Підручник з Правознавства. 11 клас. Васильків - Нова програма

ТЕМА 32. Господарсько-правова відповідальність. Господарський процес

Терміни та поняття, важливі для засвоєння теми:

• господарське правопорушення; • господарські санкції; • господарські суди; • господарські спори; • ознаки господарського правопорушення; • учасники господарського процесу; • справи, що розглядають господарські суди; • види господарських правопорушень; • склад господарського правопорушення; • види господарських санкцій; • процедура досудового врегулювання господарських спорів; • засади господарського судочинства; • підстави господарської відповідальності.

«Лише деякі вміють працювати. На інших чекає вбогість».

Наталія Грейс, бізнес-тренер

§ 32.1. Господарсько-правове правопорушення і господарсько-правова відповідальність

32.1.1. Види і склад господарсько-правового правопорушення

Господарське правопорушення — це протиправна дія або бездіяльність учасника господарських правовідносин, що суперечить нормам господарського права, є порушенням зобов’язань учасника перед іншою стороною або іншими учасниками.

Господарські правопорушення залежно від юридичної підстави можна класифікувати на договірні і позадоговірні. Своєю чергою, договірні правопорушення можуть бути такими:

  • 1. Порушення на стадії виникнення зобов’язань (порушення порядку, змісту, строків укладання договорів).
  • 2. Порушення строків виконання договірних та інших господарських зобов’язань.
  • 3. Порушення господарських зобов’язань щодо якості поставленої продукції.
  • 4. Порушення господарських зобов’язань щодо перевезення вантажів.
  • 5. Порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
  • 6. Порушення прав власника.

32.1.2. Підстави господарсько-правової відповідальності

Згідно зі ст. 218 ГКУ, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

32.1.3. Види господарсько-правової відповідальності. Господарські санкції

Господарсько-правова відповідальність за своєю суттю є різновидом юридичної відповідальності, що застосовується зазвичай за порушення господарських зобов’язань (господарське правопорушення). Санкції за подібні правопорушення передбачені у Господарському кодексі України. За змістом господарська відповідальність носить матеріальний характер, виражається здебільшого у формі фінансових компенсацій або економічних обмежень, що застосовуються до порушника.

Учинення господарського правопорушення тягне за собою застосування господарських санкцій, передбачених ст. 217 ГКУ.

Так, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій', відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених санкцій, до суб’єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції — уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, зобов’язаний відшкодувати завдані цим збитки суб'єктові, права або законні інтереси якого порушено. Визначаючи розмір збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

У разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками господарських

відносин кожен із них зобов'язаний відшкодувати збитки суб'єктові, якому завдано збитків, відповідно до вимог статті 196 Господарського кодексу України. Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції. Обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або мають бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом. У разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.

32.1.4. Господарські спори. Досудове і судове врегулювання господарських спорів

Господарські спори — це різновид правових спорів, вони виникають у процесі здійснення господарської діяльності суб’єктами господарських правовідносин.

Досудове врегулювання господарського спору здійснюється сторонами у межах двосторонніх договірних відносин. Основним способом досягнення врегулювання спору є двосторонні або багатосторонні переговори. За певних умов сторони можуть використовувати посередника (медіатора) основним завданням якого є сприяння у досягненні компромісу та підписання мирової угоди. Одним із варіантів досудового (альтернативного) вирішення спору є інститут третейського судочинства який останніми роками набуває все більшої популярності.

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/lQ5PfA або QR-кодом

32.1.5. Учасники господарського процесу

Згідно зі ст. 41 ГПУ у справах позовного провадження учасниками справи є сторони: позивач і відповідач та треті особи.

Під час розгляду вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду учасниками справи є учасники третейського розгляду, а також особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов’язки. У справах про банкрутство склад учасників справи визначається прийнятим у 2018 році Кодексом України з процедур банкрутства (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19), який введено в дію 21 жовтня 2019 року.

Стадії господарського процесу

Виконайте в команді

Використовуючи загальну схему складу правопорушення, схарактеризуйте об’єктів, суб’єктів, об’єктивну сторону, суб’єктивну сторону господарського правопорушення.

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми для аналізу правових ситуацій

Правова ситуація 1.

Під час ліквідації повного товариства «Зеро-Зеро» (засновники - Зеновій П. і Захар Л.) виявилося, що його активів не вистачає для розрахунку з усіма кредиторами. Загальна сума боргу становить 100 000 гривень. Зеновій П. відмовляється сплатити половину боргу, оскільки: 1) він не здійснював безпосередню діяльність товариства; 2) його частка в статутному капіталі становить лише 4 %.

Чи обгрунтовані пояснення Зеновія? В чому особливості відповідальності повного товариства?Який порядок притягнення до відповідальності засновників товариства?

Правова ситуація 2.

Між приватним підприємством "Тепличка” і цегельним заводом 20 березня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу 20 тис. цеглин. Згідно з умовами договору ПП 20 березня 2018 року провело передоплату, а 30 березня 2018 року представник ПП з’явився за цеглою на власному транспорті. Проте ні 30 березня, ні в наступні 3 дні представник ПП не зміг одержати цеглу. Представник заводу пояснив, що цегла не може бути відвантажена через аварію в системі електропостачання. ПП купило потрібну йому цеглу в іншого виробника і 6 травня 2018 року повідомило цегельний завод про відмову від договору. Одночасно ПП зажадало повернення суми передоплати, відшкодування збитків за експлуатацію і простій автотранспорту, сплати неустойки. Чи вправі покупець відмовитися від договору купівлі-продажу в односторонньому порядку?

Чи правомірні вимоги покупця щодо повернення заплачених сум? Дайте правовий аналіз ситуації та вирішіть її.

Для закріплення теми 32:

1. Назвіть учасників господарського процесу .

2. Визначте справи, що розглядають господарські суди.

3. Опишіть види господарських санкцій.

4. Схарактеризуйте підстави господарської відповідальності.

5. Наведіть приклади господарських правопорушень різних видів.

Завдання для формування та перевірки ключових і предметних компетентностей до розділу 6

«Господарське право України»

Правові предметні компетентності