Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Васильків - Нова програма

РОЗДІЛ V. СВІТ ІНФОРМАЦІЇ ТА МАС-МЕДІА

§ 26. Мас-медіа. Комунікація

#засобимасовоїінформаціїмедіаосвіта #масмедіамедіатекст #комунікаціяспілкуванняпередачаінформації

#адресатреципієнтчитачглядачслухач #адресантавторвідправник #меседжканалконтекст

Сучасні засоби інформації гарні тим, що дають нам змогу буркотіти у світовому масштабі.

Лоуренс Джонстон Пітер, канадсько-американський педагог і літератор

26.1. Поняття мас-медіа

Розвиток демократичної держави, становлення громадянського суспільства й особистості в ній годі навіть уявити без засобів масової інформації (скорочено — ЗМІ) і засобів масової комунікації (ЗМК).

Ще ніколи людина не зазнавала такого тотального (всеосяжного) впливу цих засобів, як у нинішньому сторіччі. Ще ніколи людство не відчувало такої колосальної залежності від цих засобів, як тепер, в епоху Інтернету. Тож для того щоб зрозуміти силу або владу засобів масової інформації та масової комунікації в сучасному світі, з’ясуємо, що таке медіа загалом.

Часткова відповідь на це запитання прихована в походженні слова «медіа». Українська мова запозичила його з англійської. У ній «media» є скороченням від «media of mass communication(s)» «media of communication(s)» і дослівно означає «засоби масової комунікації», «засоби комунікації». Своєю чергою, англійське «media» (до речі, це слово вживається лише в множині й не змінюється) утворене від латинського «medium» — засіб, спосіб. Відповідно поняттям «медіа» називають засоби та способи зв’язку й передачі інформації. Саме передавання найрізноманітнішої інформації, тобто відомостей, даних, повідомлень (меседжів), — найголовніше завдання медіа.

Медіа — це те, що доносить до нас (у просторі й часі) певні повідомлення (меседжі) за допомогою візуальних (зорових), аудіальних (слухових) і візуально-аудіальних (зорових-слухових) засобів, зокрема інформаційно-комунікативних і комунікаційних технологій.

Нині поняття «медіа» вживають у широкому й вузькому значеннях. Meдіа в широкому сенсі цього слова — уся сукупність інформаційних і комунікативних засобів різного типу (від найдавніших до найсучасніших).

У вузькому значенні під поняттям «медіа» розуміють засоби масової інформації. У цьому разі до слова «медіа» додають частинку «мас» (англ. mass— мас-медіа, вказуючи на масовість поширення інформації. Зазвичай до мас-медіа належать книги, журнали, газети, фото, кіно, радіо, телебачення, Інтернет, мобільний зв’язок.

26.2. Роль ЗМІ в сучасному світі

Нескінченні потоки мас-медіа проникають в усі сфери суспільства, приватне й публічне життя людей настільки, що ми можемо навіть мовити про цілий світ медіа і породжений ним світ масової культури, тобто культури масового виробництва і споживання інформації. Це пояснюється тим, що з появою мас-медіа інформація перетворилася на продукт. Подібно до матеріальних продуктів інформацію виробляють, продають і купують на медіаринку. Інформація як продукт медіаіндустрії не лише інформує аудиторію, поширюючи відомості, а й розважає та рекламує товари і послуги, впливає на політичні, економічні, соціокультурні процеси.

Поміркуйте разом

Обміркуйте твердження:

«Засоби масової інформації не менш небезпечні, ніж засоби масового знищення». Петро Капиця, український фізик, лауреат Нобелівської премії.

«Інформація, незважаючи на відсутність у ній зримої оболонки, є чи не найважливішим ідеологічним стратегічним товаром». Василь Лизанчук, український журналіст, педагог.

