91. Різноманітні хижаки України

Рись звичайна

Усі ми з дитинства знаємо, що господарем українських лісів є дикий кабан, однак не будемо робити поспішних висновків, бо у нього є конкурент, і неабиякий — це рись. Рись — одна з небагатьох диких великих кішок, які мешкають у лісах України. З риссю вкрай небажано перетинатися, бо без належного спорядження людина піддається серйозній небезпеці під час зустрічі з цією твариною.

Цей граціозний хижак ще зовсім недавно був поширений по всій Європі, але сьогодні він рідкісний і занесений до Червоної книги. В Україні налічують близько 350—400 особин. Живуть вони на території Карпат і Полісся. Побачити рись у природі складно, оскільки вона дуже потайлива й обережна, на полювання виходить у темний час доби.

Ця дика кішка має велике значення для екосистеми, оскільки полює в першу чергу на хворих і ослаблених тварин. Людей не боїться, але уникає. Поширене переконання, що рись нападає на свою жертву з дерева є міфом.

Ця тварина — тотем, який символізує гостроту зору, безмовність і таємничість. Щодо рисі існує навіть повір’я, мовляв, на честь тварини назвали Сузір’я в секторі Рака, вважаючи, що крихітні зірки можна побачити лише рисячими очима. У Стародавній Греції вірили, що бурштин є застиглою сечею звіра.

У скандинавській міфології на колісниці, запряженій кішками, схожими на рись, їздила Богиня Любові — Фрея.

У XVII столітті в Італії вчені заснували Академію рисі, у якій мали знайти відповіді на питання життєдіяльності рисі й боротися проти релігійності й забобонів. До речі, сам Галілей був членом цієї Академії та носив символ із зображенням рисі, що роздирає кігтями Цербера.

В Україні є місця, де можна побачити рись, зокрема в багатьох заповідниках: Черемському (Волинська область), Рівненському, Поліському (Житомирська область), Карпатському, Природному заповіднику «Гортани» (Івано-Франківська область).

Беркут

Серед птахів найгрізнішим хижаком є беркут. Беркут — це рідкісний гніздовий птах фауни України, внесений до Червоної книги. Це здебільшого денний хижий птах, який належить до родини яструбових. В Україні беркут дуже рідкісний осілий птах, гніздиться лише на високогірних ділянках Карпат (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області). Під час міграції та зимівлі трапляється скрізь. У Казахстані та інших країнах Центральної Азії беркутів дресирують як ловчого птаха для полювання на птахів і звірів.

Загальна чисельність беркутів в Україні не перевищує 20 особин (10 пар), на неї негативно впливає знищення старих ділянок лісу, де птахи гніздяться, скорочення кормової бази, вбивство птахів для виготовлення опудал, випадкове потрапляння у мисливські пастки, тощо.

Тривалість життя беркута становить 40—50 років. Перші пролітні птахи з’являються наприкінці вересня. Живиться птахами, ссавцями розміром до лисиці. Значне місце в живленні займає падло, яке птахи поїдають взимку.

Беркут

Гнізда влаштовує на скелях або на деревах. Відкладання яєць починається наприкінці березня — початку квітня. У кладці 1—2 яйця. Насиджування триває 43—45 діб. Зазвичай виживає одне пташеня. Пташенята залишають гнізда в другій половині липня — серпні. Статевої зрілості досягають на 4—5 році життя.

Вуж звичайний

Серед плазунів України більшого хижака, як звичайний вуж, знайти важко. Вуж звичайний (Natrix natrix) — найпоширеніший представник лускатих плазунів в лісостеповій зоні України. Належить до ряду неотруйних змій, що мешкають неподалік водойм, або в надмірно зволожених ділянках.

На відміну від своїх близьких родичів, вуж — абсолютно безпечна змія, однак може завдавати незначної шкоди господарській діяльності: вужі можуть викрадати малих курчат або поїдати яйця курей і качок. Однак вужі надають і користь, зокрема, вони поїдають різноманітних гризунів — мишей та ховрахів, які є значними шкідниками в господарстві. В Україні та Білорусі в минулому столітті практикувалося одомашнення вужів з цією метою.

Характерною ознакою вужів, що відрізняє їх від інших змій, — є наявність жовтих плям по обидва боки черепа, але забарвлення тіла може бути різним — від чорного до світло-сірого, і навіть коричневого, що свідчить про мутацію видів.

Вуж має довжину до 120 см. Належить до яйцекладних змій, які відкладають свої яйця в середині травня. На зиму залягають у сплячку. Раніше вони залягали в сплячку наприкінці вересня, а сьогодні через зміни клімату — десь у середині жовтня.

Вужі в народних віруваннях тісно пов’язані з народним календарем. Здавна вважалося, що на свято Воздвижения (27 вересня) змії починали сповзатися до лісу й залягати в сплячку, тому люди в цей день до лісу не ходили. Але це вже є народні забобони, однак все ж потрібно пам’ятати, що будь-які плазуни не люблять контакту з людиною.

Вуж звичайний

Зміст