Унікальні сторінки географії. Визначні географічні відкриття. 5-6 клас. Гільберг

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

4. Великий шовковий шлях

Великий шовковий шлях виник у II столітті до нашої ери для сполучення Китаю з містами Ферганської долини. Протягом багатьох віків він був головною транспортною артерією між Сходом і Заходом.

Шовковий шлях використовували для транспортування шовку з Китаю, тому й виникла така його назва. Уперше відомості про це сполучення з’явилися ще в II столітті до н. е. Імператор Лю Че дізнався, що в інших країнах не існувало шовкоткацтва. Тому він наказав налагодити з ними торгівлю, аби в обмін на шовк купляти гарних коней, а також солодкі плоди й вино. Проіснував Шовковий шлях аж до епохи Середньовіччя.

Великий шовковий шлях

Основна частина Великого шовкового шляху пролягала пустельними територіями Азії, що ускладнювало умови пересування. Для перевезення вантажів використовували адаптованих до таких подорожей, витривалих і невибагливих до нестачі води верблюдів.

Відсутність води на більшій частині маршруту караванів додавала ще більших незручностей. Тому арабські будівники спорудили сардоби (перською мовою — сховище для води) — колодязі, у яких накопичувалася вода. Колодязі були збудовані з каменю і мали кілька отворів у периметрі, формою нагадували шатро.

Караван на Великому шовковому шляху (сучасне відтворення)

Сардоба в степу Малік неподалік від Бухари

Принципова схема побудови capдоби

Для накопичення води давні інженери використали ефект циркуляції повітря, що через отвори потрапляв під шатро колодязя. У середині гаряче повітря охолоджувалось, із нього конденсувалася водяна пара, яка по стінках споруди стікала в отвір на дні сардоби. Колодязі під шатром мали глибину 3—5 м, а вода в них була прохолодною навіть у сильну спеку. Сардоби зводили через кожні 12—15 км торговельного шляху. Кожна могла забезпечити водою до 200 верблюдів.

Окрім Великого шовкового шляху, було ще два менш відомих шовкових шляхів. Один з них починався в провінції Сичуань, перетинав провінцію Юань і тягнувся до північних районів М’янми, а далі — через річку Брахмапутра до кордонів Індії уздовж узбережжя найбільшої річки Індії — Гангу — до Іранського нагір’я.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.