Підручник з Правознавства. 11 клас. Васильків - Нова програма

ТЕМА 26. Зобов’язання у цивільному праві

Терміни та поняття, важливі для засвоєння теми:

• зобов'язання; • штраф; • пеня; • неустойка; • порука; • гарантія; • завдаток; • притримання; • види зобов'язань; • особливості зобов'язань; • підстави виникнення і припинення зобов'язань; • способи забезпечення зобов'язань.

«Торгуючи честю, не розбагатієш».

Люк де Клап'є де Вовенарг, французький філософ, письменник-мораліст XVIII ст.

§ 26.1. Зобов’язання: виникнення, припинення, способи забезпечення

26.1.1. Поняття зобов'язання

П’ята книга Цивільного кодексу України має назву «Зобов’язальне право» й об’єднує в собі норми, які регулюють загальні засади виникнення, виконання та припинення зобов’язань, правові наслідки порушення зобов’язань, а також окремі види зобов’язань. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦКУ).

Зобов’язання тісно пов’язане з іншими цивільними правовідносинами, зокрема з речовими правовідносинами, і мають низку спільних із ними ознак. Водночас зобов’язанням притаманні і специфічні, властиві лише їм, риси:

  • 1. Зобов’язальні правовідносини завжди встановлюються з конкретним суб’єктом. Зобов’язання належить до т.зв. відносних правовідносин, де управомоченій особі кредитора протистоїть конкретно визначена зобов’язана особа — боржник. Однак в абсолютних правовідносинах (відносини власності) управомоченій особі (власнику) протистоятиме невизначене коло суб’єктів (усі та кожен).
  • 2. Об’єктом зобов’язання є певна поведінка боржника. На відміну від речових правовідносин, де об’єктом виступають певні речі (майно, гроші тощо), об’єктом зобов’язання є дії зобов’язаної особи (наприклад, передача майна, виконання робіт тощо).
  • 3. Суб’єктивні права однієї сторони (кредитора) можуть бути реалізовані за наявності виконання іншою стороною (боржником) своїх обов’язків. У зобов’язальних правовідносинах кредитор не може здійснювати свої суб’єктивні права без участі боржника. Зокрема, право наймодавця (кредитора) на отримання плати за житло не може бути реалізовано без участі наймача (боржника). Однак у речових правовідносинах управомочена особа може здійснювати свої суб’єктивні права самостійно, без участі інших осіб. Наприклад, власник реалізує своє право на користування житлом самостійно, не потребуючи участі в цьому інших осіб.
  • 4. Активний характер поведінки зобов’язаної особи. У зобов’язальних правовідносинах зобов’язані особи повинні вчинити активні дії на користь уповноваженої особи. В окремих випадках, обов’язком зобов’язаної особи може бути утримання від певних дій. Проте здійснення речового права забезпечується пасивною поведінкою зобов’язаних осіб, які повинні утриматися від вчинення певних дій.

Як і будь-яке цивільне правовідношення, зобов’язання складається з трьох основних елементів: суб’єкта, об’єкта та змісту.

Структура зобов’язань

Суб’єктами у зобов’язанні виступають його учасники, яких законодавець називає кредитором і боржником.

Кредитор — особа, яка уповноважена вимагати від іншої особи виконання певної дії або утриматися від вчинення певної дії.

Боржник — особа,яка зобов’язана вчинити на користь кредитора певну дію або утриматися від вчинення дії, якщо цього вимагає кредитор.

Зокрема, у відносинах з оплати оренди житла наймодавець буде виступати кредитором, оскільки має право вимагати оплату за надане житло, а наймач — боржником, оскільки зобов’язаний таку оплату здійснити.

Якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, й обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і водночас кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Так, наймодавець за договором найму житла може бути як кредитором (має право вимагати оплату за надане житло), так і боржником (зобов’язаний передати житло у користування на строк визначений договором). Аналогічно і наймач виступає як боржник (зобов’язаний оплатити житло), і кредитор (має право вимагати передачу в користування оплачене житло).

