Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Васильків - Нова програма

§ 5. Самореалізація людини

#потребиможливості #самореалізація #індивідуальність #своєрідністьздібності #цінностіпріоритети #громадянськапозиція #громадянськийобов'язок

Спробуй виконати свій обов’язок — і ти побачиш, чого вартий.

Йоганн-Вольфган Гете, німецький поет, державний діяч, мислитель

5.1. Самореалізація і розвиток

Кожна людина по-своєму унікальна і має неповторні особисті риси. Однак деякі люди успішно долають шлях самопізнання та самореалізації і знаходять суспільну нішу, в якій їм вдається розкрити свої можливості, інші більшу частину життя проводять у пошуках себе і, не досягнувши зрілої ідентичності, не вміють реалізувати свій потенціал, а треті — навіть не намагаються розкрити природні таланти і марнують своє життя.

Самореалізація — це розкриття власних можливостей, це той шлях, який веде людину до успішного й щасливого життя.

Сучасні психологи та нейрофізіологи твердять, що пересічна особистість розкриває близько 10 % свого потенціалу. Це дуже мало, приблизно так, якби піаніст грав не десятьма пальцями, а лише одним. Ось чому для того, щоб повніше відчути музику життя та досягти успіху, потрібно багато працювати над самореалізацією.

Американський учений Абрагам Маслоу припустив, що реалізація особистості відбувається в процесі задоволення нею власних потреб. Що вищий рівень потреб, то повніше реалізовує себе особистість. Це — так звана «ієрархічна теорія потреб особистості», або, як її ще називають, «піраміда Маслоу». Учений виокремив такі рівні:

1) фізіологічні потреби (їжа, дихання, одяг, тепло тощо);

2) екзистенційні (безпека існування, стабільність, упевненість у завтрашньому дні, гарантована праця, медичне обслуговування тощо);

3) соціальні — належність до колективу, спілкування, участь у спільній трудовій діяльності, турбота й увага до себе;

4) престижні потреби — в увазі до себе з боку «значущих інших», у підвищенні свого соціального статусу, визнанні і високій оцінці;

5) пізнавальні потреби — знати, вміти, розуміти, досліджувати;

6) естетичні потреби — гармонія, порядок, краса;

7) потреби в самоактуалізації — реалізація своїх цілей, розвиток власних здібностей, самовираження через творчість.

Згідно з принципом ієрархії, для особи потреби кожного наступного рівня стають актуальними після задоволення потреб попереднього рівня. Однак є й зворотний зв’язок — що вищий рівень самореалізації людини, то легше вона досягає своїх цілей щодо задоволення первинних потреб. Самореалізація передбачає ріст особистої ефективності людини у всіх сферах життя.

Самореалізація і розвиток

Ознаки, притаманні розвинутим особистостям:

1) адекватніше сприймають дійсність, не залежать від впливу актуальних потреб, стереотипів і забобонів; 2) приймають себе та інших такими, якими вони є, не демонструють штучних, неприродних форм поведінки і не сприймають такої поведінки з боку інших; 3) їм властиві простота і природність, дотримання встановлених ритуалів, традицій і церемоній, але ставлення до них із певним почуттям гумору; 4) зайняті не собою, а своїми життєвими завданнями; 5) співвідносять свою діяльність із загальнолюдськими цінностями; 6) демократичні в стосунках, готові вчитися в інших; 7) мають стійкі внутрішні моральні норми; 8) креативні у всіх діях незалежно від того, чим конкретно займаються.

5.2. Індивідуальність особистості

Індивідуальність може виявлятися в найрізноманітніших сферах: інтелектуальній, емоційній, вольовій або у будь-якому іншому виді психічної діяльності. Кожна людина є індивідуальною, хоча індивідуальність одних виявляється дуже яскраво, а інших — маловиразно, малопомітно.

Індивідуальність — це своєрідність окремої людини, сукупність притаманних тільки їй особливостей.

Оригінальність інтелекту, наприклад, полягає у спроможності бачити те, чого не помічають інші, в особливостях переробки інформації, в умінні окреслювати проблеми та розв’язувати їх. Особливості волі виявляються в силі волі, сталості, надійності, стабільності, самовладанні. Оригінальність також є результатом своєрідного поєднання властивостей конкретної людини, що додає особливого колориту її поведінці або діяльності.

Однією з найважливіших, визначальних, властивостей індивідуальності є наявність у неї тих чи тих здібностей.

Здібності — це такі індивідуально-психологічні особливості, які стосуються успішності виконання однієї або кількох діяльностей.

Основою для розвитку здібностей можуть бути різноманітні комбінації загальних і спеціальних індивідуально-психологічних якостей. Виокремлюють такі види здібностей:

— Загальні (впливають на успішність людини в різних видах діяльності. До них, зокрема, належать розумові здібності, розвинена пам’ять, досконала мова тощо).

— Спеціальні (визначають успішність людини в специфічних видах діяльності, для яких потрібні особливі здібності і їх розвиток. Зокрема, це математичні, лінгвістичні, літературні, художні, спортивні здібності).

— Теоретичні (визначають успішність людини в абстрактно-теоретичних міркуваннях).

