Всесвітня історія. Повторне видання. 7 клас. Васильків
§ 6—7. Повсякденне життя середньовічної Європи. Рицарі. Торгівля. Ремісники та селяни
Чи знаєте ви, що...
...на етнічних українських територіях одним із перших (у 1339 р.) магдебурзьке право отримало місто Сянок, що нині є адміністративним центром однойменного повіту Підкарпатського воєводства у Польщі;
...у 1356 р., через століття після першої писемної згадки, магдебурзьке право отримало місто Львів.
Терміни та поняття, які варто знати й розуміти.
Ганза (Ганзейська унія, Ганзейський союз, Любецька унія, Німецька Ганза, Любецька Ганза) (від німецького слова «ганзе» — «союз», «товариство») — з XII-XIII ст. — об’єднання вільних німецьких міст та купців Північної Європи для захисту торгівлі.
Гільдія (від німецького слова «гільде» — «об’єднання») — у Західній Європі — об’єднання купців і ремісників для захисту своїх інтересів або привілеїв.
Лихварство (від давньослов’янського слова «лихва» — «надлишок» або готського «лихтва» — «прибуток») — надання грошової позики з умовою сплати за неї відсотків.
Майстер (від латинського «магістер» — «навчитель», «начальник», згодом — від німецького «майстер» — «майстер») — вправний фахівець із якого-небудь ремесла.
Підмайстер — ремісник, який не мав власної майстерні і працював у наймах чи помічником майстра.
Учень (від однойменного давньослов’янського слова, що означало «послідовник») — особа, яка навчається певному ремеслу.
Цех (від німецьких слів «цехе», «цейхен» — «знак», «прапор») — об’єднання ремісників однієї чи споріднених спеціальностей для захисту прав та інтересів.
Додаткова інформація з теми
https://cutt.ly/owZcbSBh
- QR 6-7.1. Домашні улюбленці середньовічної знаті.
- QR 6-7.2. Середньовічні джерела про повсякдення
6—7.1. Скільки людей населяло Середньовічну Європу
Кількість середньовічних європейців порахувати нереально. Можливо лише опиратися на поодинокі суперечливі записи. За тими джерелами, що збереглися до наших днів, наприкінці ХІ ст. Британію (без Шотландії та Ірландії) населяло приблизно 1,1 млн людей. Уже на початку XIV ст. там само проживало 3,5 млн «британців». Тоді ж в Італії налічувалося приблизно 9 млн осіб. Загалом, на початку XV ст. майже 43 млн представників різних народів уважали своїм домом Європу. Безперечно, ці дані не є точними, однак вони дають підставу стверджувати, що впродовж ХІ-XIV ст. населення примножилося принаймні втричі. Жінок зазвичай було більше, тому що постійні війни невпинно забирали життя чоловіків. За підрахунками французьких дослідників, середній вік тоді становив трохи більше 20 років. Щоби продовжити рід, сім’ї утворювалися рано. Уважалося, що сорокарічна людина досягала старості.
Тодішні діти — це «маленькі дорослі». Вже із 6-7 років вони працювали, допомагаючи батькам. Нащадків знаті та ремісників віддавали до інших сімей, де вони навчалися рицарським манерам чи ремісничій справі. Через недоїдання, злидні підлітки Середньовіччя від сучасних відрізнялися нижчим зростом (приблизно на 10 см) і значно худішою статурою. Надзвичайно високою була їхня смертність. Медицина до XV-XVI ст. майже не розвивалася, тому багато хворих малюків помирало. Аби запобігти цьому, батьки насамперед немовля хрестили. Це не тільки «оберігало» його душу, а й дозволяло залучити до опіки родичів чи наближених до сім’ї друзів. Нерідко хрещеними батьками і матерями ставали одразу декілька осіб. Якщо могли, обирали заможних.
Дитячі ігри з маріонетками, мініатюра, XV ст.
Дитячі забави та іграшки, мініатюра, XV ст.
Маленький Ісус на ходулях, мініатюра, XV ст.
