Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Васильків - Нова програма

§ 27. Інформація

#меседжмедіатекст #мультимедійність #текстижурналістики #паблікрилейшнзреклама #моваписьмодруккінотелекібермедіа

Інформації у світі дуже багато. Проблемою є вибір із цього інформаційного смітника головної та правдивої.

Олександр Народецький, журналіст

27.1. Тексти медіа. Реклама як медіатекст

Основним носієм інформації в різних видах комунікацій і водночас інструментом впливу на їхню цільову аудиторію є повідомлення (меседж). Його зміст втілюється у формі тексту як системи знаків.

Знак є умовне, символічне позначення якогось об’єкта (матеріального, природного, духовного) — поняття, явища, процесу, дії тощо. Оскільки знаки замінюють реальні або вигадані об’єкти, то, сприймаючи їх, ми маємо розпізнати те, що вони позначають. Розуміння знака передбачає передовсім розуміння його значення — об’єкта, який він замінює. Прикладом знаків є слова природної мови. Зі слів-знаків утворюються речення, з речень — абзаци, із абзаців (фрагментів) — цілісний текст. Сприймаючи цей текст, ми спочатку усвідомлюємо слова-знаки і встановлюємо їх значення в реченні. Осягаючи зміст речень, ми налаштовуємося на розуміння тексту загалом.

Тому текст і визначають як сукупність (послідовність) тісно взаємопов’язаних між собою знаків. Проте тексти утворюють не тільки вербальні (мовні) знаки, а й невербальні. Вербальні тексти поділяють на дві великі групи: усні (використовуються в міжособистісних і публічних комунікаціях), наприклад, у комунікації «учитель — учні класу», і писемні (виступають посередниками в комунікаціях, до прикладу, у сприйманні учнем тексту цього підручника). Невербальні тексти ще називають зображальними (візуальними). До них належать світлини, схеми, малюнки тощо. Вербальні й невербальні знаки дуже часто поєднуються між собою, доповнюючи один одного в текстах кінофільмів, театральних вистав.

За текстом, призначеним для масової аудиторії (великої більш-менш однорідної кількості реципієнтів), закріпилася назва медіатексту, або масмедійного тексту. Це надзвичайно широка група текстів: газетний текст, новинний текст, публіцистичний текст, радіотекст, телетекст, PR-текст, інтернет-текст та ін. Масова комунікація — це спеціально організовані процеси одночасної та швидкої передачі інформації широким групам людей (масовій аудиторії) за допомогою спеціальних засобів — мас-медіа й технології зв’язку (механічних, електричних, цифрових).

Однак поняття медіатексту застосовують також до будь-якого носія інформації. Це розширене значення терміна «медіатекст». Надалі ми будемо послуговуватися переважно його першим (звуженим межами масової комунікації) значенням. Медіатексти, що їх використовують у масових комунікаціях, дуже різноманітні. Основою найзагальнішої їхньої класифікації є канали передачі інформації: преса, кіно, радіо, телебачення, Інтернет тощо.

Цілком прийнятним видається поділ масиву медіатекстів на три групи.

Тексти журналістики (хроніка, репортаж, інтерв’ю, коментар, кореспонденція та ін.).

PR-тексти, або тексти паблік рилейшнз (англ. public relations — зв’язки з громадськістю) — листівки, буклети, брошури, фільми, прес-релізи, запрошення і т. ін.

Рекламні тексти, поширювані через рекламу в пресі (газети, журнали), друковану (поліграфічну) рекламу (плакати, проспекти, каталоги), рекламу на радіо й телебаченні, в кіно, Інтернеті, зовнішню рекламу (рекламні щити, або білборди, вивіски, транспаранти), рекламу на транспорті тощо.

Залежно від предмета (того, що рекламується) рекламу можна умовно поділити на:

— комерційну (рекламування товарів і послуг для збільшення обсягів їх продажу й отримання прибутку);

— іміджеву (формування іміджу рекламованого образу, скажімо, фірми, громадського діяча, політика);

— політичну (рекламування партій, політичних рухів, ідей);

— соціальну (інформування про діяльність державних органів, благодійних фондів, громадських організацій, волонтерів, благодійних фондів щодо соціального захисту, безпеки населення, збереження культурних пам’яток, природи, пропагування здорового способу життя, профілактики правопорушень тощо.

Звичайно, можна по-різному ставитися до реклами. Однак важливо усвідомити той факт, на який звертають увагу дослідники реклами, зокрема Френк Джефкінс, автор найпопулярнішого британського посібника з реклами. «Успіх національної економіки багато в чому залежить, — пише він, — від рекламної справи, спрямованої на стимулювання збуту. Завдяки їй продовжується виробництво, люди мають роботу і купівельну спроможність, а гроші перебувають у постійному обігу. Коли цей процес зупиняється, настає спад. Отже, процвітають саме ті країни, де реклама робить свою справу».

