Громадянська освіта. Інтегрований курс. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Васильків

Розділ VI. Взаємодія громадян і держави в досягненні суспільного добробуту

§ 34. Соціальні цілі економіки

• економіка • людина • процеси • потреби • виробництво • розподіл • обмін • споживання • економічні суб'єкти відносини інтереси поведінка

Економіка — це наука про те, як люди ухвалюють рішення.

Джеймс Дюзенберрі (1918 р.), американський економіст

34.1. Економіка як сфера життя людей

Слово «економіка» походить від грецького слова «oikonomia», що означає управління домашнім господарством. Існує чимало визначень цього поняття. Найчастіше ним окреслюють такі напрямки діяльності:

- сукупність відносин, пов’язаних із виробництвом, розподілом та споживанням усіх потрібних для людини товарів і послуг;

- діяльність окремого регіону, країни, світу;

- навчальна дисципліна, що вивчає, як здійснюється господарська діяльність.

Людина та її потреби є основою економічних відносин. Адже основною метою економіки є задоволення потреб кожної людини, організацій, підприємств та суспільства загалом. Отже, економіка як сфера життя людини — це процес використання різноманітних ресурсів у виробництві, розподілі та споживанні, що спрямований на забезпечення матеріальних умов життя людини.

Економіка допомагає ухвалювати правильні рішення під час здійснення покупок товарів та послуг, а також працевлаштування, ведення бізнесу; вчить, як потрібно правильно витрачати кошти для досягнення максимального ефекту; що можна зробити, щоб захистити себе від інфляції; що вигідніше: купувати житло чи його орендувати; оплачувати покупки кредитною карткою чи готівкою; яку професію обрати, щоб у майбутньому отримувати високі доходи.

Економіка XXI століття має соціальну спрямованість, тому її називають соціальною. Поняття соціальної економіки з’явилося в післявоєнній Німеччині. Мета соціальної економіки — зростання добробуту населення.

Практичне завдання. Виконайте в команді

Оформіть дерево цілей економіки «Що досягається за допомогою економіки?»

Поміркуйте разом

Як ви гадаєте, чи правильне твердження? Обґрунтуйте відповідь.

«Соціальна економіка зобов'язана виражати інтереси всіх верств населення; повинна забезпечувати добробут народу; має забезпечувати та реалізовувати різні форми власності, а також забезпечувати реалізацію права на здійснення господарської діяльності».

34.2. Економічні потреби та блага

Потреба («want») — це усвідомлення необхідності чогось. Потреби людини безмежні. Вони є у всіх людей, соціальних груп населення та держави і спонукають їх до економічної діяльності. На формування потреб впливають багато чинників.

Основним завданням економіки є задоволення особистих потреб людини (як первинних, так і вторинних). Більшість потреб людини має матеріальне вираження (одяг, хліб, подушка, матрац, зошит та ін.). Прогрес людства спричиняє зростання потреб. Так, розвиток інформаційних технологій, різних соціальних мереж зумовлює зростання потреб у ґаджетах із великим обсягом пам’яті.

За характером задоволення потреби поділяють на особисті та суспільні. Особисті потреби задовольняються за рахунок предметів особистого споживання і послуг споживчого призначення. Суспільні потреби (social needs) — сукупність різноманітних потреб держави і населення в товарах і послугах, які здатні забезпечити виконання обов’язків держави в суспільстві та умови для прийнятного рівня життя різним соціальним групам.

Класифікація потреб людини
Первинні потреби	Потреба в їжі	Потреба в одязі	Потреба в житлі
Вторинні потреби	Потреба в безпеці	Потреба в лікуванні	Потреба в освіті

Задовольнити людські потреби мають блага, тобто засоби. Основною ознакою блага є його корисність для людини. Благо — це матеріальні та нематеріальні речі, які володіють корисними властивостями, для задоволення потреб людини (товари, послуги, ресурси).

