Всесвітня історія. Повторне видання. 7 клас. Васильків

§ 5. Середньовічне європейське суспільство

Чи знаєте ви, що...

...тривалий час не лати, а кольчуги, що ними, зазвичай, убезпечувалися руські дружинники, слугували основним обладунком європейських рицарів;

...перший король Волинсько-Галицької держави Данило Романович сформував важкоозброєне військо «оружників», які зовнішнім виглядом нагадували західноєвропейських рицарів.

Терміни та поняття, які варто знати й розуміти.

Васалітет — відносини особистої залежності одних землевласників (васалів) від інших (сеньйорів, сюзеренів). Васал — землевласник, який одержав від заможнішого землевласника (сеньйора, сюзерена) сільськогосподарські угіддя, маєтки й заступництво, за що виконував повинності й дотримувався зобов’язань. Сеньйор, сюзерен — великий землевласник, якому належали обширні сільськогосподарські угіддя, маєтки і право влади на підлеглих територіях.

Міська комуна (від латинського слова «комуна» — «спільнота», «громада») — міська громада, яка домоглася від власника права самостійно управляти, тобто розв’язувати свої внутрішні та зовнішні проблеми.

Суспільний стан — велика група людей, які наділені спільними правами, обов’язками, мають приблизно рівні майнові можливості.

Феод (від давньонімецьких слів «фе» — «вірність» та «од» — «володіння») — грошова плата або земельні володіння, які надавалися у спадок і за які потрібно було нести службу (здебільшого військову) та виконувати повинності.

Феодалізм — суспільний устрій, коли заможні власники (феодали) розпоряджалися великими земельними угіддями, маєтками й підданими та здійснювали владу на підлеглих територіях і в державі.

Феодальна драбина (по-іншому «феодальна ієрархія», «феодальна піраміда», «феодальні сходи») — система взаємозалежностей за правилом «сеньйор-васал», де на вищих «щаблях», «сходах» перебували найбагатші та найвпливовіші, на нижчих — «середні», на ще нижчих — «дрібні» й невпливові феодали.

Додаткова інформація з теми

https://cutt.ly/LwZcvo8c

• QR 5.1. Як відбувалася клятва васала?
• QR 5.2. Жінки та їх суспільні ролі в Середньовіччі.

5.1. Що таке «феод» і «феодалізм»?

У попередніх параграфах ішлося про існування бенефіціїв — земельних ділянок, що їх дарували на період служби. У VIII ст. їх узявся роздавати франкський мажордом Карл Мартел, унаслідок чого забезпечив існування потужного кінного війська. Однак землями, на яких жили селяни та містяни, можна було володіти лише тимчасово. Якщо власник зазнавав травми і припиняв служити чи досягав поважного віку й не міг воювати, то позбавлявся володінь на користь молодшого воїна. Бенефіції не можна було передавати в спадок, тому дітям і дружині в разі втрати годувальника (а війни відбувалися повсякчасно!) доводилося дуже скрутно. Аби відновити справедливість, наступники Карла Мартела стали наділяти тих, хто служив у війську, феодами. Воїни нового типу називалися феодалами.

Феод — земельна власність або фіксовані доходи з певних територій, що ними «віддячували» за службу при дворі, у владі чи у війську. Від бенефіцію феод відрізнявся тим, що передавався в спадок (якщо ж нащадки продовжували служити). Так зародився васалітет, коли «дрібні» феодали залежали від впливовіших і багатших, які роздавали землі чи права на прибутки. Отримуючи дар, васал (слуга) складав клятву своєму сеньйорові (панові, сюзеренові). Щоправда, часто васал теж отримував право передавати землю своїм слугам, що створювало складну й заплутану систему взаємин у суспільстві. Історики назвали такі взаємини феодалізмом, коли стосунки між власниками вибудовувалися на основі підпорядкування, володіння феодами та використання праці підданих.

Феодальна система змінила тогочасне європейське суспільство. Поступово виокремилися три суспільні стани — групи населення, що відрізнялися своїми статками, правами та обов’язками. Знатні, панівні, багаті та воїни згрупувалися в привілейований стан «людей, які воюють». Християнство було надзвичайно важливим для світогляду середньовічної людини. До того ж, духівництво й собі заволоділо величезними земельними угіддями, від яких отримувало величезні прибутки. Тому воно зазвичай підтримувало владу. Церковні керівники та духівники, ченці теж належали до привілейованого стану — «людей, які моляться». Натомість селяни, містяни, ремісники, купці і решта простого люду, які не отримали феодів, потрапили до непривілейованого стану «людей, які працюють». Отже, життя кожного залежало від належності до того чи того стану.

