Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Васильків - Нова програма

§ 10. Права дитини

#людинасуспільстводержава #конвенціяпроправадитини #захистправдитини

Жодна країна, жодне суспільство, які не піклуються про своїх дітей, не можуть претендувати на визнання себе як нації.

Нельсон Мандела, південноафриканський правозахисник, політик та юрист

10.1. Поняття прав дитини

Дитина — людина в період дитинства. Вікові межі дитинства відмінні у різних культурах, теоріях життєвого циклу і правових системах.

Конвенція про права дитини визначає дитину як кожну людську істоту до досягнення вісімнадцятирічного віку.

У Сімейному кодексі України (ст. 6) закріплено, що «правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття», відповідно «неповнолітньою вважається дитина у віці від 14 до 18 років», «малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років».

Мовою оригіналу

Закон України «Про охорону дитинства» № 2402-ІII, прийнятий 26 квітня 2001 року, поточна редакція від 30.11.2017

Стаття 1. ... дитина — особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше; дитинство — період розвитку людини до досягнення повноліття.

Права дитини — це сукупність спеціальних благ, умов життя і можливостей, необхідних для нормального розвитку, яких дитина (або в її інтересах батьки) може домагатися від держави і суспільства і які складають її правовий статус до досягнення повноліття.

Відповідно до міжнародного й українського законодавства кожна дитина від народження має невід’ємні та невідчужувані права, що їх гарантує їй держава.

Додаткова інформація

Про дитяче населення України

За роки незалежності країни кількість дітей зменшилася майже вдвічі й зараз становить 7,6 млн. Нині Україна посідає 186 місце у світі за показником народжуваності, 13 місце у світі — за показником вимирання нації.

Майже 106 тис. дітей, або 1,5 % усього дитячого населення України, живуть і виховуються в інтернатах, але тільки 8 % з них є сиротами — решта 92 % мають батьків. Що три дні 250 дітей потрапляють до інтернатних закладів переважно через бідність і неспроможність надати потрібні послуги дитині. Щонайменше 600 тис. дітей проживають у неблагополучних родинах, і вони, по суті, «стоять у черзі» на потрапляння до інтернатних закладів. https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2165052-kilkist-ditej-v-ukraini-zmensilas-majze-vdvici.html

Права дитини:

— право на життя;

— право на ім’я;

— право на набуття громадянства;

— право, наскільки це можливо, знати своїх батьків і право на їх піклування;

— право на збереження індивідуальності;

— право на захист від усіх форм насильства;

— право мати і висловлювати власну думку;

— право на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може становити небезпеку для здоров’я;

— право на одержання в спадщину майна і грошових коштів;

— право на користування найдосконалішими послугами системи охорони здоров’я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров’я;

— право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне

— право на повагу до своїх поглядів і право вільно висловлювати ці погляди;

— право отримувати і передавати інформацію в різних формах;

— право на захист від дискримінації;

— право на освіту;

— право на відпочинок і дозвілля;

— право на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвиткові;

— право на рівень життя, потрібний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

10.2. Конвенція ООН про права дитини

Діти мають такі самі права людини, що й дорослі (на них розповсюджуються Загальна декларація прав людини та інші міжнародні й національні нормативно-правові акти). Проте міжнародне співтовариство визнало, що діти потребують особливого піклування і допомоги, особливого захисту для гарантування їх повноцінного розвитку. Через це вони також мають «свій» міжнародний документ про права — Конвенцію про права дитини. Конвенція не надає дітям більше прав, ніж дорослим, але в ній визнано потребу в додаткових гарантіях, для того щоб переконатися, що діти здатні користуватися правами людини, які має кожний дорослий.

Конвенція про права дитини затверджена Організацією Об’єднаних Націй у 1989 році і набула чинності 2 вересня 1990 року. Її дія поширюється на всіх дітей у тих державах, які визнали та належно ратифікували Конвенцію (майже всі країни світу утвердили її). В Україні Конвенцію про права дитини ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.91 р. Конвенція дала змогу зробити великий поступ у сфері захисту дітей і встановила певні основи, щоб дитина була повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності та солідарності.

Додаткова інформація

Участь, захист, забезпечення

Правозахисні статті з Конвенції про права дитини згруповані за трьома категоріями, які часто називають «Три П» (англ. «Three Ps» — participation, protection, provision), тобто категорії участі, захисту та забезпечення.

