Підручник з Правознавства. 11 клас. Васильків - Нова програма

Розділ V. Цивільне право України

ТЕМА 16. Загальна характеристика цивільного права та цивільних правовідносин

Терміни та поняття, важливі для засвоєння теми:

• цивільне право; • цивільні правовідносини; • об'єкти цивільних правовідносин; • речі; • аналогія закону, • аналогія права; • предмет цивільного права; • суб'єкти цивільно-правових відносин; • метод правового регулювання; • джерела цивільного права; • особливості цивільних правовідносин; • склад цивільних правовідносин; • звичай ділового обороту; • об'єкти цивільних правовідносин; • обставини, за яких виникають цивільні права та обов'язки; • види юридичних фактів.

«Власність - ось дух законів».

Шарль-Луї де Монтеск’є, французький мислитель, правник XVII ст.

§ 16.1. Цивільне право

16.1.1. Предмет і метод цивільного права

Цивільне право України — одна з провідних галузей національного права України, яка регулює майнові та особисті немайнові відносини фізичних і юридичних осіб. Кожна людина практично щодня стикається з нормами цивільного права. Проїзд у громадському транспорті, покупки у магазині або на інтернет-ресурсах, поповнення рахунку на телефоні чи відвідини кінотеатру — всі ці та інші відносини є цивільно-правовими і регулюються нормами цивільного права. Зважаючи на велике значення цивільного права у житті суспільства та економіці країни, Цивільний кодекс України — основний документ, що містить норми цивільного права, часто неофіційно називають другою, або економічною конституцією держави.

Як і кожна галузь права, цивільне право має свій предмет та метод правового регулювання.

Предметом правового регулювання цивільного права є особлива група суспільних відносин, яка складається з майнових відносин, особистих немайнових відносин, відносин у сфері інтелектуальної діяльності.

Майнові відносини — це конкретні вольові відносини, що пов’язані належністю, набуттям, володінням, користуванням і розпорядженням рухомим та нерухомим майном, а також іншими матеріальними благами.

Особисті немайнові відносини — це відносини, об’єктом яких виступають нематеріальні блага. Прикметною рисою цих благ є: утворюються у духовній сфері суспільства, не відокремлюються від особистості, не мають грошової чи будь-якої іншої майнової оцінки. Прикладами нематеріальних благ слугують: право особи на життя, здоров’я, честь, гідність, ділову репутацію і т.п.

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/jP63qe або QR-кодом

Відносини у сфері інтелектуальної діяльності — це суспільні відносини, що виникають з приводу результатів інтелектуальної, творчої діяльності. Більшість авторів включає ці відносини до складу особистих немайнових відносин та використовує назву — особисті відносини, пов’язані з майновими. Це зумовлено особливим характером відносин у сфері інтелектуальної діяльності, для яких характерним є поєднанням майнових і немайнових прав. (До прикладу, в особи, яка написала книгу, одночасно виникає немайнове право авторства та майнове право на розпорядження цим твором.)

16.1.2. Джерела цивільного права. Цивільний кодекс України. Звичай ділового обороту

Основним джерелом цивільного права в Україні є нормативно-правові акти, а в окремих випадках — звичаї та договори. Систему нормативно-правових актів, що містять норми цивільного права, називають цивільне законодавство.

Базові засади регулювання цивільно-правових відносин закріплені у Конституції України, зокрема, це: непорушність приватної власності (ст. 41), свобода підприємницької діяльності (ст. 42), право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 54) тощо.

Центральне місце в системі цивільного законодавства належить Цивільному кодексу України, який було ухвалено 16 січня 2003 р. і введено в дію з 1 січня 2004 р. Цивільний кодекс складається із 6 книг, 90 глав, 1308 статей.

Загальна частина Цивільного кодексу містить норми, що визначають: загальні підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, статус суб’єктів цивільно-правових відносин, об’єкти цивільних прав, правочини, представництво, поняття та порядок обчислення строків та термінів у цивільному праві, позовну давність.