Також дбали і про виховання. Дітей не розпещували й не догоджали їм. У ХІІІ ст. щодо цього своєрідну думку висловив німецький проповідник Бертольд Ратісбон із міста Регенсбург. Він вважав, що дитина подібна до казанка, який стоїть на вогнищі. Якщо таку посудину переповнити харчами й дарунками, то юшка з неї витече і загасить полум’я життя. Що цікаво, середньовічною Європою поширювали мініатюри-малюнки Божої Матері із Сином-Ісусом на руках. Тепер ці сотні зображень допомагають історикам досліджувати та реконструювати дитяче повсякденна Середньовіччя.
Думаємо і діємо!
1. Чому немає точних даних щодо кількості населення Європи в Середні віки?
2. Чому тодішніх дітей називали «маленькими дорослими»?
3. Поясніть, як ви розумієте вислів Бертольда Ратісбона про виховання дітей. Як зображення Діви Марії з маленьким Ісусом допомагають історикам реконструювати повсякдення? Відповідь обміркуйте в парах.
6—7.2. Яким було повсякдення в середньовічному замку?
Життя рицарів минало здебільшого у воєнних походах. Однак, коли наставали мирні дні, ці «люди, які воюють», поверталися до власних замків та проводили час безтурботно. Господарськими справами відали їхні управителі, рідше — дружини. Воїни не обробляли землю, не випасали худобу, не займалися ремеслами. Натомість споживали готову їжу, користувалися готовими виробами. Мешкали в донжонах — баштах, споруджених у центрі замків на підвищеному й важкодоступному місці. Заможніші рицарі будували палаци та облаштовували їх дорогими шафами, скринями, ліжками, шовковими покривалами, срібним посудом. Найбідніші часто не мали навіть даху над головою і жили з випадкових заробітків, інколи грабунків.
Рицарі полюбляли перебувати в оточенні рівних собі, тому часто запрошували товаришів на банкети. Після спільної трапези грали в шахи, кості або нарди, обмінювалися новинами. Вдосвіта починали лови. Собаками заганяли кабанів, оленів, вовків, ведмедів. За допомогою хижих птахів (соколів, яструбів, кречетів) полювали на качок, зайців, лисиць. Опісля на черговому вечірньому святкуванні лунала музика, а до столу подавали вишукані страви з дичини. Подекуди то були дуже дивні наїдки. Як приклад — варені ведмежі лапи, що слугували більше оздобленням столу, ніж стравою.
Соколине полювання, мініатюра, XIV ст.
Рицарський турнір, мініатюра, XIV ст.
Найбільше рицарі жадали слави. Якщо у війнах її здобути не вдавалося, то влаштовували турніри. Про такі змагання оголошували завчасно. До участі допускали лише тих, які мали середньовічні «логін і пароль» — знали свій родовід до найменших дрібниць та могли похвалитися гербом (родовим знаком). Суть змагань полягала в тому, щоб вибити супротивника із сідла. Переможець отримував визнання, а в Пізньому Середньовіччі — ще й грошовий приз. Одна з найцінніших нагород — прихильність котроїсь із прекрасних дам, які прибували на турнір із батьками. Навіть у XVI ст., коли вогнепальна зброя остаточно похитнула міць рицарського війська, продовжували проводити турніри.
Думаємо і діємо!
1. За допомогою пошукового сервісу «Ґуґл» знайдіть схематичне зображення чи будь-яку світлину середньовічного замку. Вкажіть його основні елементи. Які з них слугували для проживання? Які для оборони?
2. Розгляньте мініатюри про дозвілля та розваги рицарів. Увідповідніть їх із реченнями тексту. Яка додаткова інформація міститься в тексті? Що додаткового зображують мініатюри?
3. Як минало буденне життя середньовічного рицаря?
6—7.3. Яким було життя в середньовічному місті?