Одні види благ є безмежними (повітря), вони переважно даровані природою і людина може вільно і безоплатно ними користуватися (вільні блага). Запаси інших не можуть повністю відповідати безмежним потребам (запаси нафти, лісу та інших природних ресурсів змінюються). Недостатня кількість блага, порівняно з іншими потребами, називається обмеженістю, або рідкістю, благ. Економічними благами є природні ресурси, людські ресурси, гроші, предмети споживання та інші об’єкти, які є обмеженими.

Практичне завдання. Виконайте індивідуально

Наведіть приклади благ і запишіть їх у таблицю

Вільні блага	Матеріальні блага	Нематеріальні блага

34.3. Процеси, що забезпечують задоволення потреб: виробництво, розподіл, обмін і споживання

Виробництво, розподіл, обмін та споживання є процесами, які забезпечують задоволення потреб людини. Усі вони взаємопов’язані.

Виробництво — це безперервний процес створення (продукування) життєвих благ (товарів та послуг), що здійснюється завдяки певним чинникам, які називаються виробничими ресурсами. Виокремлюють чотири основні види виробничих ресурсів.

Поміркуйте разом

Як ви гадаєте, який ресурс є важливішим і чому? Для цього вам потрібно з'ясувати, як ви розумієте ці ресурси. Обґрунтуйте відповідь.

Ресурси виробництва
Земля	Капітал	Праця	Підприємницький хист

Розподіл в економічному аспекті — це розподіл матеріальних благ (ресурсів, товарів, послуг, доходів) між суб’єктами економічних відносин (працівниками, підприємцями, державою).

Обмін — це відносини, які сприяють руху товарів та послуг від виробника до споживача. Найпростішою формою обміну між суб’єктами господарювання є бартер, коли якийсь певний товар обмінюють на інший. Однак така форма обміну не дуже зручна, тому почали використовувати гроші. Нині обмін здійснюється за такою формулою: товар — гроші — товар.

Споживання — це використання створених благ для задоволення потреб. Споживання може бути індивідуальним або виробничим. Виробниче споживання — це коли виробник використовує верстати, машини, обладнання, сировину, людську працю для виготовлення потрібних суспільству благ (товарів, послуг). Індивідуальне споживання — це коли виготовлений продукт задовольняє особисті потреби людини.

34.4. Учасники (суб’єкти) економічних відносин

Щоб пояснити різні економічні явища та процеси, економісти вивчають поведінку населення (окремої людини), домогосподарств, фірм, державних органів і держави. Їх ще називають економічними агентами, або учасниками (суб’єктами) економічних відносин. Основна ознака того, що суб’єкт є учасником економічних відносин, — його участь у процесі виробництва, розподілу та споживання.

Суб'єктами економічних відносин є фізичні та юридичні особи (сторони), які беруть участь у процесах виробництва, розподілу, обміну та споживання.

У таких відносинах завжди є дві сторони: продавець-покупець або виробник-споживач. В економічних відносинах суб’єкти реалізують свої інтереси. Економічний інтерес — це вигода, яка досягається в процесі реалізації економічних відносин. Тобто учасники таких відносин діють таким чином, щоб отримати результат, який задовольнить їхні різноманітні потреби. Наприклад: для працівників, які задіяні в процесі виробництва чи наданні послуг, економічним інтересом є одержання високої заробітної плати; для виробника — отримання високого рівня прибутку за найменшого рівня витрат на виробництво певного товару; для домогосподарства — купівля товарів чи послуг за найменшою ціною; для держави — створення умов для росту економіки та забезпечення високого рівня життя населення.

Суб’єкт економічних відносин має бути власником. Інакше він не зможе реалізувати свої економічні інтереси. Так, наприклад, кожна людина є власником праці (володіє здібностями, знаннями, досвідом), виходячи на ринок праці, вона бажає її продати за найвищою ціною (заробітною платою). Виробник має у власності приміщення, обладнання та інші засоби, щоб здійснювати виробництво.