Перша категорія — «участь» — відображає сприймання дітей як суб’єктів права, а не об’єктів захисту, згідно з Конвенцією. Багато дорослих вважають дітей неспроможними самостійно мислити, а їх уподобання і висновки — неважливими. Однак Конвенція висуває ідею сприймати дітей як людей, чиї бажання справді повинні бути почуті. Гідне ставлення до дітей дозволяє їм бути незалежними та висловлювати свої побажання і думки, як тільки вони здатні це робити.

Друга категорія — «захист» — наприклад, від жорстокого поводження, насильства, експлуатації, дискримінації та зневаги.

Третя категорія — «забезпечення» — охоплює права, реалізація яких потрібна для елементарного виживання й повноцінного розвитку дитини, наприклад право на достатнє харчування, житло, освіту й охорону здоров’я. https://www.coe.int/uk/web/compass/children

10.3. Захист прав дитини

Україна не тільки ратифікує міжнародні акти в галузі прав людини, не лише закріплює права в Конституції та інших законодавчих актах, а також гарантує їх реалізацію і створює різні механізми їх захисту — це основне завдання будь-якої демократичної цивілізованої держави. Охорона дитинства в Україні є загальнонаціональним пріоритетом, і для забезпечення реалізації прав дитини Україна встановила основні засади державної політики в цій галузі, що ґрунтуються на забезпеченні інтересів дитини. Кожна дитина — це особистість, захист і турбота про яку — найперший обов’язок держави.

Стаття 154-та Сімейного кодексу України передбачає, що батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки також мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Система законодавства про охорону дитинства охоплює такі ухвалені чи ратифіковані акти: Конституція України, Конвенція ООН про права дитини, Закони України «Про охорону дитинства», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», а також низка інших актів.

Захист прав дитини можливий через:

— самозахист — кожна людина має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань;

— захист батьками чи іншими законними представниками;

— звернення дитини за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій;

— звернення до суду — дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла 14 років.

В Україні є низка державних органів, звернення до яких допоможе захистити або відновити порушене право, а також таких, що здійснюють контроль за додержанням прав і свобод дітей. До таких, зокрема, належать: суд; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Уповноважений Президента України з прав дитини; Департамент захисту прав дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики України; Міжвідомча комісія з питань охорони дитинства; органи опіки та піклування; служби у справах неповнолітніх та дітей; центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; територіальні органи Національної поліції України та ін.

На жаль, інколи виникає потреба захистити дітей від власних батьків, якщо вони порушують права дитини (жорстоко поводяться, експлуатують примушують до жебракування, бродяжницива, принижують, погрожують тощо) або коли діти позбавлені батьківського піклування. У таких випадках правовими засобами захисту є:

1) позбавлення батьківських прав;

2) відібрання дитини від одного з батьків чи іншої особи;

3) встановлення аліментів, стягнення аліментів за минулий час, сплата заборгованості за аліментами;

4) влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

5) встановлення опіки (до 14 років) або піклування (від 14 до 18 років), патронату;

6) передача до прийомної сім’ї;

7) усиновлення;

8) збереження прав дитини, які вона мала до усиновлення, опіки, піклування, влаштування до спеціального закладу та ін.

Поміркуйте разом

1. Діти вулиці — юні вільнодумці чи байдужість дорослих? 2. Що штовхає дітей і підлітків шукати прихисток на вулиці? 3. Як зарадити загрозливій статистиці?

Щоб сформулювати власну позицію, зверніться до матеріалів за посиланнями:

http://www. info-library.com.ua/books-text-5338.html

http://rivne1.tv/Info/?id=69748

Для завершення теми:

Що таке права дитини?

Як ви розумієте значення вислову: «Діти — суб’єкти права, а не об’єкти»?

До яких органів може звернутися дитина за захистом своїх прав?

Укажіть, коли і для чого було ухвалено Конвенцію про права дитини.

Наведіть приклади прав дитини, класифікувавши їх за категоріями участі, захисту і забезпечення.

З'ясуйте, які підстави позбавлення батьківських прав передбачено в Сімейному кодексі України.

З'ясуйте статистику безпритульних вуличних дітей в Україні.