Громадянська освіта. Інтегрований курс. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Васильків

§ 21. Громадянське суспільство

• громадянське суспільство • функції громадянського суспільства • соціальна активність • згуртованість

Найбільшою небезпекою для свободи є пасивність народу.

Луї Брендайс, юрист, суддя Верховного Суду США

21.1. Поняття та функції громадянського суспільства

Для характеристики сучасної моделі суспільства, яка сприяє розвитку демократії і в рамках якої може розвиватися правова держава, застосовують поняття «громадянське суспільство».

Громадянське суспільство починає зароджуватися на певному етапі суспільного розвитку і є продуктом природного історичного процесу, який передбачає гармонійний розвиток таких елементів цивілізації, як природа — суспільство — людина. Соціальна та політична організація громадянського суспільства найбільшою мірою слугує інтересам і проблемам конкретної людини. Тому громадянське суспільство постає бажаною, а на деяких етапах розвитку потрібною формою співжиття людей, які зацікавлені у впорядкованості взаємин, захищеності інтересів та можливості впливати на розв’язання проблем особи.

Громадянське суспільство різниться від взагалі людського суспільства певними якісними ознаками. Для суспільства властива спільна життєдіяльність людей, тоді як для громадянського суспільства визначальною є така система взаємозв’язків і інтересів, яка забезпечує вільну реалізацію кожною людиною її природних прав: на життя та гідне існування, на родину, на свободу будь-якої діяльності, яка не шкодить іншим, на власність, рівність перед законом тощо. Тобто громадянське суспільство означає стан упорядкування суспільства в інтересах кожної людини.

Громадянське суспільство — це такий соціальний простір, де люди взаємопов'язані і взаємодіють між собою як незалежні одне від одного та від держави індивіди (які можуть об'єднуватися, оскільки окремому індивідові важко самостійно відстоювати свої права і законні інтереси) і який має забезпечити в різних суспільних сферах умови для самореалізації окремих людей та колективів.

Інститутами громадянського суспільства більшість дослідників називають територіальні та інші громади, різні заклади освіти, церкву, інститут багатопартійності, незалежні ЗМІ, наукові, професійні та інші об’єднання, асоціації, організації, які забезпечують економічні, професійні, культурні, політичні та інші інтереси й потреби різних соціальних верств, груп та окремих індивідів. Найбільше про високий рівень розвитку громадянського суспільства свідчить функціонування великої кількості діяльних і дієвих об’єднань громадян (політичних партій, громадських організацій), створених для виявлення й здійснення різноманітних ініціатив, обстоювання колективних інтересів.

Передумовами нормального функціонування громадянського суспільства є:

- економічні: вільний ринок, відкрита конкуренція, приватна власність;

- соціальні: структурованість суспільства, виокремленість різних верств у ньому, переважання в суспільстві середнього класу;

- політико-правові: публічність і загальна поінформованість, правова рівність громадян, ефективні механізми захисту прав і свобод людини, які визнані як загальнолюдська цінність;

- культурні: особистість із почуттям власної гідності й цінуванням приватності особистого життя, високий освітній рівень населення.

Функції громадянського суспільства є втіленням основних напрямів діяльності інститутів громадянського суспільства та їх впливу на суспільне життя. Основні з них такі:

1) Громадянське суспільство допомагає самовираженню індивідів, їх самоорганізації і відстоюванню ними власних інтересів. Велику кількість важливих питань громадам, об'єднанням громадян вдається вирішити самостійно, полегшуючи виконання державою її функцій.

2) Громадянське суспільство є гарантом непорушності особистих прав громадян, дає їм упевненість у своїх силах, слугує опорою у їх можливому протистоянні з державою.

3) Через інституції громадянського суспільства (політичні партії та громадські організації) впорядковуються, врегульовуються протести і вимоги людей, які могли б мати хаотичний або руйнівний характер. Так громадянське суспільство створює сприятливі умови для функціонування демократичної влади.

4) Завдяки об’єднанню своїх зусиль, формуванню спільних інтересів і позицій, кожен громадянин отримує шанс бути почутим.

Поміркуйте разом

Прочитайте текст і дайте відповідь на запитання: «Як змінилося громадянське суспільство в Україні після Євромайдану?» Сформулюйте відповідь тезами: по-перше, ...; по-друге, ...; по-третє, ...

