Всесвітня історія. Повторне видання. 7 клас. Васильків

Салічна правда

Титул І

§ 1. Якщо хто буде викликаний на суд за законами короля і не з’явиться, — присуджується до сплати 600 денаріїв, що становить 15 солідів¹.

Титул ІІ

§ 1. Якщо хто вкраде порося і буде викритий, — присуджується до сплати 120 денаріїв, що становить 3 соліди.

Титул ІІІ

§ 3. Якщо хто вкраде бика або корову з телям, — присуджується до сплати 1400 денаріїв, що становить 35 солідів.

Титул ІV

§ 1. Якщо хто вкраде молочне ягнятко і буде викритий, — присуджується до сплати 7 денаріїв, що становить половину третини соліда.

Титул VІ

§ 1. Якщо хто вкраде або вб’є мисливську вчену собаку, — присуджується до сплати 600 денаріїв, що становить 15 солідів.

Титул VІІІ

§ 1. Якщо хто вкраде один вулик з-під замка і буде викритий, — присуджується до сплати 1800 денаріїв, що становить 45 солідів.

Титул Х

§ 1. Якщо хто вкраде раба, коня або запряжену тварину, — присуджується до сплати 1200 денаріїв, що становить 30 солідів.

Титул XIV

§ 1. Якщо но пограбує вільну людину, напавши на неї несподівано, і буде викритий, — присуджується до сплати 2500 денаріїв, що становить 63 соліди.

Титул XXVII

§ 7. Якщо хто, щоб украсти, зайде в поле, засаджене ріпою, бобами, горохом або сочевицею, — присуджується до сплати 120 денаріїв, що становить 3 соліди. § 8. Якщо хто вкраде з чужого поля льон і вивезе його на коні або возом, — присуджується до сплати 600 денаріїв, що становить 15 солідів, не рахуючи вартості вкраденого і відшкодування збитків.

§ 9. Але якщо злодій візьме стільки, скільки зможе донести на своїй спині, — присуджується до сплати 120 денаріїв, що становить 3 соліди.

§ 13. Якщо хто залізе в чужий виноградник красти виноград і буде захоплений, — присуджується до сплати 600 денаріїв, що становить 15 солідів.

Титул XXX

§ 1. Якщо хто назве іншого виродком, — присуджується до сплати 3 солідів.

Титул XLI

§ 1. Якщо хто позбавить життя вільного франка або варвара, що живе за Салічним законом, і буде викритий, — присуджується до сплати 8000 денаріїв, що становить 200 солідів.

¹Солід — золота римська монета, прийнята у Франкській державі; ділився на срібні денарії. Один солід дорівнював 40 денаріям.

РУСЬКА ПРАВДА

...Бійтеся, хто не судив справедливо, не охороняв Закону Божого, не був під його повелінням.

1. Коли уб’є муж мужа, то помститися має брат убитого, чи батько або син, або брат старшого сина, або інші брати. Якщо не буде кому звершити кровну помсту, то внести 80 гривень, коли вбитим буде князів муж чи княжий тіун*. Якщо вбитим буде горожанин, чи гридень**, чи купець, чи боярський тіун, або мечник, або ізгой, або новгородець — то 40 гривень сплатити за нього.

2. Після Ярослава зібралися сини його: Ізяслав, Святослав, Всеволод і воєводи їхні — Коснячко, Переніг, Никифор і відмінили кровну помсту, а встановили за вбивство кунами*** відкупатися. А все інше судити, як Ярослав судив. Так сини його встановили.

Якщо ударити мечем

14. Якщо хтось вдарить мечем, вийнявши його, або руків’ям, тоді сплачує 12 гривень збитків за кривду.

15. Якщо вийняв меч, але не вдарив, то гривня кун.

16. Якщо хто кого вдарить батогом чи чашею, чи рогом, чи тилеснією****, то 12 гривень. Хто не стерпить цього і супроти цьому вдарить у відповідь мечем, то вини його в тому нема.

