67. Озера, що зникають

У світі існують озера, які можуть раптово зникати й так само раптово виникати знову. Чому так трапляється? Виявляється, під улоговиною таких водойм є великі пустоти, у які тимчасово переливається вода. Але «озера, що зникають» — це зазвичай стосується інших озер.

Озера виникають, «старіють» і зникають. Їх життєвий цикл може бути різним: у невеликих водойм термін існування, природно, набагато коротший, ніж у великих. Чому ж озера починають «старіти» і як це проявляється?

Такири в пустелі Сонора

Річки, що впадають в озера, приносять із року в рік безліч частинок ґрунту й гірських порід. ЦІ частинки з часом осідають на дно. А ще на берегах і на дні накопичуються останки різних померлих організмів — рослин і тварин. Якщо таких відкладень багато, водойма поступово заростає, перетворюючись на болото.

У засушливих регіонах озера із часом перетворюються на солончаки або такири — глинисті засолені ґрунти. Іноді озера зникають з іншої причини: річки, що беруть з них початок, поглиблюють своє русло, і поступово вся вода переходить в річку.

Зникаючі озера найчастіше поширені в місцевостях із так званим аридним кліматом, де опадів мало, а випаровування досить активне. Величезні території Азії, Африки, Південної та Північної Америки типові для солоних озер.

Солоні озера — це зазвичай безстічні басейни, у які стікають величезні обсяги води, і ця вода поступово випаровується: вода влилася — вода випарувалася. Разом із водою в озеро потрапляють солі, що в ній розчинені. Навіть якщо вода прісна, все одно в ній розчинена невелика кількість солей, які вимиваються водою або з порід, або з ґрунту по мірі її течії. Але ж якщо вода з озера випаровується, то солі лишаються. За тисячі років сіль накопичується, й озеро стає солоним.

Все просто, поки ми не починаємо аналізувати тривалий часовий період. Клімат у різних місцевостях поступово змінюється внаслідок різних чинників, зокрема й природних. Відповідно, у разі потепління клімату обсяг води, що потрапляє в озеро, може зменшитись, а кількість випарів — збільшується. У цьому разі рівень води в озері швидко знижується, швидко навіть у порівнянні з тривалістю людського життя. Внаслідок цього солоність озера підвищується. У разі збільшення обсягів води, що потрапляє в озеро, й похолодання, стається навпаки — рівень води підвищується і солоність спадає.

Солоність — це ключовий фактор, який зумовлює умови життя і поширеність багатьох видів флори й фауни, які мешкають у воді та поряд із водоймою. Оскільки солоні озера віддалені досить далеко від океанів і морів, тутешні мешканці найчастіше специфічні — не так багато організмів, адаптованих до життя в умовах високої солоності.

Як тільки рівень озера змінюється, то змінюється і його солоність, через це змінюється життя довкола нього. Наприклад, в озері мешкають риби. Якщо за певних чинників вода стає занадто солоною — риби зникають, одні рачки замінюються іншими рачками, певні види фітопланктону замінюються іншими видами фітопланктону, і це відбувається дуже швидко. Як наслідок, навколо озера зникають тварини, які пили воду з цього озера й харчувалися з нього.

Ще одна особливість солоних озер — вони найчастіше розташовані в досить плоскій місцевості, перепад висот на одиницю відстані маленький. Тому невелике зменшення рівня води спричиняє суттєве зменшення площі дзеркала озера: начебто рівень води знизився на 10 см, а берег може зміститися на 10 км. На вивільнених площах землі лишається сіль й утворюється соляна пустеля. Віють вітри, підіймають сіль — стаються соляні бурі, які засолюють території навколо, і відбувається повна деградація ландшафту.

І таких озер на планеті дуже багато. Найвідоміший приклад майже зниклого солоного озера — Аральське море, яке приблизно за 60 років висохло практично вщент. Сьогодні Аральського моря вже немає, воно перетворилося на кілька невеличких надзвичайно солоних озер. Зрозуміло, що там зникла вся риба, а поселення, розташовані на березі озера, раптом опинилися в пустелі.

Сьогодні в Ірані існує проблема — озеро Урмія, — яке зменшується з великою швидкістю, й уряд Ірану не знає, що робити... Хоча в принципі зрозуміло, що робити: необхідно зменшити обсяг води, яку забирають на власні потреби.

Найцікавіше, що за великим рахунком таке становище — це нормальний стан для таких озер. Трапляються місцеві зміни клімату, місцеве посилення випаровування, місцеве збільшення притоку — і рівень озера змінюється на метри чи на десятки метрів. Тобто для солоних озер це норма.

Межі Аральського моря в різні роки

Але така норма становить загрозу водокористуванню людей. Ми зазвичай сприймаємо навколишній світ, як щось більш-менш статичне: ось тут межа моря, тут межа озера, тут ми живемо, тут у нас ліс. А стається так, що під час планування своєї активності, ми маємо враховувати не тільки власний вплив, а й природні зміни. Як відбувається, наприклад, в Аргентині на озері Мар-Чікіта: село, курорт, готелі — все побудували. Минуло 50 років, озеро піднялось — все затопило, і всі звідти виїхали. Потім озеро відступило й залишило величезні поверхні, які раніше були дном озера, а тепер це шар напівсолоного бруду. І цей ландшафт дуже рухливий, дуже складний для користування.

Глобальна зміна клімату найчастіше обговорюється відносно зміни берегових зон моря, відходом, приходом, затопленням якихось територій. А проблеми внутрішніх водойм зазвичай так гостро не ставляться. Для солоних озер і для багатьох прісних озер існує проблема зміни — не тільки підвищення температури, а й зміна всіх кліматичних погодних факторів, якими є і кількість опадів, наявність вітрів і їх швидкість, і сонячна радіація, прозорість атмосфери.

Сьогодні прогнозують, що в багатьох прісних озерах уже починається процес солонізації, і вони стають закритими басейнами. Повстає зовсім нова проблема. Озеро, що традиційно було прісним, стає солоним, що спричиняє як біологічні, так і соціально-економічні проблеми.

На місці Аральського моря

Під час вивчення водойми перше завдання для вчених — оцінити водний баланс озера. Здавалося б, що тут такого? Визначити об’єм води, що потрапляє до озера, і який об’єм випаровується. Але це не так просто, тому що, по-перше, озеро може живитися водою з різних і численних джерел, причому частину їх урахувати легше (наприклад, річки), а частину — набагато складніше (обсяги дощу або невеликі струмочки) або взагалі неможливо (наприклад, підземні джерела). А інтенсивність випаровування оцінити ще важче. Вона залежить не тільки від того, скільки світить сонце на озеро, а ще й від вологості й температури повітря, швидкості вітру тощо, тобто від всіх погодних факторів. Також суттєві є інші втрати води, наприклад водовідбір людиною для сільськогосподарських чи побутових потреб.

До записничка

Солончаки — ґрунти, насичені солями.

Зміст