«Тривалий час науковці намагалися зрозуміти головоломку, яку створювало для них громадянське суспільство в Україні, інших пострадянських країнах та й у Східній Європі загалом: чому громадянські суспільства цих країн спроможні за потреби мобілізуватися настільки, щоб повалити авторитарних лідерів (наприклад, "кольорові революції" двотисячних в Україні та Грузії), але не спроможні "довести революцію до кінця", тобто домогтися не тільки перевиборів, а й остаточних демократичних перетворень у державі.

Чи змінилася спроможність українського громадянського суспільства доводити справу до кінця після Євромайдану?

Дослідники з’ясували, що попри те, що громадянське суспільство в Україні історично було схильне до швидкої мобілізації, однак не до тривалої, системної та сталої діяльності через інституалізацію, після Євромайдану воно зуміло таки побудувати «мережі довіри», яких раніше не існувало. В Україні нарешті виявляється культура «неінституціалізованої довіри», коли громадяни готові співпрацювати задля спільного блага, не об’єднуючись у формальні організації. Євромайдан, принаймні на певний час, стер багато розділових ліній в українському суспільстві: ми пам’ятаємо про те, як пліч-о-пліч ту зиму прожили люди різних національностей, віросповідання, віку і мови спілкування.

Одні суперечності перестали існувати, однак натомість виникли інші: йдеться як про збройний конфлікт на Сході, так і про конфлікт усередині українського суспільства (наприклад, негативне ставлення до тих, хто залишився жити на території Східної України, що не контролюється урядом, конфлікти місцевого населення з внутрішньопереміщеними особами тощо).

Бо навіть саме громадянське суспільство постало у незвичній для себе, «негромадянській», тобто нецивільній, ролі - скажімо, у складі добровольчих батальйонів чи праворадикальних груп, які могли виступати як у ролі захисників територіальної цілісності та незалежності, так і порушників прав людини і громадянських свобод». http://surl.li/fhgvx

21.2. Роль громадян у становленні й функціонуванні громадянського суспільства

Громадянське суспільство є запорукою «стримування» держави, контролю над владою, яка завжди тяжіє до абсолюту (це багаторазово доводила світова й українська історія). Порушення балансу між державою та громадянським суспільством призводить зазвичай до політики етатизму — надмірного втручання державних органів влади у справи суспільства, надмірної бюрократичної опіки і регламентації суспільного життя, обмеження прав і свобод особистості.

Здійснюючи владу в громадянському суспільстві, держава підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству, забезпечує рівні можливості для всіх людей у всіх сферах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості, гуманізму та милосердя, не втручається в особисте життя людини, регулює суспільні відносини в межах чинної конституції, законів та інших нормативно-правових актів.

Громадянське суспільство забезпечує таке існування людини в суспільстві, коли вона дотримується настанов держави, але все ж не допускає того, щоб держава та її структури цілком поглинули її особистість і життя, завжди зберігає й цінує компонент приватного у власному ставленні до подій чи у здійсненні певних дій.

Тож аби громадянське суспільство справді розвивалося, потрібно, щоб громадяни були політично й економічно вільними, свідомими своїх інтересів, з правом на недирективне мислення та вільний вибір (у соціально прийнятних межах) свого життєвого шляху, схильними і здатними до інтеграції в громаду, спроможними разом розв’язувати спільні проблеми.

Таким чином, чи не найважливішою передумовою і разом з тим ознакою громадянського суспільства треба визнати зрілого, освіченого (компетентного) й активного громадянина. Основними рисами особистості як основи громадянського суспільства є такі: 1) розумність і здатність критично мислити; 2) ініціативність; 3) індивідуальна автономія як щодо соціуму, так і держави; 4) уміння формувати й обстоювати власну позицію; 5) змога передбачати результати своїх вчинків; 6) відповідальність за свої діяння та ін.

Така особистість самоцінна, самодостатня, але водночас здатна до конструктивної взаємодії з іншими в ім’я спільних інтересів та цінностей і, в ідеалі, спроможна підкорити власні приватні інтереси суспільному благу.

Поміркуйте разом

1) Чи можливе громадянське суспільство без толерантності? 2) Чому толерантність вважається фундаментальною цінністю демократії та громадянського суспільства? 3) Як ви розумієте зміст ґендерної, расової, релігійної, географічної, міжкласової, фізіологічної, політичної толерантності?

