Підручник з Правознавства. 11 клас. Васильків - Нова програма

Розділ VII. Трудове право України

ТЕМА 33. Правове регулювання трудових відносин в Україні

Терміни та поняття, важливі для засвоєння теми:

• трудове право; • трудові правовідносини; • колективний договір; • форми реалізації права на працю в Україні; • предмет трудового права; • джерела трудового права; • порядок укладання колективного трудового договору.

«Якщо ти розумний, то будь працьовитий, як бджола».

Луцій Анней Сенека, давньоримський філософ

§ 33.1. Право на працю. Трудове право. Трудові правовідносини

33.1.1. Право на працю. Предмет трудового права. Джерела трудового права

Конституцією України передбачено право на працю. Воно означає можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку вільно погоджується. Однією з форм реалізації права на працю є укладення трудового договору про виконання роботи за наймом. Усі відносини найманої праці на підставі укладеного трудового договору урегульовані нормами трудового права.

Суспільні відносини найманої праці, тобто відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору між працівником і роботодавцем, за яким працівник наймається для виконання відповідної роботи за певну плату, яка визначена цим договором, називають трудовими відносинами.

ПРЕДМЕТ ТРУДОВОГО ПРАВА:

трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору,

відносини, що тісно пов'язані з трудовими: працевлаштування, з підготовки кадрів і підвищення кваліфікації, щодо контролю за дотриманням законодавства про працю, щодо матеріальної відповідальності і з вирішення трудових спорів, а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємствах.

Трудове право України — це система правових норм, які регулюють трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору, та тісно пов'язані з ними суспільні відносини (працевлаштування, з підготовки кадрів і підвищення кваліфікації, щодо нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю, щодо матеріальної відповідальності, з розгляду трудових спорів і щодо встановлення умов праці на підприємствах) на основі поєднання договірних засад і централізованого та локального встановлення прав і обов'язків суб'єктів із застосуванням специфічних санкцій для їх належного здійснення.

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/tpIkNt або QR-кодом

Джерело трудового права — це нормативно-правовий акт (норма права), прийнятий компетентним державним органом або на договірному рівні, зокрема числі безпосередньо на підприємстві, у визначених законом межах, з допомогою якого забезпечується правове регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними суспільних відносин на підприємствах і організаціях, де використовується наймана праця.

33.1.3. Види трудових правовідносин

Трудовими правовідносинами вважаються всі суспільні відносини, які врегульовані нормами трудового права. Трудові правовідносин поділяються на власне трудові і правовідносини, які пов’язані з трудовими.

ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ:

Власне трудові правовідносини (індивідуально-трудові)

- правовідносини, що виникають на підставі укладення трудового договору між працівником і роботодавцем

- правовідносини робочого часу і часу відпочинку, оплати праці, трудової дисципліни і охорони праці

Правовідносини, які пов’язані з трудовими:

Організаційно-управлінські правовідносини між трудовим колективом (чи профспілковим органом) і роботодавцем, колективно-трудові правовідносини (соціального діалогу та встановлення умов праці на підприємствах)

Правовідносини працевлаштування (виникають у результаті пошуку роботи громадянином):

а) між органом працевлаштування і громадянином, який звернувся із заявою про влаштування на роботу;

б) між органом працевлаштування і організацією, яка потребує кадрів;

в) між громадянином і організацією, куди він направлений на роботу органом працевлаштування

Правовідносини, що виникають з приводу нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства (виникають у результаті виконання уповноваженими державними і профспілковими органами спеціальних функцій з нагляду і контролю за охороною праці на підприємствах, в установах, організаціях та дотриманням трудового законодавства). Мають чітко виражений публічно-правовий характер

Правовідносини, що виникають з приводу розгляду трудових спорів

Правовідносини навчання і перекваліфікації на виробництві

33.1.4. Суб'єкти трудових правовідносин

Працівником вважається фізична особа, яка уклала трудовий договір з роботодавцем для праці на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи. Трудове законодавство, встановлюючи мінімальний вік, з якого допускається прийняття на роботу (16 років), не може встановлювати граничного віку, до якого можна працювати за трудовим договором.

Роботодавець як суб’єкт трудового права — це особа (фізична або юридична), яка надає роботу іншій особі (працівнику) на підставі трудового договору у формі будь-якого з його різновидів, передбачених законодавством, зокрема обрання чи призначення на посаду. Поняття «роботодавець» є порівняно новим у трудовому праві України. Чинний КЗпП України такого поняття не містить, незважаючи на усі зміни, які були до нього внесені. Натомість у ньому передбачений такий суб’єкт як «власник або уповноважений ним орган». Однак є низка нормативно-правових актів, які так чи інакше застосовують цей термін, а в деяких навіть зроблено спробу дати його визначення. Зважаючи на останні тенденції у чинному законодавстві, ми вживатимемо термін «роботодавець» на позначення суб’єкта трудових правовідносин, який надає роботу працівникові.

УЧАСНИКИ (СУБ'ЄКТИ) ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Працівники

Роботодавці

— профспілки та їх органи, наймані працівники загалом (трудові колективи);

— органи нагляду за дотриманням трудового законодавства,

— органи працевлаштування,

— комісії з розгляду трудових спорів (КТС),

— примирні комісії і трудові арбітри, що розглядають колективні трудові спори,

— інші суб’єкти.

Усі роботодавці є або фізичними або юридичними особами. Роботодавчі властивості громадян виникають із досягненням повноліття. Тобто трудова правосуб'єктність громадян-роботодавців за віком її настання не збігається з трудовою правосуб'єктністю громадян-працівників. Хоча суб'єктом права власності громадяни можуть бути навіть до досягнення повноліття, використовувати працю інших громадян як роботодавці вони можуть лише після досягнення 18-річного віку.