17. Коли вдарить руку і вона відпаде чи усохне, то платить половину віри***** 20 гривень [князівському суду], а тому, хто постраждав, — 10 гривень.

18. Коли будь-хто вдарить мечем (але не вб’є), платить 3 гривні продажі******, а потерпілому — гривню.

Про крадіжки

31. Коли злодія уб’ють в домі під час крадіжки, то уб’ють його як пса, а коли виживе до ранку, то мають привести на княжий двір. Коли ж буде вбитий і будуть люди, що бачили його зв’язаним, то платити за нього 12 гривень.

32. Коли краде в хліві чи в домі, то якщо буде один — платити йому (3 гривні і 30 кун, а буде злодіїв багато, то всім платити по 3 гривні і 30 кун.

*Тіун — посадова особа, управитель.

**Гридень — охоронець княжого помешкання.

***Куна — у гривні було 25 кун, гроші взагалі.

****Тилеснія — обух, тильна сторона предмета.

*****Віра — штраф.

******Продажа — плата князеві за вчинену провину.

Грамота польського короля Казимира ІІІ про надання місту Львову магдебурзького права (витяг)

1356 р., червня 17

...Ми, Казімір, з Божої ласки король Польщі, володар і спадкоємець земель Краківської, Сандомирської, Сєрадзької, Куявської, Поморської та Руської, доводимо до відома усіх, що ... відвертаючи численні клопоти і труднощі нашого знищеного жорстокими ворогами міста Львова, прагнемо, щоб це місто процвітало і збільшувало свої вигоди, доходи, користі і добробут.

Для втіхи згаданого міста і збільшення кількості його вірних мешканців надаємо і встановлюємо цьому місту на вічні часи німецьке право, яке звичайно називається магдебурзьким, усуваючи там усі руські права і всі руські звичаї, будь-ким ухвалені, які можуть якимсь чином стояти на перешкоді цьому німецькому праву.

Також ми звільняємо вказане місто і його мешканців від усіх юрисдикцій каштелянів, воєвод, суддів, підсудків, возних, і від влади будь-кого, яким би титулом він не користувався, так, щоб перед ними або перед будь-ким з них у великих і малих справах не відповідали, а лише міщани перед своїм війтом, а війт перед нами або нашим старостою, якому це ми доручимо.

А в кримінальних справах чи будь-яких, що виникають, війтові вказаного міста надається повне і беззастережне повноваження судити, виносити вирок, надати, визначити, як передбачає і вимагає німецьке право.

Згадане вище магдебурзьке право належить тим, що проживають у цілому вказаному місті.

Іншим народам, що живуть у цьому місті, а саме: вірменам, євреям, сарацинам, русинам та іншим будь-якого стану чи становища з особливої нашої ласки дозволяємо користуватися відповідно до їх звичаїв, зберігати необмеженими їхні права, надаючи одночасно їм можливість, щоб будь-які кримінальні справи, які виникнуть між ними самими або між ними і іншими, вирішувати за магдебурзьким правом і при війті відповідно до їхніх прохань. А якщо відмовлятимуться судитися за магдебурзьким правом, яким вказане вище місто повинно користуватися, тоді вказані нації — вірмени, євреї, сарацини, татари, русини і всі інші нації, які є в цьому місті, мають можливість поставити і вирішувати будь-яке питання на суді своєї нації, але під головуванням міського війта.

А для більшого покращення згадуваного вище міста з нашої спеціальної ласки і прихильності наказуємо, щоб жоден із землян, духовних, міських або будь-яких інших осіб не розташовував і не будував корчем у межах однієї милі від міста. На свідчення цього всього, для повнішого доказу на вічну дійсність акта наказуємо підвісити нашу печатку.

Діялося в Сандомирі, у шостий день після октави свята п’ятидесятниці року божого 1356 у присутності ... свідків ... а також шляхтичів Руської землі.