Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Васильків - Нова програма

§ 21. Громадянське суспільство

#громадянськесуспільство #правовадержава #соціальнаактивністьзгуртованість

Громадянське суспільство — це люди, які думають і діють незалежно від держави.

Джон Сорос, фінансист, інвестор

21.1. Поняття та функції громадянського суспільства

Для характеристики сучасної моделі суспільства, яка сприяє розвитку демократії, застосовують поняття «громадянське суспільство».

Громадянське суспільство починає зароджуватися на певному етапі суспільного розвитку і є продуктом природного історичного процесу, який передбачає гармонійний розвиток таких елементів цивілізації, як природа — суспільство — людина. Соціальна та політична організація громадянського суспільства найбільшою мірою слугує інтересам і проблемам конкретної людини. Тому громадянське суспільство постає бажаною, а на деяких етапах розвитку потрібною формою співжиття людей, які зацікавлені у впорядкованості взаємин, захищеності інтересів та можливості впливати на розв’язання проблем особи.

Громадянське суспільство різниться від взагалі людського суспільства певними якісними ознаками. Для суспільства властива спільна життєдіяльність людей, тоді як для громадянського суспільства визначальною є така система взаємозв'язків і інтересів, яка забезпечує вільну реалізацію кожною людиною її природних прав: на життя та гідне існування, на родину, на свободу будь-якої діяльності, яка не шкодить іншим, на власність, рівність перед законом тощо. Тобто громадянське суспільство означає стан упорядкування суспільства в інтересах кожної людини.

Громадянське суспільство — це такий соціальний простір, де люди взаємопов'язані і взаємодіють між собою як незалежні одне від одного та від держави індивіди (які можуть об'єднуватися, оскільки окремому індивідові важко самостійно відстоювати свої права і законні інтереси) і який має забезпечити в різних суспільних сферах умови для самореалізації окремих людей та колективів.

Інститутами громадянського суспільства більшість дослідників називають територіальні та інші громади, різні заклади освіти, церкву, інститут багатопартійності, незалежні ЗМІ, наукові, професійні та інші об’єднання, асоціації, організації, які забезпечують економічні, професійні,культурні,політичні та інші інтереси й потреби різних соціальних верств, груп та окремих індивідів. Найбільше про високий рівень розвитку громадянського суспільства свідчить функціонування великої кількості діяльних і дієвих об’єднань громадян (політичних партій, громадських організацій), створених для виявлення й здійснення різноманітних ініціатив, обстоювання колективних інтересів.

Передумовами нормального функціонування громадянського суспільства є:

— економічні: вільний ринок, відкрита конкуренція, приватна власність;

— соціальні: структурованість суспільства, виокремленість різних верств у ньому, переважання в суспільстві середнього класу;

— політико-правові: публічність і загальна поінформованість, правова рівність громадян, ефективні механізми захисту прав і свобод людини, які визнані як загальнолюдська цінність;

— культурні: особистість із почуттям власної гідності й цінуванням приватності особистого життя, високий освітній рівень населення.

Функції громадянського суспільства є втіленням основних напрямів діяльності інститутів громадянського суспільства та їх впливу на суспільне життя. Основні з них такі:

1) Громадянське суспільство допомагає самовираженню індивідів, їх самоорганізації і відстоюванню ними власних інтересів. Велику кількість важливих питань громадам, об'єднанням громадян вдається вирішити самостійно, полегшуючи виконання державою її функцій.

2) Громадянське суспільство є гарантом непорушності особистих прав громадян, дає їм упевненість у своїх силах, слугує опорою у їх можливому протистоянні з державою.

3) Через інституції громадянського суспільства (політичні партії та громадські організації) впорядковуються, врегульовуються протести і вимоги людей, які могли б мати хаотичний або руйнівний характер. Так громадянське суспільство створює сприятливі умови для функціонування демократичної влади.

4) Завдяки об’єднанню своїх зусиль, формуванню спільних інтересів і позицій, кожен громадянин отримує шанс бути почутим.

Поміркуйте разом

Прочитайте текст і дайте відповідь на запитання: «Як змінилося громадянське суспільство в Україні після Євромайдану?» Сформулюйте відповідь тезами: по-перше, по-друге, по-третє, ...

«Тривалий час науковці намагалися зрозуміти головоломку, яку створювало для них громадянське суспільство в Україні, інших пострадянських країнах та й у Східній Європі загалом: чому громадянські суспільства цих країн спроможні за потреби мобілізуватися настільки, щоб повалити авторитарних лідерів (наприклад, "кольорові революції" двотисячних в Україні та Грузії), але не спроможні "довести революцію до кінця", тобто домогтися не тільки перевиборів, а й остаточних демократичних перетворень у державі.

Чи змінилася спроможність українського громадянського суспільства доводити справу до кінця після Євромайдану?

Дослідники з'ясували, що попри те, що громадянське суспільство в Україні історично було схильне до швидкої мобілізації, однак не до тривалої, системної та сталої діяльності через інституалізацію, після Євромайдану воно зуміло таки побудувати «мережі довіри», яких раніше не існувало. В Україні нарешті виявляється культура «неінституціалізованої довіри», коли громадяни готові співпрацювати задля спільного блага, не об'єднуючись у формальні організації. Євромайдан, принаймні на певний час, стер багато розділових ліній в українському суспільстві: ми пам'ятаємо про те, як пліч-о-пліч ту зиму прожили люди різних національностей, віросповідання, віку і мови спілкування.

