Підручник з Правознавства. 11 клас. Васильків - Нова програма

ТЕМА 10. Кримінальне правопорушення

Терміни та поняття, важливі для засвоєння теми:

• кримінальне правопорушення; • склад кримінального правопорушення; • неосудність; • вина; • замах на кримінальне правопорушення; • співучасники кримінального правопорушення; • ознаки кримінального правопорушення; • види кримінальних правопорушень; • стадії вчинення кримінального правопорушення; • види співучасників кримінального правопорушення; • види вини; • причиновий зв'язок; • мотив і мета кримінального правопорушення; • форми співучасті у вчиненні кримінального правопорушення.

«Зовні однакові дії можуть бути злочинними в одному випадку і не бути злочинними — в іншому».

Альфред Адлер, австрійський психолог

§ 10.1. Кримінальне правопорушення: поняття, ознаки, склад, види, мотиви

10.1.1. Поняття та ознаки кримінального правопорушення

Кримінальним правопорушенням є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення. Кримінальне правопорушення — це найбільш небезпечний вид правопорушення. Від усіх інших правопорушень кримінальне відрізняється за двома суттєвими ознаками: 1) кримінальною протиправністю (це формальна ознака, що притаманна тільки кримінальним правопорушенням, оскільки вичерпний їхній перелік наведено тільки у КК України), 2) суспільною небезпечністю (це матеріальна ознака, яка властива тільки кримінально-протиправним діянням, оскільки всі інші правопорушення є лише суспільно шкідливими діяннями).

Суспільна небезпечність — це ознака, притаманна кримінальному правопорушенню, яка полягає у тому, що воно завдає тяжкої шкоди суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом, або ставить такі суспільні відносини під загрозу заподіяння шкоди. Суспільна небезпечність визначається низкою факторів: 1) характеристика об’єкта кримінального правопорушення з погляду важливості — тих суспільних відносин, які охороняються Кримінальним кодексом; 2) характер та розмір заподіяної шкоди; 3) характеристика об’єктивної сторони діяння — спосіб вчинення, знаряддя та засоби, за допомогою яких його вчинено, час, місце, обстановка його скоєння; 4) форма і ступінь вини особи, яка вчинила кримінальне правопорушення; 5) мотиви кримінально-протиправної діяльності та мета, досягнути якої прагнув винний.

Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК України, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ч. 2 ст. 11 КК України). У цьому випадку йдеться про те, що відсутність такої ознаки кримінального правопорушення як суспільна небезпека виключає кримінальну протиправність діяння загалом. До прикладу, особа таємно викрала коробку сірників. Очевидно, що незважаючи на те, що це діяння формально передбачене у ст. 185 КК України «Крадіжка», але фактично воно не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди власникові майна, а отже, є малозначним і не може бути назване кримінальним правопорушенням.

10.1.2. Склад злочину

Кримінальне право послуговується такою відомою ще з давніх часів юридичною конструкцією, як corpus delicti, — склад правопорушення.

Склад правопорушення — законодавча модель поведінки особи, яка дає змогу провести її правову оцінку та відмежувати одне діяння від іншого на підставі певної сукупності ознак. Іншими словами, склад кримінального правопорушення — це сукупність ознак, за допомогою яких законодавець описує у КК України зовнішні та внутрішні прояви кримінально-протиправної поведінки особи. Усю сукупність цих ознак об’єднують у чотири групи, які дістали назву елементи складу правопорушення.

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/6akpqa або QR-кодом

Елементи (групи ознак) складу правопорушення

1) об’єкт складу правопорушення,

2) об’єктивна сторона складу правопорушення,

3) суб’єкт складу правопорушення,

4) суб’єктивна сторона складу правопорушення

Виконайте в команді

1. Визначте, у котрому випадку умовно зображено дослідження об’єктивної сторони кримінального правопорушення, а в якому випадку досліджується суб’єктивна сторона кримінального правопорушення.

2. На які ще запитання, на вашу думку, слід знайти відповіді, щоб достатньо повно схарактеризувати ці елементи складу правопорушення?

3. Зробіть припущення щодо об’єкту та суб’єкту кримінального правопорушення, яке розслідує зображений на ілюстраціях «Шерлок Холмс».

