Підручник з Правознавства. 11 клас. Васильків - Нова програма

ТЕМА 23. Цивільно-правова відповідальність

Терміни та поняття, важливі для засвоєння теми:

• цивільно-правова відповідальність; • джерело підвищеної небезпеки; • збитки; • упущена вигода; • необхідна оборона; • непереборна сила; • підстави цивільно-правової відповідальності; • види цивільно-правової відповідальності; • особливості цивільно-правової відповідальності; • відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки; • обставини, що звільняють від цивільно-правової відповідальності; • особливості відповідальності неповнолітніх; • відповідальність за чужу вину.

«Використовуй своє майно так, аби не нашкодити іншому».

Латинський вислів

§ 23.1. Види цивільно-правової відповідальності. Відшкодування збитків

23.1.1. Збитки: поняття та види. Реальні збитки. Упущена вигода

Одним із заходів впливу на особу, яка посягнула на права чи інтереси інших учасників цивільного обороту, що охороняються законом, є цивільно-правова відповідальність. Вона полягає в тому, що на правопорушника покладається додатковий обов’язок, який тягне за собою певні майнові втрати, зменшення його майнової сфери.

Цивільно-правова відповідальність — це самостійний вид юридичної відповідальності, який полягає у застосуванні державного примусу до правопорушника через позбавлення особи певних благ чи покладення обов'язків майнового характеру. До правопорушника застосовуються санкції майнового характеру, які спрямовані на відновлення порушених прав та полягають у відшкодуванні збитків, стягненні неустойки чи пені.

У ЦК України є визначення поняття збитків, яке і має бути покладене в основу дослідження його змісту. Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)', 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

23.1.2. Порядок відшкодування

Згідно зі ст. 1166 ЦКУ, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Означеною нормою закону сформульовані загальні умови, за наявності яких у сукупності можливе примусове відшкодування майнової шкоди особою, яка її заподіяла:

  • 1) наявність власне майнової шкоди, завданої особистим немайновим правам, або шкоди, завданої майну фізичної чи юридичної особи. За змістом ст. 22 ЦКУ така шкода може бути у формі втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода);
  • 2) дії (рішення, бездіяльність) особи, що призвели до шкоди, були неправомірними. Зокрема, псування чужого майна є неправомірною дією, оскільки це за змістом ст. 321 ЦКУ обмежує власника у здійсненні свого права, а відтак, власник може вимагати усунення таких порушень його права;
  • 3) наявність безпосереднього причинового зв'язку між діями (рішеннями, бездіяльністю) особи та завданою ними шкодою. Саме неправомірна дія викликає заподіяння майнової шкоди; інакше кажучи, майнова шкода повинна бути наслідком певної неправомірної дії, а не виникати на підставі інших чинників;

  • 4) наявність вини особи, крім випадків, встановлених законом. За ч. 2 ст. 1166 ЦКУ особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, установлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, установлених ЦКУ та іншими законами.

Своєю чергою, ст. 1167 ЦКУ містить загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду — згідно з ч. 1 зазначеної статті моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

23.1.3. Види цивільно-правової відповідальності

У цивільному законодавстві розрізняють види відповідальності за різними критеріями. Зокрема, за підставами виникнення прав та обов'язків, за порушення яких установлено відповідальність, розрізняють договірну та позадоговірну відповідальність.

Договірною вважається відповідальність у формі відшкодування збитків, сплати штрафу, втрати завдатку або позбавлення суб'єктивного права за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, яке виникало з договору. Наприклад, за поставку товарів, які виявилися недоброякісними (брак), постачальник сплачує покупцеві штраф у певному розмірі відсотків від вартості цих товарів, повертає суму — вартість товарів, якщо вона була сплачена покупцем, а також відшкодовує витрати, завдані покупцеві у зв'язку з проведенням експертизи, зберіганням, поверненням забракованих товарів постачальникові тощо. Відповідальність тут є договірною, бо вона настає за порушення обов'язків, які основані на договорі поставки.