Особлива частина Цивільного кодексу містить норми, що регулюють особисті немайнові права фізичної особи, відносини власності, авторське право та суміжні права, зобов’язальні відносини, спадкування. Крім Цивільного кодексу України, норми цивільного права можуть міститися і в інших кодифікованих нормативно-правових актах (наприклад, Житловий кодекс), законах та підзаконних актах.

Особливим видом джерела цивільного права є звичай.

Звичаєм ділового обороту є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у сфері ділового обороту (ст. 7 ЦКУ). Зазвичай, подібні звичаї поширені у сфері підприємницької діяльності, зокрема в торгівлі, торговельному мореплавстві, у розрахункових операціях тощо. Так, одним із найавторитетніших зібрань міжнародних торговельних звичаїв є Правила «ІНКОТЕРМС».

У регулюванні суспільних відносин звичаї, зокрема ділового обороту, застосовуються за наявності двох умов: 1) відносини, що виникли неврегульовані чинним законодавством; 2) звичай не суперечить договору або актам цивільного законодавства. Динамічний характер розвитку суспільства часто призводить до ситуацій, коли складаються майнові та немайнові відносини, які неврегульовані наявними джерелами права. Прикладом цього може слугувати електронна комерція, що активно розвивається в XXI ст., набагато випереджаючи наявну нормативно-правову базу.

16.1.3. Аналогія закону та аналогія права

Для усунення наявних прогалин цивільне законодавство дозволяє українським судам під час розгляду конкретної справи застосовувати для регулювання суспільних відносин аналогію закону або аналогію права.

Аналогія закону — полягає в застосуванні до прогалини норми закону, яка регулює подібні відносини. Наприклад, до ухвалення Закону України «Про електрону комерцію» (2015 р.) порядок укладання електронних договорів регулювався через застосування норм Цивільного кодексу України, що закріплювали процедуру укладання письмових договорів.

Аналогія закону є якщо: 1) відносини, що виникли, потребують правового регулювання; 2) ці відносини не врегульовані нормами цивільного законодавства; 3) вирішення спору, що виник, неможливо спираючись на чинне законодавство; 4) є норма закону, що регулює подібні за змістом відносини і може бути застосована за аналогією. У разі, якщо застосувати аналогію закону неможливо, суд має право застосовувати аналогію права.

Аналогія права — врегулювання спірних правовідносин на підставі загальних засад і змісту законодавства, за умови відсутності конкретної норми, що регулює подібні відносини. Аналогія права наявна, якщо: 1) відносини, що виникли, потребують правового регулювання; 2) ці відносини не врегульовані не лише конкретними нормами цивільного законодавства, але взагалі відсутні норми, які регулюють подібні відносини; 3) вирішення спору можливе, спираючись на загальні засади та зміст цивільного законодавства.

Виконайте в команді

Поміркуйте, чи поширюватиметься аналогія закону або аналогія права на певні відносини, якщо стосовно них буде ухвалено акт цивільного законодавства. За яких обставин акт цивільного законодавства матиме зворотну дію в часі? Скористайтеся положеннями ст. 5 ЦКУ:

Стаття 5. Дія актів цивільного законодавства у часі 1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. 2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. 3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

§ 16.2. Цивільні правовідносини: поняття, структура, види

16.2.1. Поняття та ознаки цивільних правовідносин

Цивільні правовідносини — це врегульовані нормами цивільного права майнові й особисті немайнові відносини, учасники яких виступають юридично рівними носіями цивільних прав та обов’язків.

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

Складіть схему «Цивільне право: предмет, метод, особливості цивільно-правових відносин», додавши розгалуження до кожного із ключових понять.

16.2.2. Структура цивільно-правових відносин

Цивільно-правові відносини складаються з трьох основних елементів: суб’єктів, об’єктів і змісту.

Суб’єкти цивільних правовідносин — це учасники цивільно-правових відносин, які наділені суб’єктивними правами та юридичними обов’язками.