— Практичні (виявляються у конкретних, практичних діях).

— Навчальні (визначають успішність людини в навчанні та вихованні, засвоєнні нею знань, умінь, навичок, у формуванні якостей особистості).

— Творчі (визначають можливість відкриттів і винаходів, створення нових предметів матеріальної і духовної культури).

Однак наявність здатності до чогось не означає початкового володіння вже закладеними вміннями і навичками. Здібності людини виступають лише тенденцією до легшого засвоєння тих або тих знань. Так само, як засіяне поле є лише можливістю майбутнього врожаю, який може вирости з насіння, але за сприятливих умов, так і здібності людини є лише можливістю для набуття певних знань та вмінь. Варто зазначити, що наявність у людини яскраво виражених здібностей у певній сфері зовсім не означає її бездарності в інших галузях. Йдеться про відносне переважання одних компонентів психіки над іншими.

5.3. Життєві цінності та пріоритети

Цінністю є все те, що ми цінуємо.

Якщо ж говорити не про природні чи матеріальні, а про духовні цінності, то це загальновизнані переконання щодо цілей, до яких соціальна спільнота (і кожен її член) повинні прагнути, якими вони керуються у своєму повсякденному житті. Цінності вказують на те, що суспільство вважає добрим, правильним і порядним.

Вищими цінностями можуть бути здоров’я, сім’я, кохання, свобода, мир, держава, праця, істина, честь, споглядання, творчість, цінності суспільного устрою, спілкування, діяльності, самозбереження тощо.

Список усіх життєвих цінностей величезний, але їх можна розподілити на три основні групи: 1) особисте життя і стосунки; 2) професія, бізнес, робота, суспільні відносини; 3) власний розвиток.

Дуже часто люди у своєму житті керуються не цінностями, а власними потребами, звичками, емоціями, тобто набагато простішими механізмами. Це пояснюється тим, що далеко не всі люди є сформованими моральними особистостями, а життєві цінності — це елемент життя саме такої особистості. Відповідно до життєвих цінностей треба ще дорости.

Які з багатьох суспільних цінностей можуть стати вищими для конкретної людини, залежить від багатьох обставин. Цінності кожної людини — індивідуальні, як відбитки пальців. Що для неї є найважливішим, вона з’ясовує на рівні фундаментального вибору, коли визначає свою особистість. Зазвичай, життєві цінності формуються у віці 15—20 років завдяки або й усупереч батькам, під впливом школи, вчителів, соціальних груп, до яких належить людина.

Найприродніший шлях формування життєвих цінностей — не розмови, а залучення людини в нові для неї життєві обставини, у яких певні цінності виявляються близькими й потрібними. Хоча набір цінностей для всіх членів суспільства приблизно однаковий, їх ієрархія у кожного своя і змінюється в процесі соціалізації особистості. Людина знає, що на цьому етапі життя для неї є найважливішим, а що — цінністю другого рівня або цінністю тактичною — засобом досягнення цінностей вищого порядку.

5.4. Активна громадянська позиція

Соціальна позиція людини — це ставлення до себе, своєї професії, довколишніх, суспільства, держави, самостійність особистості у виборі життєвого шляху. Вона також означає лінію поведінки людини як соціального суб'єкта в ході реалізації його життєвих цінностей.

Громадянська позиція — це ставлення людини до держави, громадянином якої вона є, а також участь у різноманітних формах самоорганізації громадян.

У Загальній декларації прав людини вказано: «Громадянська позиція — це відповідальне виконання громадянського обов'язку». А «громадянський обов'язок» визначається як «вимоги, що ставляться до особистості у вигляді обов'язків перед колективом, соціальними групами і суспільством в цілому».

Громадянська позиція людини формується під впливом двох чинників — зовнішнього і внутрішнього. Зовнішній чинник — це позиція людини в соціальній структурі або системі міжособистісних взаємин, яка регламентує поведінку та дії особистості, внутрішній — це система поглядів, установок, цінностей, мотивів, через які виражаються взаємини індивіда до різних сторін дійсності.

Активна громадянська позиція — це усвідомлена участь людини в житті суспільства, що відображається через її свідомі дії щодо оточення. Ці дії спрямовані на реалізацію суспільних цінностей за розумного співвідношення особистісних і суспільних інтересів.

Варто зауважити, що активна громадянська позиція є набутою якістю, яка розвивається і вдосконалюється впродовж усього життя людини. Вона може змінюватися залежно від умов, у які потрапляє особистість.

Для завершення теми:

Що таке «самореалізація»?

Як ви розумієте значення вислову «Що вищий рівень самореалізації людини, то легше вона досягає своїх цілей щодо задоволення первинних потреб»?

Які основні ознаки притаманні розвинутим особистостям?

Наведіть приклади притаманних вам індивідуальних рис особистості та ваших індивідуальних здібностей.

Порівняйте поняття «потреби» та «можливості».

Складіть схему ієрархії власних життєвих цінностей і пріоритетів.

Змоделюйте життєві ситуації, коли та сама особистість демонструє активну громадянську позицію або її відсутність.

Запропонуйте перелік чинників, що найбільше сприяють вияву активної громадянської позиції.