10.1.3. Види кримінальних правопорушень за ступенем тяжкості

Кримінальні правопорушення класифікують за різними критеріями. Наприклад, за формою вини їх поділяють на умисні та необережні. Залежно від ступеня завершеності кримінально-протиправного діяння кримінальні правопорушення поділяють на закінчені та незакінчені (видами незакінченого правопорушення є готування до кримінального правопорушення і замах на кримінальне правопорушення). Залежно від фактичної тривалості суспільно небезпечного діяння виокремлюють триваючі та продовжувані кримінальні правопорушення.

Водночас особливе кримінально-правове значення має класифікація кримінальних правопорушень за ступенем тяжкості. У ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки та злочини (нетяжкі, тяжкі, особливо тяжкі злочини).

Кримінальним проступком є передбачене КК України діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у вигляді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане із позбавленням волі.

Злочини, своє чергою, поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Нетяжким злочином є передбачене КК України діяння (дія або бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у вигляді штрафу у розміні не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавлення волі на строк не більше п’яти років.

Тяжким злочином є передбачене КК України діяння (дія або бездіяльність), за яке передбачене основне покарання у вигляді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Особливо тяжким злочином є передбачене КК України діяння (дія або бездіяльність), за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавлення волі на строк понад десять років, або довічного позбавлення волі.

Саме з цією класифікацією законодавець пов’язує значну частину кримінально-правових інститутів. Наприклад, від ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення залежить можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності або тільки від покарання, строки судимості, можливість умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання тощо. Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення визначається не фактично призначеним особі судом покаранням, а максимальним покаранням, яке передбачене за це правопорушення у санкції статті Особливої частини КК України. Тобто для вирішення питання про ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення необхідно звертатися до санкції статті Особливої частини КК України, в якій встановлено кримінальну відповідальність за скоєне особою правопорушення.

Виконайте в команді

1. Складіть кластер «Кримінальне правопорушення: ознаки та види».

2. Розпочніть складання графічного організатора «Склад кримінального правопорушення», який доповнюватимете інформацією на наступних уроках.

§ 10.2. Мотиви та наслідки скоєння кримінальних правопорушень. Причиново-наслідковий зв’язок

10.2.1. Неосудність: медичний та юридичний критерії

Аналізуючи кримінально-правове поняття суб’єкта кримінального правопорушення, неодмінно натрапимо на парні поняття осудність та неосудність.

Осудною є особа, яка під час скоєння кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Поняття осудності розглядають двома критеріями — 1) юридичним та 2) медичним. За юридичним критерієм осудності виокремлюють інтелектуальну та вольову ознаки. Інтелектуальна ознака вказує на можливість особи усвідомлювати свої діяння під час вчинення кримінального правопорушення. Вольова ознака вказує на можливість особи керувати своїми діяннями під час вчинення кримінального правопорушення. Медичний критерій означає такий стан психічного здоров’я, який дозволяє особі усвідомлювати свої діяння та керувати ними.

Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ККУ, перебувала у стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Не підлягає покаранню особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановления вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню. Зауважимо, що особа, яка була визнана судом неосудною, не підлягає кримінальній відповідальності навіть після її одужання.

10.2.2. Вина та її види

Усі ознаки суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, так само як і ознаки об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення об’єднують у дві групи: обов’язкові ознаки і факультативні ознаки. До обов’язкових ознак суб’єктивної сторони складу правопорушення належить лише одна — вина. Решта ознак — мотив, мета, емоційний стан — вважаються факультативними. Зокрема, у тих випадках, де певні ознаки під час опису відповідного складу правопорушення названі законодавцем, усі вони стають обов’язковими для конкретного складу кримінального правопорушення. Наприклад, у ст. 113 КК України «Диверсія» зазначено про вчинення певних суспільно небезпечних дій із метою ослаблення держави. Отже, для цього кримінального правопорушення мета є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення.