Економічні агенти (суб’єкти) постійно ухвалюють економічні рішення: купувати яблука чи груші, вкладати кошти в банки на депозитні рахунки чи зберігати їх удома, йти працювати на завод чи в офіс, виробляти автомобілі чи танки або інше.

34.5. Зміни потреб та економічних процесіє виробництва, розподілу, обміну, споживання під час війни

Війна у країні змінює потреби держави та людей, які в ній проживають. Відповідно це відображається на економічних процесах виробництва, розподілу, обміну, споживання. Термін воєнна економіка означає переорієнтацію економіки для задоволення потреб війни (виробництво зброї, військової техніки, амуніції, харчування). В Україні вже застосовувався цей термін. Спочатку відбулися докорінні зміни в економіці під час Першої світової війни, а пізніше — під час Другої світової війни.

Воєнна економіка — це специфічна форма існування економіки, яка спрямована на забезпечення воєнних потреб.

При цьому всі ресурси, які є в наявності в країні максимально мобілізуються для неї. Таким чином, у країні першочерговим завданням є виробництво воєнної продукції (зброї, військової техніки, військового одягу, автомобілів, харчування, ремонт бойової техніки). За таких умов виробництво продукції для цивільного споживання зменшується, в той же час військові потреби зростають. Для задоволення військових потреб переорієнтовують цілі галузі економіки. Держава також витрачає значні фінансові ресурси на побудову нових військових заводів, щоб мати можливість виготовляти військову продукцію. Людські ресурси теж мобілізуються у сферу задоволення військових потреб. Фактично вони залучаються до роботи на військовому виробництві у декілька змін. Зокрема, змінюється трудове законодавство, а саме, збільшується час роботи, зменшується час відпочинку та час відпустки, дозволяється залучати до роботи працівників віком менше 18 років, можуть встановлюватися граничні норми заробітної плати та інше.

Одним із способів збереження економічного потенціалу країни під час війни є вивезення підприємств з окупованих територій та зони бойових дій. Так, на захід нашої країни було евакуйовано значну частину українського бізнесу. Під час війни уряд вводить контроль за цінами на деякі види продукції, які є важливими для задоволення військових та цивільних потреб. Зокрема, це стосується цін на соціально значущі продукти харчування, ліки та паливо. Фінансування військових потреб може відбуватися двома шляхами: 1) емісійне незабезпечене друкування грошей; 2) отримання позик у громадян та за кордоном. Уряд України використовує обидва способи.

34.6. Економічна безпека.

Будь-яка держава здійснює заходи щодо формування економічної безпеки країни.

Економічна безпека — це постійний контрольований процес зростання економіки країни, який передбачає поєднання різних економічних засобів, що забезпечують створення і розвиток умов для якісного життя населення.

Отже, уряд країни, використовуючи економічні важелі, має: 1) зменшити рівень зовнішніх та внутрішніх чинників, які негативно впливають на розвиток національної економіки; 2) забезпечити інтенсивний ефективний розвиток економіки, який матиме вплив на розвиток соціальної сфери, яка задовольняє високі соціальні стандарти; 3) реалізувати захист економічних інтересів держави, тобто створити умови для формування незалежної економіки; 4) забезпечити високий рівень добробуту кожного громадянина держави; 5) сформувати можливості для ефективної інтеграції національної та міжнародної економічної безпеки, що має забезпечити вирішення економічних спорів без застосування сили.

Економічна безпека у країні реалізується у таких ієрархічних напрямках: особа - домашнє господарство - галузь - регіон - сектор економіки - національна економіка. Найвищим рівнем розвитку економічної безпеки є економічна безпека світового господарства.

