Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Васильків - Нова програма

§ 41. Підприємництво

#власністьформивласностіпідприємництво #підприємецьризикприбутоксоціальніцілі #бізнесформизахистугосподарськіправовідносини

Підприємництво — це не наука і не мистецтво. Це практика.

Пітер Друкер, американський учений, теоретик менеджменту

41.1 Підприємницька діяльність

Підприємницька діяльність, або підприємництво, — незалежна — систематична економічна діяльність, спрямована на отримання прибутку.

В основі підприємницької діяльності лежить власність (ownership). Її розглядають в економічному та правовому аспектах.

В економічному аспекті під власністю розуміють історично визначену форму привласнення умов (чинників) і результатів виробництва. Щоб мати право власності на благо (ресурс), потрібно, щоб його визнавав не лише суб’єкт, який володіє ним, а й інші учасники економічних відносин. Таким чином, соціально-економічна сутність права власності реалізується у співдії суб’єктів економічних відносин: «суб’єкт — суб’єкт» («людина — людина»). Отже, економічний зміст власності полягає у взаємодії суб’єктів щодо виробництва, розподілу, обміну та споживання відповідного об’єкта (блага).

Варто знати

Юридичний зміст права власності означає, що формуються відносини «людина — річ», за яких відбуваються зв’язки власника з його річчю. Бути власником блага означає мати право на володіння, розпорядження та користування ним. Власник не може використовувати свої права, якщо ті завдають шкоди іншим суб’єктам економіки або суспільству.

У ринковій економіці переважають дві форми власності — приватна і державна. У розвитку економіки більшості країн світу бере участь приватна форма власності. Вона поділяється на індивідуальну та корпоративну. До індивідуальної форми власності відносять власність окремих громадян, яка використовується для задоволення особистих потреб і для ведення підприємницької діяльності. Державна форма власності у розвинутих країнах світу переважає в тих галузях економіки, у яких ведення підприємництва є низькорентабельним або збитковим. До таких галузей належить військовий та соціальний сектор. Держава також може володіти часткою підприємств у високорозвинутих галузях економіки. Деякі країни використовують колективну форму власності.

41.2. Мета і соціальна відповідальність підприємця

Підприємець — це людина, у якої є бачення і яка хоче творити.

Девід Карп, засновник і генеральний директор Tumblr

Підприємець — це особа, яка на власний ризик здійснює економічну діяльність для отримання прибутку.

Підприємницька діяльність може бути пов’язана із виробництвом певної продукції (товарів) або наданням певних послуг. Підприємець у ринковій економіці виконує такі функції:

— ресурсна — якнайкраще та найефективніше поєднує і використовує ресурси в процесі виробництва;

— інноваційна (новаторство) — продукує нові ідеї та втілює їх у життя для задоволення суспільних потреб;

— управлінська — ухвалює всі управлінські рішення, пов’язані з виробництвом, плануванням, збутом, організацією, контролем, мотивацією;

— особиста — у процесі здійснення підприємництва реалізує власний потенціал (фізичний, освітній, досвід, навички і т.д.);

— соціальна — сприяє реалізації соціальної мети суспільства.

Основною метою здійснення підприємницької діяльності є максимізація доходу або прибутку. Прибуток (profit— це винагорода, яку отримує підприємець. Інакше кажучи — це плата за те, що він організовує, управляє, впроваджує інновації та ризикує у веденні підприємництва. Прибуток обчислюється як різниця між виручкою (доходом) від реалізації товарів або послуг і витратами, які були здійснені на його виробництво. На формування величини прибутку впливають такі чинники: кількість залучених на виробництво коштів; прибутковість вкладів; рівень витрат на виробництво; швидкість обороту капіталу; ринкова ціна.

У ринковій економіці прибуток виконує три функції: 1) розвитку виробництва — частина отриманого підприємцем прибутку вкладається в розширення та оновлення виробництва; 2) стимулювальну — для отримання високого рівня прибутку потрібно використовувати ефективні методи виробництва та здійснювати пошук нових напрямів реалізації продукту; 3) орієнтиру розвитку — рівень прибутку галузі або виробництва визначає, яку галузь треба розвивати, а яку — ні.

Особистий інтерес підприємця полягає в отриманні найбільшої вигоди від створення та ведення власної справи. Якщо підприємець вважатиме, що не отримає доходу від ведення бізнесу, то не буде ним займатися. Приватні інтереси підприємця деколи суперечать суспільному інтересу. Однак діяльність підприємця є цінною для розвитку економіки, адже він надає суспільству такі вигоди:

— найкраще задовольняє потреби суспільства;

— забезпечує ефективне використання виробничих ресурсів;

— найліпше використовує власні знання та сили для отримання успіху в бізнесі.