Загалом значення мас-медіа в сучасному світі двояке. З одного боку, мас-медіа відіграють величезну роль у передачі (трансляції) соціального й культурного досвіду (інформації, знань, цінностей, ідеалів, норм). З другого боку, наслідком мас-медіа виступають споживацьке ставлення, розважальність, зниження естетичних критеріїв, переміщення особистості з реального світу у віртуальний світ, створення стереотипів, поширення мови ненависті (ворожнечі), маніпулювання свідомістю громадян, поширення порнографії, насильства, страхів (фобій).

Насамперед об’єктом негативного впливу мас-медіа стає найвразливіший до цього об’єкт — психіка дітей, підлітків, молоді. Проте будь-хто будь-коли і будь-де може зазнавати медійного впливу. Адже нас постійно оточує інформація, що її звідусіль несуть медіа.

Ось чому дуже важливо формувати в собі, починаючи змалку й упродовж усього життя, стійкість до негативних впливів ЗМІ. Таким, образно кажучи, «щепленням» від «вірусу» мас-медіа є медіаосвіта. Вона покликана, через навчання медіаграмотності підготувати кожного з нас до безпечного життя в середовищі медіа. У цьому медіаосвіта чимось подібна до екологічної освіти. Ми так само повинні вміти ефективно взаємодіяти з інформаційним середовищем, створеним медіа, як і з природним довкіллям. Це означає насамперед уникати різних маніпуляцій нашою свідомістю, протистояти агресивному впливові медіа, не піддаватися медійному насиллю.

Засоби масової інформації

Щоб розуміти світ медіа, а також продуктивно діяти в ньому, треба знати про те, як створюються, передаються, сприймаються і використовуються медіатексти, як інформація, яку вони в собі несуть, перетворюється нами в особистісні смисли й цінності, як критично оцінюється зміст повідомлень. Після загальних вступних завваг щодо поняття «медіа» і їх ролі в сучасному світі перейдемо до з’ясування феномена, без якого медіа взагалі немислимі. Гадаємо, ви здогадалися, про що йтиметься далі. Звісно, про комунікацію.

26.3. Комунікація

Із поняттям «комунікація» найчастіше пов’язують передавання й отримання інформації. Однак, на відміну від технічних систем (машин), людська комунікація — не лише передача інформації, а й обмін думками, ідеями, цінностями, емоціями між людьми. Інакше кажучи, це ще і спілкування. Комунікацію нерідко навіть ототожнюють зі спілкуванням, вважаючи їх взаємозамінюваними поняттями.

У процесі обміну інформацією (спілкування) відбувається вплив і взаємодія (інтеракція) тих, хто бере участь у комунікації, — окремі особи або групи осіб. Обмін інформацією неможливий без її сприймання, інтерпретації та розуміння (перетворення в знання, в особистісні смисли) людиною (групою). Якщо спробувати одним словом визначити мету комунікації, то це буде слово «розуміння». Чому саме розуміння, а не передавання інформації? Передбачаючи ймовірність такого запитання, пропонуємо допитливим читачам звернути увагу на значення слова «комунікація». Нагадаємо, що в латинській мові (communicatio від communicareвоно дослівно означає «робити спільним, зв’язувати, об’єднувати, спілкуватися».

А хіба може об’єднати те, що ми не сприймаємо і не розуміємо? Звісно, ні. І твердження це справедливе щодо всіх видів комунікацій: міжособистісних, міжгрупових і міжнародних. Комунікація з цього погляду — універсальний соціальний механізм, що за допомогою діалогу перетворює розмаїття поглядів, ідей, смислів, цінностей, норм у спільність як основу взаємодії людей, груп, народів, культур.

Отже, основа комунікації — діалог. За своєю природою діалог спрямований не на роз’єднання людей, а на взаємодію, взаємоспілкування, взаєморозуміння. Щоб успішно комунікувати (спілкуватися) на різних соціальних рівнях, зокрема за допомогою мас-медіа, потрібно бодай у найзагальніших рисах мати уявлення про види, будову (структуру) комунікації та умови її ефективності.

