіденди), якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить.

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми для аналізу правових ситуацій

Правова ситуація 2. До суду звернулася жінка з позовом до колишнього чоловіка про поділ майна. Вона просила збільшити її частку у зв’язку з тим, що з нею після розірвання шлюбу залишилося проживати двоє неповнолітніх дітей (8 і 14 років). Крім того, позивачка просила виділити їй зі спірного майна автомобіль і гараж, оскільки дітей потрібно возити до школи, на спортивні секції, а влітку, для відпочинку та оздоровлення, ще й за місто, на природу. Чоловік позов визнав частково і вказав, що з усього спільно набутого за час шлюбу майна, що підлягає поділу, треба вилучити з переліку автомобіль і гараж, оскільки вони були придбані на отримані ним авторські гонорари за опубліковані наукові праці. Водночас чоловік просив суд включити в склад майна, що підлягає поділу, жіночі ювелірні прикраси із золота і срібла, коштовний годинник і норкову шубу, які залишилися у позивачки. Як має бути вирішений спір на підставі законодавства? Аргументуйте свою відповідь з кожної спірної позиції.

Якщо у придбання майна подружжям вкладені, крім спільних коштів, і кошти, що належали одному з них, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю. І навпаки, якщо особисте майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Це саме стосується доходу (приплоду, дивідендів), одержаних від майна, належного одному з подружжя, коли другий із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні цього майна, в управлінні чи догляді за ним.

Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім’ї, насамперед дітей. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користування ним.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

40.2.4. Режим окремого проживання

СКУ закріплює таке поняття як «режим окремого проживання подружжя», який в багатьох країнах Європи ще називають «сепарацією».

Суть його полягає в тому, що у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно, за заявою подружжя або позовом одного з них суд може ухвалити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання. Небажання подружжя проживати спільно може зумовлюватися обставинами медичного, побутового, матеріального чи іншого характеру.

Цей режим не припиняє прав та обов’язків подружжя, які встановлені СКУ і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов’язків, які встановлені шлюбним договором.

Унаслідок встановлення режиму окремого проживання:

1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;

2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.

40.2.5. Право на утримання (аліменти)

Одним із важливих майнових обов’язків подружжя, закріплених СКУ, є обов’язок матеріально підтримувати один одного, який трансформується у право того із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, (за умови, що другий із подружжя може надавати таку допомогу) на утримання (аліменти).

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю. Таким, що потребує матеріальної допомоги, є також той з подружжя, заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи якого не забезпечують йому прожиткового мінімуму.

Позбавлений цього права той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.

Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом 1 року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу 1 року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як 5 років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як 10 років.

Якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав змоги здобути освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом 3 років від дня розірвання шлюбу.

Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. Зокрема, подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Якщо згоди не досягнуто, то аліменти присуджуються судом, як правило, у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) і сплачуються щомісячно.

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми для аналізу правових ситуацій

Правова ситуація 3. Чоловік і жінка розірвали шлюб. Через шість місяців після цього жінка потрапила в аварію, перенесла кілька операцій і тепер їй потрібен річний курс реабілітації. Чи може жінка реалізувати своє право на утримання (аліменти)? Які дії їй потрібно вчинити?

Право на утримання припиняється у разі поновлення працездатності особи, а також реєстрації нею повторного шлюбу. Також може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що: 1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги; 2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо: 1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час; 2) непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного злочину; 3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу; 4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати. Такий договір має бути нотаріально посвідчений. Право власності на нерухоме майно, що передається за таким договором, виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Право дружини на утримання від чоловіка, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища

Припинення права дружини на утримання

під час вагітності

в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини

якщо з нею проживає дитина — до досягнення дитиною 3-х років

якщо з нею проживає дитина, яка має вади фізичного або психічного розвитку, — до досягнення дитиною 6-ти років

якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини

Право чоловіка на утримання від дружини, незалежно від того, чи він працює, та незалежно від його матеріального становища

Припинення права чоловіка на утримання

якщо з ним проживає дитина — до досягнення дитиною 3-х років

якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини

якщо з ним проживає дитина, яка має вади фізичного або психічного розвитку, — до досягнення дитиною 6-ти років

якщо за рішенням суду виключено відомості про дружину як матір з актового запису про народження дитини

Якщо один із подружжя, зокрема і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання протягом усього часу проживання з дитиною за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім’єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання, й зокрема в разі проживання з нею, ним їхньої дитини.

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/wn9ZXN або QR-кодом

§ 40.3. Визнання шлюбу недійсним. Припинення і розірвання шлюбу

40.3.1. Визнання шлюбу недійсним

40.3.2. Підстави припинення шлюбу, порядок його розірвання

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми для аналізу правових ситуацій

Правова ситуація 1. Через три місяці після одруження Федорчуки зрозуміли, що жити разом не можуть, і вирішили розірвати шлюб. Які для цього дії їм необхідно вчинити? Як варіант, проаналізуйте таку саму ситуацію, якщо відомо, що дружина вагітна.

Для закріплення теми 40:

1. Назвіть умови укладення шлюбу.

2. Визначте, чи можуть шлюбний договір укласти чоловік і жінка, які 15 років проживають разом однією сім’єю, мають неповнолітню дитину, але шлюб між ними не зареєстровано.

3. Опишіть, які дані мають бути зазначені у Свідоцтві про шлюб.

4. Порівняйте поняття «недійсний шлюб» та «неукладений шлюб».

5. Зіставте «шлюбний договір» і «цивільно-правовий договір».

6. Оцініть, чи є спільною сумісною власністю подружжя будинок, який жінка отримала у спадок, а пізніше подружжя спільними зусиллями за спільні кошти здійснили його капітальний ремонт.

7. Схарактеризуйте режим окремого проживання подружжя.

8. Наведіть приклади особистої приватної власності кожного з подружжя.