Громадянська освіта. Інтегрований курс. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Васильків

§ 12. Права людини та права дитини в умовах збройного конфлікту

• забезпечення та захист прав людини в умовах збройного конфлікту; • міжнародне гуманітарне право; • забезпечення та захист прав дитини в умовах збройного конфлікту

Людство повинно позбутися війни, інакше війна позбудеться людства.

Джон Фіцджеральд Кеннеді, американський політик, 35-й президент Сполучених Штатів Америки

12.1. Забезпечення та захист прав людини в умовах збройного конфлікту

На період дії правового режиму воєнного стану конституційні права і свободи людини і громадянина можуть тимчасово обмежуватися цілком легально — на підставі Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року. Воєнний стан — це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення цих загроз, а також тимчасове обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Воєнний стан вводиться Указом Президента України, який обов’язково затверджується Верховною Радою України.

Додаткова інформація

Про воєнний стан

Вперше воєнний стан в Україні був оголошений за правління Гетьмана Української Держави Павла Скоропадського у листопаді 1918 року. Спочатку стан «надзвичайної охорони», як його тоді називали, був введений у Волинській губернії, згодом ще в семи з 9-ти губерній, які були під владою Української Держави.

Через 100 років, в листопаді 2018 року, вдруге на території України був введений воєнний стан через конфлікт у Керченській протоці. Області, де його було введено — це прикордонні області з Росією, невизнаним Придністров’ям, а також ті області, які мають вихід до Чорного та Азовського морів. Загалом воєнний стан тривав з 26 листопада по 26 грудня 2018 року.

24 лютого 2022 року у зв’язку з повномасштабним наступом російських військ на всій території України було введено воєнний стан, який триває і в період доопрацювання авторами та оприлюднення цього підручника.

Під час воєнного стану заборонено:

вносити зміни до Конституції України;
вносити зміни до Конституції Автономної Республіки Крим;
проводити вибори президента України, а також вибори до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування;
проводити всеукраїнські та місцеві референдуми;
проводити страйки, масові зібрання та акції.

Практичне завдання

1. Прочитайте ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#n47), де визначено заходи правового режиму воєнного стану. Які обмеження і заборони можуть застосовуватися в умовах воєнного стану? Яких прав і свобод громадян стосуються ці обмеження? Які права не можуть бути обмежені під час воєнного стану? Систематизуйте отриману інформацію у таблицю:

Щодо фізичних осіб	Щодо юридичних осіб

2. «Глорифікація». Ознайомтеся з реальним кейсом. З’ясуйте зміст статті 436-2 Кримінального кодексу України. Коли кодекс доповнено статтею 436-2? Чому, на ваш погляд, в цей час таке діяння набуло суспільної небезпеки? Спробуйте дати визначення поняттю «глорифікація».

«Бердичівський міськрайонний суд розглянув обвинувальний акт щодо мешканця м. Бердичева 1950 року народження, громадянина Росії, якого обвинувачено за ч. 2 ст. 436-2 КК України — глорифікація. Досудовим розслідуванням було встановлено, що громадянин Ц., достовірно знаючи про блокування доступу до соціальної мережі «Однокласники» на підставі рішення РНБО України від 28.04.2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», зареєструвався у соціальній мережі «Однокласники» та активно нею користувався. У березні 2022 року, у той час, коли в Україні вже тривало повномасштабне вторгнення РФ, у соцмережі «Однокласники» обвинувачений, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з мотивів підтримки інформаційних впливів держави-агресорки на шкоду інформаційній безпеці України, ознайомився, вподобав, а потім поширив у себе на сторінці публікацію, у якій міститься глорифікація осіб, котрі здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році. Громадянин Ц. свою вину у кримінальному правопорушенні визнав, щиро покаявся та уклав з прокурором угоду про визнання винуватості. Суд угоду затвердив, визнав пенсіонера винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України та призначив покарання, узгоджене сторонами, у виді позбавлення волі на строк три роки без конфіскації майна з випробувальним терміном півтора року. Ноутбук, на якому пенсіонер скоїв правопорушення, суд ухвалив конфіскувати».

