Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Васильків - Нова програма

§ 3. Соціалізація особистості

#соціалізація #агентисоціалізації #інститутисоціалізації #громадянськаідентичність #власнеЯ #дзеркальнеЯ

#ідентичність #психофізіологічнасоціальнаособиста #тотожність #соціальнаетнічнакультурнагрупова

Людина поза суспільством — або Бог, або звір.

Аристотель, грецький філософ

3.1. Поняття соціалізації

Усім відома казка про Мауглі. Однак, можливо, не всі знають, що її автор, британський письменник Редьярд Кіплінґ, описуючи пригоди хлопчика, вихованого вовками, спирався на реальну історію. Траплялися випадки, що людських дітей виховували звірі, однак у реальному житті, коли цих «мауглі» знаходили, виявлялося, що вони не були схожими на згаданого літературного персонажа, оскільки не вміли ні мислити, ні говорити, ані засвоїти найелементарніші навички людської поведінки. Чи можна назвати їх людьми? Безумовно, вони були представниками біологічного виду homo sapiensоднак при цьому не змогли стати членами суспільства, оскільки не стали особистостями.

Особистість — це сукупність соціальних і духовних властивостей людини, що залежать від її участі в суспільному житті та культурі і виявляються через її діяльність і спілкування.

Приклад «дітей-мауглі» переконує, що людина, щоб стати особистістю, мусить пройти відповідний шлях розвитку в суспільстві — соціалізуватися. Неодмінною умовою цього процесу є наявність соціального середовища, світу культури, із яким вона взаємодіє.

Соціалізацією називається процес засвоєння культури (норм поведінки, цінностей, ідей, правил, стереотипів розуміння) і формування соціальних якостей, завдяки яким людина стає дієздатним учасником соціальних зв’язків, інститутів та спільнот.

Основними чинниками, що визначають процес формування особистості, є культурні зразки поведінки в соціальній групі, до якої належить людина, а також її суб’єктивний, унікальний особистісний досвід.

3.2. Етапи соціалізації

У процесі соціалізації виокремлюють певні етапи, які часто співвідносять з віковою періодизацією життя людини. Так, на формування особистості впливають біологічні фактори, фізичне оточення, загальні культурні зразки поведінки в окремій соціальній групі. Але головними чинниками, які зумовлюють процес формування особистості, є груповий досвід і суб'єктивний, унікальний особистісний досвід. Ці фактори повною мірою виявляються у процесі соціалізації особистості у трьох стадіях:

 дотрудова соціалізація (раннє дитинство, період навчання);

 трудова соціалізація (активна участь у трудовій діяльності);

 післятрудова соціалізація.

На кожному етапі відбувається поступове формування власного «Я» особи. Людина не може один раз у дитинстві остаточно сформуватися так, щоб уже більше ніколи не змінюватися. Упродовж життя вона набуває все нових соціальних статусів й ролей, наприклад: студент, працівник, пенсіонер, дочка, мати, бабуся тощо. Ми часто переходимо з однієї групи в іншу, пристосовуючись до нових умов (наприклад, із сім’ї у школу, зі школи — на роботу). Також змінюється світ, у якому ми живемо, вимагаючи змін і від нас. Тому процес соціалізації відбувається впродовж усього життя людини — від народження і до глибокої старості. Особа засвоює різні соціальні норми, вживається у все нові соціальні ролі, вчиться взаємодіяти з іншими — і в цьому процесі формується її соціальне «Я».

У ході соціалізації виокремлюють певні кризові точки, коли відбувається своєрідний «злам» у житті людини. Коли виникає така гостра проблемна ситуація, що старі механізми розв’язання проблеми вже не діють, а нові — ще не готові, належно не освоєні. Зазвичай люди в такій ситуації відчувають розгубленість і тривогу: звичний уклад життя порушено, а яким буде новий, ще невідомо. У кожного можуть бути свої кризові ситуації: одруження, народження дітей, зміна місця роботи, призов до армії тощо. Проте в житті переважної більшості людей виокремлюють три основні кризові точки:

16—17 років. Закінчення школи і підготовка до вступу у вищий навчальний заклад або пошук роботи. Зробити свій вибір дуже складно, катастрофічно не вистачає знань, життєвого досвіду.

Криза середини життя (приблизно 45 років). Людина озирається на пройдений шлях і оцінює його. Вона зіставляє ідеальну траєкторію свого життя з реальною. Що більша розбіжність, то більше невдоволення власним життям. Ще можна змінити уклад життя, професію, але психологічно зробити це вкрай важко.