Одні суперечності перестали існувати, однак натомість виникли інші: йдеться як про збройний конфлікт на Сході, так і про конфлікт усередині українського суспільства (наприклад, негативне ставлення до тих, хто залишився жити на території Східної України, що не контролюється урядом, конфлікти місцевого населення з внутрішньопереміщеними особами тощо).

Бо навіть саме громадянське суспільство постало у незвичній для себе, «негромадянській», тобто нецивільній, ролі — скажімо, у складі добровольчих батальйонів чи праворадикальних груп, які могли виступати як у ролі захисників територіальної цілісності та незалежності, так і порушників прав людини і громадянських свобод». https://life.pravda.com.ua/projects/5a0b01b1bee64/2017/11/15/227453/

21.2. Роль громадян у становленні й функціонуванні громадянського суспільства

Громадянське суспільство забезпечує таке існування людини в суспільстві, коли вона дотримується настанов держави, але все ж не допускає того, щоб держава та її структури цілком поглинули її особистість і життя, завжди зберігає й цінує компонент приватного у власному ставленні до подій чи у здійсненні певних дій.

Тож аби громадянське суспільство справді розвивалося, потрібно, щоб громадяни були політично й економічно вільними, свідомими своїх інтересів, з правом на недирективне мислення та вільний вибір (у соціально прийнятних межах) свого життєвого шляху, схильними і здатними до інтеграції в громаду, спроможними разом розв’язувати спільні проблеми.

Таким чином, чи не найважливішою передумовою і разом з тим ознакою громадянського суспільства треба визнати зрілого, освіченого (компетентного) й активного громадянина. Основними рисами особистості як основи громадянського суспільства є такі: 1) розумність і здатність критично мислити; 2) ініціативність; 3) індивідуальна автономія як щодо соціуму, так і держави; 4) уміння формувати й обстоювати власну позицію; 5) змога передбачати результати своїх вчинків; 6) відповідальність за свої діяння та ін.

Така особистість самоцінна, самодостатня, але водночас здатна до конструктивної взаємодії з іншими в ім’я спільних інтересів та цінностей і, в ідеалі, спроможна підкорити власні приватні інтереси суспільному благу.

Поміркуйте разом

1) Чи можливе громадянське суспільство без толерантності? 2) Чому толерантність вважається фундаментальною цінністю демократії тагромадянського суспільства? 3) Як ви розумієте зміст ґендерної, расової, релігійної, географічної, міжкласової, фізіологічної, політичної толерантності?

21.3. Громадянське суспільство та правова держава

Громадянське суспільство виступає опорою демократії та виявом свободи, саме в його рамках може розвиватися правова держава.

Правова держава — це держава особливої якості, недаремно в цьому словосполученні першість займає «право», а на другому місці — «держава». Це означає, що право у такій державі відіграє основну роль у житті суспільства. При цьому основоположним началом права є принцип загальної рівності, тобто загальної і рівної для всіх міри свободи: для держави та її органів, для особи і колективів, для всіх громадян. Правовою є держава, у якій панують закони, що обмежують державну владу, ґрунтуються на загальнолюдських цінностях і гарантують реальну можливість кожній людині ефективно здійснювати та захищати свої права і свободи. У такій державі діє принцип верховенства права.

Правова держава — це держава, у якій лише юридичними засобами реально забезпечене максимальне здійснення, гарантування, охорона і захист прав та свобод людини і громадянина.

Ознаки правової держави: 1) закріплення в конституції та законах основних прав людини, загальнолюдських цінностей та ідеалів; 2) панування в суспільному та державному житті законів, які виражають волю більшості населення; 3) неухильне виконання законів усіма суб’єктами суспільного життя, насамперед державними органами; 4) урегулювання відносин між особою і державою на основі загально-дозвільного принципу: «особі дозволено робити все, що прямо не заборонено законом»; 5) чіткий розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову; 6) взаємовідповідальність між особою і державою; 7) висока правова культура, юридична обізнаність та інформаційна поінформованість населення; 9) юридична захищеність особи, тобто наявність ефективних механізмів охорони і захисту основних прав людини; 10) доступність судового захисту та незалежне й авторитетне становище в суспільстві та державному житті судових органів як вирішальної і найбільш надійної юридичної гарантії прав людини.

Здійснюючи владу в громадянському суспільстві, держава підпорядковує свою діяльність служінню цьому суспільству, забезпечує рівні можливості для всіх людей у всіх сферах їхньої життєдіяльності на засадах соціальної справедливості, гуманізму та милосердя, не втручається в особисте життя людини, регулює суспільні відносини в межах чинної конституції, законів та інших нормативно-правових актів.

Громадянське суспільство є запорукою «стримування» держави, контролю над владою, яка завжди тяжіє до абсолюту (це багаторазово доводила світова й українська історія). Порушення балансу між державою та громадянським суспільством призводить зазвичай до політики етатизму — надмірного втручання державних органів влади у справи суспільства, надмірної бюрократичної опіки і регламентації суспільного життя, обмеження прав і свобод особистості.

Для завершення теми:

Що таке громадянське суспільство, правова держава?

Які функції громадянського суспільства ви знаєте?

Які основні ознаки правової держави?

Як співвідносяться громадянське суспільство, демократія і правова держава?

Як ви розумієте вислів Шарля Луї Монтеск'є: «Потрібно спочатку бути поганим громадянином, щоб потім стати добрим рабом»?

Поясніть, чому особиста відповідальність є важливою рисою кожного члена громадянського суспільства. Якими ще якостями мають володіти громадяни — члени громадянського суспільства?