Крім легального обмеження прав людини в умовах воєнного стану, під час збройних конфліктів права людини нещадно порушуються. Так, наприклад, за перші два з половиною місяці повномасштабної російсько-української війни місія ООН з прав людини зібрала докази тисяч порушень прав, й зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканність (перевірено численні твердження про вбивства та страти, свавільні затримання й насильницькі зникнення, катування та жорстоке поводження, а також про сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом). Ці порушення здійснюються саме російськими агресорами за наказом керівництва Росії або за його потурання (як військовослужбовцями цієї держави, так і різноманітними російськими військовими формуваннями, які створюються / спрямовуються владою Росії для участі у війні проти України. За останні десятиліття збройні конфлікти забрали життя мільйонів цивільних осіб.

Щоб обмежити засоби та методи ведення воєнних дій, з міркувань гуманності та з метою захисту цивільного населення від впливу збройного конфлікту, на сьогоднішній день сформувалося міжнародне гуманітарне право, про яке йтиметься далі.

12.2. Міжнародне гуманітарне право

Формування «правил ведення війни» триває вже понад 100 років. Міжнародне гуманітарне право (далі МГП) обмежує застосування насильства у збройних конфліктах, щоб уберегти тих, хто не бере або припинив брати пряму участь у воєнних діях. Обмежуючи насильство та регулюючи поводження з людьми, які страждають від збройного конфлікту, МГП забезпечує баланс між гуманним поводженням та військовою необхідністю.

Міжнародне гуманітарне право (право збройних конфліктів) — система міжнародно-правових норм і принципів, які регулюють захист жертв збройного конфлікту, обмежують методи і засоби ведення війни, а також встановлюють відповідальність за порушення цих норм.

МГП діє у міжнародних збройних конфліктах (тобто в таких, у яких беруть участь хоча б дві держави), у ситуаціях, коли вся або частина території країни окупована чужоземними силами, а також у збройних конфліктах у межах однієї країни. МГП застосовується до всіх сторін конфлікту, незалежно від того, хто його розпочав.

Комбатанти — особи зі складу збройних сил сторони, яка бере участь у міжнародному збройному конфлікті (за винятком медичного і духовного персоналу). Комбатанти мають право брати безпосередню участь у воєнних діях і повинні відрізнятися від цивільного населення щонайменше відкритим носінням зброї. Учасників неміжнародного збройного конфлікту класифікують як урядові збройні сили та члени озброєних груп, які не мають права брати участі у воєнних діях. Застосування військових заходів насильства щодо комбатантів у воєнних діях аж до їх знищення визнається законним, за винятком випадків, коли особа є такою, що вибула зі строю (hors de combat). У разі захоплення комбатанта противником він має право на отримання статусу військовополоненого.

Некомбатанти — особи, які входять до складу збройних сил та надають їм допомогу, але безпосередньої участі у воєнних діях не беруть. До них належать: медичний і духовний персонал, інтенданти, військові кореспонденти, юристи тощо. До цих осіб не має застосовуватися зброя, якщо вони зайняті виконанням своїх безпосередніх обов’язків. Некомбатанти втрачають захист МГП у разі їхньої безпосередньої участі у воєнних діях на період такої участі.

Цивільна особа — будь-яка особа, яка не входить до складу збройних сил та не є членом збройної групи. У разі сумнівів щодо того, чи є особа цивільною, вона вважається цивільною. Наявність серед цивільного населення окремих людей, які не підпадають під визначення цивільних осіб, не позбавляє решту населення цивільного статусу і захисту, який надає МГП.