Позадоговірною (або недоговорною) є відповідальність, що настає за вчинення протиправних дій однією особою щодо іншої за відсутності між ними договору або незалежно віл наявних між ними договірних відносин. Така відповідальність настає за порушення обов'язку, встановленого законом або підзаконним актом, і найчастіше виражається у формі відшкодування збитків. Так, у разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізична чи юридична особа, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, виплатити потерпілому одноразову допомогу у встановленому законом порядку та компенсувати витрати, спричинені ушкодженням здоров'я, зокрема на посилене харчування, протезування, санітарно-курортне лікування, сторонній догляд тощо (ст. 1195 ЦКУ). У цьому разі відповідальність є позадоговірною, хоча потерпілий з організацією чи громадянином може перебувати у трудових договірних відносинах.

Юридичне значення розмежування договірної і недоговірної відповідальності полягає в тому, що форми та розмір недоговірної відповідальності встановлюються тільки законом, а форми й розмір договірної відповідальності визначаються як законом, так і договором. При укладенні договору сторони можуть передбачити відповідальність за такі правопорушення, за які чинне законодавство не передбачає будь-якої відповідальності. Сторони можуть також знизити або підвищити розмір відповідальності порівняно зі встановленим законом.

На практиці може виникнути конкуренція між договірною і недоговірною відповідальністю. Наприклад, який вид відповідальності треба застосувати до наймача, який знищив або пошкодив майно наймодавця, — договірний чи недоговірний? Очевидно, за наявності передумови для договірного позову відповідальність має бути договірною. Саме таке вирішення цього питання гарантує для кожної зі сторін повнішу охорону її прав і не послаблює встановленої законом відповідальності.

Залежно від характеру розподілу відповідальності кількох осіб розрізняють дольову, солідарну і субсидіарну відповідальність.

Дольова відповідальність настає тоді, коли кожен із боржників несе відповідальність тільки в тій частині, яка припадає на нього відповідно до законодавства або договору. Дольова відповідальність має значення загального права і застосовується тоді, коли законодавством або договором не встановлено солідарної або субсидіарної відповідальності. Частки, що припадають на кожного з відповідальних осіб, визнаються рівними, якщо законодавством або договором не встановлено інший їх розмір.

Солідарна відповідальність характеризується тим, що кредитор може вимагати відшкодування збитків як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу. За чинним цивільним законодавством солідарна відповідальність настає лише у випадках, передбачених законом чи договором. Прикладом солідарної відповідальності, передбаченої законом, є відповідальність кількох осіб за спільне заподіяння шкоди.

Субсидіарна відповідальність (додаткова відповідальність) застосовується тоді, коли у зобов’язанні беруть участь два боржники, один із яких є основним, а другий — додатковим. Суть субсидіарної відповідальності полягає в тому, що перед тим як звернутися з вимогою до додаткового боржника, кредитор повинен притягнути до відповідальності основного боржника.

Залежно від розміру відповідальність може бути повного і обмеженою. Загальне правило передбачає настання відповідальності в повному розмірі. Воно поширюється як на договірну, так і на недоговірну відповідальність. Проте у випадках, передбачених законом, розмір відповідальності може бути обмеженим. Це правило застосовується не тільки до такої форми відповідальності, як стягнення збитків, а й до інших. Обмеження відповідальності може бути викликане специфікою того чи того договору, положеннями міжнародних договорів та під впливом інших обставин (майнового стану суб’єктів відповідальності тощо).

Виконайте в команді

1. Сформулюйте підстави цивільно-правової відповідальності, скориставшись текстом параграфа та опрацювавши зміст статей 22, 23 ЦКУ і Глави 82 Книги 5 ЦКУ.

2. Доповніть схему:

ВИДИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

§ 23.2. Особливості цивільно-правової відповідальності

23.2.1. Обставини, що звільняють від цивільно-правової відповідальності

Закріплення у цивільному законодавстві принципу «відповідальності за вину» свідчить, що цивільно-правова відповідальність не є абсолютною, тобто вона поширюється до певних меж. Під підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності розуміються обставини, з якими закон або договір пов'язують звільнення особи від застосування до неї санкцій за правопорушення.