Об’єктом зобов’язання виступає поведінка зобов’язаної особи

Формами цієї поведінки можуть бути: сплата грошей, надання послуг, передача майна тощо. В окремих випадках об’єктом зобов’язання може виступати бездіяльність, коли на особу буде покладено обов’язок утриматися від вчинення певних дій.

Зміст зобов’язання

Змістом зобов’язання є сукупність прав та обов’язків суб’єктів зобов’язання. Суб’єктивне право, яке належить кредиторові, називається правом вимоги. Суб’єктивний обов’язок, який належить боржникові, називається боргом.

26.1.2. Виникнення та припинення зобов'язань

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/ulPlKP або QR-кодом

Зобов’язання виникають, змінюються та припиняються на підставі юридичних фактів — життєвих обставин з якими норма пов’язує настання певних правових наслідків. Зобов’язання можуть виникати як на підставі одного юридичного факту, так і на підставі декількох юридичних фактів. Зокрема, право власності на спадкове майно за заповітом в особи виникає в разі настання кількох юридичних фактів: укладанням спадкодавцем заповіту, відкриття спадщини та прийняття її спадкоємцем.

Основними підставами виникнення зобов’язань є:

Основними підставами припинення зобов’язань є:

1. Договори та інші правочини.

2. Створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності.

3. Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

4. Інші юридичні факти.

5. Акти цивільного законодавства.

6. Акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів влади місцевого самоврядування.

7. Рішення суду.

1. Належне виконання зобов’язання.

2. Передання відступного.

3. Зарахування.

4. Новація зобов’язання.

5. Прощення боргу.

6. Поєднання в одній особі боржника і кредитора.

7. Неможливість виконання зобов’язання з незалежних від боржника причин.

8. Смерть фізичної особи чи ліквідація юридичної особи.

Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

26.1.3. Майново-правові та зобов’язально-правові способи забезпечення виконання зобов'язань

Способи забезпечення виконання зобов’язань — це передбачені законом або договором спеціальні заходи, які повинні стимулювати боржника до належного виконання зобов’язання, а в разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх обов’язків — слугувати засобом захисту прав та інтересів кредитора.

Залежно від характеру забезпечення виконання зобов’язань розрізняють: майново-правові способи забезпечення виконання зобов’язань, зобов’язально-правові способи забезпечення виконання зобов’язань.

Для майново-правових способів забезпечення виконання зобов’язань характерним є наявність виділеного майна боржника, за рахунок якого в подальшому забезпечуватимуть інтереси кредитора. До таких способів належать: застава, завдаток, притриманая.

Застава. На підставі застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦКУ).

Правові наслідки порушення боржником зобов’язання, забезпеченого заставою. У разі невиконання боржником зобов’язання, яке забезпечено заставою, кредиторові (заставодержатель) надається право звернення стягнення на предмет застави. Рішення про стягнення предмета застави ухвалює суд, якщо інше не було встановлено самим договором або законом. У подальшому предмет застави реалізується продажею через публічні торги, а отримані кошти йдуть на задоволення вимог кредитора.

У визначених законом або договором випадках заставодержатель має право самостійно здійснити реалізацію заставного майна. Наприклад, якщо особа взяла у ломбарді кредит під заставу телефону і не повернула своєчасно кошти, ломбард набуває право здійснити продаж цього телефону.

Окремими видами застави є: іпотека — застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця; заклад — застава рухомого майна, при якій майно передається у володіння заставодержателя.

Завдаток. Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (ст. 570 ЦКУ).

Завдаток одночасно виконує і платіжну, і забезпечувальну функції. Платіжна функція полягає в тому, що отримані як завдаток суми або майно зараховуються в рахунок належних із неї платежів. Зокрема, завдаток, сплачений за оренду житла, зараховується в загальну суму оренди. Забезпечувальна функція завдатку полягає у стимулюванні сторін до належного виконання своїх зобов’язань та застосуванні санкцій до сторони, яка не виконала своїх обов’язків.