За характером учасників розрізняють такі види комунікації: міжособистісну (між двома особами), міжгрупову (між соціальними, професійними групами), публічну (між особою і групою), міжнародну (між народами, країнами), міжкультурну (між представниками різних культур) та інші.

Незалежно від свого виду будь-яка комунікація має двох суб’єктів, навіть якщо один із них не бере безпосередньої участі в процесі передавання інформації. До прикладу, читаючи зараз цей текст, ви сприймаєте його як реальний суб’єкт (реципієнт). Участь іншого суб’єкта — автора повідомлення — опосередковано текстом, який він створив.

Таким чином, у комунікації завжди є той, хто надсилає інформацію, закодовуючи її в повідомлення, і той, хто цю закодовану інформацію отримує, розкодовує, інтерпретує, розуміє чи не розуміє. Першого суб’єкта комунікації називають адресантом, комунікатором, джерелом, відправником інформації, автором. Другого — адресатом, комунікатором, отримувачем інформації, реципієнтом — читачем, глядачем, слухачем. Суб’єкти-учасники комунікації можуть бути як індивідуальними, так і колективними, як приватними, так і суспільними. Усі, хто сприймає, інтерпретує та розуміє повідомлення, кому вони адресовані й на кого розраховані, становлять собою аудиторію, або публіку.

Аудиторія не просто пасивно сприймає адресоване їй повідомлення: вона бере активну участь у творенні змісту цього повідомлення. Інакше кажучи, на «вході» й на «виході» комунікації маємо неоднакові повідомлення. Адже зміст сприйнятого аудиторією повідомлення ніколи не буває абсолютно тотожним змістові повідомлення, створеному автором. Інформація, яку аудиторія отримає через комунікативні канали (або засоби передачі повідомлень), не тільки декодується (відтворюється) реципієнтом; вона ще обов’язково перетворюється у його свідомості в особистісно значущі смисли і знання.

Кожен реципієнт, зокрема й той, хто зараз читає цей текст, сприймає інформацію відповідно до власного досвіду, знань, очікувань, рівня зацікавленості нею тощо. Таким чином, сприймання та розуміння інформації, отримуваної в ході комунікації, залежить від низки індивідуально-психологічних і соціально-культурних особливостей аудиторії.

Звідси головне завдання автора повідомлення полягає в тому, щоб створити ефективне повідомлення. Ефективним повідомлення стає тоді, коли його адекватно (згідно з метою (ідеєю, задумом) автора) сприймає і розуміє аудиторія. А для цього відправникові повідомлення потрібно, по-перше, враховувати особливості аудиторії, по-друге, вибирати канал (медіа), який максимально відповідав би завданням автора і змісту самого повідомлення, по-третє, зважати на умови, обставини сприйняття повідомлення в просторі і часі, тобто на контекст, і на комунікативні обмеження (бар’єри, фільтри), що постають у процесі відправлення, передавання та сприймання інформації.

Створення ефективного повідомлення

Загалом успішною треба вважати комунікацію, у якій адресант і адресат мають багато спільних позицій (збігів), зокрема потреби, інтереси, цінності, ідеали, знання, досвід і т. ін. Та все ж найголовнішою умовою розуміння повідомлення є спільний код, яким кодують і декодують інформацію. Розпочинаючи процес комунікації, її учасникам варто пам’ятати одне із ключових правил: що менше між ними виявиться розбіжностей, то ефективніше відбуватиметься комунікація, то зрозумілішим автор зробить своє повідомлення, то сильнішим буде його вплив на аудиторію.

Для завершення теми:

Що таке мас-медіа, комунікація?

Як ви розумієте значення вислову: «Із появою мас-медіа інформація перетворилася на продукт»?

Які основні завдання медіаосвіти?

Наведіть приклади повідомлень, не тотожних на «виході» та «вході».

Порівняйте поняття: «адресант» і «адресат», «види комунікації» і «канали комунікації».

Складіть ефективне повідомлення на запропоновану учителем тему, узявши до уваги особливості аудиторії, канал, контекст та комунікативні обмеження.