Стаття 617 ЦКУ вперше закріплює загальні підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Так, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Правовий випадок (казус) та непереборна сила (форс-мажор) як обставини, що звільняють від відповідальності за порушення зобов'язання, були передбачені ще у римському приватному праві.

Непереборна сила — це надзвичайна і непереборна за даних обставин подія, настання якої неможливо було передбачити і відвернути доступними засобами. Під поняття непереборної сили підпадають як руйнівні сили природи (землетрус, повідь), так і деякі суспільні явища (військові дії, масові заворушення, страйки тощо).

Казус — це обставина, що свідчить про відсутність вини контрагентів. Цю обставину хоч і можна відвернути, але її неможливо передбачити. Так, ательє своєчасно не виконало замовлення наречених, оскільки вночі зловмисники проламали дах ательє і викрали матеріал, з якого треба було шити весільні сукні.

Якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, то суд відповідно зменшує розмір збитків та штрафу, які стягуються з боржника (ст. 616 ЦКУ).

23.2.2. Джерело підвищеної небезпеки. Особливості відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для осіб, які цю діяльність здійснюють, та інших осіб (ст. 1187 ЦКУ). Вичерпний їх перелік навести неможливо з огляду на постійний розвиток науки та техніки. Через цю обставину суд, вирішуючи питання про можливість віднесення діяльності до джерела підвищеної небезпеки, з'ясовує наявність його характерних ознак.

Характерні ознаки джерела підвищеної небезпеки: неможливість повного контролю з боку людини; наявність шкідливих властивостей; велика ймовірність завдання шкоди. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ст. 1187 ЦКУ).

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

23.2.3. Відповідальність за чужу вину та відповідальність без вини

У цивільному праві особа не завжди несе відповідальність лише за власну поведінку. Існує таке поняття, як відповідальність «за чужу вину». Зокрема, за ст. 553 ЦКУ поручитель відповідає перед кредитором за порушене зобов'язання боржником. Поручитель не може звільнитися від відповідальності, навіть якщо буде доведено його невинність. Він відповідає за вину боржника — за «чужу» вину, а не за власну провину. Поручитель має право вимагати від боржника відшкодування йому того, що він виплатив кредиторові.

Також у цивільному праві є така категорія, як відповідальність «без вини». Наприклад, якщо будівельник при спорудженні будинку, незважаючи на проведений інструктаж виконроба, припустився помилки і замість чотирьох вікон зробив три — відповідальність перед замовником нестиме не будівельник, а виконроб, хоча по суті, вини його тут нема.

23.2.4. Особливості цивільно-правової відповідальності неповнолітніх осіб

В особливому порядку несуть відповідальність за завдану шкоду неповнолітні та малолітні, бо вони не повністю дієздатними.

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/Px0Cjl або QR-кодом

Виконайте в команді

1. Візуалізуйте умовно-графічно «Особливості цивільно-правової відповідальності».

2. Доберіть власні приклади ситуацій, за яких не наставатиме цивільно-правова відповідальність. Скористайтеся відповідними статтями ЦКУ.

3. Проаналізуйте, які джерела підвищеної небезпеки є неподалік вашої школи чи вашого місця проживання. Визначте ситуації, за яких вони могли б спричинити заподіяння шкоди.

Для закріплення теми 23:

1. Назвіть підстави цивільно-правової відповідальності.

2. Визначте особливості цивільно-правової відповідальності.

3. Опишіть відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

4. Порівняйте різні види цивільно-правової відповідальності.

5. Зіставте збитки та упущену вигоду; необхідну оборону й непереборну силу.

6. Схарактеризуйте особливості відповідальності неповнолітніх; відповідальність за чужу вину.

7. Наведіть приклади обставин, що звільняють від цивільно-правової відповідальності.