Ми чудово розуміємо, що в багатьох із вас, хто прочитав ці слова, виникнуть сумніви, застереження щодо сказаного. А це слушна нагода подискутувати у класі, обговорюючи спільно з учителем матеріал про феномен реклами, який став невід’ємною частиною масових комунікацій і нашого життя.

Поміркуйте разом

Як ви гадаєте, чи правильні твердження? Обґрунтуйте свою думку.

«Компетентний працівник реклами повинен знати психологію, що більше він її знає, то краще. Він має знати, що певні факти ведуть до певної реакції, і повинен використовувати ці знання, щоб поліпшити результат і уникнути помилок». Клод Гопкінс, американський копірайтер, засновник сучасної реклами. http://epatage-group.com.ua/uk/novosti/aforizmy-vyskazyvaniya-citaty-o-reklame

«Реклама — нерв сучасної культури, без неї капіталізм просто не зміг би вижити; і вона ж — мрія сучасної культури». Джон Берґер, англійський мистецтвознавець

«Сила реклами — у знанні людських слабкостей». Юрій Рибніков, український гуморист, афорист.

27.2. Розвиток основних видів медіа. Нові медіа

Масова комунікація виникла не сьогодні і не вчора. Вона результат тривалого історичного процесу. У розвитку мас-медіа виокремлюють кілька епох, пов’язаних із винайденням і активним упровадженням того чи того каналу масових комунікацій.

Практичне завдання

Прочитайте текст. Придумайте заголовок до нього. Складіть тези. Сформулюйте «рухомий рядок» для інформаційної телепередачі та її анонс.

Найранішу епоху медіа започатковують усні комунікації. Їхню появу зумовила риторична традиція. Усне слово як засіб передавання інформації і впливу на масову аудиторію належить до комунікативних універсалій. Усна культура визначає специфіку інших медіа — насамперед театру, радіо, телебачення, телефону. Усними комунікаціями активно послуговуються освіта, релігія, політика, право. Згадаймо, що Христос та його послідовники поширювали ідеї християнства по всьому світові за допомогою усних комунікації, живого слова проповідей. Або ж візьмемо для прикладу фольклор (перекази, легенди, казки, голосіння, замовляння, молитви), який упродовж століть силою усного слова виховував, навчав і розвивав особистість.

Письмо, рукописна книга започаткували наступну епоху медіа. З винайденням і вдосконаленням письма з'явилася змога фіксувати звукове мовлення за допомогою графічних знаків (літер алфавіту) на матеріальних носіях (пергаменті, папірусі), зберігати і передавати в часі й просторі інформацію. Поява рукописних книг (спочатку у вигляді сувоїв, а пізніше (прибл. у ІІ — IV ст.) кодексів — складених навпіл і зшитих у формі зошита аркушів пергаменту), мала колосальне значення для розвитку освіти, науки, художньої літератури.

Народження нової галактики (цілої космічної системи) — так образно названо третю епоху медіа завдяки винайденню книгодрукування в 1450 році. Це була епоха Йоганна Ґутенберга, винахідника техніки друкування книг за допомогою друкарських шрифтів, які спочатку імітували рукописні літери. У XV ст. Європу охопив книжковий бум. За це століття з'явилося більше книг, ніж за все попереднє тисячоліття. Прикметно, що вже в 1491 році у Кракові слов'янський першодрукар Швайпольт Фіоль випустив кириличним шрифтом «Часословець» і «Осьмигласник». Справжніми книжковими шедеврами власне українського друкарства стали видані у Львові 1574 року знамениті «Апостол» і «Буквар».

З друкованої книги беруть початок інші медіа — газети (італійське gazzettaі журнал (фр. journal — щоденник) як види періодичних видань. Саме їх заведено називати пресою (фр. presse — друкарський верстат). Регулярний вихід газет у Європі припадає на 20-ті роки XVІІ ст. Щоправда, тодішні газети виходили невеликими накладами, бо розраховані були на заможних читачів. Перша українська газета «Український вісник» вийшла друком 1816 року в Харкові. Набагато раніше в другій половині XVІІ ст. на теренах України з'явилися часописи (журнали).

Панування книги як медіа зумовило формування книжкової культури. З нею довгий час ототожнювали всю інформаційну культуру аж до появи радіо і телебачення. Проте з виходом на арену цих медіа книжка не зникла. Навпаки, нині вона функціонує не просто як медіа, а як соціокультурний феномен, пов'язаний із становленням націй-держав, стрімким розвитком науки, техніки, промисловості, цивілізаційним розвитком, трансформується в цифровий формат.