Продовольча безпека країни передбачає дії держави щодо забезпечення безперешкодного економічного доступу кожної людини до продуктів харчування, з метою підтримання основних показників її життєдіяльності. Воєнні дії в Україні є загрозою її економічній та продовольчій безпеці.

https://cutt.ly/n8OXfww

Внутрішніми загрозами економічної безпеки країни є:

високий рівень безробіття; швидке зменшення масштабів виробництва та національного продукту; корупція (високий рівень тіньового ринку; зростання рівня економічної злочинності); криза у банківській та фінансовій системі (фінансова паніка, що приводить до кризи у фінансово-кредитній системі); дестабілізація національної валюти; зменшення рівня валютних резервів у національному банку; високий рівень монополізації економіки (залежність від одного виробника або надавача послуг).

Зовнішніми загрозами економічної безпеки держави є:

економічний тиск інших країн; ворожі військові дії (економічні дії) інших країн; економічна блокада; залежність однієї галузі економіки країни лише від однієї країни або групи країн; енергетична залежність країни від однієї країни або групи країн; фінансування іншими країнами політичних партій (групи людей) у державі, з метою встановлення контролю над певною сферою (залізничний транспорт, енергетична сфера, аеропорти, морські порти, фінансово-кредитні установи, тощо), що мають стратегічне значення для неї; високий рівень зовнішньої фінансової заборгованості країни, що може у будь який момент дестабілізувати державну фінансову систему, або привести до її руйнування.

Практичне завдання. Виконайте в команді

1. Поміркуйте, яку загрозу економічній безпеці країни несе міграція населення. За даними Державної прикордонної служби України (ДПСУ) протягом 24 лютого — 3 червня 2022 року з України виїхали понад 5,2 млн. осіб.

2. За результатами дослідження української економіки, 846 млрд. гривень або 23,8% від офіційного ВВП за 2018 рік, перебуває в тіні, з них: 19,7% ВВП (702 млрд. грн.) становить готівкова тіньова економіка 4,1% ВВП (144 млрд,грн.) — домашнє виробництво товарів для власного кінцевого використання, тобто — негрошова тіньова економіка https://bank.gov.ua/ua/news/all/doslidjennya-tinovoyi-ekonomiki-v-ukrayini--mayje-chvert-vvp-abo-846-mlrd-griven--perebuvaye-v-tini. Проаналізуйте, який вплив матиме такий рівень тіньової економіки на забезпечення економічної безпеки нашої держави.

Економічна безпека громади — контрольований процес усунення внутрішніх та зовнішніх загроз для розвитку економічного потенціалу певної територіальної громади, з метою створення і розвитку умов для якісного життя її населення. Оскільки кожна громада має свої особливості формування та розвитку економіки, то загрози можуть бути різними та мати різну інтенсивність впливу. Загалом, забезпечення економічної безпеки територіальної громади є структурним елементом цілої системи такої безпеки на рівні держави. Тобто, вона має забезпечуватися у рамках економічної безпеки країни. На економічну безпеку територіальної громади впливають внутрішні та зовнішні чинники-загрози.

Внутрішніми загрозами економічної безпеки територіальної громади є:

Зовнішніми загрозами економічної безпеки територіальної громади є:

- рівень трудового потенціалу громади (кількість працездатного населення, рівень їх освіти, здоров’я); - рівень ресурсного забезпечення громади (корисні копалини, земельні ресурси, їх виснаження та можливості використання, наявність водних та інших ресурсів); - розміщення видів промислового виробництва; - наявність розвинутого інфраструктурного зв’язку територіальної громади з іншими громадами (залізничний та дорожній транспорт, розвинутий теле та інтернет зв’язок), демографічний склад населення та інше.

- загальний економічний розвиток країни, політична стабільність країни; - розвиток фінансово-економічного сектору країни; - розвиток системи державного управління; - рівень монополізації країни; - рівень корупції та економічної злочинності; - система розвитку державних інституцій та ефективність зв’язків між ними та інше.

Практичне завдання. Виконайте в команді

1. Виберіть територіальну громаду та опишіть економічний стан та потенціал її розвитку. 2. Визначте внутрішні та зовнішні чинники-загрози економічної безпеки обраної територіальної громади. 3. Побудуйте піраміду внутрішніх та зовнішніх загроз аналізованої території. Наведіть можливості для їх усунення.

