Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Васильків - Нова програма

§ 11. Механізми захисту прав людини і прав дитини

#порушенняправлюдини #міжнародністандартизахиступрав #європейськімеханізмизахиступрав #правозахисніорганізації

Давно визнано, що необхідним елементом захисту прав людини було значне поширення знань про те, що є її правом і як воно може бути захищене.

Бутрос Бутрос Галі, єгипетський дипломат та політик, був на посаді Генерального секретаря ООН

11.1. Порушення прав людини

Людство на шляху утвердження прав і свобод людини пройшло тернистий шлях, крок за кроком обмежуючи всевладдя держави. Проте і зараз трапляються випадки, коли порушуються права людини з боку владних суб’єктів у всіх, навіть найбільш демократичних державах. Зокрема, найчастіше порушуються політичні права (наприклад, свобода слова — напади на журналістів, порушення проти них кримінальних справ та інші факти їх переслідування; відмова у доступі до інформації; заборона мітингів та інших мирних зібрань тощо); громадянські права (право на справедливий суд, право на рівність і справедливе ставлення, право на захист від безпідставного втручання в особисте і сімейне життя та ін. — спричинення тілесних ушкоджень громадянам працівниками правоохоронних органів, незаконні затримання, несанкціоновані обшуки та огляди тощо); соціально-економічні права (до прикладу, право на житло, право на соціальний захист, право на працю і справедливу винагороду, яка забезпечує гідне людини існування і т.д.).

Попри це права людини починаються не з держави, не з влади, а з самої людини. Саме люди порушують права людини, адже саме вони обіймають відповідні посади, наділені певними владними повноваженнями, представляють ті чи ті державні установи й органи. І навіть не маючи жодних владних повноважень, окремі особи, дбаючи про власні інтереси, на жаль, не завжди зважають на права та свободи інших людей.

Порушення прав людини — це будь-які неправомірні діяння, які перешкоджають нормальній реалізації визнаних світовим співтовариством можливостей людини, порушують або обмежують її блага чи умови життя.

Варто наголосити, що права людини — для всіх. Якщо толерантно ставитися до порушень прав людини, якщо відносно інших сприймати такі порушення за принципом «моя хата скраю...», то одного дня такі обмеження або порушення можуть торкнутися і ваших прав. Якщо кожна людина чинитиме за власним сумлінням, враховуючи права і свободи інших людей, світ безсумнівно поліпшиться. Тож починаймо захищати свої та чужі права.

Практичне завдання

1. Чи є в ситуаціях, описаних у таблиці, порушення основних прав людини, закріплених у Загальній декларації прав людини, і яке саме право порушене?

2. Заповніть таблицю за зразком

Ситуації

Не порушене / порушене право ...

Жінка, яка працює у великій компанії, отримує зарплату нижчу, ніж її колега — чоловік, який обіймає таку саму посаду, має таку саму кваліфікацію і досвід.

Порушене право, закріплене у ч.2 ст. 23: «Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю».

Місцева громада на загальних зборах вирішила, що всі представники конкретної національної меншини повинні проживати разом тільки в одному, визначеному районі міста.

 

Громадянин країни, з дотриманням національного законодавства, звернувся з інформаційним запитом до державного органу з проханням надати йому публічну інформацію, що є у володінні цього органу; йому було відмовлено.

 

Жінці, яка намагалася працевлаштуватися в медичну клініку медсестрою, було відмовлено з огляду на те, що в неї двоє неповнолітніх дітей.

 

Людина з інвалідністю, яка пересувається за допомогою інвалідного візка, не змогла відвідати виставу в театрі через відсутність пандуса.

 

Дитині із загостренням бронхіальної астми відмовили в наданні лікарської допомоги через відсутність державної реєстрації за місцем проживання.

 

Батьки змушують 17-річну доньку погодитися вийти заміж за заможного чоловіка середніх років, щоб об'єднати статки родин. Лише за цієї умови дозволять дівчині вступити в університет.