З другої половини XX ст. розпочалася епоха телебачення після тріумфу кінематографа. Останній бере початок із фотографії, однак як технічний винахід свою історію він розпочав 1895 року — зі знаменитого сеансу братів Люмьєр. Кінематограф не стільки інформує аудиторію, скільки емоційно впливає на неї, захоплює її видовищем, навіює і збуджує екранними образами, дає повну ілюзію реальності. Значною мірою ці якості кіно переймає телебачення (від гр. tele — далеко, дослівно далеко бачити) як засіб, який передає на далекі відстані зображення динамічних об'єктів, одночасно відтворюючи звуки і зображення. Це створює ефект присутності, співучасті реципієнта в тому, що зображується на екрані. Телезображення відтворює і водночас інтерпретує дійсність. Тому повна об'єктивність телебачення така сама ілюзія, як і кіно. Включеність глядача в те, що відбувається на екрані, об'єднує їх у спільноту. Важливо, що телебачення силою свого впливу викликає співпереживання, вболівання за долю країни, людства. Усі ми відчуваємо на собі і небезпеки, що їх приховує телебачення. Йдеться про формування стереотипів поведінки, мовних штампів, стандартизацію мислення, надмірну розважальність і масовість.

Переваги телебачення, так само, як і його небезпеки, перейняв Інтернет. Йому за доволі короткий відтинок часу (кілька десятиліть) вдалося сформувати нову епоху в медійній культурі, змінити сам характер міжособистісної та масової комунікації, створити новий інформаційний простір, вплинути на всі соціальні інститути (економіку, фінанси, право, управління, науку, освіту, культуру). Інтернет трансформував традиційні медіа (книгу, газету, журнал, кіно, радіо, телебачення, відео) і посприяв появі нових.

Щодо поняття «нові медіа» нема єдиної усталеної назви. Як синонім нових медіа вживають поняття: «інтернет-медіа», «цифрові (комп’ютерні, інтерактивні) медіа», «електронні», «кібермедіа». Прикметна риса цих медіа — можливість забезпечити активну інтеракцію (взаємодію) та діалог між тими, хто виробляє інформацією, і тими, хто її споживає. Причому сам споживач інформації бере активну участь у її продукуванні.

Сутність нових медіа чи не найточніше схоплено в словах «синтез», «конвергенція» (лат. convergentio — збіг, сходження), «інтеграція» (лат. integration— відновлення, наповнення, об’єднання). Нові медіа поєднують у собі різні знакові системи (слово, зображення, звук), технології виробництва медіа, жанри, виробника і споживача медіапродукту, масову і міжособистісну комунікації. Водночас вони стимулюють активність користувача у творенні, поширенні контенту (текстів та інших носіїв інформації). Якщо традиційні (старі) медіа дають готовий продукт, створений обмеженим колом осіб, то нові медіа таких обмежень у створенні інформації не мають.

Ще одна важлива риса нових медіа — мультимедійність, тобто поєднання словесного (вербального) й аудіоального (звукового) й зорового (візуального) рядів, статичних (рисунки, фотографії) і динамічних (відео, анімація, музика) елементів, гіпертекстових покликань тощо.

Виконайте в команді

Визначте переваги та недоліки нових медіа. Самостійно визначте критерії порівняння і зіставте встановлені вами «плюси» та «мінуси». Оформіть свої напрацювання у вигляді порівняльної таблиці

Нові медіа

Критерії порівняння

Переваги

Недоліки

     

Поява і розвиток таких нових медіа, як соціальні мережі, блоги, підкасти, відеоблоги, міні-блоги, онлайн-медіаплеєри, інтернет-радіо-сервіси, фотосервіси, інтернет-видання, комп’ютерні ігри та ін. — це вже ціла медійна епоха. До результатів її діянь відносять формування нового (цифрового) покоління людей, цифрової культури, нелінійного способу мислення, світобачення, цифрового стилю життя. Докладніше про проблеми,пов’язані з комунікаціями в Інтернеті, йтиметься в спеціальному матеріалі наприкінці цього розділу.

Для завершення теми:

Що таке медіатекст, меседж, реклама?

Як ви розумієте вислів: «Споживач інформації бере активну участь у її продукуванні»?

Які основні види текстів, медіатекстів та реклами можете визначити?

Наведіть приклади вдалої та невдалої, на вашу думку, реклами.

Порівняйте поняття: «тексти паблік рилейшнз» та «рекламні тексти».

«Зробіть мені добру рекламу і я продаватиму шуруп як засіб від грипу». (Генрі Форд, американський конструктор автомобілів). Спробуйте підготувати таку рекламу. Якщо технічно вам складно це виконати, то опишіть її ідею. Оцініть ідеї ваших однокласників.

Складіть схеми «Види текстів» та «Медіатексти».