§ 14. Соціальні цінності. Різноманітність і рівність

#цінностіідеалинорми #ґендеррізноманітністьрівність #різноманітністьетнічнарелігійна

Кожна людина — як літера в алфавіті: щоб утворити слово, потрібно злитися з іншими.

Осип Мандельштам, російський митець-модерніст єврейського походження

14.1. Соціальні цінності

Цінності, узагальнено кажучи, — це абстрактні поняття (а не ситуативно-конкретні), які вказують на те, що суспільство вважає добрим, правильним і порядним. Вони не тільки фіксують певні переконання з приводу сенсу життя, а й визначають шляхи та засоби, якими його можна зреалізувати.

Цінності — це загальновизнані переконання щодо цілей, до яких соціальна спільнота і кожен її член повинні прагнути, якими вони керуються у своєму повсякденному житті.

Оскільки цінності є ідеалами (ідеал від грец. ідеа — образ, ідея), що формують базові орієнтири людини в навколишньому світі, то їх неможливо завчити (як, наприклад, правила дорожнього руху, етикету або правила поведінки в школі), їх потрібно усвідомити і внутрішньо прийняти.

Як же цінності виявляються в практичному житті звичайної людини?

У повсякденному рутинному житті люди не часто замислюються про ідеали та інші високі матерії, діючи так би мовити, «на автоматі». Однак, коли особі доводиться робити життєвий вибір, виникає конфлікт — ціннісне мислення актуалізується. Людина вирішує, яка модель поведінки є для неї бажанішою, прийнятнішою. Зробивши вибір, людина визначає загальну лінію своєї подальшої буденної поведінки. Це стосується не тільки життя окремих осіб. Норми існування суспільства, його закони, правила, порядок функціонування політичних, економічних, освітніх інститутів — усе це є конкретним втіленням чинних у суспільстві цінностей.

Якщо у феодальному суспільстві цінувалася знатність походження, релігійність, лицарська честь і шляхетність, то в сучасному суспільстві домінує зовсім інша система цінностей — свобода, незалежність і гідність особистості, визнання суспільством прав людини, свобода підприємницької діяльності, недоторканість приватної власності, освіта тощо.

Виконайте в команді

Поміркуйте і обговоріть: 1. Чи можна схарактеризувати Революцію Гідності як ситуацію ціннісного вибору українського суспільства? 2. Чи траплялася у вашому житті ситуація ціннісного вибору? 3. Наведіть приклади, коли герой літературного твору опиняється в ситуації ціннісного вибору.

Отже, цінності — це своєрідні духовні регулятори суспільного життя, які визначають стратегічну спрямованість діяльності суспільства та його членів. А для того щоб урегульовувати поведінку людей у конкретних життєвих ситуаціях, суспільство виробляє норми поведінки, які тісно пов’язані з цінностями, обумовлені й обґрунтовані ними. Скажімо, християнська норма-заповідь «Не убий» обґрунтована християнською цінністю любові до ближніх. Однією з найважливіших ознак соціальної норми є її імперативність (наказовість), котра виявляється в тому, що поведінка, яка не відповідає нормі, спричиняє негативну реакцію інших людей.

14.2. Ґендерна, етнічна та конфесійна різноманітність

Якість будь-якого суспільства насамперед залежить від спроможності людей співіснувати, від того, чи поважають і підтримують вони одне одного, чи об’єднують свої зусилля в ім’я загального добра. Однак досягнення згоди в суспільстві — справа непроста, адже воно складається з численних груп, які різняться своїми цінностями, нормами та правилами поведінки. Доволі часто причиною соціальних конфліктів стає ґендерна, етнічна та конфесійна різноманітність.

Ґендер (англ. «стать») — це термін, уведений для позначення соціальних наслідків біологічного поділу на статі.

Якщо стать — це біологічна характеристика людини, то ґендер — це закріплені в суспільній свідомості соціальні характеристики статі, які диктують, що належить і не належить робити чоловікам та жінкам, які ролі зобов’язані виконувати в суспільстві чоловіки й жінки, які смисли суспільство вкладає в поняття «мужність» та «жіночність».