Загальний перелік суб’єктів цивільно-правових відносин визначений у ст. 2 ЦКУ. Зокрема, це: фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

У цивільних правовідносинах беруть участь дві сторони — управомочена сторона та зобов’язана сторона. Управомоченою називається сторона, яка у правовідносинах наділяється правами, в той час як зобов’язаною виступає сторона, що є носієм обов’язків. Здебільшого учасники цивільних правовідносин одночасно мають і права, і обов’язки, тобто виступають одночасно і як зобов’язані, і як уповноважені суб’єкти.

Об’єкти цивільних правовідносин — це матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких виникають правовідносини.

Матеріальними благами, або майновими об’єктами цивільних правовідносин, є речі, гроші, цінні папери, майнові права, дії (зокрема й послуги), результати дій. Нематеріальними благами, або немайновими об’єктами цивільних правовідносин, є результати інтелектуальної, творчої діяльності людини (твори, відкриття, винаходи тощо), інформація, особисті немайнові блага (честь, гідність, ділова репутація тощо).

Найпоширенішим об’єктом цивільних правовідносин є речі. Річ — предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки (ст. 179 ЦКУ). Об’єктами цивільних прав можуть бути тільки речі, що перебувають у цивільному обігу, проте щодо інших речей, цивільні права та обов’язки виникати не можуть. Такими речами, наприклад, є: зброя стратегічного призначення, наркотики, підроблені грошові знаки тощо.

Зміст цивільних правовідносин — суб’єктивні права та обов’язки учасників цих правовідносин.

Суб’єктивне цивільне право — заснована на цивільно-правових нормах можливість особи здійснювати певні дії і вимагати задоволення свого інтересу від зобов’язаної особи. Зміст суб’єктивного права знаходить свій вияв у трьох правах (повноваженнях): 1) право на власні дії — право на власний розсуд вчиняти юридично значущі правомірні дії (наприклад, купувати, продавати, дарувати тощо); 2) право на чужі дії — право вимагати від зобов’язаної особи належної поведінки (наприклад, виконати роботу обумовлену договором, передати річ тощо); 3) право на захист — право звернутися до уповноважених органів з метою застосування примусу до зобов’язаної особи (наприклад, право звернутися до суду з вимогою повернути позичені боржником кошти).

Суб’єктивний цивільний обов’язок — заснована на законі міра необхідної поведінки зобов’язаної особи, яку вимагає від неї уповноважена особа з метою задоволення своїх інтересів.

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

1. Складіть розгалужену схему «Структура цивільно-правових відносин», додавши інформацію про кожне із ключових понять.

2. Наведіть приклади суб’єктів та об’єктів цивільних правовідносин.

16.2.3. Види цивільно-правових відносин

Цивільні правовідносини є доволі різноманітними, що обумовлює необхідність класифікувати їх за різними критеріями. Наприклад, відносини за договором найму житла є: двосторонніми, відносними, активними, зобов’язальними, регулятивними та майновими.

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/jP63qe або QR-кодом

Виконайте в команді

1. Візуалізуйте інформацію про види цивільно-правових відносин у схемі чи таблиці.

2. Визначте, якими є відносини за договором купівлі-продажу, за договором перевезення, за договором підряду, за договором дарування, за договором позики, за договором позички. Скористайтеся для цього інформацією Глав 54, 55, 60, 61, 64, 71 Книги 5 ЦКУ.

16.2.4. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин (юридичні факти)

Підставою виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин є юридичні факти, тобто конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства пов’язують настання правових наслідків.

Загальний перелік підстав виникнення цивільних правовідносин визначений у ст. 11 ЦКУ. У науковій літературі виокремлюють кілька видів юридичних фактів:

За вольовим критерієм юридичні факти поділяються на юридичні дії та юридичні події.

Юридичні дії — це життєві обставини, що виникають внаслідок свідомої, вольової поведінки суб’єкта цивільних правовідносин. Своєю чергою, юридичні дії поділяються на:

— правомірні, тобто такі, що відповідають вимогам норм права (наприклад, укладення договору);

— неправомірні, тобто такі, що не відповідають вимогам норм права (наприклад, завдання матеріальної або моральної шкоди).