 

11. 2. Поняття та класифікація механізмів захисту прав людини

Однією з основних гарантій дотримання прав людини є дієвий механізм їх захисту. Він забезпечується обов’язком держави в особі її органів і посадових осіб створити такий правопорядок, у якому звести до мінімуму можливість порушення прав і дати змогу кожній людині захищати свої права від порушень.

Механізм захисту прав людини — це забезпечені державою можливості виконання громадянами певних дій, завдяки яким можна захистити свої права, свободи та законні інтереси.

Для захисту свого порушеного права особа може застосовувати будь-які способи захисту, як передбачені, так і не передбачені законодавством, з одним лише застереженням — захищаючи своє право, вона не повинна порушувати права інших.

Механізми захисту прав людини

Внутрішньодержавний

Міжнародний

Судовий

Адміністративний

Європейський суд з прав людини

Інші міжнародні інституції

       

Внутрішньодержавний захист прав і свобод особи здійснюється у двох формах: судовій та адміністративній.

Судовий захист — це захист порушеного права за допомогою цивільного, адміністративного, кримінального чи господарського судочинства. Це найефективніший механізм забезпечення прав людини. Суд є пріоритетним, але не єдиним органом захисту прав і свобод.

Адміністративна форма захисту передбачає розгляд звернень громадян до органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 40 Конституції України, кожна людина має право скеровувати письмове звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, до посадових і службових осіб. Порядок звернень визначається Законом України «Про звернення громадян».

Також кожен громадянин(-ка) може звернутися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а діти — додатково до Уповноваженого Президента України з прав дитини.

Кожна людина має право звернутися і до відповідної міжнародної судової установи або до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, якщо використані всі національні засоби правового захисту (це передбачено ч. 3 ст. 55 Конституції України).

11.3. Міжнародні стандарти захисту прав людини

Тривалий час вважалося, що взаємовідносини між державою і людиною — це внутрішня справа держави, а тому вони мають регулюватися виключно національним законодавством. У сучасному світі проблема прав людини та їх захисту перестала бути внутрішньою справою держави, а стала об’єктом міжнародно-правового регулювання. Потреба забезпечення прав людини в масштабах міжнародного співтовариства була визнана більшістю розвинутих держав після Другої світової війни, зважаючи на масові порушення прав людини під час війни, причому не лише з боку супротивної сторони. Деколи громадяни виявлялися беззахисними і через свавілля власної держави.

Організація Об’єднаних Націй (далі — ООН) у своєму Статуті постановила вагому мету: «сприяти повазі до прав людини і основоположних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії».

На виконання цієї мети ООН утвердила три основні міжнародні акти:

1) Загальну Декларацію прав людини, яка була проголошена і затверджена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року;

2) Міжнародний Пакт про економічні, соціальні та культурні права;

3) Міжнародний Пакт про громадянські та політичні права (обидва датовані 16 грудня 1966 року).

Ці три правові акти ще називають «Хартія прав людини», або «Міжнародний білль прав людини». Юридична сила цих документів різна. Загальна Декларація прав людини містить норми-рекомендації, які є бажані, але не обов’язкові для держав-членів ООН. Однак нині загальновизнано, що в ній міститься мінімальний перелік основних прав людини. Норми поведінки, закріплені в Пактах, які за своєю суттю є міжнародними договорами, вважаються обов’язковими для держав, що до них приєдналися.

Крім цих документів, існує низка договорів, конвенцій, протоколів, які мають на меті закріплення співпраці держав у боротьбі з порушеннями прав людини. Для виконання своїх зобов’язань ООН створює різні спеціалізовані установи та підрозділи. Так, є багато організацій і агентств ООН, які функціонують та проводять роботу з конкретних питань, пов’язаних із дотриманням прав людини.

Міжнародні стандарти прав людини — це визнані міжнародним співтовариством, зафіксовані в міжнародних актах та договорах, гарантовані діяльністю міжнародної правоохоронної системи, принципи та норми щодо прав людини, дотримувати яких має будь-яка цивілізована держава як член цього співтовариства.