Вина — психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК України, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Вина виявляється у двох формах — умисел та необережність. Кожна форма вини поділяється на два види. Умисел є прямим і непрямим, а необережність — кримінально-протиправною самовпевненістю і кримінально-протиправною недбалістю.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Прямий умисел — це найбільш небезпечний вид вини. Особа, яка вчиняє кримінальне правопорушення із прямим умислом, свідомо прагне заподіяти шкоду об’єктам кримінально-правової охорони. Окремі кримінальні правопорушення можуть вчинятися тільки з прямим умислом (наприклад, крадіжка, грабіж, розбій, контрабанда). Тільки з прямим умислом можливим є готування до кримінального правопорушення, а також замах на нього.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності) і передбачала його суспільно-небезпечні наслідки і якщо й не бажала, проте свідомо припускала їх настання. Для цього виду умислу характерним є те, що особа байдуже ставиться до суспільно небезпечного діяння та його можливих наслідків і не вживає при цьому жодних заходів, які б могли їх не допустити.

Необережність є кримінально-протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Для цього виду вини характерним є те, що особа не тільки не бажає настання суспільно небезпечних наслідків, але й вживає певних заходів щодо запобігання їм.

Необережність є кримінально-протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити. Для цього виду вини характерним є те, що особа, як правило, через своєю неуважність, забудькуватість взагалі не усвідомлює суспільно небезпечного характеру свого діяння і не передбачає його суспільно небезпечних наслідків. Водночас за належної уважності й пильності вона могла і повинна була їх усвідомлювати та передбачати.

Установлення конкретного виду вини має значення: 1) для кваліфікації вчиненого діяння, 2) для індивідуалізації кримінальної відповідальності, зокрема покарання, 3) для вирішення питання про можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності тощо.

У тих випадках, коли щодо вчиненого особою суспільно небезпечного діяння неможливо встановити жодного з видів вини, говорять про казус (випадок). За наявності казусу особа не підлягатиме кримінальній відповідальності за вчинене нею суспільно небезпечне діяння незалежно від тяжкості спричинених ним наслідків. Наприклад, якщо особа посковзнулась і, втрачаючи рівновагу, вдарила рукою перехожого, то кримінальна відповідальність за заподіяння тілесних ушкоджень такою особою виключається через з відсутність у її діянні вини.

10.2.3. Мотив. Мета. Дія. Наслідки

Мотив кримінального правопорушення — це внутрішнє усвідомлене спонукання особи до вчинення кримінально-протиправної поведінки.

Мета злочину — це уявлення особи про бажаний результат своєї кримінально-протиправної діяльності.

Емоційний стан — усякого роду емоції, що впливають на інтелектуально-вольову діяльність особи під час вчинення нею кримінального правопорушення (стан афекту, стан фрустрації, стан стресу, післяпологовий емоційний стан тощо).

Діяння (дія або бездіяльність) властиві характеристиці будь-якого кримінального правопорушення, оскільки є єдино можливими формами його вчинення. За відсутності діяння питання про наявність вчиненого кримінального правопорушення взагалі не припускають. Таким чином, діяння — це термін, що охоплює два види людської поведінки: активну поведінку — дію і пасивну поведінку — бездіяльність.

Більшість кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена у КК України, вчиняється через активну кримінально-протиправну поведінку. Дія — порушення припису норми-заборони, який зобов’язує утримуватися від визначеного виду поведінки. Для того щоб дія мала кримінально-правове значення, вона обов’язково має бути вольовою — контролюватися свідомістю особи та спрямовуватися на досягнення певної мети. Якщо дія — це активна людська поведінка щодо заборонного припису кримінально-правової норми, то бездіяльність — це пасивна людська поведінка, пов’язана з невиконанням визначених законом дій, які винний міг і повинен був учинити у конкретній ситуації.

Суспільно небезпечні наслідки діяння — це ті зміни у реальній дійсності, що їх спричиняє (може спричинити) поведінка особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і визначаються як реальна або ймовірна шкода, що заподіюється внаслідок скоєння кримінального правопорушення суспільним відносинам, що взяті під охорону кримінальним законом. Коли ми говоримо про суспільно небезпечні наслідки, то вживаємо слова що вони «спричиняються...», «заподіюються...» та інші, які свідчать про те, що такі наслідки повинні перебувати у зв’язку з поведінкою, яка їх спричинила. Для розкриття зв’язку між цими явищами (діяння та наслідки) теорія кримінального права користується поняттям «причиновий зв’язок». Причиновий зв’язок у кримінальному праві — це об’єктивний зв’язок між явищами, коли одне з них (причина) породжує інше (наслідок).