Різновидами правомірної дії є юридичний вчинок і юридичний акт.

Юридичний вчинок — це правомірні дії суб’єктів цивільних правовідносин, які призводять до настання певних юридичних наслідків, передбачених законом, незалежно від того чи передбачав та бажав їх настання суб’єкт. Наприклад, написання особою книги призводить до виникнення у неї авторських прав.

Юридичний акт — це правомірні дії суб’єктів, метою яких є виникнення, зміна або припинення цивільних правовідносин (укладання договорів, вчинення правочинів, рішення суду тощо).

Юридичні події — це життєві обставини, виникнення, дія та припинення яких не залежать від волі суб’єктів цивільних правовідносин. До юридичних подій можуть, до прикладу, належати: стихійні лиха (потоп, землетрус), техногенні катастрофи (аварія на Чорнобильській АЕС), народження або смерть людини.

За юридичними наслідками юридичні факти поділяються на:

Правоутворювальні — життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства пов’язують виникнення цивільних прав та обов’язків (народження дитини, досягнення віку повної дієздатності, укладання договору тощо).

Правозмінювальні — це життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства пов’язують зміну цивільних правовідносин (наприклад, заміна кредитора у зобов’язанні).

Правоприпинні — це життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства пов’язують припинення цивільних правовідносин між суб’єктами (наприклад, смерть фізичної особи припиняє зобов’язання поручительства).

Правовідновлювальні — це життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства пов’язують відновлення прав та обов’язків, які суб’єкт цивільних правовідносин мав раніше, але з тих чи тих причин утратив (наприклад, рішення суду про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи).

За складом юридичні факти бувають:

Прості — факти, що складаються з однієї життєвої події або дії суб’єкта права, якого достатньо для настання юридичних наслідків (наприклад, оплата проїзду в громадському транспорті).

Складні — факти, що становлять певну сукупність окремих простих юридичних фактів, необхідних для настання юридичних наслідків (наприклад, спадкування може відбутися лише після відкриття спадщини, залученні особи до кола спадкоємців та прийняття спадкоємцем спадщини).

За тривалістю дії юридичні факти бувають:

Одноразові — факти, що складаються з одноразового акту їх виявлення (наприклад, купівля телефону).

Триваючі — факти, що складаються з безперервних юридичних дій або юридичного стану. Юридичним станом називають триваючі життєві обставини, що слугують підставою для настання юридичних наслідків. Прикладом юридичного стану може бути повна цивільна дієздатність фізичної особи — поки особа зберігає повну цивільну дієздатність, вона має право вчиняти будь-які цивільно-правові дії (укладати договори, користуватися майном тощо).

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

Наведіть приклади ситуацій, у врегулюванні яких треба використовувати норми, що містяться у таких статтях Цивільного кодексу України:

Ст. 180. Тварини. 1. Тварини є особливим об’єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. 2. Правила поводження з тваринами встановлюються законом. 3. Тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обороту лише у випадках та порядку, встановлених законом.

Стаття 187. Складові частини речі 1. Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. 2. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Стаття 188. Складні речі 1. Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). 2. Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 189. Продукція, плоди та доходи 1. Продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. 2. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 190. Майно 1. Майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. 2. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Стаття 191. Підприємство як єдиний майновий комплекс /... 2. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. 3. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об’єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Виконайте в команді

Заповніть таблицю (за бажанням перетворіть її у схему)

Для закріплення теми 16:

1. Назвіть джерела цивільного права, суб’єктів цивільно-правових відносин.

2. Визначте предмет цивільного права та метод цивільно-правового регулювання, склад цивільних правовідносин.

3. Опишіть особливості цивільно-правових відносин.

4. Зіставте аналогію закону та аналогію права.

5. Схарактеризуйте обставини, за яких виникають цивільні права та обов’язки.

6. Наведіть приклади об’єктів цивільних правовідносин, звичаїв ділового обороту.

Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України