Практичне завдання

Розділіть аркуш на дві колонки. Запишіть якості і функції, які традиційно вважають чоловічими, і ті, що їх традиційно вважають жіночими.

Які з них можна пояснити статевими відмінностями, а які — ґендерними?

Звичайно, заперечувати біологічну відмінність між статями було б нерозумно. Питання полягає в її соціальних наслідках. Чи справді анатомія є долею, і яка ця доля? Що тут на роду написано, а що залежить від конкретних історичних обставин і від тих смислів, які суспільство вкладає в поняття статі?

Варто знати

Софія Василівна Ковалевська (1850—1891) — письменниця і науковець, походить з білоруської шляхти. Стала першою жінкою, яка отримала звання професора математики в Європі. Щоб жити самостійно і навчатися, восени 1868 року Софія Василівна уклала фіктивний шлюб із Володимиром Ковалевським. У тодішній Російській імперії до вищої ніколи жінок не брали. Тому подружжя Ковалевських виїхало за кордон, де вона навчалася в Гейдельберзькому та Берлінському університетах. Захистила дисертацію. Повернулася до Росії, але посісти посаду викладача математики у вищій школі вона не могла, бо це було жінкам категорично заборонено. Тоді вона виїхала до Берліна, а потім у Париж. Лише у 1884 році її взяли на посаду приват-доцента, а згодом професора у Стокгольмському університеті.

Упродовж більшої частини історії людства жінки відігравали у суспільстві підлеглу роль. Жінка не могла самостійно розпоряджатися своєю долею, здобувати освіту, володіти майном, заробляти гроші й була приречена бути «при мужчині»: спершу як чиясь донька, потім — як чиясь дружина і, врешті-решт, — як чиясь матір. Суспільна свідомість приписувала чоловікам і жінкам певні властивості особистості та стиль поведінки. Чоловікам — активно-творчі характеристики, такі як активність, домінування, упевненість у собі, агресивність, логічне мислення, здатність до лідерства, а жінкам — пасивно-експресивні, такі як залежність, дбайливість, тривожність, низька самооцінка, емоційність.

Такі ідеї все ще продовжують існувати. Навіть у сучасному суспільстві дуже часто вважають, що жінка має реалізовуватися в мікросередовищі (сім’я, побут), а чоловік — у макросередовищі (робота, політика, наука). Суспільна думка орієнтує чоловіків і жінок на різні життєві стратегії, а також пропонує різні шляхи і способи самореалізації, а це визначає нерівноцінні соціальні позиції чоловіків і жінок, спонукаючи їх вибудовувати не рівноправні стосунки, а такі, за яких чоловік володіє вищим суспільним статусом, виконує роль лідера і займає панівну позицію. Водночас нерідко засуджують поведінку чоловіків, які вибирають для себе соціальні ролі, віднесені суспільною свідомістю до «жіночої сфери», такі як догляд за дітьми, приготування їжі, домоводство, дизайн одягу і житла тощо. Насправді жодних об’єктивних підстав для підлеглого становища жінок, як і для поділу соціальних ролей на виключно «чоловічі» або «жіночі», не існує.

Відчуття людьми власної етнічної належності, культурної унікальності незнищенне: ні класова, ні професійна, ані жодна інша соціальна належність не спроможна витіснити зі свідомості людини уявлення про особливість і цінність власного етносу. Ми є свідками того, як відшукують своє національне коріння, відроджують культуру і прагнуть до політичного самовизначення такі народи, як валлійці та шотландці у Великій Британії; корсиканці та бретонці у Франції; баски й каталонці в Іспанії та інші.

У сучасному світі майже не існує моноетнічних держав, громадяни яких були б представниками лише одного етносу. Зазвичай, у кожній країні є більша або менша кількість різних етнічних груп.

Етнічна група — це частина ширшого суспільства, члени якої вважають (або інші так вважають щодо них), що спільним для них усіх є їхнє походження, культура і що вони беруть участь у спільній діяльності.