Економічна безпека окремої людини — здатність особи забезпечити для себе якісні умови життя та власний розвиток. Іншими словами — це її фінансово-економічна стабільність. Це поняття охоплює доходи особи та наявні фінансові ресурси, якими вона може розпоряджатися для задоволення своїх потреб. Це заробітна плата, інші види доходів (натуральні або фінансові), в тому числі, отримані у спадок, дарунок; кредити, соціальні виплати та інше, у забезпеченні економічної безпеки особи важливе місце займає її здатність до здійснення заощадження та накопичення багатства. Тобто, можливість відкладати певну суму коштів, яку вона може у разі виникнення певних ризиків, наприклад втрати роботи, використати для підтримки своєї життєдіяльності.

Економічна безпека особи залежить від впливу внутрішніх та зовнішніх чинників. Зокрема, до внутрішніх можна віднести: здатність особи до праці, рівень її здоров’я, рівень її освіти та інші. До зовнішніх: екологічний стан навколишнього середовища, місце народження особи, рівень розвитку економіки, політичне становище країни та інше. Іншими словами, економічна безпека особи — це такий стан фінансів особи, за якого вона може жити так, як хоче, а не так, як є.

Практичне завдання. Виконайте індивідуально

Економічна безпека особи.

Оцініть річну економічну безпеку Марії. Вкажіть, який запас економічної безпеки Марії, якщо вона втратить роботу (тобто, скільки місяців вона може перебувати без роботи, щоб задовольняти свої потреби). Припускаємо, що витрати в неї залишатимуться без змін у разі втрати місця її роботи.

Марія впродовж 4-х років працює на роботі та отримує заробітну плату у сумі 15000 грн. Кожного місяця вона відкладає 20% заробітної плати. Крім того, вона кожного місяця обирає речі, які їй не потрібні, та виставляє їх на продаж. Отримані кошти теж накопичує та старається їх не витрачати. Загалом, кожного місяця на проживання Марія витрачає 10000 грн., з них 8000 грн. йдуть на покупку продуктів харчування та 2000 на оплату різних комунальних послуг і послуг зв’язку. Решту коштів вона витрачає на розваги або на купівлю одягу (задоволення інших потреб). З щомісячних розпродажів вона у середньому отримує 1000 грн.

Михайло Туган-Барановський — видатний український вчений, економіст світового рівня, автор першого підручника з “Політичної економії”. Саме за його пропозицією в 1905 році в Україні з’явився перший пам'ятник Тарасові Шевченку. У 1917 році на запрошення Володимира Винниченка обійняв посаду Генерального секретаря фінансів Центральної Ради. Був ініціатором створення Українського товариства економістів, фундатором Української Академії наук. Він створив і очолив спеціальний Інститут економічної кон’юнктури (1918), демографічний (1919) і кооперативний інститути. Працею його життя було створення ідеальної моделі майбутнього суспільного устрою. Це мала бути держава, централізм якої обмежений кооперацією і муніципалітетами — механізмами, що органічно поєднуються і взаємодоповнюють один одного.

Для завершення теми:

• 1. Що таке економіка? Назвіть суб’єктів економічних відносин.
• 2. Як ви розумієте значення вислову: «Прогрес людства спричиняє збільшення кількості потреб» ?
• 3. Які основні відмінності процесів виробництва, розподілу, обміну?
• 4. Чому під час війни скорочується цивільне споживання?
• 5. Наведіть приклади економічних благ та суспільних благ.
• 6. Зіставте і порівняйте поняття «потреби» та «споживання».
• 7. Проведіть порівняння внутрішніх та зовнішніх чинників загроз економічної безпеки країни та територіальної громади.
• 8. Складіть схему, відобразивши в ній, які економічні рішення ухвалюють суб’єкти економічних відносин.
• 9. Опишіть стратегії забезпечення економічної безпеки особи