Виконайте в команді

1. Складіть (продовжте складання) розширений графічний організатор (гроно, кластер, семантичну карту) «Склад кримінального правопорушення», включивши до нього також поняття вина, мотив, мета, дія тощо.

§ 10.3. Стадії вчинення кримінального правопорушення

10.3.1. Закінчене та незакінчене кримінальне правопорушення. Готування до кримінального правопорушення

Стадії вчинення кримінального правопорушення — це певні послідовні етапи розвитку умисного кримінально-протиправного діяння. Закінченим кримінальним правопорушенням визнають діяння, що містить усі ознаки складу правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України. Незакінченим кримінальним правопорушенням є готування до кримінального правопорушення та замах на кримінальне правопорушення. Готуванням до кримінального правопорушення є: 1) підшукування засобів чи знарядь вчинення правопорушення; 2) пристосування засобів чи знарядь вчинення правопорушення; 3) підшукування співучасників для вчинення правопорушення; 4) змова на вчинення правопорушення; 5) усунення перешкод; 6) інше умисне створення умов для вчинення правопорушення.

Вчинення хоча б одного з названих діянь вважається готуванням до кримінального правопорушення. Готування до кримінального проступку або злочину, за який статтею Особливої частини КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років або інше, більш м’яке покарання, не тягне за собою кримінальної відповідальності. Вважають, що таке діяння не є суспільно небезпечним.

Стадія готування має самостійне кримінально-правове значення лише у тому разі, коли на ній був припинений розвиток кримінально-протиправного діяння. Інакше вона повністю поглинається наступною стадією і втрачає своє самостійне кримінально-правове значення.

10.3.2. Замах на кримінальне правопорушення

Замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому воно не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Розрізняють два види замаху на кримінальне правопорушення: закінчений замах і незакінчений замах.

Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення правопорушення до кінця, але воно не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила всіх дій, які вважала необхідними для доведення правопорушення до кінця.

На відміну від готування до кримінального правопорушення, замах на кримінальне правопорушення є більш небезпечною стадією розвитку кримінально-протиправного діяння. Замах на будь-яке кримінальне правопорушення, незалежно від його ступеня тяжкості, тягне за собою кримінальну відповідальність. За вчинення готування до правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України. За вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України.

10.3.3. Добровільна відмова від доведення кримінального правопорушення до кінця

Готування до кримінального правопорушення та замах на вчинення кримінального правопорушення, по суті, є неуспішними видами кримінально-протиправної діяльності, яка припинилася поза волею винного. Водночас відомі випадки, коли особа з власної волі відмовляється продовжувати вчинення розпочатого нею правопорушення. У таких випадках може йтися про добровільну відмову від вчинення кримінального правопорушення.

Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до кримінального правопорушення або замаху на кримінальне правопорушення, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення його до кінця. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення кримінального правопорушення до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого кримінального правопорушення. Наприклад, якщо особа, готуючись до умисного вбивства, незаконно придбала вогнепальну нарізну зброю, а згодом вирішила відмовитися від запланованого злочину, вона не підлягатиме кримінальній відповідальності за готування до вчинення вбивства, проте підлягатиме кримінальній відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК України «Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами».

Виконайте в команді

Зобразіть умовно-графічно стадії вчинення кримінального правопорушення.

§ 10.4. Співучасть у вчиненні кримінального правопорушення

10.4.1. Поняття співучасті

Співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь кількох суб’єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного правопорушення. Для розуміння поняття співучасті варто наголосити, що участь декількох осіб, які не є суб’єктами кримінального правопорушення, у вчиненні одного суспільно небезпечного діяння не може вважатися співучастю. Наприклад, якщо повнолітній учинив крадіжку разом із малолітньою дитиною то правопорушення буде вважатися таким, що було вчинено одноосібно.

10.4.2. Види співучасників. Форми співучасті

Співучасниками кримінального правопорушення, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач і пособник.

Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи через використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене КК України. У теорії кримінального права виокремлюють дві форми виконання кримінального правопорушення — безпосереднє і опосередковане. Безпосереднє виконання наявне в тих випадках, коли особа вчинила кримінальне правопорушення самостійно, не залучаючи для цього інших осіб. Опосередковане виконання є у тих випадках, коли особа для вчинення кримінального правопорушення свідомо використала, до прикладу малолітню дитину, яка через недосягнення нею віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, не підлягатиме кримінальній відповідальності за вчинене нею суспільно небезпечне діяння. У таких випадках увесь тягар відповідальності буде покладено на особу, яка залучила малолітню дитину для вчинення кримінального правопорушення.

Організатором є особа, яка організувала вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка створила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування кримінально-протиправної діяльності організованої групи або злочинної організації.

Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення.

Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.

Не виключені випадки, коли одна й та сама особа під час вчинення кримінального правопорушення водночас виступає і організатором кримінального правопорушення, і його виконавцем. У таких випадках поєднання кількох функцій має враховувати суд при індивідуалізації кримінальної відповідальності такої особи, зокрема при призначенні покарання.

У чинному КК України законодавець виокремлює співучасть у вигляді всякого роду кримінально-протиправних об’єднань (форми співучасті) залежно від їхньої структурної організації, а також кількісного складу учасників: 1) група осіб; 2) група осіб за попередньою змовою; 3) організована група; 4) злочинна організація.

Скористайтесь посиланням: https://is.gd/6akpqa або QR-кодом

Виконайте в команді

1. Складіть графічний організатор (гроно, кластер, семантичну карту) «Склад кримінального правопорушення»

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми, виконавши завдання:

1. Згадайте з вивченого на уроках правознавства в 9 класі вичерпний перелік кримінальних правопорушень, кримінальна відповідальність за вчинення яких може наставати з чотирнадцятирічного віку. Перевірте свої знання за текстом ст. 22 ККУ http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

2. Доберіть приклади дій, які могли б кваліфікуватись як непрямий умисел, кримінально-протиправна необережність, кримінально-протиправна недбалість, якби призвели до настання суспільнонебезпечних наслідків.

Практичне завдання

Застосуйте знання з теми для аналізу правових ситуацій

Правова ситуація 1. Букін Є. на власному автомобілі заїхав на автозаправку. Замовив і оплатив 30 літрів дизпалива й, очікуючи поки заправник обслужить його автомобіль, проглядав повідомлення в телефоні. Одне із повідомлень схвилювало Букіна Є. настільки, що він вийняв цигарки і запалив. Заправник Коротчук А. зробив зауваження Букіну Є. У відповідь той спересердя викинув непогашену цигарку, яка впала на кришку люка резервуару з паливом. Працівники автозаправки викликали поліцію, вважаючи, що Букін Є. намагався скоїти злочин. Дайте правову оцінку ситуації.

Правова ситуація 2. Під час футбольного матчу виникла бійка між фанатами команд-суперників. У двох із затриманих учасників бійки правоохоронці виявили балончики зі сльозогінним газом, ніж, який кваліфікувався як холодна зброя, пістолет із гумовими кулями. В третього - аркуш із замальовкою-схемою секторів стадіону із позначеними зонами, де розміщувалися вболівальники суперників. Усі троє перебували у стані алкогольного сп’яніння та голосно лаялися і погрожували повбивати всіх вболівальників команди суперника і воротаря своєї команди, який пропустив два голи. Затриманих доставили до райвідділу поліції, а згодом відкрили кримінальну справу за ст. 129 ч.2 ККУ. Дайте правову оцінку ситуації.

Для закріплення теми 10:

1. Назвіть ознаки кримінального правопорушення; види кримінальних правопорушень; стадії вчинення кримінального правопорушення; види співучасників кримінального правопорушення.

2. Визначте ролі співучасників кримінального правопорушення та їхню вину.

3. Опишіть склад кримінального правопорушення; види вини; причиновий зв’язок; мотив і мету кримінального правопорушення; форми співучасті у вчиненні кримінального правопорушення.

4. Порівняйте кримінально-протиправну самовпевненість і кримінально-правову недбалість як види необережності.

5. Зіставте умисел і необережність як форми вини.

6. Оцініть готування до кримінального правопорушення і замах на кримінальне правопорушення як стадії розвитку кримінально-протиправного діяння.

7. Схарактеризуйте види кримінальних правопорушень; стадії вчинення кримінального правопорушення.

8. Наведіть приклади причинових зв’язків у кримінальному праві.