Є такі основні критерї етнічної групи:

— решта суспільства вважає цю групу відмінною від інших за певне поєднання таких рис, як мова, релігія, раса, батьківщина предків і пов’язана з нею культура;

— члени групи також вважають себе відмінними від інших;

— вони беруть участь у спільній діяльності на засадах їх (реального або міфічного) спільного походження і спільної культури.

Конфлікти на етнічному ґрунті зумовлені тим, що в кожної етнічної групи є свої міфи, символи, традиції, пов’язані зі сприйманням як своєї, так і інших народностей. Тому всі, хто усвідомлює свою культурну та історичну спільність і відмінність від інших народів, прагнуть об’єднатися на своїй території у власній державі. Для вимірювання міжетнічних установок використовують т. зв. «шкалу Богардуса», згідно з якою з’ясовують готовність респондента прийняти представника іншої національності як: а) громадянина держави, б) ділового партнера, в) сусіда, г) друга, д) члена родини (чоловіка доньки, дружину сина).

Істотну роль у виникненні конфліктів можуть відігравати й економічні чинники. Якщо існує вагома відмінність у матеріальному становищі представників різних етнічних груп, то вони консолідуються в боротьбі за перерозподіл ресурсів. Ще одним чинником поділу суспільства на групи є релігія. Кожна релігійна система має подібність з іншими, що полягає у вірі в Бога, необхідності дотримувати релігійних обрядів та відповідних правил поведінки і передбачає об’єднання вірян у громади, церкви, секти. Під Церквою у цьому випадку мають на увазі не споруду, а спільноту християн усього світу або якогось конкретного суспільства. У рамках єдиної Християнської Церкви розрізняють різні конфесії (лат. confessio — визнання). Наприклад, православна, католицька, протестантська та ін.

Релігія виконує водночас інтеграційну та дезінтеграційну функції. З одного боку, згуртовує одновірців у межах певного суспільства, включаючи їх в особливу систему взаємин наддержавного рівня. А з другого — розділяє та протиставляє одне одному послідовників різних релігій і конфесій. Звичайно, гасло «Одна держава — одна Церква» може видаватися бажаним для консолідації суспільства. Однак у сучасному світі воно є майже недосяжним.

Поміркуйте разом

Як ви гадаєте, чи в сучасному світі можливо забезпечити ситуацію, коли всі члени суспільства були б вірними однієї Церкви?

14.3. Рівність

Соціальна рівність — це такий суспільний устрій, за якого всі члени суспільства мали б однаковий статус. Однак у реальному житті такий стан є недосяжним.

Люди різні від природи й різні за культурою, тому неможливо зробити їх рівними, тобто однаковими. Тому в демократичних суспільствах намагаються забезпечити формальну рівність, а саме: рівність усіх перед законом, рівність прав і свобод громадянина та рівність їхніх обов’язків, незалежно від національної, релігійної та іншої належності, службового й іншого становища.

Однак мало забезпечити формальну рівність для всіх громадян, потрібно, щоб вони мали змогу або вміли скористатися своїми правами. Варто мати на увазі, що в кожному суспільстві є соціальні групи, які з різних причин не спроможні цього зробити (інваліди та пенсіонери через стан здоров’я, жінки через ґендерні упередження, представники деяких расових чи етнічних груп через різні форми дискримінації тощо). Тому в сучасних суспільствах представникам таких груп надають різні пільги, додаткові права та гарантії, щоб вирівняти їхні шанси, порівняно з рештою членів суспільства. У такий спосіб забезпечують не формальну, а реальну рівність.

Для завершення теми:

Що таке цінності, норми, ґендер, соціальна рівність?

Як ви розумієте значення вислову «Цінності — це своєрідні духовні регулятори суспільного життя»?

Які основні критерії етнічної групи?

Наведіть приклади позитивної дискримінації.

Зіставте і порівняйте поняття «цінності» та «норми».

Порівняйте життєві стратегії для реалізації особистості у мікросередовищі та макросередовищі.

Визначте етнічні групи та конфесійні групи, що сформувались у вашій місцевості. Дослідіть особливості взаємин у кількох із них. Презентуйте свою роботу.