Завершення трудової кар’єри і вихід на пенсію. З виходом на пенсію не тільки різко змінюється стиль життя людини, але і її соціальний статус, становище в суспільстві.

3.3. Суб’єкти соціалізації

Без спілкування з іншими людьми неможливо усвідомити своє «Я». Американський соціолог Чарлз Кулі створив теорію «дзеркального Я», яка пояснює, як саме люди творять себе і свій світ завдяки участі в процесах соціальних взаємодій. Відповідно до цієї теорії людина творить себе, орієнтуючись на те, як її сприймають довколишні, приглядаючись до їхніх реакцій так само, як ми вдивляємось у дзеркало. Науковець виокремив три фази в процесі творення людиною свого «Я»:

По-перше, ми уявляємо, який маємо вигляд в очах інших (чи пасує мені ця зачіска? чи правильно я повівся у відповідній ситуації?).

По-друге, ми уявляємо, як інші люди оцінюватимуть нас. Скажімо, з погляду певної групи якась модель поведінки вважається неприйнятною.

По-третє, на підставі зазначених вище уявлень ми виробляємо певний тип внутрішнього самовідчуття — почуття сорому або гордості.

Варто зазначити, що процес дзеркального відображення власного «Я» є суб’єктивним і не завжди відповідає об’єктивній дійсності. Наприклад, певний тип поведінки може бути неприйнятним для однієї групи, зате цілком прийнятним або навіть схвалюваним з погляду іншої соціальної спільноти.

Осіб, які навчають людину культурних норм і допомагають їй засвоювати соціальні ролі, називають агентами соціалізації. Розрізняють агентів первинної соціалізації й агентів вторинної соціалізації

Агенти первинної соціалізації — люди, які становлять найближче оточення особи (батьки, родичі, друзі). Агенти первинної соціалізації виконують багато функцій (наприклад, батьки щодо дитини можуть бути водночас вихователями, друзями, опікунами, учителями тощо), їхні функції взаємозамінні (батько за певних умов може взяти на себе виконання функцій матері щодо дитини). Водночас кожен агент дає індивідові в процесі соціалізації дещо унікальне, що може дати тільки він. Крім того, агенти первинної соціалізації не отримують грошової винагороди за виконання своїх обов’язків (батьки виховують тебе, а друзі дружать із тобою не тому, що за це отримують зарплатню).

Агенти вторинної соціалізації — це представники адміністрації навчального закладу, армії, підприємства, партій, засобів масової інформації, церкви тощо. Контакти із цими агентами є зазвичай нечастими, менш тривалими, а їхній вплив, як правило, слабший, ніж в агентів первинної соціалізації. Кожен із них виконує не більше однієї-двох функцій, які є спеціалізованими, а тому не можуть бути взаємозамінними (наприклад, функції поліцейського і священика). Особливістю цих агентів є те, що вони зазвичай отримують грошову винагороду за виконання своїх функцій.

Установи, що впливають на процес соціалізації, спрямовують його, називають інститутами соціалізації. Вони розвивають особистість, розширюють її знання про світ, її розуміння того, якою є бажана й небажана соціальна поведінка. Різноманітні формальні організації та офіційні установи, такі як школа, армія, суд, церква, засоби масової інформації, партії відповідають за набуття специфічно-рольового знання, коли ролі прямо або побічно пов’язані з трудовою діяльністю.

Агенти та інститути соціалізації

Унікальний індивідуальний досвід

Чому ж діти, які виросли у тій самій сім’ї, іноді доволі відрізняються одне від одного, навіть якщо вони мали подібний груповий досвід, тобто на них впливали ті самі агенти соціалізації? Тому що вони не мали повністю ідентичного групового досвіду, їхній досвід був подібним, але чимось і різнився. Варто також підкреслити, що картина індивідуального досвіду ускладнюється тим, що особистість не просто накопичує досвід, а й засвоює його. Кожна людина по-своєму, відповідно до власного досвіду, інтерпретує ті події, які відбуваються з нею, її близькими та знайомими. Ці події, немов цеглинки, з яких особистість вибудовує власну споруду.

Виконайте в команді

1. Поміркуйте, які агенти соціалізації та інститути соціалізації впливають сьогодні на формування вашої особистості. 2. Складіть та запишіть їх перелік. Зіставте його із записами однокласників. 3. Який унікальний індивідуальний досвід має кожен із вас?