Мовою історичного джерела

Адальберон Ланський про устрій суспільства в ХІ ст.: «...Віримо в єдність Господнього дому; та все ж він — тридільний. Хтось до молитви стає, а хтось — до бою, а хтось — до роботи. Трійця чинів одностайна, якій невідомі розколи. Перший — служінням підтримує цілість; а два позосталі, кожен по-своєму діючи, — кожному втіху приносять...».

Думаємо і діємо!

1. Що означає слово «феодалізм»?

2. Як ви розумієте значення своєрідного правила для середньовічних феодалів: «Васал мого васала — не мій васал»?

3. Що Адальберон Ланський називав «Господнім домом»? Чому він уважав його «тридільним»? Про які суспільні стани мовив автор?

5.2. Хто такі «люди, які воюють»?

Феодалів, які служили у війську, називали рицарями. Їхнє життя минало в постійних бойових сутичках, що розгорталися чи не за кожен клаптик вільної території. Часто в боротьбі за землі і замки брат виступав проти брата. Навіть християнські заповіді витіснялися бажаннями слави та багатств. Уважалося, що в битві перемагає той, хто підтримує справедливе діло, а тому вбивство іншого воїна, а тим паче іновірця, пояснювалося задумом і волею Небес.

Статус рицаря визначало розташування на феодальній драбині, де кожен посідав свій щабель відповідно до знатності та посади. Найвищим уважався титул імператора. Хоча нащадки Карла Великого намагалися отримати імператорські регалії, а від Х ст. німецькі володарі теж прагнули стати імператорами, далеко не всім те вдавалося. А тому, що більш традиційно, на верхівці феодальної драбини перебували королі. Їм підпорядковувалися герцоги, маркграфи та графи. Нижчий щабель займали барони. Більшість із-поміж «людей, які воюють», становили рядові рицарі. У державах Європи сходинки феодальної драбини дещо відрізнялися. Як приклад, у Русі-Україні владу утримували князі. Посада князя прирівнювалася до герцогської. Це, однак, не означало пониження статусу. Навпаки, в європейських джерелах про руських князів писали як про королів.

Рицарів виховували змалку. Кожен майбутній вояк повинен був, зазвичай, починаючи із семи років, набувати бойових умінь, дбати про спорядження, доглядати коня. Крім того, мав добре плавати, змагатися в турнірах, грати на музичних інструментах, ґречно поводитися з жінками. Обладунки та зброя важили майже 40 кг. Рицарі в металевому спорядженні бігали та стрибали, вправлялися у верховій їзді, танцювали. Разом із фізичним гартуванням опановували кодекс честі — правила лицарської поведінки. Сильніші зобов’язувалися захищати слабших, не виказувати страху, переховувати за потреби простолюдинів у власних замках. Як смертний гріх сприймалося порушення клятви. Чимало «людей війни» мирно співіснували з цивільними, надаючи посильну допомогу тим, хто її потребував.

Думаємо і діємо!

1. Скориставшись пошуковим сервісом «Ґуґл», з’ясуйте відмінності між словами «рицар» і «лицар». З’ясуйте походження та значення усталеного словосполучення «кодекс честі». Що він означав у Середньовіччі, що означає в наші дні?

2. Ви прочитали, що рицарські обладунки і зброя важили майже 40 кг. Опишіть участь такого воїна в бою влітку, взимку. Як він наступав? Як проти нього можна було боронитися?

3. Поясніть, як ви розумієте значення усталеного вислову «розхитувати посадову драбину».

5.3. Хто такі «люди, які моляться»?

Духівництво відігравало вагому роль у європейському середньовічному суспільстві. Адже воно несло відповідальність за душі вірян. «Люди, які моляться», поділялися на «білих» (священників і мирян, які допомагали під час богослужінь) та «чорних» (ченців, які жили в монастирях).

Бригіда Шведська на вівтарі в церкві комуни Салем (Швеція), художник Герман Роде, кінець ХV ст.

Духівниками ставали вихідці з різних станів. Нащадки селян, містян, ремісників, торговців, феодалів раз у раз поповнювали лави служителів церкви. Це пов’язувалось із правом майорату, згідно з яким батьківські титул і майно успадковував старший син. Натомість молодших часто відправляли навчатися в монастирі, звідки вони розпочинали релігійну кар’єру. Безсумнівно, впливові та заможні батьки «просували» своїх дітей на вищі посади. Хоча монастирське виховання було жорстким (навіть жорстоким), воно вартувало витрачених зусиль і коштів: адже потім, перебуваючи на посадах, пастирі невпинно молилися за душі рідних, чим нібито допомагали їм потрапити в рай. Від ХІІ-ХІІІ ст. духовні особи (окрім певних винятків у церкві східного обряду) дотримувалися целібату — безшлюбності, тому залишалися без кровних спадкоємців.