Уже з ХІ ст. міське життя поступово пожвавлювалося. Завдяки розвитку торгівлі насамперед відроджувались міста на узбережжі Середземного моря. Упродовж ХІІ-XV ст. розквіту набули італійські Генуя, Венеція та Флоренція. Тамтешні комерсанти, витіснивши візантійців, дуже швидко налагодили надзвичайно прибуткові зв’язки між Сходом і Заходом. Згодом почали створювати гільдії. Найзаможніші заробляли не тільки торговими операціями, а й лихварством. Вже в XIV ст. італійські лихварі кредитували англійських і французьких королів. Тоді ж німецькі підприємці й міста Балтійського узбережжя (Любек, Штральзунд, Росток) утворили Ганзу (Ганзейський союз), до якого згодом приєдналися північноєвропейські Бранденбург, Краків, Гамбург, Гданськ, Торунь, Рига та інші. Окрім морських, використовували сухопутні торговельні шляхи. Наприклад, той, що пролягав зі Сходу через Київ, Львів, Краків, Прагу і Регенсбург, забезпечував постачання східних товарів до серця Європи.
Унаслідок удосконалення технологій у сільському господарстві і завдяки жвавій ремісничо-підприємницькій діяльності зросла кількість городян. Якщо в Ранньому Середньовіччі чималою вважали міську громаду, де мешкали 5-10 тис., то вже в ХІІІ ст. декілька таких осередків могли похвалитися показниками понад 50 тис. осіб. (Першість тривалий період утримував Константинополь, де налічувалось до 1 млн мешканців.) Зазвичай міста поповнювали селяни-втікачі. Тоді навіть побутувало своєрідне правило: якщо втікач «дихав» міським повітрям рік та один день, то його вже не повертали землевласникові.
Щоби захиститися від впливу рицарів-феодалів, городяни об’єднувалися в комуни, комплектували власні військові підрозділи та самостійно розв’язували внутрішні проблеми. Зокрема, з ХІІ ст. поширилося магдебурзьке право, започатковане в німецькому місті Магдебург. Відповідно до цього права містян звільняли від суду феодала й вони могли самостійно господарювати. Управління і судочинство вони здійснювали через виборні органи — раду й лаву. Навіть будівництво планували за певними нормами. Так, у центрі розташовували ратушу — величну споруду, в підземеллях якої утримували злочинців, а в наземних приміщеннях засідали управлінці, вирішували громадські справи, виносили вироки. Проте на облаштування виділяли не так багато грошей. У багнюках невимощених вулиць «плавали» збудники небезпечних хвороб. Щільна невпорядкована забудова заступала сонячні промені. Загалом, духівництво, наймані робітники, торговці дрібним крамом, різні авантюристи, студенти, жебраки формували строкате й хаотичне середовище. Та навіть за таких обставин влаштовували урочисті прийоми на честь візитів шанованих чи владних персон, проводили театралізовані дійства, організовували свята, які нині ми називаємо карнавалами. Якщо ж видовищ бракувало, «насолоджувалися», скажімо, стратами злочинців, що вважалося цілком прийнятною розвагою.
Ремісники, які мешкали в містах, теж упорядковували своє повсякдення. Вони гуртувалися в цехи, які складали статути щодо регулювання взаємин, якісного виробництва та збуту товарів. Зазвичай, цех очолював цехмістер, якому підпорядковувалися майстри, підмайстри та учні. Щоб стати майстром, потрібно було тривалий час платно навчатися, виготовити найкращий виріб, «шедевр» (його зараховували як іспит), організувати розкішний бенкет. Підмайстри допомагали майстрам або наймитували в них. Учні — це підлітки та юнаки, щойно прийняті опановувати певне ремесло. Часто вони жили в домі, де розташовувалася майстерня. Навчали дуже суворо — лише в ХІІІ ст. німецьким майстрам заборонили бити учнів по голові.
Думаємо і діємо!
1. Назвіть і покажіть на мапі найбільші середньовічні міста Європи та основні торговельні шляхи.
2. Якими особливостями вирізнялися міста, що отримали магдебурзьке право? Складіть посадову драбину цехових ремісників. Хто такі партачі? З’ясуйте у вчителя/вчительки.
3. Зіставте і порівняйте повсякденне життя мешканців європейських міст та городян Русі-України. Що в їх буденності було спільним, а що відмінним?
6—7.4. Яким було життя в селянській господі?