3.4. Соціалізація як ресурс формування громадянської ідентичності

Громадянська ідентичність — це самоототожнення особистості з громадянською спільнотою держави, а також усвідомлення себе членом громадянського суспільства.

У сучасному світі — складному, різноманітному, швидкозмінному і відкритому — людині доволі непросто здійснити громадянський вибір і прийняти ті чи ті громадянські норми. Особливо це стосується молодих людей. Адже на них впливає не лише сучасна нестабільність суспільства та криза звичних норм і цінностей, а й об’єктивні труднощі юнацького самовизначення.

Саме в юнацькому віці відбувається бурхливий розвиток процесів самосвідомості, становлення цілісного образу «Я», частиною якого є образ «Я — громадянин України». Громадянський аспект самосвідомості в юнацькому віці має вже доволі складну структуру: уявлення себе як громадянина своєї держави і пов’язані з цим уявлення про свої права й обов’язки, оцінка власних вчинків, рис вдачі з погляду системи суспільних та особистих громадянських цінностей. У молодіжному середовищі відбуваються складні процеси, які свідчать про зміну культурних цінностей попередніх поколінь, порушення наступності в передаванні соціокультурного досвіду. Така ситуація зумовлена низкою причин.

По-перше, економічні негаразди та значне розшарування суспільства призводять до того, що вибір життєвого шляху визначається не здібностями та інтересами молодої людини, а конкретними обставинами, гонитвою за «гарним життям» і «легкими грошима», що призводять до цинічних ціннісних настанов.

По-друге, сьогодні сім’я хоча і залишається найважливішим інститутом соціалізації, але втрачає пріоритет саме в громадянській соціалізації. Пріоритети матеріального характеру серед батьків (економічне, а іноді фізичне виживання в сучасних умовах економічної кризи) призводять до самоусунення їх від проблем громадянського становлення дитини. Батьки перестають бути беззаперечним авторитетом через те, що відбувається передача знань, настанов, цінностей не лише від батьків до дітей, а й у зворотному напрямку. Сучасна молодь швидше засвоює нові знання, опановує досягнення інформаційного суспільства, швидше за дорослих орієнтується в мінливому світі.

По-третє, набуття особистістю таких якостей, як громадянська активність та відповідальність, цілком залежать від суспільного оточення. На жаль, доволі часто в школі практикують авторитарні форми спілкування з учнями, відтак школярі починають орієнтуватися не на власні внутрішні переконання щодо відповідальної поведінки, а на зовнішній контроль з боку вчителя. Основним мотивом дотримання норм поведінки стають не переконання, а власний добробут, пасивність і пристосуванство.

Молодь вчиться і навчає

Формування громадянської самосвідомості в юнацькому віці пов’язане з труднощами суб’єктивного характеру: входження в різні суспільні групи, навчання спілкуванню в цих групах, засвоєння їхніх норм і цінностей. Однак чи не найголовнішою проблемою є невідповідність між фізичною і психологічною зрілістю та соціальним статусом. Старшокласник, який досяг фізіологічної зрілості й за інтелектуальним розвитком іноді перевищує своїх наставників, перебуває на утриманні своїх батьків, його діяльність строго регламентована дорослими, а можливості прояву ініціативи обмежені як формами шкільного життя, так і об’єктивними обставинами суспільного оточення.

Практичне завдання

Прочитайте гумористичне оповідання Остапа Вишні «Моя автобіографія»: http://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=450

1. Визначте етапи соціалізації героя твору.

2. Які агенти соціалізації та інститути соціалізації згадує письменник в автобіографії?

3. Порівняйте чинники, що впливали на формування свідомості дитини тоді і сьогодні.

Для завершення теми:

Що таке особистість, соціалізація, ідентичність?

Як ви розумієте значення вислову «Процес соціалізації відбувається впродовж усього життя людини»?

Наведіть приклади об’єктивних труднощів самовизначення у юнацькому віці.

Порівняйте поняття «агенти соціалізації» та «інститути соціалізації».

Поміркуйте, якими з набутих вами навичок не володіли ваші батьки у вашому віці. Складіть перелік власних умінь, яких ви б могли сьогодні навчити своїх дідусів і бабусь. Як впливають ці вміння та навички на рівень вашої психологічної зрілості та ваш соціальний статус?