11.4. Європейські стандарти захисту прав людини

Процес визнання і забезпечення основних прав людини, з-поміж інших континентів, найінтенсивніше відбувся в Європі, народи якої зазнали найбільших втрат від порушень прав людини і прав нації, народів з боку тоталітарних держав — нацистських, більшовицько-комуністичних. Так, у 1949 році створена Рада Європи, основним пріоритетом якої є «захист і подальший розвиток прав людини і основоположних свобод». Нині ця міжнародна організація налічує 47 держав-членів. Україна стала членом Ради Європи у 1995 році, взявши на себе низку зобов’язань у сфері реформування чинного законодавства на основі норм і стандартів Ради Європи.

У 1950 році в Римі держави-члени Ради Європи утвердили Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, до якої у 1997 році приєдналася і Україна. Цей міжнародний документ має зобов’язальний характер, і держава, яка приєднується до Конвенції, бере на себе зобов’язання поважати права людини, гарантувати кожному, хто перебуває на її території, права та свободи, визначені Конвенцією (ст. 1). Отож кожна держава має дотримувати цього мінімального європейського стандарту. Окрім Конвенції, яка має фундаментальне значення у формуванні європейських стандартів прав людини, Рада Європи впродовж своєї діяльності прийняла ще низку протоколів до неї, якими внесено поправки і доповнення до її змісту, а також інших актів.

Європейська правозахисна система є найрозвиненішою і, крім Ради Європи, охоплює Європейський Союз, Організацію з безпеки і співробітництва в Європі та ін., але особливе місце в ній посідає Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), розташований у Страсбурзі, рішення якого є обов’язковими для виконання Україною.

Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, українські суди під час розгляду справ мають застосовувати Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Саме в рішеннях ЄСПЛ положення Конвенції тлумачаться, набувають реального життя.

Таким чином, міжнародні та європейські стандарти прав людини відіграють важливу роль, адже обов’язок держави, яка прийняла ці стандарти, полягає не тільки у визнанні прав людини, зокрема через їх закріплення в Конституції та законах, а й у створенні ефективних механізмів забезпечення і захисту цих прав усіма державними структурами. Тож людина, її права та свободи мають бути орієнтиром для держави та її інституцій.

Практичне завдання

1. За аналогією із визначенням міжнародних стандартів прав людини сформулюйте визначення поняття «європейські стандарти прав людини».

2. Кожне право людини співвідноситься з обов'язками та відповідальністю інших суб'єктів, що забезпечують реалізацію цього права. Наприклад, право на життя утворює тандем з кримінальною відповідальністю за вбивство, а свобода слова лімітується відповідальністю за поширення недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність і репутацію інших людей. Заповніть таблицю, формулюючи відповідну пару до основних прав людини.

Право

Обов'язок чи відповідальність?

Право кожного, хто працює, на відпочинок

Обов'язок роботодавця надати дні щотижневого відпочинку, а також оплачувану щорічну відпустку

Право не зазнавати втручання в особисте і сімейне життя

 

Право на свободу і особисту недоторканність

 

Право на власність

 

Право на медичну допомогу

 

Право на таємницю листування, телеграфної та іншої кореспонденції

 

Право знати свої права й обов'язки

 

Для завершення теми:

Що таке порушення прав людини? Наведіть приклади із життя.

Які способи захисту порушеного права може застосувати особа?

Як класифікують механізми захисту прав людини?

Укажіть, за яких умов кожна особа має право звернутися до міжнародної судової установи чи міжнародної організації за захистом своїх прав.

Порівняйте судову та адміністративну форми захисту прав людини.

Знайдіть у зовнішніх джерелах інформацію про логотип “Вільний, як людина” (Free as a man), який відображає головну ідею Загальної декларації прав людини Організації Об'єднаних Націй, підготуйте повідомлення про нього.

З'ясуйте на офіційному сайті ЮНІСЕФ в Україні (https://www.unicef.org/ukraine/ukr/overview.htmlконкретні напрямки його роботи.