Міжнародне право збройних конфліктів визначають:

Гаазькі конвенції та декларації 1899 (три конвенції та три декларації)

Гаазькі конвенції та декларації 1907 (13 конвенцій)

Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 року:

• Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у регулярних арміях;

• Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що постраждали в корабельних аваріях, зі складу збройних сил на морі;

• Конвенція про поводження з військовополоненими;

• Конвенція про захист цивільного населення під час війни

Додаткові протоколи до Женевських конвенцій 1977 року і Резолюції ГА ООН

Норми МГП регулюють ведення воєнних дій сторонами конфлікту і надають захист особам, які потрапили до рук ворога. А також зобов’язують сторони конфлікту розрізняти комбатантів та цивільних осіб й утримуватися від нападу на цивільних осіб; забороняють або обмежують застосування тих видів зброї, які завдають особливо важких страждань, або не дозволяють розрізняти комбатантів і цивільних осіб; зобов’язують сторони конфлікту піклуватися про поранених і хворих та надавати захист медичному персоналові; зобов’язують сторони конфлікту забезпечувати повагу до людської гідності військовополонених та інтернованих цивільних осіб.

Стосовно цивільного населення та цивільних осіб заборонені:

прямі напади;
тероризування цивільного населення;
напади невибіркового характеру;
напади на цивільне населення або на окремих цивільних осіб у відповідь на неправомірні дії іншої сторони конфлікту;
використання «живих щитів».

До воєнних злочинів і злочинів проти людства строк давності не застосовується. Найманець не має права вважатися комбатантом чи військовополоненим. Норми МГП встановлюють відповідальність командира за порушення підлеглими Женевських конвенцій, якщо він знав про можливість вчинення ними злочинів, але не вжив потрібних заходів для запобігання їх.

Якщо актами законодавства України встановлено ширший обсяг захисту жертв збройних конфліктів, ніж ті, що встановлені МГП, застосовують акти законодавства України.

У березні 2017 року Міністерство оборони України наказом № 164 затвердило «Інструкцію про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних силах України». Вона ґрунтується на принципах, закріплених у чинних нормативних актах МГП. Інструкція також регламентує поводження із цивільним населенням, жертвами збройних конфліктів, медичним і духовним персоналом противника, поводження з останками загиблих (померлих) у збройних конфліктах, військові та медичні перевезення, перемир’я і закінчення воєнних дій, загальні правила дій військ (сил) на окупованій території. Окремо визначено особливості застосування норм МГП у внутрішніх збройних конфліктах (збройних конфліктах неміжнародного характеру) та дотримання норм права прав людини у ситуаціях порушення внутрішнього порядку, таких як заворушення, окремі й спорадичні акти насильства.

Практичне завдання. Виконайте в команді

«Право прав людини і міжнародне гуманітарне право»

1. Дізнайтеся з додаткових джерел інформації про право прав людини.
2. Які основні положення права прав людини мають особливе значення під час збройних конфліктів?

Серйозними порушеннями норм МГП, спрямованими проти людей, є такі: навмисне вбивство, катування та нелюдське поводження; навмисне заподіяння важких страждань або серйозного каліцтва чи завдання шкоди здоров’ю людини; напад на осіб, які перебувають під захистом МГП; скоєння нападу невибіркового характеру, коли відомо, що це стане причиною людських втрат серед цивільного населення і завдасть збитків цивільним об’єктам; напад на небезпечні установки і споруди, якщо відомо, що це спричинить надмірні втрати серед цивільного населення або значні збитки цивільним об'єктам; напад на місцевості, що не обороняються, та демілітаризовані зони; неправомірний напад на культурні цінності, які чітко розпізнаються. Заборонено: взяття заручників; вчинення актів терору; незаконне позбавлення волі (арешт); наказ не залишати нікого живим; депортація чи незаконне переміщення населення окупованої території (як у межах цієї території, так і поза нею); переміщення державою-окупантом частини власного цивільного населення на окуповану територію; позбавлення права на неупереджене та належне судочинство; невиправдана затримка репатріації військовополонених або цивільних осіб; примус до служби у збройних силах противника; обмеження доступу населення до їжі, води тощо.

Практичне завдання. Виконайте індивідуально

Знайдіть в «Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних силах України» (джерело: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0704-17) значення таких термінів: анексія, біженці, військовополонені, внутрішньопереміщена особа, демілітаризована зона, інтернування, перемир’я.