Селянські оселі виглядали скромними, а їхнє внутрішнє оздоблення — бідним. Скажімо, ліжко слугувало головним і чи не єдиним предметом у кімнаті. Сім’ю, яка могла дозволити собі таке спальне місце, уважали цілком заможною. Спинки та боковини ліжка прикрашали різними оббивками, оздобами. Матраци, подушки й ковдри набивали сіном чи соломою. Убогі спали на земляній підлозі, теж укритій сіном. Часто старе «постеління» не викидали, а достеляли зверху новий пласт сухої трави. Невибагливу їжу готували на відкритому вогнищі, тому не дивно, що в таких будівлях часто ставалися пожежі. Завдавали господарям не лише клопотів, але й збитків, щурі, миші та комахи, які залюбки оселялися в селянських помешканнях. Узимку в хати селяни переводили худобу, щоб та не замерзала.
Сільська робота, мініатюра, XIV ст.
Робочий день селянина чи селянки починався вдосвіта. Кожен із сім’ї виконував певні обов’язки. Адже потрібно було не лише дати лад власному господарству, а й виконати повинності для феодала. На відміну від знаті і заможних містян, мешканці села носили темний одяг (яскраві одежі були їм заборонені). Деякі рицарі ставилися до селян як до нижчих істот, однак і ті недолюблювали «людей, що воюють», та відповідали їм своєю зневагою. Наприклад, на турніри часто приходили місцеві трударі, які радо вболівали за суперників свого пана.
Селяни об’єднувалися в громади. Разом працювали, спільно користувалися лісами та луками, гуртом святкували, колективно відповідали за скоєні злочини. Не всіх задовольняло таке життя. Найрішучіші або ті, хто зневірювалися, втікали до міст. Дехто вдавався до розбійництва чи ставав учасником народних бунтів (наприклад, Жакерії, що в середині XIV ст. сколихнула Францію). Однак здебільшого селяни сумлінно порядкували на власній землі, терплячи незгоди та радіючи успіхам.
Думаємо і діємо!
1. Розгляньте мініатюру «Сільська робота». Розкажіть, які види робіт виконували середньовічні селяни. Чи відрізнялися ті заняття від сучасних? Якими знаряддями праці користувалися?
2. Зіставте повсякденне життя селян країн Європи та Русі. Що спільного, а що відмінного в їх побуті?
3. Чому селяни часто втікали в міста?
Ще раз про головне
Перевірте себе!
Орієнтуємося в історичному часі і просторі.
1. Позначте на лінії/стрічці/шкалі часу потрібні дати в хронологічній послідовності всі століття, що їх згадано в параграфі. Установіть, до якого з підперіодів Середньовіччя вони належать.
2. Покажіть на мапі найбільші міста Європи та основні торговельні шляхи в Середньовіччі.
Працюємо з історичною інформацією.
3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ___? Що ___? Хто ___? Де ___? Звідки ми можемо дізнатися про ___? Чому ___? Як ___? Який результат ___? Запропонуйте свої запитання в класі.
4. А. З’ясуйте походження слова «турнір». Які ви знаєте турніри, окрім рицарських? Б. Із добірки слів «Ганза», «гільдія», «лихварство», «майстер», «підмайстер», «учень», «цех» виберіть ті, що потрібні для розповіді про розвиток середньовічного ремесла. В. Поясніть походження та значення усталеного вислову «Міське повітря робить людину вільною».
Виявляємо повагу до людей та громадянську активність.
5. А. Розв’яжіть історичну задачу. «5 квітня 1234 р. в місті N-berg упіймали селян Ганса і Курта. Господар вимагав повернення їх у маєток на підставі того, що вони втекли. Втікачі привели свідків, які присяглися на Біблії, що бачили, як біля міського костелу Ганс і Курт торік жебракували на Пасху, яка припала на 5 травня. Яке рішення ухвалив суд щодо селян-утікачів?». Б. Поміркуйте і поясніть, чому впродовж Х-XIV ст. кількість населення в Європі зросла втричі?
6. Використовуючи інформацію параграфа або додаткових джерел, намалюйте уявний середньовічний замок. Відобразіть його основні архітектурні елементи.