Не все духівництво зналося на Біблії та релігійних теоріях. Богослужіння вели латиною, якої не розуміли парафіяни і якою погано розмовляли священники. Безперечно, серед них вирізнялися освічені, як-от Аврелій Августин і Григорій Турський. Грамотними були й жінки, дотичні до церкви, скажімо, Бригіда Шведська. Проте подекуди єпископи скаржилися, що висвячують тих, які ледь читають поширену молитву «Отче наш».

Думаємо і діємо!

1. Чому монахи належали до «чорного» духівництва? Як право майорату впливало на формування стану духівництва?

2. Вибудуйте посадову «драбину» для «тих, які моляться», враховуючи особливості християнських церков західного та східного обрядів.

3. Послуговуючись пошуковим сервісом «Ґуґл», дізнайтеся про Бригіду Шведську. Поділіться інформацією в класі.

5.4. Хто такі «люди, які працюють»?

У середньовічному суспільстві до найчисельнішого стану належали «люди, які працюють». Більшість із них становили селяни. Саме вони вирощували та виготовляли продукти харчування, а в Ранньому Середньовіччі — ще й ремісничі товари.

Витівки природи, постійні розорення, спричинені війнами, змушували їх шукати захисту в тих, «які воюють» і «які моляться». Так налагоджувався своєрідний «обмін» можливостями й послугами. Селяни визнавали зверхність землевласників і духівництва, сплачували їм податки й виконували повинності. Зверхники, своєю чергою, надавали захист у разі збройних нападів, зберігали у власних коморах запаси збіжжя для посівів.

Селяни за роботою, мініатюра, XIV ст.

У державах Європи ступінь підлеглості селян відрізнявся. Наприклад, французькі мешканці сіл поділялися на вілланів та сервів. Віллани — це нащадки вільних франкських общинників, тому, насамперед, сплачували податки та виконували необхідні повинності (ремонт мостів, дамб, доріг). Вони могли заповідати власне майно і розпоряджатися ним без дозволу сеньйора. Серви походили з колишніх рабів та полонених, тому їхня служба була тяжкою, а майно успадковували лише після сплати податку (зазвичай, у вигляді корови чи свині) феодалові. Також європейські простори населяло чимало вільних селян. Зокрема, скандинавські бонди не визнавали нічиєї влади, а в разі порушення прав могли найняти убивць, щоби покарати кривдників.

Кравець за роботою, мініатюра, XIV ст.

Відчутне зростання міст, що розпочалося в ХІ ст., зумовило появу суспільної групи містян (городян). У їх середовищі виокремилися ремісники й торговці. Ремісники досконало опанували способи виготовлення потрібних речей. Торговці ті речі скуповували та продавали на взаємовигідних умовах. Пересічних містян, ремісників і купців деколи ще йменували бюргерами. У деяких містах вони взялися засновувати комуни — громади, які домагалися позбавлення від феодальної залежності. Однак в очах феодалів та духівництва навіть багатший за них ремісник, купець, представник міської ради та парламенту (про що йтиметься в наступних розділах) завжди залишався «тим, який працює».

Думаємо і діємо!

1. Який із суспільних станів був найчисельнішим? Чому?

2. Якщо б у Середньовіччі існував четвертий стан — містяни, як ви би його назвали? Чому ремісники і торговці мешкали здебільшого в містах? Як вони співіснували із селянами, феодалами, духівництвом?

3. Які епізоди з життя середньовічного суспільства розкривають мініатюри?

Ще раз про головне

Перевірте себе!

Орієнтуємося в історичному часі і просторі.

1. До яких із підперіодів Середньовіччя належали VIII ст., ХІ ст., XIV ст., XV ст. Відобразіть свої міркування на лінії/стрічці/шкалі часу.

2. А. Покажіть на мапі історично-географічні об’єкти, згадані в параграфі. Б. Покажіть на мапі найбільші міста середньовічної Європи.

Працюємо з історичною інформацією.

3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ___? Що ___? Хто ___? Де ___? Звідки ми можемо дізнатися про ___? Чому ___? Як ___? Який результат ___? Запропонуйте свої запитання в класі.

4. А. До яких суспільних станів належали: барон, бонд, герцог, граф, гончар, єпископ, зброяр, кардинал, коваль, король, купець, лихвар, священник, серв, чернець, ювелір? Б. Як ви гадаєте, до якого суспільного стану належали люди розумової праці? В. До яких суспільних станів належали особи, зображені на ілюстраціях?

Виявляємо повагу до людей та громадянську активність.

5. А. Розв’яжіть історичну задачу. «Герцог Жак викликав до себе барона П’єра і наказав йому зібрати військо з підлеглих рицарів, щоб воювати з герцогом-конкурентом. Що мав відповісти барон П’єр? Чи герцог Жак мав право так учинити?». Б. Що вам подобається в поведінці рицарів, а що ви засуджуєте? Поясніть свою думку.

6. Послуговуючись пошуковим сервісом «Ґуґл», або після прочитаної вами книжки, підготуйте розповідь про середньовічний замок.