Дайте відповіді на запитання, користуючись положеннями цього документа:

1. Які методи ведення воєнних дій забороняє МГП?
2. Які засоби заборонено застосовувати під час воєнних дій?
3. Які об'єкти та які особи перебувають під захистом МГП?
4. Чому МГП визначає перелік особливо небезпечних об'єктів?
5. Чи забороняє МГП застосовувати військові хитрощі?
6. Що вважається військовими хитрощами?
7. Наведіть приклади віроломства, передбачені нормами МГП.

12.3. Забезпечення та захист прав дитини в умовах збройного конфлікту

За даними ЮНІСЕФ, у світі понад мільярд дівчаток і хлопчиків живуть у країнах чи на територіях, які зазнають впливу збройних конфліктів; близько 300 млн цих дітей ще не виповнилося й п’яти років. У звіті ООН 1996 року «Вплив збройного конфлікту на дітей» констатовано, що під час війни порушуються всі права дитини: право на життя, право бути з сім’єю і громадою, право на здоров’я, право на розвиток особистості, а також право на турботу і захист. Саме тому міжнародною спільнотою було розроблено низку норм і стандартів для захисту дітей у ситуаціях збройного конфлікту. Так, основними міжнародними нормативними актами, які формують правову базу для захисту дітей в умовах збройного конфлікту, є, крім відомих вам Гаазьких і Женевських конвенцій: а) Конвенція ООН про права дитини (1989); б) Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах (2000, ратифікований Україною у 2004 році).

У національному законодавстві основним законом, що регулює ситуацію з дітьми в умовах збройних конфліктів, є вже згадуваний Закон України «Про охорону дитинства». Він закріплює, що дитиною, постраждалою внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, є дитина, яка через ці події отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі у військових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в полоні. Держава зобов’язана вживати всіх необхідних заходів для забезпечення захисту цих дітей, догляду за ними та возз’єднання їх із членами сім’ї (зокрема розшук, звільнення з полону, повернення в Україну дітей, незаконно вивезених за кордон).

Відповідно до МГП, сторони конфлікту повинні вживати необхідних заходів, щоб убезпечити дітей у віці до 15 років від безпосередньої участі у бойових діях, й зокрема, не залучати їх до своїх збройних сил.

Також сторони конфлікту повинні подбати, щоб особистість усіх дітей до 12 років можна було встановити; повинні забезпечити, щоб діти до 15 років, які осиротіли чи були внаслідок збройного конфлікту розлучені зі своїми сім’ями, не залишалися напризволяще, щоб полегшити догляд за ними, виконання обрядів, пов’язаних з їхнім віросповіданням, забезпечити їхню освіту.

Про державний портал «Діти війни»

Платформу «Діти війни» — https://childrenofwar.gov.ua/ було створено за особистим дорученням Президента України як інструмент пошуку дітей, їх порятунку та визволення з місць примусового переміщення чи депортації. Інформація, розміщена на платформі — це наочне свідчення геноциду українських дітей та злочинів проти людяності, які армія Росії щодня здійснює проти українського народу. Кількісні показники щодня актуалізуються. Скористатися порталом можна, якщо вам потрібна консультація з «дитячих» питань або щоб повідомити:

про дитину, яка загубилася;
про злочин, скоєний проти дитини;
якщо ви знайшли дитину без супроводу дорослих;
якщо вам відомо про факт депортації дитини;
про примусову зміну громадянства та документів дитини;
про інші порушення прав дитини під час війни.

Для завершення теми:

1. Що таке воєнний стан?
2. Що таке міжнародне гуманітарне право?
3. Які основні завдання міжнародного гуманітарного права?
4. Як ви розумієте значення вислову: «До воєнних злочинів і злочинів проти людства строк давності не застосовується»?
5. Чому, на вашу думку, під час воєнного стану заборонено проводити страйки, масові зібрання та акції; вибори та референдуми?
6. Проаналізуйте події збройного конфлікту, який розпочався у 2014 році на південному сході України, з позицій МГП. Як змінилася ситуація з початком широкомасштабного вторгнення Росії?

Зміст