Для підприємця характерними є такі риси: самостійність, новаторство, ініціативність, творчість, ризикованість, економічна та соціальна відповідальність, масштабне мислення, діловитість.

Виконайте в команді

1. Визначте суму прибутку, якщо підприємство виготовило 120 одиниць товару, а ринкова ціна виробу становить 100 грн. При цьому сукупні витрати підприємства на виробництво та реалізацію товару склали 10 200 грн.

2. Поміркуйте і складіть піраміду рис підприємця. Використайте статті про успіх відомих людей, наприклад Томаса Горного. https://mizky.com/article/111/vid-bankruta-do-milionera-4-uroky-vid-uspishnoho-amerykanskoho-biznesmena

На початку ХХІ століття набуває поширеності теорія, згідно з якою підприємець прагне не лише до максимізації власного доходу, а й у довгостроковій перспективі задовольняє інтереси суспільства в досягненні ним громадських цілей. Така теорія отримала назву соціальної відповідальності бізнесу. Метою соціальної відповідальності підприємця є забезпечення цілей сталого розвитку і досягнення балансу інтересів між корпоративними та громадськими інтересами.

Соціальна відповідальність є своєрідною філософією розвитку відносин між підприємцем і суспільством, які зменшують негативний вплив бізнесу на суспільство. Її використання передбачає добровільну реакцію підприємця на соціальні проблеми власних працівників, мешканців міста, де ведеться бізнес, країни та світу. Спочатку соціальна відповідальність виявлялась у формах доброчинності та меценатства підприємців.

Соціальна відповідальність підприємця

Ринок

Прозорість та зрозумілість звітності, якість продуктів, надійність та безпека вироблених товарів, стосунки з клієнтами

Зовнішні зв'язки

Стосунки з урядовими організаціями, робота із ЗМІ, розвиток компетенцій

Просування на ринку

Єдині стандарти і цінності ділової практики, розвиток компетенцій

Соціальні інвестиції

Партнерство з місцевими громадськими організаціями, економічний розвиток, освіта і здоров’я населення

Виробнича діяльність

Рівні права працюючих, охорона і безпека праці на виробництві, розвиток персоналу, екологічний менеджмент, ефективне використання ресурсів

41.3. Правовий захист бізнесу

В Україні законодавчо встановлені умови організації, ведення та захист бізнесу. На цей час правові механізми захисту бізнесу є доволі слабкими та недосконалими. Передусім це пов’язане з неврегульованістю багатьох аспектів введення підприємництва та неузгодженістю нормативних актів, які його регулюють. Негативно впливає на ведення бізнесу і низький рівень правосвідомості підприємців, що призводить до формування тіньового підприємництва та утворення різноманітних, часто кримінальних, бізнесових структур.

Правовий захист бізнесу — сукупність різних заходів та методів, які — використовуються для врегулювання господарських правовідносин між різними суб'єктами ринку.

Для захисту прав суб’єктів підприємництва використовують норми цивільного та господарського права, передбачені в Господарському кодексі України, Цивільному кодексі України, Законах України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про рекламу» та ін.

Під правовими способами захисту бізнесу розуміють заходи, спрямовані на припинення правопорушення та усунення їх негативних наслідків.

На практиці власники бізнесу можуть використати одну з форм захисту: досудову, позасудову і судову. Однак для використання будь-якої із форм захисту потрібно, щоб підстави та порядок їх використання встановлювався законодавством або угодою сторін. Власники бізнесу для захисту власних прав можуть звертатися до міжнародних судових установ або відповідних органів міжнародних організацій. Забезпечення правового захисту бізнесу — це обов’язок власника. Тому для здійснення підприємницької діяльності в правовому полі власник створює юридичну службу на підприємстві або винаймає юрисконсульта ззовні (юридичну фірму).

Для завершення теми:

Що таке підприємницька діяльність?

Як ви розумієте значення слів: «Забезпечення правового захисту бізнесу — це обов’язок власника»?

Якими є основні цілі підприємництва та його цінність у розвитку ринкової економіки?

Наведіть приклади об'єктів господарювання різних форм власності.

Порівняйте поняття: мета та завдання соціальної відповідальності підприємця.

Проаналізуйте напрями соціальної відповідальності підприємців, які здійснюють діяльність у місцевості, де ви проживаєте. Занотуйте відповіді.