Правовими наслідками порушення зобов’язання, що забезпечене завдатком, є:

  • - якщо винна у порушенні сторона, яка надала завдаток, — вона втрачає його на користь іншої сторони. Наприклад, сторона заплатила завдаток за оренду житла, але не вселилася в нього. Завдаток у такому разі залишається наймодавцеві.
  • - якщо винна у порушенні сторона, яка отримала завдаток, — вона повинна повернути завдаток та додатково сплатити суму розміру завдатку або його вартості. Наприклад, наймодавець отримав завдаток, але відмовився поселити наймача по приїзду. У такому разі наймодавець повинен повернути подвійну суму завдатку.

Завдаток треба відрізняти від авансу. Аванс — це частина грошової суми (попередній платіж), яка передається покупцем продавцеві, і включається до загальної ціни товару. Він виконує лише платіжну функцію і у будь-якому разі повертається до покупця, незалежно від причин розірвання договору.

Притримання. Одним зі способів забезпечення виконання зобов’язань є надання права кредиторові, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків, притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Для зобов’язально-правових способів забезпечення виконання зобов’язань належать: неустойка, порука, гарантія.

Неустойка. Неустойка є одним із найпоширеніших видів забезпечення виконання зобов’язань, яка виникає внаслідок невиконання зобов’язань із вини боржника. Двома основними різновидами неустойки є штраф та пеня.

Мовою нормативно-правового акту

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(2003, редакція від 31.03.2019, витяг)

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15

Стаття 549. Поняття неустойки

1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка стягується незалежно від того, чи були завдані діями боржника збитки кредитору. Водночас, якщо збитки наявні, то неустойка може бути: 1. Виключна — кредитор має право стягнути тільки неустойку, але не збитки; 2. Залікова — кредитор має право стягнути неустойку, а також має право на відшкодування тієї частини збитків, яка не покрита неустойкою; 3. Штрафна (кумулятивна) — кредитор має право стягнути як неустойку, так і повну суму збитків; 4. Альтернативна — кредитор має право стягнути або неустойку, або збитки.

Залежно від підстав виникнення розрізняють законну (виникає з підстав передбачених законом) та договірну (виникає з підстав, передбачених договором) неустойку.

Порука — це договір, згідно з яким до зобов’язання основного боржника додатково приєднується зобов’язання іншої особи, що за нього поручилася. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 553 ЦКУ). Зокрема, у практиці під час кредитування фізичних осіб для забезпечення своєчасного і належного повернення кредиту часто використовують договір поруки, а поручителями стають близькі люди.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою — боржник і поручитель несуть відповідальність перед кредитором як солідарні боржники. Якщо основний боржник не спроможний виконати своє зобов’язання, то кредитор має право звернутися з вимогою про виконання цього зобов’язання в повному обсязі до поручителя. Наприклад, при неповернені кредиту банк має право вимагати від поручителя не лише повернення основного боргу, а й виплати неустойки передбаченої договором. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не буде встановлено договором поруки.

Якщо поручитель виконав зобов’язання, забезпечене порукою, то до нього переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні. Наприклад, якщо поручитель повернув основний борг та виплатив неустойку, він отримує право вимагати від основного боржника компенсації усіх витрачених коштів.

Надання послуг боржникові з боку поручителя може здійснюватися як на безоплатній, так і на платній основі.

Гарантія (від фр. garantie — забезпечення) — це односторонній правочин, за яким банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку (ст. 560 ЦКУ).

Характерними ознаками гарантії є: 1. Строковий характер — надається на певний строк і є чинною упродовж цього строку; 2. Неможливість відкликання протягом строку дії, якщо інше не встановлено в самій гарантії; 3. Особливий суб’єктний склад — гарантом можуть виступати тільки окремі види суб’єктів підприємницької діяльності (банки, кредитні спілки, ломбарди, страхові установи тощо); 4. Самостійний характер — зобов’язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання.

Правові наслідки порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, — гарант зобов’язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Після виконання цього обов’язку в гаранта виникає право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

Доповніть схему «Способи забезпечення виконання зобов’язань»:

Для закріплення теми 26:

1. Назвіть види зобов’язань.

2. Визначте види застави, види неустойки.

3. Опишіть особливості зобов’язань.

4. Зіставте підстави виникнення і припинення зобов’язань.

5. Схарактеризуйте способи забезпечення зобов’язань.

6. Наведіть приклади забезпечення зобов’язань.