Найчисельнішу групу роботодавців становлять юридичні особи. Трудова правосуб’єктність юридичних осіб за загальним правилом виникає з моменту їх державної реєстрації.

33.1.5. Підстави виникнення та припинення трудових правовідносин

Юридичним фактом, що є підставою для виникнення індивідуальних трудових правовідносин, вважається укладення трудового договору, що є основою всього трудового права. У визначених законодавством випадках трудові правовідносини виникають на підставі трудового договору в результаті: укладення контракту; обрання на посаду; призначення на посаду за результатами конкурсного відбору; направлення на роботу органом працевлаштування за умови встановленої квоти (броні); фактичного допуску до роботи з відома роботодавця. Колективні трудові правовідносини виникають у результаті укладення колективного договору, підписання галузевої чи регіональної угоди.

Припинятися трудові правовідносини можуть як за фактом спливу відповідного терміну, визначеного у трудовому чи колективному договорі (угоді), так і в результаті вольових дій учасників цих правовідносин. Підстави припинення, наприклад, трудового договору визначені у Кодексі законів про працю. Зокрема, трудові правовідносини можуть бути припинені як за ініціативою однієї зі сторін трудового договору, так і за ініціативою так званих «третіх осіб», наприклад, військового комісаріату у разі призову працівника на військову службу.

33.1.6. Особливості регулювання трудових відносин за участю юридичної особи-суб'єкта малого підприємництва, фізичної особи-підприємця

Чинне трудове законодавство не встановлює особливостей правового статусу роботодавців-суб’єктів малого підприємництва. Водночас у проекті Трудового кодексу є низка норм, які встановлюють особливості правового регулювання трудових відносин з такими роботодавцями.

Зокрема, роботодавець може самостійно затверджувати правила внутрішнього трудового розпорядку, затверджувати режими робочого часу. ЦІ правила не можуть суперечити трудовому законодавству, угодам і колективному договору, а також нормативним актам роботодавця, які погоджено із зазначеним виборним органом (представником). У той же час у роботодавців-суб’єктів малого підприємництва укладається колективний договір і на їх працівників поширюються умови праці, передбачені чинним законодавством.

Особливістю трудових відносин за участю фізичної особи-підприємця є те, що наймачем-роботодавцем тут виступає фізична особа. При цьому вона може бути як підприємцем без створення юридичної особи, так і окремим громадянином, що не займається підприємницькою діяльністю. Згідно зі ст. 24 КЗпП України такий договір укладається обов’язково у письмовій формі.

Трудовий договір підписується у двох примірниках (по одному примірнику для кожної сторони). Про укладення трудового договору роботодавець-фізична особа повідомляє орган державної фіскальної служби за місцем свого проживання. Трудовий договір з роботодавцем-фізичною особою може бути як безстроковим, так і укладений на певний строк.

Найманим працівникам, які працюють у фізичної особи, оформляють трудові книжки. Таку трудову книжку веде роботодавець, а зберігається вона в працівника.

Виконайте в команді

1. Згадайте з курсу «Основи правознавства», вивченого у 9 класі, за яких умов можуть як виняток приймати на роботу осіб, які досягли 15 років, які досягли 14-річного віку. Перевірте себе, ознайомившись зі змістом ч. 2 ст. 188 КЗпП.

2. Поміркуйте, наскільки правомірно вважати, що трудові відносини — це завжди відносини колективної праці.

3. Визначте, з якими іншими галузями права трудове право має найтісніші взаємозв’язки.

4. Визначте, чи може держава бути суб’єктом трудових правовідносин.

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

Визначте, чи є вказані особи суб’єктами трудового права.

1. Данило, який працює менеджером у фірмі «Автолюкс».

2. Василь, який працює у Михайла, а саме виконує роботи з укладання плитки в житлових приміщеннях.

3. Оксана, яка вдома шиє одяг на замовлення.

4. Пенсіонерка Марія, яка за плату допомагає сусідам у веденні домашнього господарства і доглядає за їхнім малюком, поки батьки на роботі.

5. Студент Віктор, який працює барменом у вільний від навчання час.

6. Кирило, який задля отримання прибутку почав вирощувати городину і садові ягоди.

7. Антон, який керує відділом кадрів великого підприємства.

8. Лідія, яка є завідувачкою закладу дошкільної освіти.

§ 33.2. Колективний договір

33.2.1. Поняття колективного договору

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/tpIkNt або QR-кодом

У системі трудового права колективний договір виступає одним із основних інститутів галузі права, що включає в себе досить значну кількість правових норм різного рівня — як централізованого, так і локального.

Колективний договір є нормативно-правовим договором, що укладається на локальному (виробничому) рівні з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів суб’єктів соціального партнерства.

Для закріплення тем и 33:

1. Назвіть форми реалізації права на працю в Україні; предмет трудового права; джерела трудового права.

2. Визначте суб’єктів та об’єкт трудових правовідносин, сторони колективного договору.

3. Опишіть порядок укладання трудового договору, особливості регулювання трудових відносин за участю юридичної особи-суб’єкта малого підприємництва, фізичної особи-підприємця.

4. Порівняйте поняття «право на працю» і «трудове право».

5. Зіставте роботодавчі властивості фізичних та юридичних осіб.

6. Оцініть значення колективного договору у відносинах між трудовим колективом та адміністрацією підприємства.

7. Схарактеризуйте структуру трудових правовідносин, підстави виникнення та припинення трудових правовідносин.

8. Наведіть приклади різних видів трудових правовідносин.