21.3. Громадські організації. Інші форми самоорганізації громадян

Для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів, люди можуть об’єднуватися в громадські організації. Якщо до них приєднаються ще й юридичні особи приватного права, то таке громадське об’єднання відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання» від 22 березня 2012 року називатиметься громадською спілкою. Особливості утворення, реєстрації, діяльності та припинення деяких громадських організацій в Україні визначаються спеціальними законами: «Про основні засади молодіжної політики», «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності» та ін.

Громадські організації діють із місцевим, всеукраїнським або міжнародним статусом. Громадська організація може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу, але обов’язково підлягає державній реєстрації впродовж 60 днів від дня проведення установчих зборів. Прикметними рисами громадських організацій є їх добровільний, недержавний і неприбутковий характер. Засновниками громадської організації (крім молодіжної та дитячої) можуть бути повнолітні громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, а членами (учасниками) — особи, які досягли 14 років.

Мовою оригіналу

Закон України «Про громадські об'єднання»,

№ 4572-VI, прийнятий 22 березня 2012 року, редакція від

12.06.2022

Стаття 21. Права громадських об'єднань

1. Для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право:

1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (Цілі);

2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами;

3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;

4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя /.../.

На відміну від політичних партій, які змагаються за державну владу, за право формувати державну політику і здійснювати державну владу, громадські організації більш наближені до базових потреб населення, адже громадяни об’єднуються в їхніх лавах для реалізації і захисту своїх законних соціальних, економічних, професійних, творчих, вікових, національно-культурних та інших спільних інтересів.

Додаткова інформація

Види громадських організацій:

1) за складом: професійні, жіночі, молодіжні, етнічні тощо;

2) за масштабом діяльності: місцеві (поширюються на відповідні адміністративно-територіальні одиниці), загальнодержавні (або всеукраїнські — діють на всій території України), міжнародні (їхня діяльність поширюється на територію України і хоча б ще однієї держави);

3) за членством: масові та елітарні;

4) за сферою діяльності: організації, що діють в економічній сфері та сфері трудових відносин (спілки споживачів, адвокатів, профспілки, кооперативна спілка); організації в соціальній сфері (об’єднання ветеранів, товариства інвалідів, благодійні організації); організації у сфері дозвілля і відпочинку (спортивні організації, спілки філателістів, книголюбів тощо); організації у сфері релігії, науки, культури (церкви, наукові асоціації, спілки письменників, художників, артистів тощо); організації в політичній сфері (екологічні рухи, організації по захисту прав жінок, національних меншин, за мир тощо).

Відповідно до даних Державної служби статистики України, на 1 січня 2021 року було зареєстровано 92 470 громадських організацій, 1 875 громадських спілок, 26 651 релігійна організація, 28 713 профспілок, 317 творчих спілок, 19 812 благодійних організацій та 1 649 органів самоорганізації населення. На жаль, нема статистики, скільки з цих організацій є активними і дієвими. http://surl.li/fhrdi

Іншими формами самоорганізації громадян є:

• будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети, які створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення спільних завдань (їх правовий статус визначається Законом України «Про органи самоорганізації населення» від 11 липня 2001 року);

• об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, які створюються для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (правові та організаційні засади їх створення та діяльності закріплені у Законі України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року);

• інші разові акції та ініціативи з спільної організації дозвілля, волонтерська діяльність, проведення робіт з благоустрою (т.зв. толока), озеленення та утримання у належному стані дворів, вулиць, площ, надання допомоги інвалідам, малозабезпеченим громадянам тощо.

Для завершення теми:

• 1. Що таке громадянське суспільство, громадська організація?
• 2. Які функції громадянського суспільства ви знаєте?
• 3. Які нормативно-правові акти визначають правовий статус громадських організацій?
• 4. Як співвідносяться громадянське суспільство, демократія і правова держава?
• 5. Як ви розумієте вислів Шарля Луї Монтеск’є: «Потрібно спочатку бути поганим громадянином, щоб потім стати добрим рабом»?
• 6. Зіставте поняття політична партія та громадська організація, порівнюючи їх значення для демократії.
• 7. Поясніть, чому особиста відповідальність є важливою рисою кожного члена громадянського суспільства. Якими ще якостями мають володіти громадяни — члени громадянського суспільства?
• 8. Наведіть приклади дієвих громадських організацій в Україні.